Архелогічні розкопки в селі Торговиця
Археологічні розкопки в селі Торговиця.
Що рік – то більше загадок.
Археологи продовжують розкопки в селі Торговиці Новоархангельського району.
“... Битва біля Синіх Вод та її результати упродовж тривалого часу неодноразово привертали увагу дослідників різних країн, наукових напрямів і шкіл, однак і до нині ціла низка питань, що безпосередньо стосуються цього походу, потребує вияснення, уточнення і додаткової аргументації”, - так стверджує Фелікс Шабульдо, кандидат історичних наук, фахівець з історії України доби класичного і пізнього середньовіччя – часу перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського. Розшукати сліди цієї битви 1362 року. Що підірвала могутність Золотої Орди за 18 років до широко рекламованої в дореволюційний і пореволюційний час битви Куликовської ставили за мету студенти Кіровоградського педуніверситету разом зі своїми наставниками – деканом історичного факультету Іриною Козир і доцентом кафедри історії України Нінель Бокій. Розкопки тривають уже вісім років і щоразу підкидають нові загадки. Що ж виявили археологи нинішнього року в Торговиці? Про це – розмова з Нінель Бокій.
- Мушу нагадати спочатку, чому саме сліди Синьоводської битви ми намагалися розшукати, і чому в Торговиці, - розповідає Нінель Михайлівна.
- Синьоводська битва, яку нажаль замовчували впродовж багатьох років відбулася значно раніше за Куликовську битву, як вирішальну перемогу над Мамаєм. Хоч Москва після того ще дев”яносто років сплачувала данину татарам: ми ж не платили. На Синіх Водах, як свідчать літописи, князь Ольгерд на чолі українсько – литовського війська переміг аж “ трьох царків” ( план битви, як відомо, розробив український князь Бабрік Волинський, він його не лише втілив, й повторив, будучи запрошеним на службу до московського князя, у битві Куликовській). Синьоводські події мали згубні наслідки для Золотоординської держави. Торговиця ж як можливе місце цих подій згадується в кількох письмових джерелах, крім того до пошуків спонукали численні і дуже цікаві знахідки на садибах місцевих жителів. Якось одна з мешканок Новоархангельська повідомила Олексію Брайченку, керівникові регіонального наукового центру дослідження історії Центральної України Інституту історії НАН ( наш університет з ними співпрацює), що на її подвір”ї були знайденні під час господарчих робіт кістки вирогідно дуже давні. Щойно зійшов сніг ( це було на весні 1997року ), ми заклали там шурф. Допомогали копати учні старших класів місцевої школи. Ми натрапили на поховання, але не могли визначити вік, бо не знайшли там ніяких речей, що допомогли б це зробити. Хіба що за позою кістяка можна було дійти висновку, що це доба бронзи, білогрудівське поховання ... Наступна наша розвідка результатів не дала взагалі. У тому ж таки році місцеві жителі повідомили, що під час спорудження Будинку культури теж знайшли кістки. Ми викопали величезну яму – й знову не виявили нічого. Час збігав закінчувалися два тижні польового сезону. Вже збираючись їхати додому, розчаровані, ми зважили ще на одне повідомлення: - цього разу - щодо берега річки Синюхи. Там ми відразу ж натрапили на поховання. В одній з могил, де лежав кістяк жінки 40 – 45 років, біля лівого ліктя й під лівою частиною грудної клітки лежали дві купи монет: дві срібні й десять мідних – часів Золотої Орди. Ця знахідка виявилась унікальною, хоча інших речей ми не відшукали , монети допомогли виявити вік могильника: середина 14 століття . Нині ми розкопали понад двісті поховань, але зрозуміло, що кладовище – не військове: значна частина могил жіночі й дитячі. Тож вірогідно, що ці поховання існували ще до легендарної битви. А потім виникли нові загадки. Один із місцевих жителів будинок якого стоїть на березі Синюхи, копаючи силосну яму, натрапив на керамічну трубу. На жаль він не повідомив про це вчасно й трубу пошкодив. Але дослідження все ж дали змогу визначити, що це частина водогону золотоординського часу. Ми також віднайшли три печі побутового, а можливо й виробничого призначення. Водночас на березі Синюхи почали досліджувати залишки приміщення, яке умовно назвали лазнею. Чи це дійсно лазня, остаточно з”ясується з часом, але там є пристрої для підігрівання підлоги, залишилося багато попелу , вугіля. Існування цієї будівлі, засвідчує, що стародавнє місто було великим. Тут же на розкопках ми знайшли й велику кількість кераміки. Деякі її форми подібні до виявлених у Поволжі, де був центр Золотої Орди та в Криму. Загалом же археологічні знахідки протягом усих цих років доводять унікальність комплексної пам”ятки Золотоординського періоду на березі Синюхи. Якщо ж додати знахідки джучидських монет на могильнику і лазні, а також відомих із друкованих джерел, музейних і приватних колекцій, розповідей місцевих жителів, складається враження про Торговицю, як один з економічно й політично важливих центрів 14 століття в Правобережжі Дніпра в Золотоординський період.
Нінель Михайлівна із вдячністю згадує людей, котрі допомогали здійснювати розкопки: голову Новоархангельської рай держадміністрації І. Александрова, директора Торговицького профтехучилища А. Зубченка , голову товариства “Ятрань” В. Джугостранського, власника хлібопекарні В. Кожухаря, голову правління ПП “ Новий світ” М. Малого , голову правління ПП “ДНБ” В. Усова, підприємців Т. Погорілу, М. Марфіяна, а також кращих студентів, і серед них – Ірину Карашевич, Тетяну Позивай , Лесю Казнадій , Михайла Сичова , котрі провели в археологічних експедиціях не один рік.
Це дуже тяжкий хліб, - каже Нінель Бокій , - добре, що є люди , котрі ладні присвятити археологічній справі все своє життя.
Світлана Шмуратова
Народне слово .- 2004 .- № 98.- с. 3