Торговиця - як Терра інкогніта
Торговиця – як Терра інкогніта
У наш час вона увійшла складовою частиною до селища Новоархангельська. Хоч літописець Григорій Граб’янка ще у козацькі часи називав її “ знатним градом”. У “Хроніці” М. Стриковського ( за публікацією газети “День” майже десятилітньої давності )” Торговиця названа першою серед міст, визволених Ольгердом. Не дивно, що саме до цього чарівного куточка степової України останнім часом прикута увага дослідників синьоводської проблеми. Мається на увазі питання, де ж відбулася знаменита Синьоводська битва, в результаті якої було визволено наші землі від ординців. “Історія цього поселення ,- писала газета, ще не розкрила багатьох своїх таємниць. Не виключено, що в 14 ст. то було ординське місто, що його деякі джерела називають теж ...Синіми Водами! Як і річку, на березі якої воно, місто, розташоване... Сині Води – Торговицю можна ототожнити з Ябу – городом, який знаходився в басейні Південного Бугу , проте досить далеко від Чорного моря. Ябу – город ... у першій половині 14 ст. був резиденцією ханського намісника у володіннях Золотої Орди на захід від Дніпра ( саме слово “ йабгу” означало титул намісників із числа найближчих родичів правителів степових імперій)”. Ця версія практично підтверджена результатами розкопок на території Торговиці, які вже понад десять років здійснюють студенти Кіровоградського педагогічного університету ім. Винниченка під керівництвом своїх педагогів, зокрема Нінель Бокій та Ірини Козир. “Вони знайшли могильник, в якому відкрили двадцять одне поховання, на жаль без жодних предметів, що супроводжують поховальний ретуал”. ( На сьогодні вже розкопано майже двісті сімдесят поховань) Згідно з версією газети “День”, то були поховання невільників, а сама тодішня Торговиця являла собою своєрідну Каффу 14 ст.
Від часу тієї публікації минуло багато часу. Археологічні розкопки в Торговиці зробили багато уточнень до попередніх уявлень, зокрема підтвердивши, що вона й справді була форпостом Золотої Орди. А відкриття залишків лазні на березі Синюхи свідчить, що це дійсно на той час було великим містом, адже такі громадські лазні в малих населених пунктах не існували. Саме це, на думку доцента Кіровоградського педуніверситету Нінель Бокій, дає підстави думати, що тоді місто налічувало від десяти до п”ятнадцяти тисяч мешканців. Тож розкопки потрібно вести на значно ширшій території.
Нинішнього року вони почалися далеко від того місця, де колись вперше увійшла в землю лопата археолога і де продовжують досліджувати минувшину студенти університету. Вже перші результати показали, що могильник відкритий на початку дослідження минулого Торговиці, не єдиний. Кілька шурфів засвідчили поховання, про час яких, на думку Нінель Михайлівни говорити ще рано. А ще здивувала знахідка – керамічна люлька чи то козацька, чи турецька. Втім, слово Нінель Бокій:
- На старому могильнику, який ми розкопуємо вже одинадцятий рік, рідко знаходяться супровідні предмети. Але цього року ми викопали срібні сережки і ніж з кістяною орнаментованою ручкою. І ще бронзову сережку та бляжку, яка мені до того не траплялася. Нинішнього літа ми створили ще один загін. Це діти з так званого розвідкового загону, який очолив керівник гуртка юних археологів “Скіф” при обласному Центрі туризму, що діє на базі ЗОШ № 23, Валентин Собчук. Члени його обійшли практично всі двори Торговиці, і люди їм розповідали, що вони знаходили на своїх городах кераміку, залишки якоїсь кладки. Кераміки зібрано дуже багато, її ще потрібно класифікувати – там можуть бути представлені матеріали від чотирнадцятого до сімнадцятого століть. Дехто з мешканців Торговиці вказав місця де знаходили людські рештки. Так ми вийшли на місце, де ведемо розкопки зараз. Якого часу ці поховання, поки що говорити важко. Але я не можу погодитися з тим, що як вказано на тутешній стелі, Торговиця заснована 1331 року. Вона безумовно, старіша і своє літочислення має вести принаймні з кінця тринадцятого століття. Археологічне майбутнє Торговиці мені видається дуже оптимістичним. Я мрію про те, щоб запросити на цю землю представників влади, бізнесменів, учених, шанувальників минувшини, аби вони пересвідчилися, що Торговиця – ще не прочитана книга і що вона може стати не тільки джерелом дослідження рідної історії, а й одним із привабливих туристичних об’єктів. В Україні таких пам’яток більше не має.
Куманський Броніслав.
Народне слово.- 2007.- № 78.-с. 4.