Курсова робота  На тему :  Основні концепції виникнення держави

У нас на сайте представлено огромное количество информации, которая сможет помочь Вам в написании необходимой учебной работы. 

Но если вдруг:

Вам нужна качественная учебная работа (контрольная, реферат, курсовая, дипломная, отчет по практике, перевод, эссе, РГР, ВКР, диссертация, шпоры...) с проверкой на плагиат (с высоким % оригинальности) выполненная в самые короткие сроки, с гарантией и бесплатными доработками до самой сдачи/защиты - ОБРАЩАЙТЕСЬ!

План

Вступ………………………………………………………..……………....4

Розділ 1

1.1.Первісне і похідне виникнення держав. Державність…….….….......6

1.2.Закономірності та випадковості походження держави…...................8

1.3.Публічна влада у первісному суспільстві………………………......10

Розділ 2

2.1.Основні теорії походження держави…………………………….......15

Висновок……………………….………………………………..................27

Список використаних джерел………….……………………….....……..29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Держава і право в суспільстві існували не завжди. Основною причиною виникнення держави і права були розпад первісного ладу, потреба у здійсненні управління людьми у нових умовах, поява соціально-неоднорідного, класового суспільства, суперечностей між класами, що не могли бути подолані суспільною владою первісного ладу. Держава є політичною організацією всього налення країни, його загальним надбанням і справою. Без держави неможливі суспільний прогрес, існування і розвиток цивілізованого суспільства. Форма організації суспільства, призвана забезпечувати його цілісність і управляємість, держава виконує функції, зумовлені потребами суспільства, а відповідно, служить його інтересам. Держава відрізняється низкою ознак від суспільної влади, звичаїв, традицій і моралі первісного ладу. Термін "держава" в юридичній та іншій науковій літературі тлумачать по-різному. Його розглядають у субстанціональному, атрибутивному, інституційному та міжнародному значеннях. У субстанціональному значенні держава - це організоване в певні корпорації населення, що функціонує в просторі і часі. В атрибутивному значенні - це устрій певних суспільних відносин, офіційний устрій певного суспільства, його оформлення. В інституційному значенні - це апарат публічної влади, державно-правові органи, що здійснюють державну владу. У міжнародному значенні державу розглядають як суб'єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і суспільної влади.. Крім того, історія держави невід'ємна від історії суспільства, елементами якого є кожен з нас. Вона разом з суспільством проходить довгий історичний шлях від нерозвиненого до розвиненого набирає на цьому шляху нові риси і властивості.

 Актуальність теми: питання про походження держави займає важливе місце в теорії держави. Серед науковців-юристів, істориків, філософів, етнографів та інших вчених немає одностайності в поглядах на причини виникнення держави і права, тому це важлива тема для досліджень. Мета дослідження: дослідити різні думки щодо походження держави.

Завдання: максимально глибоко описати процес і основні теорії виникнення держави.

Методи: системний, функціональний, метод тлумачення, синтез, аналіз, порівняльно-правовий, індукція, дедукція, статистичний.

Об’єкт: роботи є теоретичні аспекти держави і права.

Предметом: роботи є походження держави.

Метою:  роботи є дослідження загального поняття та ознак держави. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

2.1.  Первісне і похідне виникнення держав. Державність.

Сучасні держави світу мають різний вік: одні виникли в далеку давнину, інші – тільки в минулому столітті. Походження держав, що визрівали  в надрах первіснообщинного ладу і з’явилися в результаті його розкладу, можна назвати первісним, первинним.  Усі   інші держави виникли довільно, оскільки «фундаментом »  їх побудови стали існуючі державні утворення.

Загальною закономірністю первісного виникнення держави було її становлення  в надрах первісного ладу, що розкладався, як політичної організації суспільства, що володіла певною територією свого проживання  і публічною (політичною) владою, яка відокремилась від населення. Деякі зарубіжні вчені вважають, що в стародавньому світі не було держав, що їх становлення відбувалося зі стану державності і припадає на період формування буржуазних відносин. Подібний висновок можна зробити у тому випадку, якщо підходити до оцінки «державності» народів у різні історичні періоди з однаковими мірками , знятими з розвинених держав, що володіють усталеними ознаками.  Такий підхід суперечить принципу історизму.

 Однак не кожне  державне утворення можна кваліфікувати як державу.  Оскільки точний час появи первісних держав установити складно, використовується термін  «державність», що означає динамічний процес становлення (еволюцію) державних утворень  з їх генезису до сформованого стану, утворення складної  системи  зв’язків  ,відносин та інститутів публічної влади, відпрацьованості механізму їх дії.  На думку О.Ф. Скакун, похідне виникнення держав -  це створення держав на основі вже сформованих державних утворень еволюційним шляхом чи шляхом соціальних революцій.  Дві третини  нині існуючих держав світу ( а всього їх понад 200) виникли в ХХ столітті в результаті реалізації права націй на політичне самовизначення. Такі держави утворилися в процесі  ліквідації імперій , колоній, суверенізації державно-подібних утворень. Так, на руїнах  колишніх колоніальних імперій в Азії , Африці,  Латинській Америці, Океанії із середини 50-х років ХХ століття виникло понад 90 нових держав. Поповнив  ряди нових держав розпад СРСР, Югославії. До держав, що утворилися в результаті розвалу СРСР, належить Україна та інші країни СНД. Похідним слід вважати виникнення держав у наші дні шляхом їх поділу або об’єднання  ,відділення або приєднання. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Закономірності та випадковості походження держави.

Закономірності походження держави – об’єктивно існуючі повторювані усталені реальні взаємозв’язки буття і свідомості (необхідності), що визначають хід становлення держави через її юридично значимі явища. Такі закономірності можна диференціювати за масштабом на загально глобальні і внутрішньо глобальні. Закономірності  загального, глобального масштабу, що викликали появу в надрах первіснообщинного ладу елементів майбутньої державності:

Окрім загальних ( глобальних і внутрішньо глобальних) закономірностей, помітну роль у виникненні держави відіграють випадковості, що фіксують особливий характер причинної залежності. У результаті з безлічі можливостей реалізується найменш ймовірна. Коли держава перебуває на роздоріжжі, постає перед розмаїтістю вибору варіанта майбутнього розвитку, нерідко випадковість захоплює його в ту чи іншу сторону. Наприклад, у процесі розвитку римської держави випадкові причини активізували її правотворчу діяльність. Роль випадків може бути не лише конструктивною, але й деструктивною. Випадки – це споконвічно малі величини за своїми масштабами, що можуть мати грандіозні наслідки. Накладаючись на закономірності, вони збігаються з динамічними якостями системи держави і стають для неї доленосними[4, с. 131] .

2.3. Публічна влада в первісному суспільстві.

У далеку давнину держави не було. Умовно цей період можна назвати додержавним суспільством, що поетапно являло собою:

-  Праобщину( первісне людське стадо- становлення первісного суспільства)

-  Родову общину ( зріле первісне суспільство)

-  Селянську общину ( первісне суспільство на стадії розкладу, становлення державності)

-  Община – універсальна форма організації аграрних та інших ранніх  суспільств, через яку пройшли усі народи світу. В період існування праобщини закінчився біологічний розвиток людини, виникли штучні житла і знаряддя праці з метою самозбереження і життєзабезпечення. Люди об’єднувались в колективи, побудовані на кровно родинних зв’язках , з владою ватажка. Це стало засадою соціальної  організованості, що знайшли свій розвиток в період родової общини завдяки колективізму у виробництві і споживанні.

 Оскільки інструменти роботи були елементарними, а продуктивність праці невисокою, родова громада кориcтувалася вcім cпільно – мала загальну влаcніcть і рівномірний поділ засобів до життя( поділ порівно). Залежно від засобів господарювання у розвитку первісного cуcпільства можна виділити два періоди:

1)                    Невиробляючої економіки – одержання  готових продуктів шляхом збирання плодів, полювання, рибного лову. Провідну роль у родовій общині відігравала жінка: збирала плоди, піклувалася про дітей і господарювала. Спорідненість дотримувалась по материнській лінії ( груповий шлюб). Роди поєднувалися в племена в результаті шлюбних зв’язків , заборонених усередині роду. Це етап матріархату.

2)                    Виробляючої економіки – одержання продуктів у результаті розвитку землеробства, скотарства, металообробки, залучення військовополонених як робочої сили з метою вилучення додаткового продукту, поява товарообміну і т.д.  Її  розвиток стимулювали три великих суспільних поділи праці: виділення скотарства як відособленої сфери суспільної діяльності ( засобом обміну стала худоба, що придбала функції грошей); виділення ремесла від землеробства ( винахід ткацького верстата, оволодіння навичками обробки металів); поява групи людей (купців), зайнятих тільки обміном ( зосередження багатства  в їх руках завдяки посередницькій місії). З появою патріархальної сім’ї (парний шлюб) спорідненість ведеться по батьківській, а не по материнській лінії; майно передається в спадщину від батька до сина; розширюється перелік майна, що визнавалося приватною власністю сім’ї. Інтереси патріархальних сімей уже не цілком збігаються з інтересами роду. Виникає  селянська община. Це етап патріархату. Наявність надлишкового продукту дозволило набути деяким сім’ям, їх главам, старійшинам, воєначальникам знаряддя праці, створити запаси товарів, стати власниками відособлених ділянок землі і рабської сили, захопленої в результаті воєн. Розвивалася соціальна неоднорідність суспільства. Майнова нерівність спричинила класове розшарування і зміни в управлінні суспільством. Публічна влада в первісному суспільстві здійснювалася через суспільне самоврядування, що зазнало змін на різних етапах його розвитку. Відбувалося поетапне «одержавлення» як інститутів самоврядування, так і нормативної системи в ході розвитку суспільства на власній основі.

1.Публічна влада – суспільне самоврядування – періоду зрілого первісного суспільства має такі ознаки:

1)                    Існувала лише в межах роду, виражала його волю, визначала сферу діяльності і ґрунтувалася на кровних зв’язках;

2)                    Суб’єкт і об’єкт управління збігалися ( загальноколективний інтерес набув значення владного інтересу, відбувалося колективне його досягнення);

3)                    Органами самоврядування виступали збори всіх членів роду( чоловік та жінок)  і старійшини, що обираються ними;

4)                    Суспільні справи вирішувалися волевиявленням дорослих членів роду на зборах; суспільними справами вважалися такі : вирішувати суперечки між членами роду; викорінювати порушення традицій, ритуалів, звичаїв; карати злодіїв і убивць;

5)                    Влада старійшин, що стояла на чолі роду, а також воєначальників ґрунтувалася  на авторитеті, досвіді, повазі. Плем’я управлялося радою старійшин, яка обирала вождя;

6)                    Посада старійшини не давала ніяких матеріальних привілеїв. Він працював нарівні з усіма й одержував свою частку, як усі.

7)                    Розходжень між правами й обов’язками у членів роду не було.

Отже, публічна влада збігалася безпосередньо з родовою громадою, не була відділена від неї. Єдність , взаємодопомога співробітництво всіх членів роду, відсутність протилежних інтересів дозволяли родовим зборам без конфліктів вирішувати всі питання.

1.                     Публічна влада – суспільне самоврядування -  на стадії розкладу  первісного  суспільства( нові ознаки):

1)                    Замість зборів усіх дорослих  членів роду проводяться лише збори чоловіків;

2)                    Рада старійшин стає органом поточного управління;

3)                    Посада старійшини  і вождя одержує матеріальні привілеї;

4)                    Відбувається поділ  функцій влади на світську (управління), військову (військове керівництво), релігійну;

5)                    Здійснюється диференціація управлінських функцій:  у мирний час – загальні збори і рада старійшин; у воєнний час – військовий вождь і рада військових вождів;

6)                     Формується племінна бюрократія ( управлінська, військова, релігійна), що здійснює  керівництво суспільством уже не тільки в його загальних інтересах, але й у власних, групових, класових;

7)                    Виникають групи людей, що «спеціалізуються» на виконанні загально соціальних справ: адміністратори( формується ієрархічна система управління зі схожістю функцій на її різних рівнях); контролери ( контроль за торгівлею, обміном, продуктами виробництва); скарбники( хоронителі добутого під час військових походів чи виробленого продукту , що є одиницею обміну);

8)                    Затверджується єдиноначальність вождя( «вождівотсво»), його владарювання ( авторитет): безпосередньо на перехідній стадії до держави релігійні, військові і судові функції зосереджуються в його руках; використовуються його військові накази і примус як управлінські  засоби, хоч органи самоврядування ще зберігаються; суспільна влада набуває характеру політичної влади. Виникає необхідність у такій організації  суспільства, за якої  б публічна влада відокремилася від нього , з особливими загонами людей, що займаються тільки управлінням і мають можливість здійснювати організований примус.  Такою організацією і стає держава. Таким чином, саме суспільство в його історичній  еволюції створює модель упорядкування соціальних зв’язків і засновує механізм публічної,  над персональної політичної  властивості – державу.

Ознаки держави, що відрізняють її від публічної влади первіснообщинного ладу.

Порівняємо первісний лад і державу за допомогою їх основних ознак:

Первісний лад

1)Наявність соціально однорідного позакласового суспільства, що не має антагоністичних  протиріч;

2) Наявність публічної влади, що безпосередньо збігається з усім населенням, яка виражає і захищає інтереси всього суспільства;

3)наявність  кровнородинного поділу населення і поширення  публічної влади лише на кровних родичів;

4) відсутність апарату примусу, на який могла б спиратися публічна влад;

5) відсутність основних функцій у публічної  влади;

6) відсутність збору данини з населення;

7) наявність неписаних правил поведінки – звичаїв, ритуалів, традицій.

Держава

 1) поява соціально неоднорідного, класово розшарованого суспільства, що має антагоністичні суперечності;

2) поява публічної влади, відділеної від населення ( державний апарат управління) , що виражає і захищає найбільш економічно забезпеченої частини (класу) суспільства;

3) поява територіального поділу населення( ззовні – державні кордони, усередині – адміністративно- територіальні одиниці) і поширення публічної влади на всю територію;

4) формування апарату примусу (придушення) – загонів озброєних людей у вигляді армії, поліції, в’язниць, на який спирається державний апарат;

5) оформлення певних функцій публічної влади ( законодавчої, виконавчої, судової) і поділ форм діяльності її органів;

6) поява офіційної системи обкладання даниною, податками – натуральними і грошовими;

7) поява писаних загальнообов’язкових  правил поведінки – юридичних норм, що мають на меті забезпечити порядок у суспільстві.

 

[ 1, с. 43]

 

 

 

Розділ 2

2.1. ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

Протягом історії створено чимало теорій первісного походження держави – світських ( орієнтованих на людину і її зв’зок із суспільством) і релігійних ( що ставлять у залежність від Бога державу і її владу).

1.                     Патріархальна теорія.

Її представниками були Арістотель, Р. Філмер, М.К. Михайловський, М.М. Покровський. Вона ґрунтується на положенні, що держава виникла з патріархальної сім’ї в результаті її розростання та об’єднання  сімей, що зберігають переказ про її загальне походження, у племена, союзи племен, народності. Відповідно до Арістотеля селища, що утворилися, склали державу. Держава виникає як результат сімейних взаємин, а влада государя (монарха) – як продовження влади батька ( патріарха) у сім’ї , що носить батьківський характер. У наш час ця теорія не може бути сприйнята . проте деякі її елементи (виникнення держави з появою публічної влади, роль сім’ї в становленні державності , твердження порядку в суспільстві шляхом підпорядкування публічній владі) повинні бути враховані. Зараз  ця теорія не може бути сприйнята цілком. Проте деякі її частини (виникнення держави з появою публічної влади, роль сім'ї в становленні державності, утвердження порядку в суспіль­стві шляхом підпорядкування публічній владі) треба враховувати[9, с. 223].Оцінювати згадану теорію необхідно без скептицизму, з розумінням, хоча вона може і викликати сміх. Насамперед, необхідно підкреслити, що у ній цілком правильно стверджена єдність сім'ї і держави. Ця єдність проглядається й у сьогоднішньому суспільному житті. Будь-яка вища посадова особа держави ставиться до підлеглих, як до своїх дітей. На цій теорії базується і передача державної влади за спадком при монархічній формі правління. Крім того, згадана теорія стверджує суспільний порядок як результат підпорядкування "волі батька" і підтримує віру людей у непорушність цього порядку. Правдивість теорії підтверджується ще й тим, що на роль глави держави обирають особу з великим життєвим досвідом і у зрілому віці. Такий підхід панує й сьогодні у багатьох нормативно-правових актах. Недоліки цієї концепції також очевидні. Сьогодні вже відомо, що людське суспільство розвивалося різними шляхами, багатоманітно і тому патріархальна теорія не в змозі обґрунтувати виникнення всіх держав світу. Незрозумілим з позиції згаданої теорії є те: якщо держава - це єдина сім'я, то чому люди постійно воюють, чому у державах приймають несправедливі, жорстокі закони? Найбільше у цій теорії піддають критиці схвальне ставлення до монархічної держави, чим заперечують народовладдя, інші форми держави. [5, с. 136]

2)Теологічна теорія.

Представником цієї теорії є Хома Аквінський. Теорія базується на їдеї божественного державотворення з метою реалізації загального блага. Вона служить обґрунтуванню панування духовної влади над світською. Стверджується, що церква наділяє государя правом панувати над людьми і реалізувати волю Божу на Землі. Кожній людині пропонується упокоритися перед волею Бога, що встановив державну владу, підкорятися тій владі, що санкціонована церквою. Воля володаря, що керує державою, трактується як об’єднуюча засада, без  якої держава розпалася б. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності: держава  вічна, як і сам Бог. Звідси випливає твердження  про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів.  У цій теорії важко знайти елементи , прийняті для сучасного  трактування походження держави. Її раціональним зерном можна вважати ідею про утвердження порядку як загального блага в державі. Правда, такий порядок відповідно  до цієї теорії створюється  за допомогою божественної сили, що виключає активність особи. Теологічна теорія походження держави, створена у УІ-ХШ ст., була обумовлена релігійною свідомістю людей того періоду та рівнем знань про сутність суспільства й закономірності його розвитку. Живучість цієї теорії підтверджується тим, що держава виникла одночасно з моно-релігією і перші держави були теократичні. Вступ монарха на трон завжди освячували, що надавало владі особливого авторитету та безумовної підпорядкованості у  всіх підданих. У пізніший час цю теорію використовували для виправдання необмеженої влади монарха. Безспірним є те, що згадана теорія допомагала встановити у суспільстві необхідний порядок. Сьогоднішні богослови змушені враховувати реалії розвитку суспільства і пристосовувати цю теорію до нових умов. У цілому можна сказати, що вище вказана теорія не є науковою, бо неможливо довести все проголошене- нею, так як і заперечити теж неможливо. У це можна тільки вірити. А це - питання світогляду.[6, с. 69]

 

3)Договірна (природно-правова) теорія.

Представниками цієї теорії були  Г.Гроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж. Локк, І. Кант.  Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди ( договору) як акта  розумної волі людей. Об’єднання людей  у єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості , свободи і порядку. В основу теорії природного права покладена теза про те, що державі передував природний стан людей. Він уявлявся прихильникам цієї теорії неоднозначно. Т.Гоббс вважав, що в природному  стані відбувається  «війна всіх проти всіх», оскільки там панував  принцип «людина людині - вовк».  Ж.-Ж. Руссо, навпаки, малював райдужну картину свободи і рівності, « золоте століття». Проте усі вони розглядали державу як продукт людського розуму і діяльності , зумовлену прагненням людей до виживання. Можна виділити два варіанти договору , запропонованих представниками  цієї теорії: 1) договір між правителем і людьми; домовленість людей один із одним , усіх з усіма ( Ж.-Ж. Руссо). Згідно з цими варіантами договору розпорядження природними правами різне: 1) володарю передається частина природжених прав, які він сам повертає громадянам після державотворення і виступає їх гарантом; 2) не відчуження , збереження природних прав за особами при складанні договору  один із одним про державотворення. І все таки в будь-якому випадку передбачається забезпечення прав і свобод особи в межах держави. Актуальність цієї теорії полягає  в першу чергу в тому , що виділяється її права і свободи від самого народження [10, с. 150]. Але збільшуються індивідуалістичні засади на ранніх етапах життя людей , коли людина  була співучасником    сім’ї, роду, громади, союзу племен, племені. Цією теорією перебільшуються індивідуалістичні засади на ранніх етапах життя людства, розвиненість розуму людей періоду переходу до державності від "природного стану", усвідомленість їхнього підходу до необхідності вступу в договір про утворен­ня держави. Скоріше переважала інтуїція, ніж розум як підстава дого­вору. Зрозуміло, об'єктивні причини виникнення держави не можна пояснити тільки договором. їх значно більше. Водночас договір віді­грає значну роль у створенні деяких держав, у практиці їх держав­ного будівництва. Так, Конституцією США закріплений договір між народами, що входять до складу держави, і визначені його цілі: утвер­дження правосуддя, охорона внутрішнього спокою, організація спіль­ної оборони, сприяння загальному добробуту.

3)Органічна теорія 

      Прирівнює процес виникнення держави з організмом людини. Представлення про державу як про модель  людського організму сформувалося ще давньогрецькими вченими-мислителями. Г. Спенсер, який був натхнений всіма успіхами природознавства, почав розвивати цю думку, сказавши, що держава – це наче суспільний організм, складовими якого є окремі люди. Згідно з його теорії, держава, як і будь-яке інше тіло , основується на диференціації та спеціалізації. Спочатку держава виникає як сама міцна  політична реальність і в процесі становлення ускладнюється , розширюється і гине через процес  старіння.  В процесі становлення держави спостерігається інтеграція об’єднання невеликих утворень суспільства у великі та складні – «агрегати»: народи, союзи племен тощо. Але з часом  в «агрегатах» йде  соціально-класова  диференціація і спеціалізація у вигляді  поділу праці, відбувається формування системи органів держави.  Кожен орган робить  визначену лише йому притаманну функцію: уряд – функцію мозку; ремісники і хлібороби – виконували функцію органів травлення; торговці – слугують кровоносною системою , а пануючі класи відповідальні за оборону держави. Така думка про державу  здається ненауковою і наївною, але і тут є раціональні зерна. Признається зв’язок законів громадського життя і законів природи. Виділяється , що людина, перед тим  як стати суспільною істотою, формується біологічно як особа зі свідомістю і волею.  По-іншому, спочатку людина є витвором природи, а вже потім – членом суспільства,  а далі – громадянином держави[1, с. 45]. Відповідно до цієї  теорії, держава, як і будь-яке живе тіло, базу­ється на диференціації і спеціалізації. Держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається і гине внаслідок старіння (як людина). У процесі становлення держави спостерігається інтеграція (об'єднання) дрібних утворень людського суспільства в більш великі і складні -"агрегати": плем'я, союз племен, міста, держави, імперії. Одночасно під впливом часу в "агрегатах" відбувається соціально-класова дифе­ренціація і спеціалізація у вигляді поділу праці, формування систе­ми органів держави. Кожний орган виконує визначену лише йому властиву функцію (як у людському організмі): уряд— функцію мозку (регулятор суспільного організму): хлібороби і ремісники - функцію органів травлення (забезпечують життєдіяльність суспільного орга­нізму); працівники торгівлі, транспорту та інших засобів сполучен­ня слугують кровоносною системою; панівні класи відповідають за оборону держави тощо. Завданням державної влади є служіння благу суспільства [1, с. 31].

   5) Теорія насильства

    Має в собі два варіанти:  теорія зовнішнього насильства ( К.Каутський) і теорія внутрішнього насильства (Є. Дюрінг). Перша теорія ,теорія зовнішнього насильства, пояснює виникнення держави як наслідок війни між декількома племенами. Усі державно-правові інститути, що існують в громаді, виводяться з голого насильства: органи держави і  закони  для придушення  поневолених племен та народів. Насильство є причиною для виникнення приватного  володіння.  Володарювання племені вже скоро  перетворюється в панування класу. При цьому утверджується,  що в державі мають  інтерес  більш слабкі племена, а ніж сильні, бо вона слугує захистом завойованих племен від якихось  зазіхань  зі сторони інших сильних племен. Держава зображується як  захисниця  зацікавлень всіх класів суспільства, спроможна вбезпечити загальне благо як для сильних, так і для слабких. Вона установлює розмір вимог, які були запропоновані для завойованих племен, і надає їм можливість влаштувати своє життя у межах цих всіх правил і збережених за ними повноважень.  Переможникам  дається змога стримано користуватися зручностями  свого становища. Друга теорія, теорія внутрішнього насильства , обґрунтовує походження власності , держави і права як наслідок насильства окремої частини суспільства  над другою,  і тут же мова йде про панування більшості над меншістю. Але тільки насильством неможливо пояснити виникнення держав. Ще більше неправильно вважати  завоювання певним  фактором утворення держави. Внутрішні соціально-економічні фактори, розшарування класів у суспільстві  створюють причини для виникнення для виникнення війни і сприяють утворенню держави.  Але не дозволено заперечувати якоїсь ролі насильства у цьому процесі.  Досвід, взятий з історії, показує, що завоювання одних народів іншими було одним із реальних причин існування державності на протязі тривалого часу. Частинки насильства супроводжують створення будь-якої держави. Насильство,  а конкретніше боротьба між Північчю і Півднем, відіграло  провідну роль у формуванні держави у США[3, с. 53].

6) Класова теорія.

 

Має декілька видів. Окремим із них є історико- матеріалістична теорія ( К. Маркс, Ф.Енгельс,  В.І.Ленін).  

Звичайно, класовий підхід дає можливості для аналізу причин виникнення держави, визначення його сутності. Але він не є єдиним і найбільш пріоритетним  для всіх народів і часів.  Безумовно, класово-матеріалістична теорія дає підстави для аналізу причин виникнення держави, визначення його сутності, але вона є однобічною, оскільки пояснює походження держави виключ­но економічними і класовими чинниками; недооцінює ідеологіч­ні фактори (свідомість, менталітет); недовраховус біологічні факто­ри; люди як біологічні істоти, спонукувані почуттям самозбережен­ня перед силами природи і зовнішньою загрозою (боротьба за джере­ла харчування), відчували потребу в об'єднанні і державотворенні. Надмірний акцент на ролі класів і класової боротьби у виникненні держави призводить прихильників цієї теорії до виключення факту, що держава, крім функції охорони інтересів панівного класу, викону­вала (тією чи іншою мірою) ще й загальносоціапьну функцію. Крім того, пов'язуючи походження держави з виникненням класів, ця теорія передбачала неминуче зникнення держави разом з відмиран­ням класів і встановленням суспільства комуністичного самовряду­вання[2, с.54 ].

 

Найчастіше визначаються такі історичні типи держави:

1) рабовласницький;

2) феодальний;

3) буржуазний;

4) соціалістичний;                                         

5) демократичний (сучасний).

За різних часів у різних країнах існували також держави перехідного періоду.

Рабовласницький тип держави і права характеризуются такими ознаками:

1) поділ громади  на вільних і рабів;

2) відсутність у рабів простих людських прав ;

3) панівна роль вільних великих землевласників та військової верхівки;

4) зневажання фізичної праці, що вважалася таланом невільників;

5) переважно автократичний та олігархічний характер політичних режимів.

Феодальному типу держави і права притаманні такі риси:

1) власність феодалів на землю закріплена у феодальному праві, яка складає основу суспільства;

2) закріплення у праві майнової та особистої залежності від феодалів-землевласників;

3) правове закріплення поділу суспільства на стани, належність до яких визначалася самим фактом народження;

4) набуття багатими містами права на самоврядування;

5) створення станових представницьких органів (парламенти, земські собори);

6) закріплення ієрархії взаємовідносин (сюзеренітет-васалітет) у середовищі дворянства;

7) вплив церковного (канонічного) права на суспільне та особисте життя;

8) найпоширеніша форма правління — монархія.

Характерними рисами держави буржуазного типу є:

1) правове закріплення формальної рівності громадян перед законом;

2) проголошення принципу законності;

3) визнання особистих і політичних прав людини;

4) проголошення свободи, недоторканності й непорушності приватної власності;

5) зосередження основних зусиль держави на функціях охорони приватної власності та боротьби проти загальнокримінальної злочинності;

6) скасування дворянських та інших станових привілеїв;

7) процес зрощення державного апарату з фінансовими монополіями;

8) множинність форм правління (парламентська монархія, парламентська і президентська республіка та ін.).

Соціалістичному типу держави і права (на прикладі СРСР) притаманні такі характерні риси:

1) проголошення диктатури пролетаріату, що поступово переростає у загальнонародну державу;

2) заперечення принципу розподілу державної влади і закріплення керівної ролі комуністичної партії;

3) офіційне закріплення марксистсько-ленінської ідеології - як єдиної в країні;

4) правове закріплення переваги інтересів держави над інтересами особистості;

5) заборона приватної власності та підприємництва;

6) монополія державної власності в господарстві країни;

7) проголошення однією з головних функцій держави охорону соціалістичної власності;

8) юридичне закріплення обов'язку громадян працювати;

9) акцентування уваги на забезпеченні соціально-економічних прав  громадян[7, с. 201].

7) Олігархічна теорія

Представником є  І. Шантебу. Пов'язує виникнення держави з поділом роботи і виділенням правління як особливого виду діяльності, яким займалася елітарна група, що відокремилася із суспільства. Відрізняють три види  олігархічного шляху виникнення держави: військовий (поява правлячої військової еліти в результаті військових походів і захоплення здобичі - це держави франків і монголів); аристократичніш (формування управлінської еліти на основі родової аристократії - вождів племен, представників знатних родів, що вирізнялися знаннями і військовими доблестями); плутократичний (плутократія — влада багатих; формування управлінської еліти на підставі майнової переваги). Підкреслення поділу праці і виокремлення особливої верстви управлінців як умов і ознак виникнення держави характеризує позитивні боки теорії. Однак зазначення тільки цих елементів не вичерпує всіх ознак процесу виникнення держави. Не враховується і то явище, що держава, її управлінська конструкція формувалися не тільки для задоволення потреб правлячої еліти, а й для вирішення спільних справ.

Крім цих  теорій походження держави можна назвати також психологічну (Л. Петражицький), демографічну (Т. Мальтус)       , географічну (Є. Хантінгтон), расову (Ж.-А. Габіно, Ф. Ніцше)та ін.[3, с. 26].

8)Теорія конвергенції.

 У пошуках відповіді на історичну перспективу розвитку держави і права чимало дослідників другої половини XX ст. звертаються до так званої теорії конвергенції. За цією теорією в ході історичного розвитку поступово зникають істотні відмінності між капіталізмом і соціалізмом і відбувається їх зближення, злиття. Кожна система запозичує в іншої усе найкраще і ліквідує негативні економічні, політичні, правові та інші моменти своєї державності. Представники цієї теорії,— російський емігрант, професор Гарвардського університету П. Сорокін, американський соціолог, економіст, історик X. Ростоу. Певною мірою з цією теорією збігаються погляди відомого українського вченого, народного депутата України професора М. Павловського, який в книзі «Шлях України» обґрунтовує ідею «соціалізованого капіталізму».

Анархізм (від гр. безвладдя). У XIX—XX ст. набувають поширення теорії анархізму. Представники цієї теорії виступали і виступають за негайне знищення всякої державної влади і приватної власності, за створення федерації дрібних автономних асоціацій (об'єднань) виробників. Різновидністю анархізму є анархо-синдикалізм, у теорії якого передбачається передача всієї влади в суспільстві профспілкам. Основними провідниками анархістських ідей були М. Штірнер, П.Ж. Прудон, М. Бакунін, П. Кропоткін.  Ідею анархізму в суспільному житті України прагнув втілити Н. Махно.

9)На думку К. Леві-Строса, автора теорії інцесту (кровозмішення) (XIX ст.) основним фактором виокремлення людини із світу природи стала табу на кровозмішення. Збереження людського роду і подальший його розвиток вимагали створення спеціальних органів усередині родової общини, здатних контролювати додержання заборони інцесту і застосовувати примус до її порушників. Ці контролюючі органи з часом стали виконувати й інші громадські функції, виступаючи прообразом майбутньої державної організації. Уведення заборони на кровозмішення і відтворювання внаслідок цього  людського  роду є історичним фактом. Його не можна занижувати, але вважати основним у процесі державотворення видається безґрунтовним і недоцільним[8, с. 263].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.Висновок

Держава та право є важливим, об'єктивно закономірним надбанням людської цивілізації. Світова цивілізація пройшла довгий шлях розвитку від примітивних до високоорганізованих форм співжиття.

  Отже, виникнення держави в результаті розпаду первісного суспільства мало свої передумови.       Деякі автори вважають, що держава з’явилася там і тоді, де й коли суспільство розпалося на класи з протилежними інтересами. Хоч у різних народів держава створювалася по-різному, мала свої особливості, чинники та фактори, характерні лише для певного народу проте завжди в основі була класова боротьба. Інші пов’язують виникнення політичної організації суспільства, держави і права з необхідністю здійснювати управління суспільством за нових умов, які складаються внаслідок розпаду первісного суспільства, появи нових економічних і соціальних відносин, що характеризували початок цивілізації. Однозначно стверджувати про те, яка з наведених концепцій є абсолютно вірною є не коректним. У кожній з наведених теорій є раціональні зерна, кожна  з них є в тій чи іншій мірі вірною та має позитивні моменти, які заслуговують на увагу. Разом з тим, кожну існуючу теорію  можна цілком обгрутовано хоча б частково пояснити . Людині, яка почала розуміти  теоретичну юриспруденцію слід обов'язково ознайомитися з кожною наведеною теорією виникнення держави.

                                                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1.                     Скакун О.Ф. Теорія держави і права.  Енциклопедичний курс. – «Еспада», 775с. , 2006р.;

2.                     Теорія держави і права. За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка, АПрН України М.В.Цвіка, доктора юридичних наук, професора, академіка АПрН України О.В.Петришина. – «Право», 587 с.2011 р.;

3.                     Скакун О.Ф. Теорія держави і права. «Аспара», 580 с., 1999 р.;

4.                     А.М.Шульга.  Теорія держави і права. Харків, 400 с., 2000 р.;

5.                     С.М. Тимченко, Л.Г. Удовика, Теорія держави і права, практикум для студентів юридичного факультету. «Центр учбової підготовки», Харків. 242 с., 2008 р. ;

6.                     М.С.Кельман, О.Г. Мурашин, Загальна теорія держави і права. «Кондор» Київ. 350 с., 2006 р.;

7.                     О.В.Бабкіна, К.Г.Волинка, Теорія держави і права у схемах і визначеннях. Київ, 143 с., 2004 р.;

8.                     В.М.Кириченко, О.М. Куракін, Теорія держави і права модульний курс. «Центр учбової літератури», Київ, с. 263, 2010 р.

9.                     Г.О.Федоренко Теорія держави і права: Навч.-метод. Посіб. Для самост.вивч.дисц.-К.:КНЕУ, 2006.-232 с.

10.                В.С. Шилінгов Загальна теорія держави і права, с. 150