Історія ліцею

Білопільський ліцей №1

Білопільської міської ради Сумської області

        Відомо, що історія освіти в нашому місті починається одночасно з початком його заселення. У ті часи функцію навчання дітей білопільчан виконували церковно-приходські народні школи, де за вчителів були, як правило, мандрівні дяки. На чолі такої школи стояв пан дяк-бакаляр(тобто бакалавр). Ці школи заснувалися парафіянами, які самі платили за навчання дітей пану директору(дякові). Училися в таких школах діти козаків, козацької старшини, міщан, цехових, а також селян.

            Відомо, що вже в 1732 році в Білопіллі нараховувалося 4 церковно- приходські школи. 12 грудня 1843 року при соборі церкви  Різдва Богородиці було відкрито приходське училище для навчання дітей державних селян із кількістю учнів у 64 душі. Першим наставником  у ньому був священик Костянтин Прокопович. 

            На початку XX ст. в Білопіллі існували такі заклади освіти:

            - п'ять церковно-приходських шкіл,

            - міське двокласне училище,

            - міське однокласне  жіноче училище,

            - сільське двокласне,

            - приватне  ремісне училище,

            - приватне училище з дитсадком,

            - два європейські ходери, 

            - міська недільна школа, у якій навчалося 50 учнів,

            - одна земська школа, приміщення для якої було збудовано  в 1912 році, саме в ньому й знаходиться зараз старий корпус          школи № 1. Надпис про рік  будівництва й  тепер можна побачити на фасаді школи. У місті було ще  й дві гімназії – чоловіча та жіноча, а також учительська семінарія під опікунством багатого білопольського купця 2-ої гільдії  й мецената Олексія Олексійовича Кононенка.

У 1908 році за кошти білопільських купців, зокрема – Балаценка, Сердюка, Морозова та інших,  було побудовано приміщення чоловічої гімназії (зараз у ньому знаходиться школа-інтернат), опікунство над будівництвом здійснював Олексій Кононенко. А для потреб жіночої гімназії ним же був подарований будинок його дружини Домни Костянтинівни. Але так, як жіноча гімназія займала 2 приватних приміщень, які були не зовсім придатні для навчання,  у  1913 році за піклуванням Білопільської міської управи було побудовано нове приміщення для жіночої гімназії. Зараз ці будівлі займає меблева фабрика. 

Гімназії утримувалися на кошти міської управи та казни. Значну матеріальну допомогу надавали також і місцеві купці. За навчання в гімназії утримувалася плата. З учнів 1-4 класів – 50 рублів, а з учнів старших класів – 60 рублів за рік.

У  1918 році відбувся останній випуск жіночої гімназії. Серед 35 випускниць було: 

дітей службовців – 14, служителів релігійного культу – 5, торговців – 7, робітників-залізничників – 7, заможних селян – 2.

Значна частина випускниць гімназії в подальшому працювали вчителями, із них Андрєєва Катерина Андріївна, Іваненко Наталія Кузьмівна, Лисенко Зоя Павлівна, яким пізніше було присвоєно звання Заслуженого вчителя Української РСР, а також Ващенко – Клусон Марія Филимонівна, Лісова Олександра Степанівна, сестри Азарови Марія, Анастасія та Тетяна Іванівни, Поліщук Ганна Михайлівна та багато інших, які довгий час працювали в школах Білопілля.

При Білопільській чоловічій гімназії були обладнані фізичний та біологічний кабінети, оснащення для яких разом із шафами та масивними дубовими столами були виписані з Німеччини купцем Кононенком. 

У  1919 році гімназії були реорганізовані в соціально-економічний технікум, директором якого  призначили  Сосновського Леоніда Йосиповича, а завучем – Шапошника Олександра Йосиповича. У технікум перейшла працювати більша частина вчителів гімназії.

У 1922 році технікум було закрито, а замість нього відкрито школу I і II ступенів  із сумісним навчанням. Але недовго проіснував і цей тип шкіл.

У 1922 році школу I та II ступенів було реорганізовано в семирічну трудову школу. Першим її завідуючим із 1922 по 1925 роки був Стогін Олександр Миколайович. Саме з цього часу й  почала існувати перша Білопільська трудова семирічна школа, яка розташувалася в приміщення колишньої чоловічої гімназії, а поряд, у приміщенні колишньої жіночої гімназії,  була організована Білопільська семирічна школа № 2.

Білопільська семирічна школа №1 була укомплектована кваліфікованими педагогічним кадрами. У 1922-30 роках у ній працювали вихователями 1-4 класів:

- Андрєєва Катерина Миколаївна, перша в районі заслужена вчителька шкіл УРСР;

- сестри Азарови Анастасія, Марія, Тетяна Іванівни;

- Кандиба Поліна Семенівна;

- Ведрінська Наталія Миколаївна, яка в школах району працювала понад 50 років;

- Коба Акуліна Павлівна, учитель української мови;

- Булгакова Олімпіада Іванівна, учитель російської мови й літератури;

- Лисенко Зоя Павлівна, учитель математики;

- Назаревська Ганна Василівна, учитель російської мови й літератури;

- Пазухіна Віра Василівна, учитель математики;

- Синицький Петро Хомич, учитель фізики;

- Миронов Микола Олександрович, учитель фізики;

- Ганзен Марія Альбертівна, учитель німецької мови та ін.

Цей колектив зумів добре організували  навчально-виховну роботу. Школа №1 була передовою в ті роки і в 1924 році їй було присвоєно ім'я В. І. Леніна.

Із  перших днів існування Білопільської трудової школи №1 у ній почали створюватись учнівські органи самоврядування. Першим головою учнівського комітету була учениця Ващенко-Клусон Марія Филимонівна.

У  1925-1928 роках школою керував Самойлюк Олександр Миколайович, у 1928-1930 – Чижик Іван Михайлович, у  1930-1931 – Макуха Антон Федотович, у 1931 році – Торяник Олексій Денисович.

Згідно з постановою ЦК ВКП(б) від 5 вересня 1931 року Білопільська трудова семирічна школа разом із іншими школами  була реорганізована в середню школу. Очолив її  Кикоть Яків Трохимович. У  1934-1937 роках школою керував Кудін Йосип Григорович, а з 1937 року директором  був Онищенко Андрій Ілліч.

У 1936 році БСШ №1  випустила перших  своїх вихованців, які одержали середню освіту.

Із  1938 по 1941 роки школою керував Макєєв Дмитро Федорович, який із перших днів війни пішов на фронт, а після її закінчення працював викладачем Військової академії в Москві.

12 вересня 1941 року школа тимчасово припинила свою роботу у зв'язку з тим, що в місто увійшли німецько-фашистські окупанти. Ще перед цим приміщення школи було звільнене від меблів і в ньому розташувався госпіталь для воїнів Радянської Армії.

Усі наочні посібники з біологічного, хімічного, фізичного кабінетів були перенесені до початкової школи №5 по вулиці Петровського. Але, на жаль,  перебували без будь-якого нагляду, усі цінні прилади були знищені (украдені, розбиті).

Війна не пощадила й самого приміщення школи. Воно було дуже попсоване, усередині все було потрощено, спалено.

Наступив вересень 1943 року. 3-го вересня до міста повернулися Радянські військові  частини. На звільненій території почали працювати всі установи, у  тому числі й школи. Але у своєму приміщенні школа №1 розпочинати роботу не могла, тому їй тимчасово було передано приміщення будинку №59 по вулиці Петровського. 

Директором школи був призначений Титаренко Олексій Андрійович. У  жовтні 1943 року школа була переведена в приміщення будинку №31 по вулиці Леніна (пізніше в ньому розташувався «Союздрук», нині не існує).

26 грудня 1944 року директором школи став Леунов Михайло Юхимович, а з 15 квітня 1946 року  по липень 1965 року школу очолював Ганаза Іван Васильович.

У 1947 році раніше інших шкіл міста було відбудовано приміщення колишньої земської школи, куди й була переведена Білопільська середня школа №1. Після цього школа почала поступово налагоджувати свою роботу, організовувати заново кабінети.

Так, як багато вчителів загинуло на фронті, після закінченнія війни до школи прийшло багато вчителів, які пропрацювали в ній по 25-30, а то й більше років. Це вчителі: Вербицький Василь Степанович,  Рисована Поліна Павлівна, Федотова Роза Василівна, Єршова Варвара Іванівна, Оніщенко Ніна Іванівна, Огієнко Ніна Олександрівна, Гурин Анастасія Іванівна, Подоляка Марія Йосипівна, Іскрицька Дар'я Василівна, Фіголь Василь Григорович, Кардан Ольга Василівна, Алєксєєнко Степан Кузьмич та інші.

Саме ці вчителі й  розпочали активний процес відновлення навчального  процесу. Так, до школи було передано наочність із  фізичного та біологічного кабінетів школи №2, які зберіг під час окупації вчитель фізики цієї школи Синицький Петро Хомич.

Із  часом усі кабінети школи почали поповнюватися новим обладнанням та посібниками. Значний вклад у цю справу внесли вчителі фізики Синицьий П. Х., Фіголь В.Г., учителі біології Іскрицька Д.В. та Філоненко М.Я. та ін.

У  1948 році почав свою діяльність метеорологічний гурток. Для спостереження при школі був обладнаний невеликий метеомайданчик. 

На пришкільній ділянці під керівництвом учителів біології Іскрицьої Дар'ї  Василівни та Турули Олексія Васильовича були посаджені декоративні та фруктові дерева, кущі агрусу, малини, смородини. У 1952 році біля школи була побудована невелика теплиця.

Учителі біології разом із членами гуртка юннатів провели значну роботу по впорядкуванню шкільної садиби, вирощували хороші врожаї городніх культур і за високі показники цієї роботи щорічно були учасниками обласних змагань юних натуралістів. Гурток юннатів був 12 разів  учасником Всесоюзної виставки передового досвіду, а 42 учні, члени гуртка, одержали медалі та грамоти. Серед них  Терещенко Віра, Бойко Людмила, Гурин В'ячеслав, Хорольський Анатолій, Пивоваров Борис, Александрова Людмила та ін..

Значна частина юннатів того часу, закінчивши біофакультети педінститутів, працювали вчителями біології. Серед них        Анісімов А.І., Кушнірова-Яркова Г.С., Сухорукова Л.Д., старшим викладачем біології Сумського педінституту працювала                      Онищенко Л.А. 

Значну роботу проводив і гурток юних фізиків (керівники Фіголь В.Г. та Синицький П.Х.) Під їх керівництвом члени гуртка виготовили багато наочних посібників для фізичного кабінету. Кращі їх вироби демонструвалися на районних та обласних виставках.

У 1957 році при школі була побудована невелика шкільна майстерня по обробці дерева та металу, а в 1961 році силами учнів та вчителів було побудовано нову теплицю.

Силами вчителів та учнів при школі були обладнані класи- кабінети з математики під керівництвом учителів Подоляки Марії Йосипівни, Гурин Ніни Іванівни, Дорди Василя Макаровича, суспільствознавста,  під керівництвом учителів з історії Кардан О.В. та Стороженко Т.О., української літератури – учитель Ганаза Т.І., кабінет технічних засобів – учитель Фіголь В. Г., кабінет географії – учитель Алєксєєнко С.К. та ін. Це ті люди, якими могла б пишатися кожна школа.

У  1963 році до приміщення колишньої земської школи було добудовано 8 класних кімнат, хімічний, фізичний, історичний кабінети, спортивний зал та їдальня.

Із  60-х років до  середини 80-х років кількісний склад учителів та учнів школи залишався сталим. Це приблизно 40-45 учителів,  переважна більшість із яких – жінки, та 640 учнів. 

У школі було 22 класи, у тому числі 1-4 класів – 8, у яких навчалося 240 учнів, 5-8 класів – 8, де навчалося 260 учнів та шість 9-10 класів із 170 учнями.

Із 1974 р. по 1993 р. заклад очолював Ілляшенко Микола Данилович. Талановитий організатор, умілий керівник, він доклав неабияких зусиль до створення потужної бази школи, удосконалення навчально-виховного процесу. У цей час у стінах «альма-матер» успішно працювали справжні майстри педагогічної справи: Сокіл В.І., Ганаза Т.І., Симонова Л.І., Чернявська Г.Ю., Радченко Л.П., Костенко Л.В., Гурин Л.С., Пивоваров В.В., Страшко Л.Ф., Пасько Т.І., Сайко В.Г., Конєва В.В., Бублик С.Г., Опанасенко Ф.Ф., Ліцман І.Г., Слюсар Т.С., Пономаренко В.І., Чаркіна Р.А., Бражник Г.Є., Шатрюк В.М., Галицький В.З., Доценко О.І., Огієнко Н.О., Авраменко В.С., Євтушенко В.П., Свободна Л.П., Ольховик Л.Д., Черняков О.Г., Боровик П.В., Ткаченко З.Г., Усенко Н.Г., Друзєва В.В., Сухініна А.Т.,

Олексієнко С.К., Кирдан О.В., Артеменко С.Г., Дудченко М.І., Рожина Л.О., Аніщенко П.І., Пінчук С.О.

            Із  1987 року було подвоєно набори учнів у початкові класи, завдяки чому станом на 1990 рік загальна кількість учнів становила 830 чоловік. Так, як учбові приміщення не дозволяли вести навчання в одну зміну,  було введено навчання у 2 зміни. Також при  школі діяли 4 групи продовженого дня з 85 учнями. Учні старших класів, навчаючись у школі отримували професію токаря. Навчання проводилось у шкільних майстернях на токарних станках, що  було надано машзаводом. У літній час при школі діяв табір праці та відпочинку «Корчагінець» в с. Горобівка. У 1989 році почалося будівництво нової школи. Це поклало початок новому етапу розвитку школи.

Вагомих здобутків досяг педагогічний колектив закладу, коли його очолив Оксененко І.П. Енергійний, наполегливий, він завжди працював на перспективу. У скрутний час обмеженого фінансування освітньої галузі Іван Петрович зумів організувати придбання новітньої комп'ютерної техніки, поповнити спортивну базу, створити затишок у шкільних приміщеннях, звести життєво необхідні добудови, розпочати сучасне впорядкування шкільної території.

У період  з 1994 по 2002 рр. педагогічний колектив закладу досяг значних успіхів у навчально-виховному процесі: серед наших учнів – найбільша кількість призерів олімпіад, конкурсів, оглядів, змагань від районного до всеукраїнського рівнів.

Завдяки зусиллям директора Оксененка І. П. школу було ліцензовано в освітній заклад нового типу: НВК: середня загальноосвітня школа I-III ступенів №1, гімназія. Це й висока оцінка діяльності вчителів та учнів і  вияв надії на плідну працю педагогічного колективу в майбутньому.

Під керівництвом Івана Петровича йшла напружена робота всього шкільного товариства, де не було байдужих, де кожен уболівав за успіх розпочатої справи. Тому в 2002 році наш НВК став переможцем у районному конкурсі «Школа року».

Із 2000 року заклад увійшов до науково – навчального - виробничого комплексу Сумського державного університету, розпочалася співпраця із СНАУ, ВМУРЛ «Україна». НВК став першим на Білопільщині запроваджувати профільне навчання старшокласників.

Упродовж 2002-2009 років  школу очолювала Білокоз С.А., за керівництва якої докладено чимало зусиль для поповнення матеріально-технічного оснащення кабінетів, оновлення дизайну приміщень та шкільної території. Обладнано лінгафонний кабінет, замінено частину вікон на енергозберігаючі, зроблено якісний ремонт актової зали, коридорів, сходів. Педагогічний колектив упевнено забезпечував високу якість знань учнів, наполегливо займався самоосвітою, вивчав і упроваджував передовий педагогічний досвід. Із 2006 року розпочалася активна співпраця з міжнародною організацією Корпусом Миру США.

Учителі закладу друкують власні методичні заходи у всеукраїнських фахових виданнях, очолюють школи фахової майстерності району.

Із 2004 року  заклад змінив статус на Білопільську спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів № 1.

Сучасний рівень навчально-виховного процесу забезпечений і в наступні десятиліття, коли школу очолила Оксененко Г.К. Упровадження новітніх технологій, модернізація потужностей, розширення зв’язків, зростання іміджу закладу – ключові орієнтири розвитку освітнього середовища. Потужний колектив є лідером галузі Білопільщини, досвідчені педагоги очолюють районні методичні об’єднання, ШППД, творчі групи, стають «агентами змін». Випускники школи успішно проходять ДПА, ЗНО,  вступають  у виші в Україні й за кордоном. Із 2015 року заклад є учасником міжнародної програми eTwnningPlus, учні переможці Програми обміну майбутніх лідерів FLEХ по року проживають і навчаються в США.

Уся педагогічна діяльність колективу школи спрямована на виявлення й розвиток природних обдарувань дітей, створення для них комфортного освітнього середовища.