А на русском-то языке так и нет о нём статьи в Википедии. Вам с Иваном надо это сделать обязательно. Заодно и узнаете то, что и как Эрвин Чаргафф сделал для науки.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Ервін_Чаргафф Остання зміна цієї сторінки: 18:20, 22 грудня 2009.

Ервін Чаргафф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ервін Чаргафф (*11 серпня 1905, Чернівці — †20 червня 2002,Нью-Йорк) — біохімік, що працював в Австрії, США, Франції,Німеччині, член Національної АН США (з 1965 році). Член Паризької АН (з 1963 року), Нідерландської королівської АН (з 1964року), Академії натуралістів Німеччини «Леопольдіна».

Біографічні відомості

Ервін Чаргафф народився 11 серпня 1905 року в місті Чернівці у родині банкіра. Вищу освіту отримав у Віденському університеті, де у 1928 році захстив докторську дисертацію і став членом науково-дослідницької організації. Працював в лабораторії обмінної хімії в Єльскому університеті у США (1928—1930), в Берлінському університеті (1930—1933). В 1933 емігрував із Німеччини в зв'язку з приходом до влади нацистів, в 1933—1934 працював уПастерівському інституті в Парижі. З 1935 року в Колумбійському університеті в Нью-Йорку (з 1952 року — професор, з 1970 — завідувач кафедри біохімії, з 1974 — професор біохімії в лабораторії клітини).

Наукова діяльність

Головним напрямком наукової діяльності було вивчення хімічного складу і структури нуклеїнових кислот. Ервін Чаргафф визначив кількісне відношення азотистих основ, що входять до їх складу. У 1950—1953 рр. ним було показано, що загальна кількість аденінових залишків в кожній молекуліДНК дорівнює кількості тимінових залишків, а кількість гуанінових залишків — кількості цитозинових. Правила Чаргаффа використали Френсіс Крік і Джеймс Ватсон при визначені структури ДНК у вигляді подвійної спіралі. Також Чаргафф довів що ДНК володіє видовою специфічністю, і відкинув гіпотези про існування багатьох різновидів ДНК. Ервін Чаргафф був першим хто почав досліджувати денатурацію ДНК. Крім того він займався дослідженням зсідання крові, вивчав ліпіди і ліпопротеїни та метаболізм амінокислот.

Головні нагороди

• • Золота медаль імені Л. Пастера Французького біохімічного товариства (1949 р.).

  • Медаль імені К. Нейбера Американського товариства хіміків і фармацевтів (1958 р.).

Дивіться також

• Правила Чаргаффа

Джерела

• Ервін Чаргафф на Українському біологічному сайті

Ресурси

• Эрвин Чаргафф «Белибердинское столпотворение»(рос.)

• ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «ЧАРГАФФ — ФОНД»