Почалася ера духовності. І може саме це спонукає нас відшукувати і відроджувати наше коріння, і нашу історію, яку від нас приховували, спотворювали, і змушували забути. Тим більше зараз, коли прокинувся і здійнявся над Україною дух свободи наших легендарних предків, над війною, насильством і брехнею, злинаючи і оберігаючи нашу батьківщину своїми крилами.

Україна має багату історію, і багато цікавих визначних місць. Одне з них Шаєва гора. Історія у неї давня і забута.

Шаєва гора височить над с. Гуляйгородок, Смілянського району, Черкаської області. Перш за все ці місця відомі національно-визвольним рухом українського козацтва. Але є й глибші корені, яких і хочеться дошукатися. Будь-яка інформація має право бути.

Знаходиться це місце на лінії геологічного розлому вздовж р. Тясмин, в ряді з Холодним яром і столицею козацтва Чигирином. Це обумовлює геологічні та енергетичні аномалії. Інакше їх називають - місця сили. Такою аномалією і є Шаєва гора. Недалеко, під м. Каневом, знаходиться подібне місце, воно більш відоме, це Трахтемирівський заповідник. Він і Шаєва гора присутні в переліку місць сили для духовно шукаючих паломників.

У стародавні часи наші предки знали про такі місця. Відчували їх силу і облаштовували на них святилища (капища). Ось такі капища є і в Трахтемирові і на Шаєвій горі. Пізніше на слов'янських капищах будували церкви.

Як з'ясувалося, на верхівці гори і була церква! Дерев'яну в 1239 році спалили татаро-монголи, а пізніше була і кам'яна, сліди якої в ХХ столітті ще було видно у вигляді кам'яних брил зі старовинними написами. Яккажуть старожили, народ перестав підійматися на зібрання до церкви, і з часом вона пішла під землю. Дивно! Куди ж вона пішла? ...

Мотронинський і Онуфріївський монастирі в ті часи сполучалися підземним ходом по якому, як кажуть, міг проходити вершник. Зараз хід звичайно засипаний. :) Але входи збереглися. Доступ до них охороняють ченці. Пишуть, що таких ходів було багато. Вони виходили і до р.Дніпро (Борисфен), і з'єднували з іншими монастирями. Дивовижно! Козаки проходили по ним непомітно для ворога.

Так чи не в ці порожнини пішла церква ?! І люди кажуть, що на горі були печери і колодязі ще в минулому столітті. І відстані від Онуфріївського монастиря до Шаєвої гори, як і до Мотронинського монастиря однакові, близько 9км. Якщо вивчити карту, то ця відстань дотримується і між іншими старими церквами. Що говорить на користь церкви. Бо раніше церкви будували рівновіддалено, в межах долинання дзвонів, дляоповіщення про загрозу. Інформація швидко доходила до столиці козацтва - міста Чигирина.

У минулому столітті на горі археологами були знайдені залишки скіфського городища і укріплень, і предмети епохи бронзи. Залишки укріплень видно і зараз, у вигляді нагромаджень каміння.

Від Шаєвої гори, вниз по Тясмину, до Чигирина тягнеться низка з близько 400 скіфських курганів.

Найвища точка Шаєвої гори 153м над рівнем моря.

Гора складається з білої глини, яка в звичайних умовах перебуває на 200 метровій глибині, а тут через розлом вона виходить на поверхню. Так само тут є і найкорисніша, блакитна глина, на глибині 3-4м. У звичайних умовах її видобувають з глибини 100-150м і більше.

Шаєва гора виконує роль буферної зони Тясминського екологічного коридору.

Русло, по якому протікає річка Тясмин, було основним судноплавним руслом Дніпра (Борисфена). Його ширина сягала 3км. Цим руслом раніше ходили козацькі чайки та інші судна, і на доказ цього були знайдені залишки кораблів. Зокрема, під Шаєвою горою була знайдена підошва старого судна, яке імовірно належало Катерині ІІ Великій (1729-1796). Цариця подорожувала на судні по Потьомкінських місцям і, помилково, її судно було потоплено з гармати що стояла десь на цих горах. За розповідями місцевих старожилів, це сталося через відсутність на судні розпізнавальних знаків.

Катерина бувала і на самій горі. Там у неї була стоянка. Спеціально для цариці була вимощена звивиста дорога з боку Гуляйгородка. Кажуть, в минулому столітті її ще було видно. Належить її пошукати, якщо жителі ще не розібрали на свої потреби. Тому що стародавні камені частково підривали на будматеріал.

Також, кажуть, що на одній з вершин гори був замок польського вельможі (ім'я невідоме), до якого й приїздила цариця.

Свого часу на Шаєва горе побувала і княгиня Ольга.

У часи, коли русло річки було широким, переправ було не так багато. Тому вони мали велике стратегічне значення. Одна з них якраз і виходила під Шаєву гору від с.Нечаевка. Це вагомий аргумент на користь того, що сама гора була стратегічною точкою і на ній мали бути присутніми укріплення.

Урочище Шаєва гора є природним заповідником і археологічною пам'яткою. На його території поширені рослини і тварини занесені до Червоної книги України. Сумно, що безпосередньо поруч розташовуються мисливські угіддя, де бракон’єри в законі (мисливці) цих тварин і знищують.

Щодо походження назви Шаєва гора існує кілька версій. Загальновідома версія назви гори від імені єврея Шая, який тримав корчму на цій горі, за іншою версією, від імені козака Шая, який воював з польськими поневолювачами. Є й ще одна. Від імені бога Шиви, значення імені якого білий, світлий. Адже глина в горі біла.

В інших джерелах говориться що гора була вратами в ойкумену (від грецьк.- населений світ, заселений людьми). Чому греки? Тому що Борисфен це є великий торговий шлях «Із варяг у греки», древній водний шлях з Балтійського в Чорне море, по якому в 9 - 12 ст. йшла торгівля Русі та країн Північної Європи з Візантією. По ньому варяги возили сіль та інші товари.

Зараз почалося відродження забутого ... завдяки Михайлу Івановичу Кривко. Він проста, щира, але надзвичайна людина.

Повертаючись після збору трав, він з товаришами проїжджав повз Шаєву гору. Була гроза, машина Михайла застрягла біля підніжжя. Він сприйняв це як знак того, що йому потрібно піднятися на цю гору, і щось побачити. Коли ж він піднявся, вдарив грім, блиснула блискавка і Михайло спіткнувся об камінь, який надалі виявився першим каменем у спіралі древньослов'янського капища. Відкрилися інші камені. Дійшовши по спіралі каменів до центру, Михайлу прийшло видіння хреста на цьому місці, незвичайної форми. Потім, пошукавши в інтернеті, виявилось, що точно такий хрест встановлений на Священній горі Афон, в Греції. Містика ?! Але ні. Михайлу Івановичу іноді приходять видіння. І на цьому дива не закінчились ... (багато про що краще змовчати)

Вирішено було встановити копію Афонського хреста в тому місці, де він показався.

Розмітивши місце, хрест був замовлений майстрам. Поки йшли роботи, знайомий Михайлу хлопчина з Черкас, який зараз служить при монастирі на Афоні, не знаючи про видіння, передав йому камінь, як сувенір зі священної гори. Яке ж було здивування, коли розглянувши камінь, Михайло побачив зображений на ньому природою хрест і три виямки, які точно повторюють розташування майбутнього хреста і трьох каменів, на яких і було видіння. Цей камінь згодом був вмонтований в дубовий хрест, як підказав святий отець з Михайлівського собору в Черкасах. Мало того, коли Михайло Іванович, з благословення св. отця, поїхав паломником на Афон, там він побачив на вершині гори точно так само розташовані три величезні камені, і хрест. Той самий хрест!

З собою в паломництво Михайло взяв ікону св. Пантелеймона, виготовлену з базальту черкаським майстром, для освячення. І вона була освячена на мощах св. Пантелеймона і старця Силантія. Ця ікона знаходиться на першому встановленому хресті Св. Пантелеймона. Також Михайло був удостоєний аудієнції у отця Макарія. Св. отець благословив його на подальші труди на славу Божу. Все це збіглося з 55-річчям Михайла Івановича 16 вересня 2013 року.

Всього в 2013 році на Шаєвій горі встановлені три хрести. Встановлення хрестів приурочено до церковних свят. Хрест Святого Великомученика Пантелеймона Цілителя був встановлений 12 липня 2013 року, на свято Святих Апостолів Петра і Павла. Хрест Спаса був встановлений 19 серпня 2013 року, на Преображення Господнє. Хрест Святої Трійці - 28 серпня 2013 року, на Успіння Пресвятої Богородиці. Його форма відображає єдність Святої Трійці – Отця і Сина і св. Духа. Крім того, біля підніжжя гори було відкрито джерело і освячене 11 липня 2014 року до дня Святого Апостола Петра і Павла.

Джерело під горою було відкрите біля великого каменю, що нагадує піраміду. Знайти цей камінь вдалося завдяки видінням Михайла Івановича, оскільки самого каменю практично не було видно, так як під шаром глини було видно тільки його верхівку. Він знав, що повинен десь там знайти піраміду і джерело під нею. Коли знайдений камінь відкопали і відчистили, стало видно його справжній чималий розмір і схожість з пірамідою. Камінь загадковий, химерної форми і дуже міцний. Під ним Михайло наполегливою працею викопав затвор (невелике приміщення) для усамітненої молитви. Всередині нього відчуваєш благодать і спокій. Ці відчуття посилюють горіння лампади, запах ладану і напівтемрява. Кожен бажаючий може прийти помолитися і прикластися до святих ікон в будь-який час року. Форма каменю, під яким зроблено затвор, на подив сама натякала на сферичну стелю затвора, нібито цей затвор там колись вже існував ...

Говорячи про джерело, відкрите біля піраміди, хочеться сказати, що його вода протікає в шарі цілющої блакитної глини, тому несе в собі її цілющі властивості. Хоч вона і має невелике помутніння, це не псує її смакові якості. Вона дуже м'яка. І трохи постоявши, повністю стає прозорою. Багато людей, що приходять до джерела, позитивно відгукуються про цілющі властивості блакитної глини і води з даного джерела. Тут облаштована невелика кабінка для обливання студеною водою. При бажанні можна здійснити триразове омовіння з молитвою. Відбувається очищення духу і тіла. Після цього таке відчуття, ніби на світ народився.

Наносячи розташування всіх каменів, які знаходяться на горі, на карту, за допомогою GPS, з'ясувалося, що на піраміду вказує трикутний камінь в спіралі капища біля хреста Св. Пантелеймона, і цей напрям точно відповідає напряму на схід по компасу. Якщо уважно вивчити, то простежуються і інші закономірності у розташуванні каменів. Дивно те, що розташування трьох хрестів і джерела утворюють на карті точну просторову фігуру піраміди, вершиною якої є хрест Спаса.

Є у гори і своя «охорона». Страж, який охороняє древні капища (є на фото). Це камінь з вибитим рельєфним зображенням обличчя. Він повинен стояти на основі, між хрестами Св. Пантелеймона і Св. Трійці. Але зараз схований. Тому що недоброчесні люди, дізнавшись, вночі викрали його. І тільки чудом пощастило знайти і повернути.

З благословення, даного Михайлу Івановичу, має бути поставлено на вершині гори чоловічий монастир Святої Трійці, через 29 років, тобто до його 85-річчя, а в найближчий час відкрити ще два джерела, місця яких вже визначені та підтверджені за допомогою біолокації фахівцями. Також облаштувати скит із землянки, залишки якої видно на схилі гори. І поставити три каплички. Праці на роки. Та працюючи тут, не тільки не втомлюєшся, а навпаки переповнюєшся енергією і позитивом. Розумієш, що людям це потрібно зараз і буде потрібно в майбутньому. І бачиш щиру вдячність в очах людей, що приходять до джерела.

Практично кожні вихідні Михайла Івановича можна застати тут біля джерела, або на Шаєвій горі.

Крім вище сказаного, цей край та його околиці мають ще багато цікавого і вартого уваги. Багато джерел. Руїни старого цегельного заводу, які більше нагадують храм. Навіть розташовані на схід. Луги і гори тут у червні буяють різнотрав’ям. Взагалі в цих місцях солодке п’янке повітря, яким не можна надихатися. І чиста екологія. Неподалік, у Сунківському лісі, є озеро, куди любив приїжджати Чайковський. Можливо саме воно й надихнуло його на створення «Лебединого озера». І, звичайна справа для таких загадкових місць, присутні легенди про заховані скарби. :)

Так що, ласкаво просимо з чистими помислами.

І з Богом!