До 70-річчя трагічних подій в урочищі "Зелена брама"

ча­ль­но­го центру дер­жа­в­ної при­ко­р­дон­ної слу­ж­би Укра­ї­ни. 6 серпня ни­ні­ш­ньо­го ро­ку в уро­чищі «По­л­ко­в­ни­че», не­по­да­лік се­ла То­р­го­ви­ця, на мі­с­ці па­м’я­т­но­го зна­ка на честь пе­ре­по­хо­ва­них тут бій­ців і ко­ман­ди­рів 92, 93, 94, 95 і 97 за­го­нів За­хід­но­го при­ко­р­дон­но­го окру­гу, від­бу­ло­ся пе­ре­по­хо­ван­ня ще 115 ос­та­н­ків уча­с­ни­ків бо­йо­вих дій, знай­де­них по­шу­ко­вою гру­пою Фа­р­ту­ш­но­го. Вда­ло­ся вста­но­ви­ти прі­зви­ща та іме­на лише п’я­ти по­ле­г­лих во­ї­нів. Це мо­ло­д­ший по­лі­трук ре­зе­р­в­ної за­ста­ви 97 при­ко­р­дон­но­го за­го­ну Гео­ргій Ми­хай­ло­вич Су­бо­тін, 1918 ро­ку на­ро­джен­ня, чер­во­но­ар­мій­ці Ху­дой Бе­р­ди Па­р­ді­єв, 1921 ро­ку на­ро­джен­ня, і Хо­р­г­ві Амі­ро­вич Та­м­ді­єв, во­їн Ва­силь Ку­н­цев та во­їн на прі­зви­ще Мо­шун. Про шо­с­то­го вста­но­в­ле­но, що це був мо­ло­д­ший лей­те­на­нт-­при­ко­р­дон­ник, яко­го по­-ба­ть­ко­ві зва­ли Па­в­ло­вич». Як уже по­від­ом­ля­ла на­ша га­зе­та, 6 сер­п­ня ни­ні­ш­ньо­го ро­ку в уро­чи­щі «По­л­ко­в­ни­че» від­бу­ло­ся пе­ре­по­хо­ван­ня ос­та­н­ків 115 бій­ців 10 ди­ві­зії НКВС За­хід­но­го при­ко­р­дон­но­го окру­гу, які в сер­п­ні 1941 ро­ку по­тра­пи­ли в ото­чен­ня в ра­йо­ні «Зе­ле­ної бра­ми» і по­ля­г­ли сме­р­тю хо­ро­б­рих, до остан­ньо­го по­ди­ху за­хи­ща­ю­чи Ба­ть­кі­в­щи­ну із збро­єю в ру­ках. На мі­с­це по­дії при­бу­ли го­ло­ва об­ла­с­ної ра­ди М.М. Ко­ва­ль­чук, за­сту­п­ник го­ло­ви об­л­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції Б.В. Ан­д­рю­ще­н­ко, го­ло­ва рай­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції В.В. Бу­га­є­н­ко, го­ло­ва ра­йон­ної ра­ди О.М. Ба­лі­ць­ка, вій­сь­ко­ві, ду­хо­вен­с­т­во, тру­до­ві ко­ле­к­ти­ви ра­йо­ну, гро­мад­сь­кість. Се­ред при­су­т­ніх бу­ло чи­ма­ло лю­дей в за­хи­с­ній фо­р­мі, у зе­ле­них ка­ш­ке­тах, з бо­йо­ви­ми і юві­лей­ни­ми на­го­ро­да­ми на гру­дях. Це при­ко­р­дон­ни­ки рі­з­них по­ко­лінь з Но­во­ар­ха­н­ге­ль­щи­ни, Ума­н­щи­ни, Та­ль­ні­в­щи­ни при­йш­ли про­ве­с­ти в остан­ню путь ге­ро­їв-­при­ко­р­дон­ни­ків 1941 ро­ку. В ру­ках ба­га­тьох уча­с­ни­ків мі­ти­н­гу-­ре­к­ві­є­му, а це лю­ди рі­з­них по­ко­лінь, — при­спу­ще­ні пра­по­ри. Пра­по­ро­но­с­ці за­йня­ли свої мі­с­ця бі­ля при­ко­р­дон­но­го сто­в­па СРСР та Укра­ї­ни — з Бо­йо­вим пра­по­ром Чер­во­но­пра­по­р­но­го За­хід­но­го при­ко­р­дон­но­го окру­гу й з Бо­йо­вим пра­по­ром Ор­шан­сь­ко­го при­ко­р­дон­но­го за­го­ну. При­глу­ше­но зву­чить фо­но­гра­ма пі­сень ча­сів Ве­ли­кої Ві­т­чи­з­ня­ної вій­ни, в по­че­с­но­му ка­ра­у­лі з гво­з­ди­ка­ми в ру­ках сто­ять ку­р­са­н­ти Ор­шан­сь­ко­го при­ко­р­дон­но­го центру Дер­жа­в­ної при­ко­р­дон­ної слу­ж­би Укра­ї­ни, а та­кож вій­сь­ко­во­слу­ж­бо­в­ці. Квіти від представників влади до пам'ятногоБі­ля брат­сь­кої мо­ги­ли на під­ста­в­ках — де­сять, об­би­тих че­р­во­ним ок­са­ми­том, трун. На ко­ж­ній з них — зе­ле­ний ка­ш­кет, знака загиблим воїнам-прикордонникамяк при­на­ле­ж­ність до при­ко­р­дон­ної слу­ж­би.

Під зву­ки ме­ло­дії «Сте­пом, сте­пом» у ви­ко­нан­ні вій­сь­ко­во­го ду­хо­во­го ор­ке­с­т­ру ку­р­са­н­ти по­кла­ли гі­р­ля­н­ду Сла­ви до під­ні­ж­жя па­м’я­т­ни­ка за­ги­б­лим при­ко­р­дон­ни­кам. Жи­ви­ми кві­та­ми вша­ну­ва­ли па­м’ять ге­ро­їв пред­ста­в­ни­ки вла­ди і ду­хо­вен­с­т­во. Ве­ду­ча Лю­бов Апо­с­то­ло­ва ого­ло­си­ла мі­ти­нг-­ре­к­ві­єм, при­свя­че­ний пе­ре­по­хо­ван­ню во­ї­нів-­при­ко­р­дон­ни­ків 91, 92, 93, 94, 95, 97 при­ко­р­дон­них за­го­нів За­хід­но­го при­ко­р­дон­но­го окру­гу, від­кри­тим. Ор­кестр ви­ко­нав Дер­жа­в­ний Гімн Укра­ї­ни. Пе­р­шим до сло­ва за­про­ше­но на­ча­ль­ни­ка Де­па­р­та­ме­н­ту по ро­бо­ті з осо­бо­вим скла­дом Дер­жа­в­ної слу­ж­би Укра­ї­ни ге­не­рал-­по­л­ко­в­ни­ка Ми­хай­ла Во­ло­ди­ми­ро­ви­ча Ко­ва­ля.

— Ми про­во­джа­є­мо в остан­ню путь і від­да­є­мо по­че­с­ті при­ко­р­дон­ни­кам, які всту­пи­ли у дво­бій з во­ро­гом на бла­го­сло­вен­ній но­во­ар­ха­н­гель­сь­кій зе­м­лі. За­вдя­ки стій­ко­му опо­ру ра­дян­сь­ких бій­ців ма­ши­на во­ро­га да­ла збій у пе­р­ші дні вій­ни 1941-1945 ро­ків. Сьо­го­дні про­до­в­жу­єть­ся по­шук без­імен­них ге­ро­їв, який п’ять ро­ків то­му іні­ці­ю­ва­ла Дер­жа­в­на при­ко­р­дон­на слу­ж­ба Укра­ї­ни, — ска­зав Ми­хай­ло Во­ло­ди­ми­ро­вич.

Він на­го­ро­див бо­йо­вою ме­дал­лю по­шу­ко­в­ця Ана­то­лія Іва­но­ви­ча Фа­р­ту­ш­но­го, за­вдя­ки яко­му цьо­го­річ бу­ло знай­де­но ос­та­н­ки 115 за­хи­с­ни­ків Ві­т­чи­з­ни. — Та­ко­го ж со­ня­ч­но­го, але не та­ко­го ми­р­но­го дня 70 ро­ків тому на цьо­му мі­с­ці три­ва­ли кро­во­про­ли­т­ні бої, — за­зна­чив за­сту­п­ник го­ло­ви об­л­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції Бог­дан Ві­к­то­ро­вич Ан­д­рю­ще­н­ко. — Тож сьо­го­дні ми вша­но­ву­є­мо па­м’ять лю­дей, які у сер­п­ні 1941 ро­ку про­яви­ли се­бе дій­с­но за­хи­с­ни­ка­ми рі­д­ної зе­м­лі, яка сьо­го­дні на­ві­ч­но при­ймає їх ос­та­н­ки. У цей день не­має по­лі­ти­ки, на­впа­ки, від­да­ти ша­ну за­ги­б­лим при­йш­ли пред­ста­в­ни­ки рі­з­них по­лі­тич­них сил, щоб пе­ре­да­ти па­м’ять про по­дії тих бу­ре­м­них ро­ків ді­тям і вну­кам. До при­су­т­ніх зве­р­ну­в­ся го­ло­ва об­ла­с­ної ра­ди Ми­ко­ла Ми­хай­ло­вич Ко­ва­ль­чук. — Ба­га­то чо­р­них сто­рі­нок має на­ша Укра­ї­на, та най­тя­ж­чим ви­про­бу­ван­ням бу­ла Ве­ли­ка Ві­т­чи­з­ня­на вій­на. Сму­т­ком за­ли­шить­ся цей пе­рі­од в се­р­цях при­йде­ш­ніх по­ко­лінь, вод­но­час, ста­не уро­ком вій­сь­ко­во­го і тру­до­во­го па­т­рі­о­ти­з­му. Об­ла­с­на вла­да не за­бу­ває ці тра­гі­ч­ні сто­рі­н­ки іс­то­рі­ї. При­йн­я­та об­ла­с­на про­гра­ма увіч­нен­ня па­м’я­ті ге­ро­їв Ве­ли­кої Ві­т­чи­з­ня­ної вій­ни до 2020 ро­ку, в ра­м­ках якої, за під­три­м­ки дер­жа­ви, на мі­с­ці по­дій 1941 ро­ку по­ви­нен по­ста­ти ве­ли­кий ме­мо­рі­а­ль­ний ком­плекс. Ве­ду­ча на­да­ла сло­во го­ло­ві рай­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції Ва­си­лю Ва­си­льо­ви­чу Бу­га­є­н­ку. Він на­звав та­кі ци­ф­ри: 70 ро­ків то­му в ра­йо­ні «Зе­ле­ної бра­ми» фа­ши­с­ти зни­щи­ли 60 ти­сяч бій­ців 6 і 12 ар­мій, 100 ти­сяч ко­н­ту­же­них і по­ра­не­них во­ї­нів взя­ли в по­лон. Всі во­ни без єди­но­го па­т­ро­на йшли у бій з во­ро­гом, за­хи­ща­ю­чи Ба­ть­кі­в­щи­ну. П’ять ро­ків то­му на те­ри­то­рії Но­во­ар­ха­н­гель­сь­ко­го ра­йо­ну від­бу­ла­ся по­шу­ко­ва екс­пе­ди­ція, в ре­зуль­та­ті якої вда­ло­ся від­най­ти ос­та­н­ки 124 уча­с­ни­ків бо­йо­вих дій 1941 ро­ку. 5 сер­п­ня 2006 ро­ку від­бу­ло­ся пе­ре­по­хо­ван­ня ос­та­н­ків во­ї­нів-­при­ко­р­дон­ни­ків та вста­но­в­лен­ня па­м’я­т­но­го зна­ка на їх честь. Бойовою медаллю нагороджено А.І.Фартушного Пе­ред при­су­т­ні­ми ви­сту­пив го­ло­ва ра­ди ра­йон­ної ор­га­ні­за­ції ве­те­ра­нів Укра­ї­ни Ві­к­тор Ми­хай­ло­вич Со­ло­нар, за­зна­чи­в­ши, що ни­ні­ш­ нє пе­ре­по­хо­ван­ня си­м­во­лі­зує вдя­ч­ність на­ща­д­ків ко­ли­ш­нім по­ко­лін­ням. Він про­ци­ту­вав сло­ва ма­р­ша­ла Жу­ко­ва: «Па­м’ять — ві­ч­ний ка­пі­тал, і по­трі­б­но про­не­с­ти її че­рез ві­ки в ім’я за­хи­с­ни­ків Ві­т­чи­з­ни».

Го­ло­ва ра­ди ве­те­ра­нів Жи­то­мир­сь­ко­го при­ко­р­дон­но­го за­го­ну ка­пі­тан 3 ра­н­гу за­па­су В’я­че­слав Во­ло­ди­ми­ро­вич Пу­зо­ві­ков вру­чив за­сту­п­ни­ку го­ло­ви об­л­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції Б.В. Ан­д­рю­ще­н­ку, го­ло­ві рай­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції В.В. Бу­га­є­н­ку та го­ло­ві ра­ди ра­йон­ної ор­га­ні­за­ції ве­те­ра­нів Укра­ї­ни В.М. Со­ло­на­рю бу­к­ле­ти «Ві­р­ність ко­р­до­ну» — ес­та­фе­т­ні си­м­во­ли ін­фо­р­ма­цій­ної те­ле-, ра­діо­ес­та­фе­ти. До­по­в­не­ні но­ви­ми фа­к­та­ми, во­ни зай­муть чі­ль­не мі­с­це в му­зеї Дер­жа­в­ної при­ко­р­дон­ної слу­ж­би України.

І зно­ву ти­шу ро­зі­тну­ли сло­ва ве­ду­чої: «Жит­тям ко­ж­но­го п’я­то­го укра­ї­н­ця за­пла­ти­ла на­ша дер­жа­ва за Пе­ре­мо­гу, мир і сво­бо­ду для Єв­ро­пи й усьо­го сві­ту. За­га­ль­но­ві­до­мою є іс­ти­на, що вій­на за­кін­чу­єть­ся ли­ше то­ді, ко­ли бу­де по­хо­ва­но остан­ньо­го со­л­да­та. Сьо­го­дні свій остан­ній спо­чи­нок тут знай­шли 115 за­хи­с­ни­ків Ві­т­чи­з­ни, ос­та­н­ки яких бу­ло знай­де­но по­шу­ко­вим за­го­ном «Зе­ле­на бра­ма». Вда­ло­ся вста­но­ви­ти прі­зви­ща та іме­на п’я­ти по­ле­г­лих во­ї­нів. Це мо­ло­д­ший по­лі­трук ре­зе­р­в­ної за­ста­ви 97 при­ко­р­дон­но­го за­го­ну Гео­ргій Ми­хай­ло­вич Су­бо­тін, 1918 ро­ку на­ро­джен­ня, чер­во­но­ар­мій­ці Па­р­ди Ху­дай Бе­р­ди Па­р­до­єв, 1921 ро­ку на­ро­джен­ня, і Во­х­ри Амі­ро­вич Та­м­ді­єв, во­їн Ва­силь Ку­н­цев та во­їн на прі­зви­ще Мо­шун. Про шо­с­то­го вста­но­в­ле­но, що це був мо­ло­д­ший лей­те­на­нт-­при­ко­р­дон­ник, яко­го по­-ба­ть­ко­ві зва­ли «Па­в­ло­вич». По­ки ве­р­с­та­в­ся но­мер, нам по­від­оми­ли, що вста­но­в­ле­но іме­на ще трьох за­ги­б­лих. Це Ша­кіль Ос­ма­но­вич Ос­ма­нов, 1919 ро­ку на­ро­джен­ня, Ко­с­тя­н­тин Іва­но­вич Ла­ту­хін та Сер­гій Іва­но­вич Ілі­н­ко, 1921 ро­ку на­ро­джен­ня.

При­су­т­ні схи­ли­ли го­ло­ви у хви­ли­ні мо­в­чан­ня. Єпи­с­коп Кі­ро­во­град­сь­кий і Но­во­ми­р­го­род­сь­кий Іо­а­саф за уча­с­тю ду­хо­вен­с­т­ва Кі­ро­во­град­сь­кої єпа­р­хії Укра­ї­н­сь­кої Пра­во­сла­в­ної ка­но­ні­ч­ної це­р­к­ви про­вів об­ряд від­спі­ву­ван­ня та по­хо­ван­ня. Під за­л­пи са­лю­ту і жа­ло­б­ний марш тру­ни опу­с­ти­ли в брат­сь­ку мо­ги­лу. Уча­с­ни­ки мі­ти­н­гу за ві­ко­ві­ч­ним зви­ча­єм ки­ну­ли по жме­ні зе­м­лі в брат­сь­ку мо­ги­лу — но­во­ар­ха­н­гель­сь­ка зе­м­ля, як ма­ти, на­ві­ки при­йн­я­ла у свої обі­йми ос­та­н­ки тих, ко­му ми за­­вдя­чу­є­мо ми­р­ним сьо­го­ден­ням.

То­го ж дня в уро­чи­щі «Зе­ле­на бра­ма» від­бу­в­ся мі­тинг-­ре­к­ві­єм, при­уро­че­ний 70 рі­ч­ни­ці тра­гі­ч­них по­дій, по­в’я­за­них із за­ги­бел­лю на те­ри­то­рії ра­йо­ну во­ї­нів 6 та 12 об’­єд­на­них ар­мій Пі­в­ден­но­-За­хі­д­но­го фро­н­ту.

Бі­ля па­м’я­т­но­го зна­ка за­ги­б­лим во­ї­нам — по­че­с­на ва­р­та та пра­по­ро­но­с­ці — вій­сь­ко­во­с­лу­ж­бо­в­ці та ве­те­ра­ни Тре­тьо­го окре­мо­го пол­ку спе­ці­а­ль­но­го при­зна­чен­ня вій­сь­ко­вої ча­с­ти­ни 0680. Вша­ну­ва­ти па­м’ять за­ги­б­лих при­йш­ли пред­ста­в­ни­ки вла­ди, ду­хо­вен­с­т­во, гро­мад­сь­кість. Під зву­ки вій­сь­ко­во­го ду­хо­во­го ор­ке­с­т­ру Кі­ро­во­град­сь­ко­го га­р­ні­зо­ну ві­дб­ул­ося п­окл­ада­ння гі­р­ля­н­ди Сла­ви та жи­вих кві­тів до під­ні­ж­жя па­м’я­т­но­го зна­ка. Ве­ду­ча ро­зп­ов­іла про по­дії, що від­бу­ли­ся на цьо­му мі­с­ці в сер­п­ні 1941 ро­ку, за­про­сила до сл­ова го­ло­ву об­ла­с­ної ра­ди М.М. Ко­ва­ль­чу­ка, за­сту­п­ни­ка го­ло­ви о­бл­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції Б.В. Ан­д­рю­ще­н­ка, Єпи­с­ко­па Кі­ро­во­град­сь­ко­го і Но­во­ми­р­го­род­сь­ко­го Іо­а­са­фа, го­ло­ву ра­йон­ної ра­ди О.М. Ба­лі­ць­ку, Під­ви­со­ць­ко­го сіль­сь­ко­го го­ло­ву О.­А. Оче­ре­т­ньо­го, на­род­но­го де­пу­та­та Укра­ї­ни В.О. Де­ме­н­чук, В.І. Єле­ць­ко­го, ба­ть­ко яко­го, про­яви­в­ши зра­з­ки най­ви­що­го ге­ро­ї­з­му і му­ж­но­с­ті, за­ги­нув 70 ро­ків то­му в «Зе­ле­ній бра­мі». Зве­рт­а­ючись до пр­ис­у­тніх, Ол­ьга М­иха­йл­і­вна Б­ал­іц­ька, зо­кр­ема, з­азн­ач­ила: «Р­адя­нська а­рмія зд­об­ула п­ер­ем­огу, пр­ояв­ила г­ер­оїзм і м­у­жність навіть там, де т­е­рп­іла п­ор­а­зку. Н­емає бе­зіме­нних г­ер­оїв — всі в­они бі­йці П­ер­ем­оги. Сьог­одні р­айо­нна вл­ада приділяє вс­еб­і­чну ув­агу уч­а­сн­икам ві­йни. За к­о­жним з них з­акр­і­пл­ені в­ол­о­нт­ери. В р­айоні ро­зр­о­бл­ено т­ур­и­ст­и­чний м­а­р­шрут «В­и­зн­а­чні м­і­сця Н­ов­оа­рх­а­нг­ел­ьщ­ини». 9 Тр­а­вня н­ині­шнь­ого р­оку в селищі ві­дб­у­вся ф­е­ст­иваль ві­йс­ьк­ово­-п­а­тр­і­оти­чної п­і­сні «Слава-2011». Вкл­он­ім­ося великим тим рокам, тим сл­а­вним командирам і бі­йцям, і маршалам кр­а­їни, й р­яд­овим, вкл­он­ім­ося і м­е­р­твим, і живим».

Ве­ду­ча роз­по­в­­іла, що ц­ь­ого дня в уро­чи­щі «По­л­ко­в­ни­че» в уро­чи­с­тій об­ста­но­в­ці­ було пе­ре­по­хо­ва­но ос­та­н­ки 115 во­ї­нів-­при­ко­р­дон­ни­ків, які за­ги­ну­ли під час кро­во­про­ли­т­них бо­їв у сер­п­ні 1941 ро­ку,­ на­звала ­імена ­5 бійців, які вдалося вста­но­вити. Єпи­с­коп Кі­ро­во­град­сь­кий і Но­во­ми­р­го­род­сь­кий Іо­а­саф від­слу­жив по­ми­на­ль­ну па­на­хи­ду по за­ги­б­лих во­ї­нах.

Пам'ять воїнів 10 дивізії НКВС вшанували працівники районного відділу міліції Братська могила воїнів-прикордонників

Л. ВИ­Ш­НЕВ­СЬ­КА.

Фо­то П. ЦИ­МА­ХОВ­СЬ­КО­ГО.

КОЛОС. - 2011. - 9 СЕРПНЯ (ПОЧ.)

КОЛОС. - 2011. - 13 СЕРПНЯ (ЗАКІНЧЕННЯ)

НАЗАД