Звільнялася Новоархангельська земля

14 березня – День визволення Новоархангельщини від

німецько-фашистських загарбників

ЗВІЛЬНЯЛАСЯ НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ

З серпня 1941-го війною палала Новоархангельщина. Хоч фронт відступив далеко на схід, спокою фашистам наш героїчний народ недавав. Ще не встигли осінні дощі змити з землі кров і гіркоту оточенців шостої і дванадцятої Радянських Армій, як нановоархангельській землі зріс народний супротив, почали діяти підпільні організації, створюва­лися окремі групи партизанськихзагонів.

Вони надавали велику допо­могу Радянській Армії у виз­воленні України від німецько-фашистських загарбників. В тилу ворога під час тимчасо­вої окупації в нашому районі працював секретарем Ново-архангельського підпільного райкому партії Юхим Андрійо­вич Фрединський. Пізніше він став командиром партизансь­кого загону імені Чапаєва,який у березні 1943-го діяв разом партизанським з'єднанням М.І. Наумова.

У травні 1942 року на Новоархангельщині діяла підпільна організація, керівником якої був Тимофій Тихонович Погорілий. Організаціянараховува­ла 25 осіб. До її складу входили В.П. Козаченко, О.Р. Квідінський, П.С. Попов, Ф.А. Гавриле­нко, Н.П. Куйбіда, А.П. Козаче­нко, Б.П. Бараненко, І.Ф. Махно, В.І. Негур та інші.

Однією з перших на території сучасного Новоархангельського району була створена під­пільно-диверсійна група в селі Нерубайка підкомандуванням Максима Андрійовича Байдебури, яка діяла з червня 1942 року. До складу цієї групи вхо­дило більше 30 осіб, зокрема СтепанВасильович Животовський, Василь Матвійович Єрьомін, Никифір Андрійович Романенко, Андрій Сидорович Даценко, Степан Якимович Олійніченко, Яків Федорович Романенко, Кузьма Кузьмович Кулик та інші.

В листопаді 1942 року в селі Тернівка розпочала діяльність партизанська група під керів­ництвом Адама Карповича Козицького. Її складали Г.П. Коверга, М.І. Мазура, П.П. Мазу­ра, М.Ю. Вовк, М.І. Екало, П,Г. Безуглий та інші (всього понад З0 осіб).

Підпільна діяльність була не­легкою. Небезпека чатувала всюди.В середині березня 1943 ро­ку через Новоархангельський район з боямипройшло пар­тизанське з'єднання М.І. Наумова. Його поява сколихнула нову хвилю партизанського ру­ху. З місцевого населення та військовополонених в районі Підвисокого був створений партизанський загін імені Сталіна, чисельністю 136 осіб, який очолив комуніст, старший лейтенант. Червоної Армії П.Й. Суський (Матвєєв).

Вночі, 19 серпня 1943 року, за 4 кілометри на схід від Новоархангельська висадилася десантна група з 7 осіб, під командуванням ФилимонаЄфремовича Яковлєва. Члени групи організували партизан­ський загін імені Кутузова. З перших днів до цього загону приєдналися партизани заго­ну імені Чапаєва — Федір Оксентійович Вієцький. його се­стра Франя Оксентіївна Гаври­ленко, Поліна Федорівна Пономаренко, діти згаданих жі­нок Вітя і Коля. Зв'язок між під­пільними групами та парти­занськими загонами здійснювала підпільниця і розвідни­ця, вчителькаНовоархангельської школи Галина Петрівна Куйбіда. Багато славних справ і на рахунку комсомолки-розвідниці з села Підвисоке ВалентиниНагорної.

По мірі наближення радян­ських військ багато німецьких солдат вбачали безперспек­тивність війни і переходили на бік партизан. Так в загонііме­ні Сталіна сформувалося ін­тернаціональне відділення

«Опір фашизму», яке очолив колишній німецький солдат, син комуніста Ганс Олессак.

За роки окупації партизансь­кі загони Новоархангельщини пройшли з боями територіями Кіровоградської, Київської, Вінницької та Одеськоїоблас­тей. Провели десятки бойових операцій, знищили і обез­зброїли сотні фашистів, полі­цаїв, пустили під укіс чотири ешелони з живою силою ітех­нікою, спалили десятки мос­тів та складів. Наближали перемогу, як могли, часто ціною власного життя.

За кілька місяців до звільнен­ня Новоархангельщини фаши­сти лютували, проводили кара­льні операції. Частішими і жо­рстокішими ставалипартизан­ські бої. Під час таких боїв, які відбулися 15-16 січня 1944 ро­ку в селах Борщова і Небелівка, загинув Ганс Олессак зі сво­їм відділенням, а також парти­занка, зв'язкова і перекладач­ка Клавдія Байраченко. Заги­нули в боях брати Полтавчуки, піонер Вітя Гавриленко, командирпартизанського загону імені Сталіна (на той час уже майор) П.Й. Суський, Павло Томак та багато інших героїв, чиї імена викарбувані на брат­ських могилах.

Пам'ятаймо їх. Пам'ятаймо і тих наших земляків, які були страчені прилюдно за сприян­ня партизанам: вчителів Оле­ксія ВавиловичаГригораша, Зіновія Михайловича Узеркаса, агронома Івана Фоковича Крижанівського, юриста Олексан­дра Наумовича Гижка, спале­но заживо усвоїй хаті житель­ку Кам'янечого Домніку Малу.

14 березня 1944 року 110 гвардійська стрілецька дивізія (командир гвардії полковник Д.П. Соболєв) військ 2-го Укра­їнського фронту звільнилавід німців селище міського типу Новоархангельськ. В повідом­ленні Радянського Інформбю­ро з оперативного зведення за 14 березня 1944 рокуска­зано: «Західніше міста Кіро­вограда наші війська, продов­жуючи наступ, оволоділи ра­йонними центрами Кірово­градської області Підвисоке, Новоархангельськ, Хмельове, а також з боями зайняли понад 70 інших населених пунктів, серед яких Нерубайка, Торговиця, Копенкувате, Розсохуватець, Скалева, Ти­мофіївка, Арделівка, Миролюбівка, Анастасівка». 15 берез­ня були визволені Покотилове і Тернівка...

При звільненні Новоархан­гельщини радянські бійці і офі­цери виявили високі зразки ге­роїзму і мужності. В одному з боїв за визволенняКам'яне­чого загинув Герой Радянсь­кого Союзу, командир відді­лення гвардії саперного ба­тальйону Михайло Сергійо­вич Лисов.

Теплом дихнула весна на звільнену новоархангельську землю, партизанські загони увійшли до регулярних частин Радянської Армії, почало відроджуватися зруйноване війною народне господарст­во. А попереду клекотіла Ве­лика Вітчизняна війна. До во­рожого лігва у Берліні були ще тисячі кілометрів, сотні днів і ночей у диму і вогні.

Ю. САДОВЕНКО,

директор районного

краєзнавчого музею.

Колос.-2009.-10 березня