Поняття про оксиди, окиснення (горіння, повільне окиснення, дихання). Умови виникнення та припинення горіння

Урок №5

Тема: Поняття про оксиди, окиснення (горіння, повільне окиснення, дихання). Умови виникнення та припинення горіння.

Мета: Вивчити умови виникнення та припинення горіння, з'ясувати галузі застосування кисню; виховувати обережність під час використання вогню.

Хід уроку

Проста речовина кисень підтримує горіння. Кисню, що міститься в повітрі, досить для горіння дров у багатті, природного газу в грубці, вугілля в каміні. Якщо використовувати для горіння чистий кисень, воно відбувається інтенсивніше.

- Взаємодія речовин з киснем не завжди супроводжується горінням. Більшість таких реакцій відбувається непомітно:

- скисання молока

- ржавіння заліза

- гниття

Речовина, взаємодіючи з киснем, зазнає окислення, тобто змінюється за участю кисню. (Такі реакції називаються реакціями окиснення).

Запис в зошит

Окиснення – це хімічна реакція взаємодії речовин (простих і складних), з киснем.

Повільним окисненням речовин зумовлено ржавіння заліза, скисання молока, фруктових і ягідних соків, прогорання масла, псування багатьох інших продуктів харчування.

Кисень, потрапляючи через легені в організм людини, окиснює різні сполуки, в тому числі й ті, які постійно входять із їжею.

Дихання – приклад життєво необхідного повільного окиснення в живій природі.

Горіння – це хімічна реакція, за якої відбувається окиснення речовин з виділенням тепла і світла. У більшості випадків у результаті цих реакцій утворюються оксиди.

Оксиди – це складні речовини, що складаються з двох елементів, один з яких – Оксиген з валентністю II.

Загальна формула оксидів Е_nO_m.

Найпоширенішим оксидом на нашій планеті є звичайна вода!

2Н₂ + О₂ → 2Н₂О

Кожний оксид має хімічну назву, а деякі ще й традиційні, або тривіальні назви. Хімічна назва оксиду складається із двох слів. Першим словом є назва відповідного елемента, а другим словом – «оксид». Якщо елемент має змінну валентність, то він може утворювати кілька оксидів. Їх назви мають відрізнятися. Для цього після назви елемента вказують (без відступу) римською цифрою в дужках значення його валентності в оксиді. Приклад: купрум(ІІ) оксид (читається «купрум-два-аксид»). Оксиди в яких елемент має найбільшу валентність (відповідає номеру групи) називаються вищими