Звільнення Новоархангельщини

У березні 1944 року було звільнено

Новоархангельщину від німецьких загарбників

3 ліквідацією оточеного угру­повання військ противника під Корсунь-Шевченківським, ставка Верховного Головнокомандування при­йняла рішення — силами Першого, Другого і Третього Українських фронтів розгромити угруповання німець­ких армій «Південь», вийти на державний кордон СРСР і тим самим підготувати умови для проведення операцій на Балканському напрямку.

У відповідності з цим рішенням, Другий Український фронт, який був у центрі стратегічного напрямку радянських військ на Правобережній Україні, повинен розгромити Уманське угруповання ворога і вийти до Південного Бугу на ділянці Ладижин - Гайворон.

53-я армія (командував армією генерал-лейтенант І.М. Манагаров, член військової ради генерал-майор П.І. Горохов) на початок наступу займала полосу в 90 кілометрів по фронту, охоплюючи повністю територію Новоархангельського району.

Підготовка Умансько - Баташанської операції проходила з 19 лютого по 4 березня і була пов'язана з великими труднощами, викликаними погодними умовами (внаслідок ранньої весни, що супроводжувалась бездоріжжям, розливом рік, польові аеродроми розгрузли). Це ускладнювало маневр військ і забезпечення їх всім необхідним для успішного виконання поставленого завдання. Протягом 11 березня дивізія відбивала контратаки танків і піхоти. На 14 годину цього дня в напрямку Торговиці та Свердликового всі атаки гітлерівців були відбиті.

89-та стрілкова Білгород - Харківська дивізія, використовуючи успіх 25-ї ГСД, переправилась через річку Гірський Тікич в районі села Криве Коліно, форсувала річку Велика Вись і з боями під кінець дня 10 березня звільнила села Скалеву та Синюху.

12 березня силами 310 стрілкового полку визволено с. Ямпіль. Наші війська вийшли на північний берег річки Велика Вись, розпочавши бої за Кальниболот. За день битви про­тивник втратив 60 автомашин, 7 бронетранспортерів, 28 полонених.

Війська 110-ї ГСД в ніч з 12 на 13 березня, форсувавши річку Велика Вись, звільнили Новомиколаївку, а вранці — Кальниболот, Арделеву, Кіндратівку.

Розвиваючи наступ, війська 25-ї ГСД отримали завдання 13 березня

визволити села Станіславівку, Нерубайку, Підвисоке і вийти на ру­біж Борщова — Пєрегонівка. Вранці 14 березня було визволено Розсо-хуватець і Покотилове.

13 березня було звільнено Сабове, Кагарлик, Червінку, Мар'янівку, Лозоватку, Мартинівку.

Цього ж дня при взаємодії з 734 стрілецьким полком війська 233 стрілецької дивізії звільнили Надлак, Іванівку, Покровку, Шляхову, Тимофіївку. Сильний бій відбувся північніше села Вільшанка.

14 березня війська 110-ї гвардій­ської дивізії (командир гвардії пол­ковник Д.С. Соболєв) визволили Новоархангельськ.

Після визволення Новоархангельська в 110-ту ГСД влилися багато наших земляків, які пройшли доро­гами війни від своєї домівки, визво­ляючи Україну, Молдавію, Румунію,Угорщину, Чехословаччину аж до Німеччини, а потім брали участь у розгромі Квантунської армії міліта­ристської Японії.

Населені пункти і територія Новоархангельського району були табором бойових дій військ 53-ї армії Другого Українського фронту, безпосередньо двох корпусів 26 гвардійського і 49, п'яти стрілкових дивізій: 25-ї, 89-ї, 94-ї, 110-ї та 233 гвардійської дивізій.

Отже, на території нашого краю боїв, які б стали вирішальними для всього фронту, не було. Але ті, що відбулися, були нелегкими. Ворог залишався підступним і жорстоким. І в цих сутичках, які в щоденних зведеннях іменувалися «боями місцевого значення», наші воїни докладали зусиль, жертвували собою заради перемоги. Саме в ці дні у боях поблизу Свердликового був смертельно поранений юнак - росіянин Герой Радянського Союзу М.С. Лисов, прах якого покоїться в селі Кам'янече. Тут йому споруджено пам'ятник і названо одну з вулиць села. У селі Ятрань захоронено останки сина узбецького народу Аліма Ісмаїлова. Солдатські могили сьогодні є в кожному селі. Там покояться наші визволителі, причому не лише українці, узбеки, росіяни...

М.Шраменко

За матеріалами газети "Колос"