Ми з вами вже вивчили оксиди, їх класифікацію і властивості. Нам відомі кислотні, основні та амфотерні оксиди.

Кислотні оксиди – оксиди утворені неметалічним елементом, металом з валентністю вище IV.

Основні оксиди – оксиди утворені металічними елементами з валентностями І, ІІ, дуже рідко ІІІ.

Вода – найпоширеніший оксид.Вона є хімічно стійкою речовиною. ЇЇ молекули починають розкладатися лише за дуже високої температури ( за 2 500 їх розкладається майже 11% від загального числа, а за 1000 - лише 0,03%). Продуктами розкладу є водень і кисень: 2Н₂О → 2Н₂ + О₂

Що є спільного між всіма кислотами?

Кислоти – це складні сполуки, що складаються з одного чи кількох атомів Гідрогену, зв’язаних з кислотним залишком

Hn КЗ

Майже всі реакції води з оксидами – це реакції сполучення. Не є винятком і реакція оксиду металічного елемента Кальцію CaO. Вона широко використовується на практиці ( гасіння вапна). До негашеного вапна (це – CaO, що має домішки) додають воду. Утворюється гашене вапно – кальцій гідрогид : СаО + Н₂О = Са(ОН)₂

Вода реагує з оксидами деяких металічних елементів.

а) оксиди лужних металів : Літію, Натрію, Калію, Рубідію, Цезію (І група головна підгрупа).

Na₂O + Н₂О = 2NaOH

натрій оксид натрій гідроксид

б) оксиди лужноземельних металів: Кальцію, Стронцію,Барію (2 група головна підгрупа).

ВаО + Н₂О = Ва(ОН)₂

барій оксид барій гідроксид

в) з оксидами інших металів вода не реагує:

CuO + Н₂О ≠ FeO + Н₂О ≠

У результаті двох останніх реакцій, в яких реагентами є оксиди металічних елементів, утворюється речовини, що називаються основами.

Загальна назва сполук оксидів з водою – гідрати оксидів

.Основи — це складні речовини, утворені атомами металічних елементів і гідроксильними групами –ОН.

Гідроксильна група одновалентна. Me(OH)n - загальна формула основ.

Назва основи складається з назви металічного елемента та слова «гідроксид».

КОН - калій гідроксид

Fe(OН)₃ - ферум(ІІІ) гідроксид

Cu(OН)₂ - купрум (ІІ) гідроксид

Розчинні у воді основи називають лугами

NaOH, КОН, Ва(ОН)₂, Са(ОН)₂.

Більшість оксидів металічних елементів (FeO, Fe₂O₃, CrO, Cr₂O₃, CuO) не

реагують з водою, але їм теж відповідають основи (гідрати оксидів).

Таким чином:

Кислотний оксид + вода → кислота

Основни оксид + вода → основа

Більшість оксидів і відповідних їм гідратів є безбарвними сполуками, тому не завжди можна визначити їх наявність, або розрізнити кислоти і основи «на око». Для виявлення кислот і основ у розчинах використовують індикатори — складні сполуки, які змінюють своє забарвлення в залежності від наявності кислот або основ у розчинах.

Індикатори — речовини, які змінюють колір залежно від середовища розчину.

Середовище може бути кислотним (кислим, наявність кислот), нейтральним (чиста вода) і лужним (розчин лугів).

В якості індикаторів найчастіше на практиці використовують:

• метилоранж,

• лакмус,

• фенолфталеїн.

Метилоранж у водному розчині (у нейтральному середовищі) має оранжеве забарвлення, лакмус — фіолетове.

У розчинах кислот і метилоранж, і лакмус набувають червоного кольору.

У розчинах основ (лугів) метилоранж набуває жовтого забарвлення.

Червоний і синій кольори при змішуванні дають фіолетовий. Лакмус у розчинах основ стає синім.

Обидва індикатори більш зручні на практиці для визначення кислого середовища.

Фенолфталеїн є індикатором на лужне середовище. Лише у ньому він набуває яскраво малинового забарвлення. В інших середовищах він є безбарвним.

Забарвлення деяких індикаторів за наявності кислот і основ у воді

Лабораторний дослід №10 «Випробовування водних розчинів кислот і лугів індикаторами». Інструктаж з БЖД.