Літературний календар Новоархангельщини
Байдебура Павло Андрійович
(01.03.1904р., с. Нерубайка - 26.01.1985р.)
Член Спілки письменників СРСР (з 1934 р.). У 1930 р. закінчив Харківський університет. Працював на шахтах Донбасу, у редакціях газет і видавництв у Харкові. Учасник Великої Вітчизняної війни. Друкуватися почав у 20-х роках у журналах «Забой» і «Гарт». Автор багатьох збірок оповідань, новел, нарисів про життя донецьких шахтарів, книг для дітей. Серед них: «Біля врубівки» (1931), «Вугільні дні» (1933), «Діти шахтарів» (1941), «Рідні горизонти» (1947), повість «Зустріч» (1969). Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями.
Загравенко Анатолій Романович
(07.04.1938р., смт.Новоархангельськ)
Із 1964 року – на журналістській роботі. Пройшов шлях від кореспондента до редактора об’єднаної міськрайонної газети, що проіснувала до 1995 року, а потім очолив міську газету “Знам’янські вісті”. Звідти у 2003 році пішов на пенсію.
У 1971 році закінчив відділ поезії (творчий семінар Д. Ковальова) Літературного інституту ім. О. М. Горького в м. Москві.
Друкуватися розпочав у вісімнадцятирічному віці. Перший вірш “Любить гуцул очі сині” було надруковано у львівській молодіжній газеті. А згодом вірш “Твої руки” з’явився у журналі “Жовтень”. Друкував добірки у колективних збірниках: “Там, де Ятрань”…(м. Кіровоград), “Вітрила” (видавництво “Молодь”, м. Київ), “Кроки” (м.Дніпропетровськ).
Першу книгу -- “Іскрини дощу” -- видав у видавництві “Промінь” (м. Дніпропетровськ) у 1990 році. Послідуючі збірки виходили: у 1997 році “Спадок” (Центрально-Українське видавництво, м. Кіровоград), 1998 — “Дике поле”, 1999 —“ Меди полинові”, 2000 —“Доля”, 2001— “Сповідь”, 2002 —“Часослов”, 2003 — “Щастя”, 2004 — “Майдан” ( Знам’янський міський Ресурсний Центр, м. Знам’янка Кіровоградської області ).
Член Національної спілки письменників України. Лауреат обласної журналістської премії імені Ю. Яновського, переможець загальноукраїнського конкурсу ”ЗМІ — громадянському суспільству”.
Козаченко Василь Павлович
(25.03.1913р., с. Новоархангельськ – 02.03.1995р.)
Український письменник, член Спілки письменників України (з 1938 p.). Навчався в Уманському інституті соціального виховання, закінчив філологічний факультет Київського університету (1938). Учителював, був на журналістській роботі. Учасник Великої Вітчизняної війни. Обороняв Київ, був у партизанському підпіллі на Кіровоградщині. Після війни - на редакційній роботі. У 1973-1979 pp. - перший секретар Спілки письменників України. Обирався членом ЦК Компартії України, депутатом Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР. Друкується з 1936 року. У складі делегації Української PCP брав участь у роботі Генеральної Асамблеї ООН (1957). Автор повістей «Ціна життя» (1945), «Атестат зрілості» (1946), «Гарячі руки» (1960), «Блискавка» (1962), «Листи з патрона» (1967), «Яринка Калиновська» (1969), «Біла пляма» (1970) та інших книг прози й публіцистики. Відзначений двома орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Великої Вітчизняної війни II ступеня, «Знак Пошани», медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української PCP. Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1971), республіканської комсомольської премії імені М. Островського (1963), премії імені О. О. Фадеєва. Окремі твори В. Козаченка виходили російською, болгарською, вірменською, литовською, німецькою, польською, угорською, французською та іншими мовами.
Маланюк Євген Филимонович
(2.02.1897р., с. Новоархангельськ – 1968 , США)
Поет, літературознавець, культуролог, історіософ. Народився в родині вчителя. Закінчив Єлисаветградське земське реальне училище (1914), Київське військове училище (1916). Учасник визвольної боротьби доби УНР. З 1921 р. в еміграції (Польща, Чехословаччина, Німеччина). Закінчив Подєбрадську господарську академію (1928). У Подєбрадах Є. Маланюк стає членом Ліги українських націоналістів. Співробітничає в журналі ЛУН «Державна нація». У Варшаві міцніє перо Маланюка - публіциста, критика. Окрім рецензій на твори еміграційної літератури, письменник відгукується й на новинки західноукраїнських авторів та твори, що з'явилися в Україні радянській. У періодиці з'являються його статті та есе, приурочені Т. Шевченку, П. Кулішу, М. Гоголю, М. Бажану. З 1949 р. проживав у США, працював на інженерній посаді в Нью-Йорку. Автор книг поезій «Стилет і стилос» (1923), «Гербарій» (1926), «Земля і залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Нариси з історії нашої культури» (1954, 1992), «Малоросійство» (1959). Похований на кладовищі в Банд-Бруці в Нью-Джерсі, яке часто називають українським пантеоном.
Олефіренко Іван Павлович
(5.10.1927р., с. Тернівка - 2009р.)
Прозаїк, публіцист журналіст. Народився в с.Тернівка в селянській родині. Друкується з 1947 року. Автор збірки оповідань „Вдови”(1983) кіносценаріїв„Солдатські вдови” „Нескорений „Спартак”
Рибак Натан Самійлович
(3.01.1913, с. Іванівка - 1978, Київ)
Прозаїк, лауреат Державної премії СРСР (1950), член Спілки письменників України (1934). Навчався в Київському хіміко-технологічному інституті (1929-1931). Потім був на літературній роботі. Учасник Великої Вітчизняної війни. Автор збірок оповідань «Останній маршал» (1930), «Дорогами змагань» (1931), «Наснага», «Секрет майстра» (1932), «Історія одного кулемета» (1933), «Кут падіння», «Мужність» (1934), «Оповідання» (1936), «Оповідання про М. Ф. Фрунзе», «Новий день» (1937), «В дорозі» (1939), «На світанку» (1940), «Подвиг» (1941), «Прапор» (1942), «Сонце Башкирця» (1943), «Остання ніч» (1956), «О чем рассказывала песня» (1960), «Поруч з нами» (1963); романів «Гармати жерлами на схід» (1934), «Київ» (1936), «Дніпро» (1937-1939), «Помилка Оноре де Бальзака» (1940), «Зброя з нами» (1943), «Переяславська рада» (1948-1953), «Час сподівань і звершень» (1960), «Солдати без мундирів» (1966), «Пора надежд и свершений» (1973); збірки оповідань для дітей «Що сталося в останню хвилину» (1971); п'єси «Лавина» (1971); збірок віршів «Країна роботи» (1932), «Похід колон» (1933), «Робочий день» (1934). Нагороджений орденами Жовтневої Революції, Вітчизняної війни І та II ступенів, Трудового Червоного Прапора (двома), Червоної Зірки, медалями.
Селецький Петро Іванович
(31.07.1956р., с. Шляхова)
Поет, член Національної спілки письменників України (з 1993 р.). Закінчив Мелітопольський інститут механізації сільського господарства. Працював інженером у колгоспі рідного села. Згодом працює в журналістиці: районна газета «Колос», обласні «Молодий комунар», «Вечірня газета», «Народне слово», «Кіровоградська правда», «21 канал», «Президентський вісник» (Київ). Друкується з 1974 року. Вірші публікував у журналах «Дзвін», «Київ», «Україна», «Степ», «Вежа» та інших. У колективних виданнях «Кроки» («Промінь», 1985), «Вітрила» («Молодь», 1985), «Поезія» («Радянський письменник», 1987), «Ранкові вікна» («Промінь», 1988), «Котигорошкове поле» («Промінь», 1989), «Трилисник» (разом із П. Біливодою та М. Будлянським, «Радянський письменник», 1990), «Свята вода» (разом із В. Бондарем та В. Вакуличем, «Вечірня газета», 1993). Автор поетичних збірок «Сліди багать» («Степ», 1993), «Місто без імені» («Український письменник», 1994), «Заклання ночі» («Степ», 1995), «Магічні кола днів» («Свшан», 2000), «Осінній звір» (Центрально-Українське видавництво, 2002), «Втілений час» (1990). Лауреат літературної премії імені Євгена Маланкжа (2004). Переможець Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (1992)
Сідун Володимир Семенович
(1925р. с.Скалева)
Поет. Учасник Великої Вітчизняної війни 1944 – 1945 р. р., а також війни з Японією (1945). Вчитель. Працював у школах Новоархангельська і Олександрівки. Очолював районний відділ культури у Світловодську. Працював інженером-соціологом на Світловодському заводі Чистих металів. Друкується з 1991 року в місцевій та обласній пресі. За цей час видав більше 30 поетичних книг. Член Кіровоградського обласного літературного об’єднання.
Скакун Михайло Карпович
(21.11.1930р., с.Ятрань – 2000р.)
Письменник. Закінчив школу, ФЗУ. У 17 років з ним трапилось нещастя — отримав тяжку травму. Два роки пролежав у гіпсі, потім операція і вирок лікарів: «До кінця життя — милиці». Проте наперекір долі, став на ноги. Працював пасічником, бібліотекарем, художником-оформлювачем. І все-таки недуга вибила його з сідла. Пробував писати ще в юності, але тоді переміг потяг до образотворчого мистецтва. Навчався заочно в Московському народному університеті мистецтв на факультеті малюнку та живопису.
За перо взявся в 1977 році через те, що не зміг малював лежачи. Спочатку активно співпрацював з газетою «Колос». Згодом почав друкуватися в обласних газетах, деякі матеріали М.Скакуна транслювало республіканське радіо. В творчому доробку М.Скакуна — проблемні статті, статті на моральні теми, замальовки про природу та оповідання, малюнки.
Через недугу писав олівцем, а потім його рукописи передруковувались на друкарській машинці. М.К.Скакун був активним членом Кіровоградського обласного літературного об'єднання.. Помер М.К. Скакун у 2000 році.
Танський Дмитро Іванович
(20.10.1943р., с. Надлак)
Поет. Друкується з 1970 року. Навчався в технічному училищі, слюсарював на "Червоній Зірці". Закінчив філологічній факультет Кіровоградського педінституту (1971). Працював журналістом на радіо і в газетах , редактором багатотиражки "Ритм", був редактором кіровоградської районної газети «Зоря» та Центрально-Українського видавництва. Нині - головний редактор молодіжної газети "Ровесник" Кіровоградського навчального наукового педагогічного комплексу. Друкувався в українських журналах "Перець", "Дзвін", "Україна", молодіжному альманасі "Вітрила".
Автор книг «Цибуля і секс» (1992), «Знахарі з-під колодки» (1993).
Черкашенко Іван Михайлович
(21.05.1924р. с.Піщана Балтського району Одеської обл. – 2011 р. м.Одесса)
Прозаїк. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Учасник війни, нагороджений медалями. 1967 - 1987 р.редактор Новоархангельської районної газети. Член спілки письменників України. Автор збірок оповідань "Тепло осені", "Квіти для наших дружин"; повістей "Одкрий свою душу", "Тату, купи мені скрипку". „Квіти для наших дружин” (2004) Лауреат премії імені Ю. Яновського.