На XVI ст. стрийський повіт охоплював території сучасного Стрийського та Сколівського районів, частково – Дорогобицького, Жидачівського. Попри те, що на початок XVII ст. стрийський повіт практично перестав існувати, вище вказані території продовжували розглядатися складовою частиною цього регіону.

Смуток І. Дрібношляхетські роди Стрийщини в XVI ст. // Стрийщина крізь призму століть. – Стрий, 2004. – С. 34-41.

Практично всі представники цих родин творили родовий шляхетський загал й не зуміли досягнути значних успіхів та посісти вагоме місце серед решти перемишльської шляхти. За винятком окремих осіб, наприклад, Івашко Братковський, що виконував обов’язки гродського судді в Стрию (1465 р.), решта не посідали жодних гродських та земських урядів в Стрийському повіті зокрема й Перемишльській землі загалом.

Сфера родинних та майнових контактів цих родин була доволі вузькою та локальною. Власність роду обмежувалася одним або кількома селами, найчастіше частками в двох-чотирьох-шістьох селах, розміщених неподалік одне від одного. 
Шлюби укладалися з представниками родин аналогічного статусу. До початку XVI ст. серед шлюбних партнерів Крушельницьких, Братковських, Семігиновських зустрічаються вихідці з сусідніх повітів Перемишльскої землі, з Жидачівського повіту Львівської землі тощо, насамперед це Тустановські, Височанські-Комарницькі, Ільницькі-Турецькі-Яворські, Винницькі, Ступницькі.

Однак вже на першу половину XVI ст. географія шлюбів звужується. Частішають одруження між представниками одного роду, якщо його чисельність складала більше двох трьох десятків представників в третьому або четвертому поколінні. Різко зростає частка шлюбів між односельцями. Зберігається тенденція, за якої одруження з представниками більш заможніх родів скоріше є винятком з правила.


. Наприклад, Підгородецькі та Корчинські вже на початок XVI ст. були представлені кількома десятками осіб чоловічої статі. Впродовж XVI ст. та наступного століття ця тенденція зберігається. В реєстрі шляхти Перемишльської землі, що з’явилася на посполите рушення біля Медики в вересні 1648 р. натрапляємо на 4 Братковських, 11 Підгородецьких, 16 Корчинських, 19 Крушельницьких. Таким чином, можна припустити, що кількість чи то Підгородецьких, чи то Крушельницьких і Корчинських на середині XVII ст. складала в середньому більше сотні осіб чоловічої статі6.

Звичайно, що перебування в родових маєтках, які нараховували 1-два села, створювало чимало труднощів длятакої кількості шляхти. Частина з них змушена залишати Стрийщину та шукати кращої долі.

В XVII – XVIII ст. представників родини Крушельницьких, Корчинських, Підгородецьких можна зустріти у військових загонах в якості товаришів, ротмістрів гусарської роти того чи іншого магната. Так звана "палістра", тобто адвокати, преніпотенти, тощо, що обсіли гродські суди та вищі судові інстанції Речі Посполитої стали чудовим підгрунттям для окремих осіб з родини Корчинських, Крушельницьких для створення кар’єри в судовій сфері.

Свідченням успішної реалізації своїх амбітних планів може бути той факт, що деякі представники цих родів зуміли посісти нижчі земські та гродські уряди. Так, наприклад, Криштоф Крушельницький в 1648 році займав посаду володимирського писаря,

2 Wyrostek L. Ród Dragów-Sasów na węgrzech i Rusi Halickiej. – Kraków, 1932. – S. 61-65.


6 Akta Grodzkie i Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum t. Zw. Bernardyńskiego we Lwowie. – Lwów, 1911. – T.21;