Курсова робота на тему: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

У нас на сайте представлено огромное количество информации, которая сможет помочь Вам в написании необходимой учебной работы. 

Но если вдруг:

Вам нужна качественная учебная работа (контрольная, реферат, курсовая, дипломная, отчет по практике, перевод, эссе, РГР, ВКР, диссертация, шпоры...) с проверкой на плагиат (с высоким % оригинальности) выполненная в самые короткие сроки, с гарантией и бесплатными доработками до самой сдачи/защиты - ОБРАЩАЙТЕСЬ!

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................. 4

РОЗДІЛ 1 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА............................................................................................... 6

1.1     Природно-економічні умови................................................................... 6

1.2     Земельні фонди господарства та їх використання................................. 7

1.3     Трудові ресурси та їх використання в господарстві............................ 10

1.4     Промисловий напрямок господарства................................................. 13

1.5     Інтенсифікація сільського господарства та її економічна ефективність 16

РОЗДІЛ 2 ДИНАМІКА ТА СТРУКТУРА ПОСІВНИХ ПЛОЩ........................ 20

РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТІЙКОСТІ УРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР...................................................... 25

РОЗДІЛ 4 ІНДЕКСНИЙ АНАЛІЗ УРОЖАЮ ТА УРОЖАЙНОСТІ................. 36

РОЗДІЛ 5 АНАЛІЗ ВПЛИВУ РІЗНОМАНІТНИХ ФАКТОРІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ КУЛЬТУР........................................................................................................... 46

РОЗДІЛ 6 ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР........................................................................................................... 52

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ.......................................................................... 55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................ 57

ВСТУП

Сільськогосподарське виробництво є основою життя людей. В АПК виробляється більше третини валового продукту, працює 29% населення, зайнятого у суспільному господарстві України, використовується 33% основних фондів.

Основні завдання сільського господарства – забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою його збільшення виробництва і поліпшення якості продукції, більш повне задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині. [4, c.6]

Останніми роками сільське господарство нашої держави зазнало великих змін. Різко зменшилося виробництво всіх видів продукції, галузь перебуває в кризовому стані. Вихід із цієї складної ситуації можливий при поєднанні зусиль держави, керівників і спеціалістів, працівників підприємств усіх форм власності й господарювання.

Застосування принципово нових методів створення та рівноправного розвитку різних форм господарювання, утвердження господаря землі і майна, підвищення заінтересованості працівників у високопродуктивній праці сприятимуть насиченню споживчого ринку товарами і послугами, виробленою продукцією і послугами, виробленою продукцією і сировиною до повного забезпечення ними потреб населення. [5, c.10]

Колективи сільськогосподарських підприємств в умовах переходу до ринкових відносин повинні спрямувати свої зусилля на освоєння нових методів господарювання, прогресивних форм організації праці і виробництва, ведення виробництва на основі комерційного госпрозрахунку та самофінансування, а в кінцевому підсумку – на досягнення найвищих результатів, максимальної ефективності виробничої діяльності. [5, c. 16-17]

Метою курсового проекту являється закріплення і здобуття практичних навиків в зборі і обробці необхідних статистичних даних, застосування різних методів статистики в економічному аналізі виявлення невикористаних резервів і розробці  шляхів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Предметом дослідження була організаційна, виробнича та економічна діяльність в рослинництві.

Об’єктом дослідження є Організація з обмеженною відповідальністю „Південно українська соєва компанія” , що орендує землі у Новотроєцькому районі Херсонської області.

В даній курсовій роботі ми розглянемо організаційно-економічну характеристику господарства, динаміку та структуру посівних площ.

Проведемо аналіз динаміки та стійкості урожайності сільськогосподарських культур, індексний аналіз урожаю та урожайності, аналіз впливу різноманітних факторів на урожайність культур.

І в останньому розділі розглянемо та проаналізуємо економічну ефективність вирощування та реалізації сільськогосподарських культур в  ООО „ПУСК”.  Зробимо відповідні висновки та пропозиції.

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

1.1   Природно-економічні умови

Організація з обмеженою відповідальність «Південна українська соєва компанія» - «ПУСК» орендує пахотні землі у Новотроєцькому районі загальною площею 1267 га (по Воскрісеньській сільській Раді – 319, 3 га, по Сергіївській сільській Раді – 948,5 га). Основним видом діяльності є вирощування зернових культур та їх переробка.

Юридична адреса „ПУСК” – м. Херсон, вул. Бурназдяна 1.

Ґрунти в господарстві переважно чорноземи південні. Агротехнічна однорідність агровиробничих груп ґрунтів виконувалась з урахуванням їх генетичних особливостей, механічного складу, забезпеченістю поживними речовинами та інших факторів, які обумовлюють необхідність диференційного впровадження заходів по підвищенню продуктивності земель.

Землекористування господарства знаходиться на півдні Степу України, в другій агрокліматичній зоні Херсонської області.

Середньорічна температура повітря +10°С. Сума ефективних температур більш 10°С складає 3000-3200°С.

Клімат даної зони характеризується як помірно-континентальний. Самий теплий місяць - липень (середньомісячна температура 22,5-23,5°С), самий холодний - січень (середньомісячна температура більше - 3-4°С). Середньорічна кількість опадів складає 370-38 мм, а за період з температурою повітря більше 10°С-220 мм.

Літо - найбільш тривалий період (біля 5 місяців). За цей період випадає 1/3 річної кількості ладів у вигляді злив, які зволожують тільки поверхневий шар грунту. Кінець літа - в другій декаді жовтня.

Земельний фонд ООО „ПУСК” за 2007 рік

Рис. 1.1 Структура земельних угідь в ООО „ПУСК”

Із даних таблиці 1.1 можна також визначити  коефіцієнти інтенсивності використання земельних угідь.

Коефіцієнт освоєння земель для сільськогосподарського виробництва:

Коз. = Площа с.-г. угідь/ Загальна земельна площа                  (1.1)

Знайдемо коефіцієнт освоєння земель в СВК «Шлях волі»

Коз. (2006р) = 1215/1215= 1

Коз. (2007р) = 1267/1267 = 1

На протязі 2006-2007 років коефіцієнт освоєння земель не змінився і становить 1.

Коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь:

Кр. = Площа ріллі / Площа сільськогосподарських угідь                (1.2)

Кр.(2006р) = 1215/1215 = 1

Кр.(2007р) = 1267/1267 = 1

У 2006-2007 рр. коефіцієнт розораності земель склав 1 .

1.3. Трудові ресурси та їх використання в господарстві

Праця, як доцільна діяльність людини, є основою всякого матеріального виробництва. Вона завжди має матеріальну основу і спрямована на задоволення потреб людини.

Для здійснення процесу виробництва завжди потрібні засоби і предмети праці. [4]

З розвитком сільськогосподарського виробництва змінюються в кількісному і якісному відношенні і складові частини виробничих процесів. Ці обставини спонукають до постійного коригування співвідношень, підтримки оптимальних пропорцій праці і її засобів, як цього вимагають об’єктивні економічні закони.

Трудові ресурси сільськогосподарського господарства – це працездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві.

Вивчення складу та структури трудових ресурсів передбачає їх розподіл за допомогою групувань.

Так за характером виробничої діяльності розрізняють персонал основної та неосновної діяльності. Працівники, які беруть участь у виробництві профільної для підприємства продукції входять до основного персоналу або виробничого персоналу. Особи, пов’язані з виготовленням продукції, яка відноситься до інших галузей, становлять персонал неосновної діяльності або невиробничий персонал.

Для визначення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств ведуть облік спискового складу працівників.

Чисельність працівників підприємств можна зафіксувати на відповідний момент і обчислити у середньому за період (місяць, квартал, рік).

Раціональне використання трудових ресурсів передбачає насамперед забезпечення їх нормальної зайнятості, пропорційний їх розподіл по галузях виробництва  і  на  території,  досягнення  найвищої  продуктивності   праці.   [5, c.171]

Підвищення рівня використання трудових ресурсів за рахунок скорочення сезонності праці – одна з найактуальніших проблем сільськогосподарського виробництва. Досягти цього можна за найбільш повного завантаження працівників у літній період і забезпечити їх зайнятості взимку. Щодо цього виробництво відшуковує доцільне поєднання галузей, культур і сортів рослин, видів і порід тварин з різними робочими періодами, впроваджує нову техніку, вдосконалює технології, впроваджує новітні прогресивні форми і методи праці, а також розвиває мережу промислових і переробних підприємств. [5, c. 172]

Отже, рівень організації праці на підприємстві залежить від багатьох чинників, які, зумовлюючи один одного, виявляють свою дію залежно від конкретних умов виробництва і характеристик виконавців праці. Тому, при розробленні заходів щодо удосконалення організації праці треба в кожному випадку зважити на умови конкретного підприємства, які під дією науково-технічного прогресу постійно змінюються, а отже, процес цей є постійним і безкінечним. [5, c. 182]

Розглянемо забезпеченість і використання трудових ресурсів в ООО „ПУСК”  (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 Склад трудових ресурсів ООО „ПУСК”

Отже, з даної таблиці бачимо, що кількість працівників зросла з 78 працівників у 2006 році до 87 працівників у 2007 році. Це становить 9 чоловік або 12 %. Збільшення кількості працівників у відповідних галузях господарства пов’язано із збільшення обсягів виробництва даного господарства.

1.4. Промисловий напрямок господарства

Для раціонального використання земельних угідь, трудових ресурсів, засобів виробництва у кожному господарстві треба розвивати  декілька галузей. Спеціалізація у сільському господарстві – це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Підвищення продуктивності і ефективне сільськогосподарське виробництва невіддільне від дальшого поглиблення його спеціалізації. В умовах спеціалізації сільськогосподарського виробництва  відкриваються широкі можливості для впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва, переведення галузі на індивідуальну технологію, застосування прогресивних методів організації виробництва і праці, раціонального і ритмічного використання засобів і предметів праці. [4 c.236]

Так низька спеціалізація, як і невелика кількість галузей в сільськогосподарських підприємствах, економічно невигідні. Тому одночасно з вивченням інших економічних показників, необхідно визначити галузеву структуру та спеціалізацію господарства, яка визначається структурою його грошових надходжень від реалізації товарної продукції. Якщо господарство має коефіцієнт спеціалізації до 0,20 – то у нього комбінована спеціалізація. Спеціалізовані господарства (з коефіцієнтом спеціалізації 0,21-0,40) мають у своєму складі 2 основні галузі, а також 3-4 галузі додаткові. Глибокоспеціалізовані (коефіцієнт 0,40-0,60) мають одну головну і 3-4 додаткові галузі. У вузькоспеціалізованих господарствах розвиваються переважно одна головна галузь, а  їх коефіцієнт спеціалізації становить  від  0,61-1.

Розглянемо склад та структуру товарної продукції ООО „ПУСК” (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 Склад та структура товарної продукції ООО „ПУСК” (в цінах фактичної реалізації)

На основі таблиці розрахуємо коефіцієнт за формулою:

Кс = 100 / ∑ Рі*(2*і-1),                                         (1.4)

Кс – коефіцієнт спеціалізації;

Рі – питома вага товарної продукції окремих культур, %;

І – порядковий номер питомої ваги спеціалізації товарної продукції в ранжированому ряді. [6]

Підставимо значення в формулу, одержимо:

        ∑ Рі*(2*і-1) = 134,4

   Кс = 100 / 134,4 = 0,74

З розрахованих даних видно, що коефіцієнт спеціалізації дорівнює 0,74, який лежить в межах від 0,61 до 1. Це значить, що господарство характеризується вузькою спеціалізацією.

Господарство займається вирощуванням та переробкою в основному зернових та технічних культур і лише маленька частина належить вирощуванню картоплі, овочів та баштанних.

За даними таблиці можна зробити висновок, що товарна продукція рослинництва в середньому за три роки склала 3778,7 тис. грн.,  що склала 100% товарної продукції. Провідну роль в господарстві займає вирощування зернових та технічних культур, які приносять більше доходу. Вони займають найбільшу питому вагу в структурі грошової виручки – 97,46%. Питома вага виручки від реалізації овочів складає 2,54 %. Слід зазначити, що галузь, яка займає високу питому вагу в структурі грошової виручки, тобто зернові і зернобобові та технічні є головними. Питома вага в структурі грошової виручки саме в головних галузях і визначає спеціалізацію господарства. Із аналізу таблиці визначимо спеціалізацію ООО „ПУСК”. На сьогоднішній день вона має зернове та технічне направлення.

1.5.Інтенсифікація сільського господарства та її економічна ефективність

Економічна наука розрізняє два способи ведення господарства: екстенсивний – при ньому збільшення виробництва продукції досягається за рахунок розширення посівних площ, збільшення поголів’я худоби та птиці при незмінній урожайності; інтенсивний – збільшення виробництва продукції відбувається за рахунок додаткових вкладень в одиницю земельної площі. Отже, інтенсифікація являє собою процес концентрації сукупних затрат, живої праці на одну і ту саму одиницю земельної площі і спрямований на збільшення обсягу високоякісної продукції і на підвищення ефективності виробництва.

Для розрахунку економічних показників господарства в таблиці 1.4 наводяться дані динаміки показників розміру підприємства.

Таблиця 1.4 Динаміка показників росту ООО „ПУСК”

Інтенсифікацію сільського господарського виробництва, як економічну категорію, характеризують рівень грошових вкладень, матеріальних та грошових витрат на одиницю земельної площі та ефективність використання матеріальних та трудових ресурсів. Дані для висновків про економічну ефективність інтенсифікації сільського господарства наведено в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 Основні економічні показники ООО „ПУСК”

З табл. 2.2 видно, що абсолютний приріст площі під таку культуру як соя від’ємний,  це каже про те, що площа під посіви цієї культури в 2007р. зменшилася порівняно з 2005р. на 28 га. Загалом площа під посіви зернових культур зросла на 109 га. Площа під яровий ячмінь збільшилася на 29,46 %, площа під озимий рапс збільшилась на 226,09%, а площа під сою зменшилась на 5,38%.

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТІЙКОСТІ УРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

Під урожайністю розуміють середній вихід конкретної продукції з одиниці площі посіву (гектара, квадратного метра, дерева, куща тощо) даної культури (групи однорідних культур) або з одиниці площі сільськогосподарських угідь (як правило, в центнерах з гектара) [3].

Для виявлення  тенденцій  в зміні чисельності урожайності потрібно провести вирівнювання, тобто проаналізувати урожайність більш глибоко та всебічно.

То ж проведемо розрахунки показників динаміки урожайності зернових культур в СВК «Шлях волі» в таблиці 3.1

Таблиця 3.1 Розрахунок показників динаміки урожайності зернових в

ООО „ПУСК”

У даній таблиці для аналізу були використані такі показники, як абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення 1% приросту.

Абсолютний приріст показує  на скільки одиниць збільшився (зменшився) рівень порівняно з базисним, тобто за цей або інший проміжок часу. Він розраховується як різниця між порівняльними роками:

Абаз = уi – у0 , де                                                      (3.1)

 - первинний рівень ряду динаміки;

  - рівень ряду динаміки.

Якщо за базу порівняння приймається попередній рівень, то ланцюговий абсолютний приріст дорівнює:

              Алан. = уi – уi-1  , де                                                        (3.2)

 - рівень ряду динаміки;

 – попередній рівень ряду динаміки.

Темп росту показує в скільки разів збільшився рівень, порівняно з базисним, а у випадку зменшення – яку частину базисного рівня складає порівняний рівень:

                    Трбаз =                                                         (3.3)

Якщо за базу порівняння приймається попередній рівень, то ланцюговий темп росту дорівнює:

Трлан. =                                                                (3.4)

Темп приросту показує на скільки відсотків збільшився (зменшився) рівень, порівняно з базисним, прийнятим за 100%

Тпрбаз =   Трбаз-100%                                            (3.5)

    Тпрлан = Трлан.-100%                                            (3.6)

Абсолютне значення 1% приросту розраховується шляхом ділення абсолютного приросту на відповідний темп приросту, виражений в %.

ú %ú = Аi/Тпрi                                             (3.7)

Також за даними, розрахованими в таблиці 3.1 можна визначити середні показники:

1. Середнє значення урожайності, яке розраховується за формулою середньої арифметичної простої.

= åу/n , де                                                      (3.8)

åу – сума значень рівня ряду динаміки;

n – число рівнів ряду динаміки..

У= 216,3/7 = 30,9 ц/га

2. Середній абсолютний приріст показує як швидко змінився кінцевий рівень ряду динаміки відносно початкового, він розраховується за формулою:

  = åАлан/n-1 , де                                                                    (3.9)

åАлан – сума абсолютних приростів

А = -3,8/6 = -0,63 ц/га

3. Середній темп росту характеризує середню швидкість зміни економічного явища або процесу і визначається за формулою:

Тр.= , де                                                     (3.10)

Тр - середній коефіцієнт (темп) росту;

уn - останній рівень ряду динаміки;

у0 - початковий рівень ряду динаміки;

n – число рівнів ряду динаміки.

Тр  =  = 0,980 або 98,0%

4. Середній темп приросту відрізняється від середнього темпу росту на 100% та визначається:

 Тпр = Тр  – 100 %                                                     (3.11)

Тпр =98,0 – 100 = −2%

Аналізуючи розрахунки показників динаміки урожайності, можна зробити висновки, що в середньому щорічно урожайність зернових культур зменшувалася на 0,63 ц/га, середній темп приросту, який дорівнює -2 означає те, що щорічно урожайність зменшувалася на 2%.

Ряд динаміки - це ряд числових характеристик, які характеризують зміни показників суспільного явища в часі.

Ряд динаміки складається з рівня числового значення ознаки, що вивчається, і часу, до якого відноситься дана ознака.

Одним з найважливіших напрямів аналізу рядів динаміки є вивчення особливостей розвитку явища за окремі періоди часу. Для виявлення специфіки розвитку явищ, що вивчаються, за окремі періоди часу визначають абсолютні і відносні показники ряду динаміки:

При визначенні цих показників використовують два методи: ланцюговий і базисний.

У даному курсовому проекті динамічний ряд будується на основі показника урожайності зернових.

Виявимо тенденцію в зміні урожайності зернових та проведемо вирівнювання ряду динаміки (таблиця 3.2).

Вирівнювання руху динаміки способом  найменших квадратів дозволяє враховувати всі рівні динаміки та краще абстрагуватись від випадкових коливань рівнів. Цей метод передбачає вирівнювання за рівнянням прямої лінії:

= ,де                                                                  (3.12)

 - вирівнювання значення ряду по роках

a0, a1 - параметри рівняння,

t - порядковий номер .

Для знаходження параметрів a0 та a1 складемо систему двох нормальних рівнянь:

                                      (3.13)

Так як  , то знайдемо з першого рівняння системи (3.13)

=

= 30,9

Тепер знайдемо  з другого рівняння системи (3.13)

Рівняння прямої матиме вигляд:

=30,9 – 0,51t

Існує ще один спосіб вирівнювання динамічного ряду – це вирівнювання по параболі ІІ порядку. Для цього треба розрахувати систему рівнянь:

                     (3.14)

Так як  і , тому система буде мати вигляд:

                            (3.15)

Параметр а2  знайдемо з системи рівнянь:

Тоді  буде дорівнювати:

Рівняння параболи має такий вигляд:

               = 29б23 – 0,51+ 0,17

Результати розрахунку приведені в таблиці 3.2

Побудуємо графік аналітичного вирівнювання урожайності зернових:

Рис. 3.1 Аналітичне вирівнювання урожайності зернових в ООО „ПУСК”

Аналізуючи отриманий графік, можна зробити наступний висновок, що фактична урожайність збільшилася в 2002р., але в 2003р. знизилася, з 2004 по 2006р урожайність зростала, а в 2007 році вона знову знизилась. Урожайність, вирівняна по прямій має тенденцію до зниження; по параболі урожайність в 2001 – 2005 спадає, а з 2006 р. має тенденцію до підвищення.

Проаналізуємо стійкість динамічного ряду за допомогою коефіцієнтів детермінації, кореляції та стійкості в таблиці 3.3.  

Таблиця 3.3 Аналіз стійкості урожайності зернових культур в ООО „ПУСК”

За даними, розрахованими в таблиці 3.3 проведемо розрахунки показників варіації і стійкості урожайності.

Варіацію врожайності під впливом усіх факторів визначимо за допомогою загальної дисперсії:

                                                        (3.16)

           974,14 – 954,82 = 19,33

Визначимо випадкову дисперсію, що характеризує варіац3ію врожайності під впливом метеорологічних (випадкових) умов:

                                                             (3.17)                            

                                        13,83

Факторну (систематичну) дисперсію, що характеризує варіацію врожайності під впливом агротехнічних факторів, визначимо з правила розкладання варіації:

                                                    (3.18)

Розкладання загальної варіації врожайності зернових за факторами дало такі результати:

                                                      (3.19)

                                      100% = 28,45 % + 71,55 %

Отже, 28,45% загального коливання врожайності зернових припадає на частку комплексу агротехнічних факторів, а 71,55% зумовлено дією метеорологічних (випадкових) факторів.

Тісноту зв’язку між врожайністю і агротехнічними факторами визначимо за допомогою індексу кореляції:                                                                                                            

                                                                                        (3.20)

Індекс кореляції вказує на помірний зв'язок врожайності з агротехнічними факторами.

Для характеристики відносної міри коливання врожайності обчислимо випадковий коефіцієнт варіації:

                                                                                             (3.21)    

Коефіцієнт стійкості врожаю становитиме:

                                                                    (3.22)                              

                                           %

Одержаний коефіцієнт стійкості характеризує високу стійкість врожайності в динаміці під дією систематичного підвищення рівня агротехніки вирощування зернових в ООО „ПУСК”.

РОЗДІЛ 4

ІНДЕКСНИЙ АНАЛІЗ УРОЖАЮ ТА УРОЖАЙНОСТІ

Урожай і врожайність є найважливішими результативними показниками розвитку продуктивних сил сільського господарства, виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств і викори­стання головного засобу виробництва в сільському господарстві — землі.

У рівні врожайності відображається вплив комплексу природних і економічних умов, у яких здійснюється сільськогосподарське виробництво, зміни в агротехніці, технології, техніці й організації виробництва. У свою чергу, від рівня врожайності значною мірою залежить обсяг валового збору і такі показники ефективності рослинництва і сільського господарства в цілому, як собівартість продукції, продуктивність праці, фондовіддача, валовий і чистий доход, рентабельність тощо.

Під урожаєм (валовим збором) у сільськогосподарській статистиці розуміють загальний обсяг продукції даної культури або групи культур, одержаної з усієї площі посіву або угідь у господарстві, районі, області, країні.

Під врожайністю розуміють середній вихід конкретної продукції з одиниці площі посіву (гектара, квадратного метра, дерева, куща тощо) даної культури (групи однорідних культур) або з одиниці площі сільськогосподарських угідь (як правило, в центнерах з гектара).

Завдання статистики врожаю й врожайності численні й різноманітні. Основними з них є: збирання й аналіз даних про розміри врожаю і врожайності сільськогосподарських культур; розробка системи показників врожаю і врожайності; забезпечення своєчасного і точного визначення обсягів і структури валових зборів і рівня врожайності за культурами і групами однорідних культур у розрізі окремих категорій і виробничих типів господарств та адміністративних підрозділів (районів, областей, регіонів і по країні в цілому), зон, підзон тощо; дослідження відмінностей у рівнях врожаю і врожайності в динаміці, за територією та порівняно з планом; аналіз і оцінка ефективності різних факторів, що впливають на врожай і врожайність; визначення втрат при збиранні, доробці й транспортуванні врожаю і способів їх усунення; виявлення невикористаних резервів подальшого збільшення валових зборів, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продукції рослинництва в цілому; узагальнення передового досвіду вирощування високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур тощо.

Розрізняють такі показники врожаю: видовий врожай, врожай на пні перед початком своєчасного збирання, фактичний і чистий збір.

Видовий врожай - це очікувані розміри валового збору, виходячи зі стану посівів на певних фазах вегетації рослин. По суті, це ще не врожай (продукції ще немає), а тільки оцінка стану посівів у припущенні, що умови вирощування культури будуть нормальними, середніми.

Фактичний (амбарний) врожай - це отриманий (зібраний) і оприбутко­ваний врожай. Повністю завершені біологічний і економічний процеси вирощування сільськогосподарських культур. Від врожаю на пні він відрізняється на величину втрат.

Чистий збір - це величина врожаю після доробки за мінусом насіння на всю засіяну площу даної культури.

Фактичний може бути виражений у різній масі: початково-оприбуткованій (фізичній), після доробки і в перерахунку на стандартні показники якості продукції тощо.

В сільськогосподарських підприємствах під час збирання фактичний збір по ряду культур (зернові, соняшник) обліковують у початково-оприбуткованій (бункерній) масі. Після доробки продукції (очистки, сушіння і т.п.) визначають врожай, який точніше характеризує обсяг отриманої продукції та використовується при обчисленні собівартості одиниці продукції, продуктивності праці тощо. Для точних відомостей фактичний збір після доробки перераховують на стандартні показники якості.

Урожайність сільськогосподарських культур може бути розрахована на різні категорії посівних площ: фактично зібрану, збиральну і весняну продуктивну. Підчас збирання врожайність розраховують на фактично зібрану площу, з якої безпосередньо отримують врожай. Однак, при аналізі використання посівних площ виникає потреба розрахунку врожайності на одиницю збиральної і весняної продуктивної площі. Врожайність з розрахунку на збиральну і весняну продуктивну площу може бути нижчою, ніж на фактично зібрану площу (фактично зібрана площа менша від збиральної на величину незібраної площі й менша від весняної продуктивної площі на величину незібраної площі і площі літньої загибелі посівів), а тому й врожайність з розрахунку на ці категорії посівних площ буде меншою на величину недобору продукції з цих незібраних площ [6].

Для виявлення впливу певних факторів на рівень урожайності застосовують такі методи: індексний, кореляційно-регресійний та інші. При аналізі урожайності індексним методом використовують загальні та індивідуальні індекси.

Використовуючи індексний метод проаналізуємо зміну валового збору зернових культур за два роки в СВК «Шлях волі» за допомогою загальних індексів, і встановимо, якою мірою вона обумовлена зміною врожайності, розміром і структурою посівних площ.

Таблиця 4.1 Посівні площі, валовий збір і врожайність зернових культур ООО „ПУСК”

Визначимо обсяги валового збору зерна по кожній культурі і в цілому по групі однорідних культур за базисний рік (), звітний рік () і умовний (

)

Для оцінки загальної зміни валового збору зернових культур за два роки обчислимо індекс валового збору:

                                                    (4.1)

=28783,4/26379,4 = 1,09 або 109%

Абсолютний приріст валового збору становить:

                                                  (4.2)

Зміна валового збору зернових культур безпосередньо залежить від зміни двох факторів: середньої врожайності і розміру посівної площі.

Для аналізу впливу на зміну валового збору зазначених факторів розкладемо індекс валового збору на індекси, що його складають: середньої врожайності і розміру посівних площ:

                                                                                                   (4.3)

Вплив середньої врожайності на зміну валового збору визначимо за допомогою індексу середньої врожайності, який являє собою відношення середньої врожайності звітного року (у1) до середньої врожайності базисного року (уо):

 або 81,6%

Абсолютний приріст валового збору за рахунок підвищення середньої врожайності становитиме:

                                                    (4.6)

Спочатку знайдемо середню врожайність в базовому і звітному роках:

27,46– 33,65)*1048 = -6487,12

Вплив розміру посівних площ на зміну валового збору визначимо за допомогою індексу розміру посівних площ, який знаходиться за формулою:

                                                                       ( 4.7)

, або 133,7%

Абсолютний приріст валового збору за рахунок розширення посівних площ становитиме:

Отже, збільшення валового збору зернових культур у звітному році, порівняно з базисним роком на 9% зумовлене, головним чином, і збільшенням посівних площ на 264 га (1048-784), або приблизно на 33,7%. Спостерігається зменшення середньої врожайності на 6,19 ц/га (27,46 – 33,65), або на 18,4%

Проведемо аналіз зміни середньої врожайності як головного інтенсивного фактора зростання валового збору.

На зміну середньої врожайності безпосередньо впливають два фактори: зміна врожайності окремих культур і зміна структури посівних площ.

Відповідно до цього взаємозв'язку розкладемо індекс змінного складу (середньої урожайності) на два індекси постійного складу: індекс урожайності окремих культур та індекс структури посівних площ:

                                                    (4.9)

 , де                                          (4.10)

 — умовна середня врожайність при структурі посівів звітного і врожайності базового р.

За даними таблиці 4.1 розрахуємо величину умовної середньої врожайності:

= ц/га

Розрахуємо потрібні індекси і абсолютні прирости середньої врожайності за рахунок кожного фактора.

Індекс середньої врожайності зернових культур та її абсолютний приріст були визначені раніше і відповідно становили 0,816 і -6,19 ц/га (27,46 – 33,65).

Вплив зміни врожайності окремих культур на середню врожайність

визначимо за допомогою індексу врожайності окремих культур:

                                                       (4.11)

=27,46 /21,97 =1,250, або 125,0%

Абсолютний приріст середньої врожайності внаслідок зростання врожайності окремих культур становитиме:

                                       (4.12)

ц/га

Вплив зміни структури посівних площ на середню врожайність визначимо за допомогою індексу структури посівних площ:

                                                  (4.13)

або за іншою формулою:

                                            (4.14)

 = , або 65,3%

Абсолютний приріст середньої врожайності за рахунок зміни структури посівних площ становитиме:

                                           (4.15)

ц/га

Індекси показують, що при інших рівних умовах середня врожайність зернових культур могла б збільшитися у звітному році порівняно з базисним роком, на 25%, або на 5,49 ц/га.

Розкладання індексів змінного складу (валового збору та середньої врожайності) на індекси постійного складу дає можливість подати валовий збір зернових культур як складову трьох факторів у такому вигляді:

                                               (4.16)

1,09= 1,25 * 1,337 * 0,653

Такими чином, головним фактором збільшення валового збору зернових культур на 2404 ц, або на 9%, було збільшення врожайності окремих культур та посівної площі.

Розрахуємо індивідуальні індекси посівної площі, урожайності, валового збору в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Система індивідуальних індексів

Аналізуючи дані табл. 4.2, можна зробити висновки, що урожайність ярого ячменю збільшився на 3%, посівна площа під озиму пшеницю збільшився на 250%, а валовий збір збільшився на 262%. Урожайність сої зменшилася на 9%, але посівна площа зменшилась  27%, валовий збір зменшився на 34%.

РОЗДІЛ 5

АНАЛІЗ ВПЛИВУ РІЗНОМАНІТНИХ ФАКТОРІВ НА УРОЖАЙНІСТЬ КУЛЬТУР

На урожайність культур може впливати багато факторів. Це і природнокліматичні умови, і внесення добрив як органічних, так і мінеральних, меліораційні роботи теж мають велике значення. Розглянемо, як внесення органічних, мінеральних добрив та витрати на 1 га посіву впливають на урожайність зернових культур в ООО „ПУСК”

Таблиця 5.1 Вихідні дані для виявлення залежності урожайності від різних факторів.

Таблиця 5.2 Залежність урожайності зернових культур від рівня інтенсифікації виробництва.

За допомогою аналітичного групування визначимо наявність зв’язку між урожайністю та відібраними факторами (групувальна ознака – урожайність зернових культур). Для групування розрахуємо додаткову таблицю 5.3.

Таблиця 5.3 Групування даних урожайності зернових культур в ООО”ПУСК”

Виходячи з даних додаткової таблиці 5.3 занесемо дані групування до таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 Вихідні дані

Для наочного зображення побудуємо кореляційні поля залежності урожайності зернових  від відібраних факторів.

Рис.5.1 Кореляційне поле залежності урожайності зернових від внесення мінеральних добрив.

Рис. 5.2. Кореляційне поле залежності урожайності зернових від внесення органічних добрив

Далі зробимо вирівнювання ряду динаміки кількості внесення органічних добрив способом найменших квадратів в ООО „ПУСК відображаємо в таблиці 5.5.

Розрахуємо параметри рівняння

                                      (5.1)

Так як  , то знайдемо з першого рівняння системи (5.1)

=

= 2,13

Тепер знайдемо  з другого рівняння системи (5.1)

Рівняння прямої матиме вигляд:

=2,13-0,01t

Таблиця 5.5 Аналітичне вирівнювання ряду динаміки внесення добрив

Тепер виявимо залежність урожайність від внесення добрив в таблиці 5.6

Таблиця 5.6 Залежність урожайності зернових від внесення добрив в ООО „ПУСК”.

За даними таблиці 5.6 можна розрахувати коефіцієнти кореляції, детермінації та регресії.

Коефіцієнт кореляції знайдемо за формулою:

            (5.4)

РОЗДІЛ 6

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Економічна ефективність виробництва продукції означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність виробництва продукції включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності виробництва продукції використовують відповідний критерій і систему взаємопов’язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Для оцінки економічної ефективності виробництва використовуються такі показники як: виручка від реалізації продукції, вартість валової продукції, прибуток підприємства та інше. [4]

Розглянемо економічну ефективність виробництва на прикладі зернових культур (таблиця 6.1).

Таблиця 6.1 Економічна ефективність вирощування зернових в ООО „ПУСК”