Експедиція вглиб історії - школа загартування студента
Важко повірити, що нашій молоді не хотілося поспати на світанку , коли сняться найсолодші сни ... Проте правила польової, археологічної практики суворі: підйом о п”ятій, пів години на збори і за лопату, та на об”єкт. Праця до восьмої ранку, поки нарешті чергові принесуть гарячий сніданок. І знову робота до обіду. А потім так званий вільний час, коли треба розбирати знахідки, мити їх по лікті у воді. Класифікувати й описувати . А поруч Синюха, Десна чи Чорне море...
Тоді чому ж у студентів історичного факультету Кіровоградського педагогічного університету імені В. Виниченка так блищать очі при розповіді про ці “ неподобства” ? Знущання над свободою? Чи не тому , що про ці експедиції і “ заривання в землю” в глиб віків де на кожному сантиметрі може чикати дивовижна знахідка, самі вони відгукуються, як про безцінний досвід, чудову школу загартування майбутнього спеціаліста й людину в цілому.
Цього року навчальна археологічна практика мала кілька адрес: селище Торговиця на Кіровоградщині, Білгород – Дністровський, Бахчисарай та село Шеставиця на Чернігівщині. Етнографічну практику студенти проходили у селах Світловодського району. І з усіх цих “точок “ привезені унікальні знахідки, враження, фотографії, теми для майбутніх досліджень.
Давайте ж повернемось в літо й дізнаємось, як провели його студенти – історики . У Шеставиці на Чернігівщині була справді екстримальна практика . У лісі, біля Десни , з комарами та плазунами, які заповзали в намети, з борщем з кропиви. Бо де ж було взяти капусту? Життя студентської молоді нагадувало будні давнього племені древлян, яких годував ліс. Зате тут була цікава робота – розкопки поховання вікінга. Саме на цій землі знаходилася база цих древніх воїнів. А ще тут вже в шосте відбувся міжнародний турнір з історичного фехтування. Видовище не для слабких духом! Коли кремезні чоловіки йдуть один на одного стіною. При повному параді – у важких обладунках, шоломах та при зброї.
Учасники експедиції до Бахчисараю працювали на реконструкції Ханського палацу . Цю пам”ятку кримсько – татарської архітектури готують до внесення у перелік об”єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Кіровоградці знаходили уламки посуду, скла, люльок, ковані цвяшки. Звісно побували у багатьох місцях півострова, купалися в морі, засмагли під сонцем півдня, вчилися готувати без плити і допомоги мам і бабусь.
У Торговиці, що в Новоархангельському районі, студентів педуніверситету, зустрічають, як рідних. Адже вони вже десять сезонів ведуть розкопки тутешніх поселень часів Золотої Орди. За цей час досліджено понад двісті поховань, знайдено чимало предметів побуту – намиста, сережки, каблучки, шпильку для сколювання волося , культові предмети, як –от натільні хрестики. Дівчата дивувалися – настільки давні сережки схожі на сучасні. Навіть красувалися в тих сережках.
Цього літа Торговиця подарувала рідкісну знахідку – 32 срібні монети . Не думайте, що вони ось так скарбом й лежали у скрині. Як у фільмах про піратів. Ні, кожну монетку видобували через просівання землі.
Цікавими для науки є й залишки цегляної бані з опалювальною системою, залишки керамічного посуду, фрагмент старовинного водогону з клеймом виробника. Загалом Торговицький комплекс зберігає ще багато таємниць золотоординської культури. Про нього знають не лише вітчизняні вчені.
Спілкуючись із людьми поважного віку , молодь переконалася : в Україні ще існують острівки селянської культури , які не затопила цивілізація. Вони бережуть народний етикет, мораль, усну історію. У районної влади є ідея створення туристичного маршруту місцями з унікальною флорою і фауною, залишками споруд часів козаччини. Чудова задумка.
Наступного літа нинішні першокурсники, студенти істфаку поїдуть у нові археологічні експедиції. І таким чином представлятимуть у різних куточках України наше місто, свій вуз. Керівники практики просять молодь вже зараз готуватися до цього. Романтика романтикою, але життя в наметі, часто з перебоями в постачанні води ( про телевізор чи комп”ютер треба забути на місяць), з приготуванням їжі на багаті далеке від звичайних студентських буднів. Тут відразу видно, хто ти є насправді. Тут цінується не модний прикид та мобілка, а зовсім інші речі...
Додам, що завдяки відданим своєму предмету викладачам університету археологія стає на істфаці однією з центральних дисциплін. А практика з археології буде обов”язковою для майбутнього історика. Адже у вузі склалася поважна, знана, авторитетна археологічна школа, заснована Н. М. Бокій. Нінель Михайлівна має вже два покоління учнів, які й продовжують повертати нам нашу ж пам”ять та історію.
Тетяна Корінь.
Кіровоградська правда .- 2006.- № 104.- с.3.