Мета: сприяти усвідомленню власного ставлення до свого  життя та до   професійної діяльності, надати інформацію щодо поняття «емоційне вигорання», формувати розуміння необхідності гармонійного розвитку всіх сфер життя.

Вступне слово. Притча «Осел та колодязь» (2 хв.).

Мета:  сприяти розвитку позитивного мислення як способу профілактики емоційного вигорання.

-         Одного разу віслюк упав у колодязь і став голосно кричати, закликаючи на допомогу. На його крики прибіг господар віслюка і розвів руками - адже витягнути віслюка з колодязя було неможливо.

Тоді господар розсудив так: «Віслюк  мій вже старий, і йому недовго залишилось, а я все одно хотів купити нового молодого. Цей колодязь вже зовсім висох, і я вже давно хотів його засипати і викопати новий. Так чому б відразу не вбити двох зайців – засиплю я старий колодязь, та й віслюка закопаю».

Недовго думаючи, він запросив своїх сусідів – всі дружно взялися за лопати і стали кидати землю в колодязь. Віслюк відразу ж зрозумів, що до чого і почав голосно волати, але люди не звертали увагу на його крики і мовчки продовжували кидати землю в колодязь.

Однак, дуже скоро віслюк замовк. Коли господар заглянули в колодязь, він побачив наступну картину – кожен шматок землі, що падав на спину віслюка, він струшував і приминав ногами. Через деякий час, на превеликий подив, віслюк виявився нагорі – і вистрибнув з колодязя! Так ось...

Всякий раз, коли на вас щось впаде, пам’ятайте, що ви можете струсити це і саме завдяки цьому, піднятися трохи вище. Таким чином, ви поступово зможете вибратися з «найглибшого колодязя».

Мета: визначити очікування учасників програми щодо  заняття.

Інформаційне повідомлення. (5 хв.).

Мета: надати інформацію що до поняття «емоційне вигорання»

Розрізняють професійне та емоційне вигорання, хоча обидва ці прояви взаємопов’язані. Людина рано чи пізно ризикує зіткнутися з проблемою, якщо довго знаходиться у стресовому стані. Стрес є особливим психічним станом, який розвивається під впливом надзвичайних умов та ситуацій професійної діяльності. Це поняття об’єднує широке коло явищ, пов’язаних із зародженням, проявом та наслідками впливів зовнішнього середовища, часто з конфліктними ситуаціями, відповідальними завданнями тощо.

 Педагогічна діяльність завжди була і є перенасиченою стресогенами, адже педагог несе відповідальність перед учнями, їх батьками, перед собою та суспільством. Щохвилини – за життя та здоров’я своїх учнів, постійно – за рівень  знань, умінь та навичок з навчального предмету та вплив на розвиток особистості, глобально – за розвиток нового покоління громадян.

Емоційно насичена атмосфера часто призводить до емоційного вигорання. Це реакція на хронічне емоційне напруження через велику кількість контактів з іншими людьми. Зовні це може проявлятися як незадоволення своїм статусом, погано приховане роздратування на адресу людей, більш успішних. Їх досягнення трактуються як випадкові, рівно як і власна неможливість зрівнятися з ними. Як правило, ці люди важко перебудовують свої життєві плани, поведінкові стереотипи, тому самостійно не можуть впоратися з проблемою професійного вигорання.

Емоційне вигорання (В. Бойко) – це механізм психологічного захисту у вигляді повного чи часткового виключення емоцій (зниження їх енергетики) у відповідь на певні психотравмуючі впливи та дії, набутий стереотип емоційного захисту. Автором була запропонована тримірна модель синдрому емоційного вигорання, структурними компонентами якої є стадії: напруження, резистенція та виснаження. Кожна із них супроводжується чотирма симптомами, завдяки яким можна дослідити специфіку прояву синдрому у конкретної людини.

 Напруження (утворюється внаслідок хронічної негативної психоемоційної атмосфери, нестабільних, загострених обставин, підвищеної відповідальності, незадовільної взаємодії з оточуючими). Напруга є передвісником і «пусковим» механізмом у формуванні синдрому емоційного вигорання, має динамічний характер, що зумовлюється постійністю або посиленням негативних чинників):

1. Переживання психотравмуючих обставин, що виявляється в усвідомленні психотравмуючих чинників, які важко усунути;  

2. Незадоволеність собою (незадоволеність власною діяльністю і самим собою. Починає діяти механізм «емоційного переносу»;

3.  «Загнаність до клітки» (відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити вид діяльності взагалі);

4. Тривога й депресія (підвищення рівня тривожності, дратівливість, депресивні настрої тощо).

Резистенція (людина намагається певною мірою відгородити себе від неприємних вражень, зовнішніх впливів):

1.                        Неадекватне вибіркове емоційне реагування (неконтрольований вплив настрою на міжособистісні стосунки, економний прояв емоцій і неадекватне вибіркове емоційне реагування);

2.                       Емоційно-моральна дезорієнтація (розвиток байдужості у стосунках; постійні думки: «це не той випадок, аби переживати», «такі люди не заслуговують на добре ставлення», «таким не можна співчувати»);

3.                       Розширення сфери економії емоцій (емоційна замкненість, відчуження, бажання припинити будь-які стосунки);

4. Редукція професійних обов’язків (прагнення якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов’язків, які вимагають емоційних витрат).

Виснаження (втрата всіх психічних ресурсів, зниження емоційного тонусу, що настають унаслідок того, що виявлений опір був неефективним. Характеризується вираженим зниженням загального енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи, емоційний захист у формі «вигорання» стає невід’ємним атрибутом особи):

1.                      Емоційний дефіцит (розвиток емоційної нечуттєвості на фоні виснаження, мінімізація емоційного внеску у професійну діяльність, автоматизм людини при виконанні своїх обов’язків);

2.                      Емоційне відчуження (створення захисного бар’єру у професійних комунікаціях; особистість майже повністю виключає емоції з сфери професійної діяльності, її майже нічого не хвилює, майже ніщо не викликає емоційного відгуку – ні позитивні обставини, ні негативні. Ця симптоматика не є порушенням емоційної сфери, не ознака ригідності, а набутий механізм емоційного захисту);

3.                      Деперсоналізація (порушення стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні професійних обов’язків);

4.                       Психосоматичні та психовегетативні порушення (погіршення фізичного самопочуття, розлади сну, головний біль, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб. Виявляється на рівні фізичного і психічного самопочуття. Згідно класифікації В. Бойка, синдром емоційного вигорання розвивається поетапно і кожній стадії характерні своєрідні ознаки, які викликаються певними чинниками. 

 До засобів профілактики «емоційного вигорання» можна віднести формування навичок адекватного обставинам емоційного реагування (навичок володіння собою, уміння працювати з власними негативними емоціями, здатність до вільного, природного вияву почуттів та емоцій).  

      З цими та іншими методами профілактики та подолання «емоційного вигорання»  ми будемо говорити протягом наших занять.

Практична частина заняття. Вправа «Колесо життєвого балансу» автор Пол Дж. Майер (8 хв.).

Мета: рефлексія рівня гармонійності та збалансованості власного життя, відкриття можливостей для розвитку особистості.

 Щоб бути більш ресурсними, насамперед важливо розуміти, у якому стані знаходяться важливі для вас частини життя, ваш ресурс зараз. Для рефлексії збалансованості життя пропоную провести відому методику «Колесо життєвого балансу». Ця вправа дозволить вам поглянути на себе дещо  з іншого боку, більш цілісно звернути увагу на сфери свого життя та відкриє можливості для саморозвитку. Техніка досить проста. Потрібно намалювати коло, розділити його на 8 секторів, по кожній осі необхідно проставити оцінку від 1 до 10 балів, що відповідатиме тому наскільки ця сфера розвинена у вашому житті, наскільки ваші потреби реалізовані. Головне – не потрапити в «пастку ідеалізації колеса», адже ми створюємо свою модель, а не макет ідеального кола.

 Сектор перший «Здоров’я та спорт». Мова про тіло. Подумайте, скільки зазвичай я приділяю уваги своєму фізичному стану, догляду, збалансованому харчуванню, фізичним навантаженням та відпочинку чи навпаки – дещо замало приділяю увагу цій сфері. Зверніть уваги на проявлені хронічні захворювання чи взагалі нові, які з’явилися зараз, під впливом тривожних подій. Зробіть відмітку.

Сектор «Гроші та фінанси». Оцініть свій матеріальний стан на даний момент: доходи-витрати, умови життя, забезпеченість, додаткові джерела доходів. Адже без фінансової спроможності важко говорити про життєвий баланс. Зробіть відповідну оцінку. Рухаємось далі. Наступний сектор «Робота та кар’єра». Тут необхідно оцінити вашу професійну реалізованість, задоволеність від роботи, соціальний статус, перспективи. Зробіть відмітку.

Сектор «Особистісний ріст». В даному секторі необхідно оцінити рівень ваших особистісних перспектив, розвитку, вдосконаленню шляхом освіти та самоосвіти. Оцініть сектор.

Сектор «Сім’я та відносини». Тут все просто – про найцінніше, про близьких по крові, про родину, любов та спілкування. Оцініть ваші відносини з найближчим оточенням. Адже важко жити щасливо та наповнено коли бракує любові та розуміння. Зробіть відповідну оцінку.

Сектор «Хобі, розваги». В даному секторі вам потрібно оцінити яскравість вашого життя: розваги, відпочинок, хобі, подорожі, нові враження.

Сектор «Духовність». Подумайте та оцініть рівень вашого духовного розвитку, чи близькі вам цінності духовні, віра, творчість, мистецтво, чи замислюєтеся ви над сенсом життя. Проаналізуйте свої думки чи дозволяєте собі негативно думати, агресувати, виплескувати негатив. Зробіть відповідну оцінку.

Сектор «Оточення». Оточення нас формує цілісно, як дружнє так і вороже. Проаналізуйте гармонійність відносин у соціальній системі – друзі, колеги, сусіди, опоненти. Враховуйте територіальне розташування та те чи в безпеці ви зараз. Оцініть сектор.

Ваше «колесо життєвого балансу» готове! Роздивіться його цілісно. Зверніть увагу на ті сфери, які потребують доопрацювання. Дана вправа допомогла нам виділити зони найближчого розвитку своїх ресурсів, знайти нові можливості для змін та розставити пріоритети.

Питання для обговорення.

-         Чи вийшло у вас кругле колесо?

-         Чи комфортно вам рухатися на такому колесі?

-         Скільки ще ви можете рухатися на ньому?

-         Зверніть увагу на сферу «робота». На скільки балів її оцінили? Чому таку оцінку отримала ця сфера життя? Від чого це залежить?

-         Як Ви думаєте, чи пов’язана ваша оцінка сфери життя «робота» з вашим емоційним ставленням до неї? Яким чином?

Підсумок ведучого.

Кожна зі спиць утримує «колесо життя» у рівновазі. І кожна вимагає нашої уваги. Якщо хоч одна спиця надломиться, будуть ламатися або гнутися інші, що призведе до втрати рівноваги. Дуже важливо розвивати кожну із сфер життя рівномірно для того щоб відчувати себе комфортно, досягати запланованого успіху, бути здоровими.