Сторінки літопису слави

Історики не проминають наголосити на таких рисах І. Сірка як розважливість, мудрість, демократичність, скромність у побуті, глибока релігійність. Він жив у курені, їв з козаками з одного казана, носив простий одяг. З його іменем пов'язують знаменитого листа-відповідь запорожців турецькому султану.

Виходець з Торговиці сотник Власенко керував загоном під Уманню у повстанні Коліївщина у 1768 році.

Тож недаремно у цьому краї на застіллях в усі часи проголошують здравицю: "Закозаків!"

На початку літа 1661 року велика орда з Криму, зосередившись на берегах Синюхи, чинила спустошення краю.

У липні Іван Сірко виступив з військами з Торговиці, перепинивши шлях татарам. Як пише польський хроніст Й. Ерлич, у 1664 році кошовий отаман знову вийшов із цього сильно укріпленого валами і добре забезпеченого військом і зброєю містечка, організувавши оборону Побужжя уже від об'єднаних польсько-татарських військ. Торговицька земля була свідком героїчної боротьби козаків проти напасників із заходу і півдня.

Недалеко від пам'ятного знака відшукано побутові речі козацької старшини. У Торговиці жив Остафій Остаматенко, призначений Б.Хмельницьким у квітні 1654 року для збирання прикордонних мит.

Торговиця - місто на правому березі р. Синюхи. Край степів.

Поселення виникло в III тисячолітті до н. е., про що свідчать розкопки поховань у центрі села. На околиці Торговиці розходились три "святі дороги", про які згадував Геродот.

У тих же місцях, неподалік від джерела "гіркий струмок", мав стояти велетенський мідний казан, виконаний за наказом Аріантуса, короля скіфів, вилитий з жал стріл, який тримав шість амфор.

Це була прикордонна смуга, згідно Геродоту, між скіфами хліборобами та кочівниками, яких він вважає окремим плем'ям та називає їх альзонумами, від грецького слова "алазо"-блукати, бродити.

Започаткування Торговиці відноситься до далекої давнини. В XIV столітті генуезці Коффи, відчуваючи свою могутність, поширювали свою торгівлю та нплпи на територію Русі. Одним із степових базарів тієї епохи була первісна Торговиця. Руські червонці (дукати) замінювали тут на вироби грецькі та італійські.

Проте із занепадом поселення генуезької Коффи (1475 рік) за часів ханства Меглі-гірея Торговиця була знищена. Стриковський ще в 1575 році бачив сліди мурій цього загиблого міста. З того часу па довгі роки тут запанувала глуха пустеля. Місцевість ця називалась "Умани", в 1609 році Пула подарована Зигмунтом III ВалентинуКалиновському, який, вложивши значні кошти, почав тут закладати нові міста.

Колонізація пустинного степу йшла швидко, і за короткий час виросли міста Умань і Торговиця. Після смерті Валентина Калиновського ці міста отримав його син Мартин.

Козацькі війни застали Торговицю вже значним і людним селищем. У 1669 році в ній було сформовано окремий козацький полк, першим полковником якого був Єфимій Торговицький, потім Степан Щербина.

У 1675 році торговичани цілою громадою переселилися за Дніпро. І знову Торговиця перетворилася в пусте урочище. Коли закінчилися війни, повернулись власники земель Уманських. Станіслав Потоцький бере ці землі в спадщину від погаслого роду Калиновських. Завдяки його старанням тут оселяються нові люди, а Кірик Волошин стає засновником відродженої Торговиці. У 1726 році правителем Торговиці став Юзеф Лабецький.

У 1732 році в Торговиці, як прикордонному місті між Росією і воєводством брацлавським, встановлюються прикордонні суди, на яких вирішуються всі справи підвладних обох держав. У 1776 році в Торговиці мешкав Антоній Раковський -ревізор збору прикордонних мит.У 1778 році гайдамаки учинили напад на Торговицю і пограбували її. У 1785 році на уманських землях людей почала скошувати моровиця.