Шляхта Хмільницького замку
Зем’янські села Хмільницького староства за люстраціями 1564-1565 та 1570рр. Лисогірці (1 5 6 4 —1565; 1 5 7 0 )- нащадки Василя Стшековича (potomkowie Wasyla Strzekowicza) ; Сенько, П анас, Івашко Лисогорські (Lissohorsczy Sieńko, Panus, Iwasko). Гуменці або Івашківці (1 5 6 4 —1565; 1 5 7 0 ) - двоє братів Гуменецьких (Humienieczczi dwa bracia rodzeni)-, Івашко та Грицько Гуменецькі (Iwaszko і Hriczko Humienieczczy). Недзвєдова (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - Пйотр Пеговський (П енговський), Анджей Пенговський (Iedrzey Pęgowski). Попрушна (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - Пйотр Пеговський (Пенговський) (Piotr Pęgowski (Pęgowski) ; Анджей Пенговський (Iedrzey Pęgowski). Засидів (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - пані Зґерська (pani Zgierska) ; Томаш Kpy- зельницький (Tomasz Kruzelniczki). Літинка (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - панМелецький (panM ielieczkf). Маркушовці (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - Єлтухи (Ioltuchowie), Ісай, Савула, Солтан, званий Єлтух, Павел, Васько, П етро, Федір і ще троє в орді (Izai, Sawula, Soltan rzeczony Iolthuch, Paweł, Wąsko, Pietro, Phedor a trzech ychyescze szą w ordzie). Русанівці (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - п’ятеро рідних братів Куриловських (p ięć Kurylowskich, bracia rodzeini); Єжи, Стефан, Іван, Павел, Пйотр Руса- новські (Gerzy, Stephan, Ivan, Paweł, Piotr Russanowsczy). Іванівці (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - двоє співвласників (dwa coheredes) ; Остап- ко, Дем’ян (Osthawko, Demian). Куманівці (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1570) - троє співвласників (trzej coheredes)-, Лук ян, Харитон, Марко, Гринець, Стецько, Данило, Васько, Андрушко, Іваш ко (Lukyan, Canton, Marko, Hriniecz, Stheczko, Daniło, Wąsko, Andruszko, Iwasko). Горбовці (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - п’ятеро осілих та Олександр Коротко з синами (osiadło 5 ... Aleksander Corotko і z synmi swemi)-, Олександр, П е трушка, Іакан (Alexander, Pietruska, Iakan). Качанівка (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - Станіслав Знаміровський, званий Слєдзь (Swanirowskiego Stanisława, rzeczonego Słiedz)-, Павел, М ацей, Ян, сини Станіслава Знаміровського (Paweł, Macziey, łan, szinowye Stanisława Znamierowskiego). Кожухів (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - тридцятеро осілих та посесори (osiadłego człowieka ЗО... Tamżepossessores certi sami mieszkają...)-, Івашко, Димитр, Федір, Панюта (Iwaszko, Dimitr, Phedor, Paniuta). Черленівці (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - п’ятеро державців (dzierżawców tej wsi 5 ); рідні брати Гнат, Галусин, Лук’ян Черленевські (Ihnath, Halissin, Lukyan, Czerleniowszczy bracia rodzeni). Пелчинка (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - Лаврін Сковорочич (Сковороничич) з братією своєю (Ławryn Skowroiczicz swym i braciej swej)-, Лаврин, Ісай,рідні брати, а третій Гнат у татарському полоні (Wawrin Skoworoniczicz, Izay rodzoni, a trzeczy w Thatharzech iest - Ihnath). Крутнів (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - Якуб Чепловський (Jakub Czieplowski). Курилівці (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) - Богдан Куриловський (Boćhdan Rurilowski) ; Станіслав Воронин (Stanisław Woronicz). Передзивничка (1 5 6 4 -1 5 6 5 ; 1 5 7 0 ) -Кердановський (Kierdanowski) ; рідні брати Іван, Абрам, Василь Кердановські (Iwan, Abram, Wassil Kierdanowsczy, braczą rodzeny). Березна (1 5 7 0 ) - Якуб Чепловський (lacub Czieplowszki). Левківці (1 5 7 0 ) - Станіслав Воронин (Stanisław Woronicz)1. Буцні (1 5 7 0 ) -Ян Ж уковський (łan Żukowski). Думніки (1 5 7 0 ) - ВойцехЛохінський (Woycziech Lochinski). Ходоровці (1 5 7 0 ) - Ян та Миколай Ж оравенські (Іап у Мікоіау Zorawienscy). Уланів ( і 5 7 0 ) - Рафал Сенявський (Raphal Szieniawski) 1 2 Шляхта на службі хмільницького старости замку М ісцева дрібна шляхта, що походила з-під Хмільника, осаджувалася й удокоментовувала свої права протягом XV-початку X V I ст., була осно вним джерелом поповнення тих військових підрозділів, котрі несли службу на Чорному шляху. Робилося це у X V I ст. на досить архаїчних умовах (див. нижче). У цій справі існував певний конфлікт інтересів між прибутком із са мого староства та інтересами людей, осаджених на цій території. Як видно з тексту люстрації, вибір старости, зокрема Станіслава Струся робився на користь людей. Так, люстратори зазначили, що, за свідченням місцевих мешканців (на самперед ішлося про місцевих бояр і дрібну ш ляхту), хмільницький ста роста пан Струсь убогим людям, котрі змушені часто викуповувати своїх дітей та дружин від татар або мають велику шкоду у своєму господарстві, відпускає чинш і данину з огляду на прикордонний стан і загрозу непри ятеля. Усе це призводить до того, що збір податків не перевищував і поло вини від усталених показників1. Таке патримоніальне ставлення старости до місцевої шляхти пояснювалося його побоюваннями щодо їхньої втечі (переселення) на прикордоння, що не узгоджувалося з усталеною на той час концепцією охорони кордону від татарських наїздів. Осаджувана шляхта закріплювалася за найближчим замком і вважалася королівськими зем’янами. Ц е видно з листа Яна Струся до короля Яна-Оль- брахта від 21 вересня 1499 р., де згадуються Єлтух (Й олхух) та Тихно, які окреслені як вірні йому, Струсеві, зем’яни наші королівські (jolthuch et Tichno 1 Lustracja województw ruskiego, podolskiego i bełskiego 1 5 6 4 -1 5 6 5 . Część I. - S. 1 6 5 -1 6 6 . «Aczkolwiek się tu spelna czynsz i wszelaka daniana kładzie, jako słusznie na każdy rok ma przyć, a wszakoż ludzie sami zeznawają, iżp. Strusz, starosta chmielnicki, ludziom ubogim, którzy częstokroć albo odkupując dziatki i żony swe u Tatarów, albo szkody wielkie w pasiekach i w dobytku pody.mując od nieprzyjaciela pogranicznego, na majętnościach swych schodzą, odpuszcza czynsz i daninę, którego czasem ledwie połowice weźmie. A to czyni względem osiadłości, aby się ludzie nie rozchodzili na wole pograniczne. prefatis terrigenis serenitatis vestre in manus eorum tradere)1. У пописі роти Я на С труся від 1 501 р. видно, як місцева служила ш ляхта була тісн о повязана зі своїм старостою . С еред них бачимо Войтка Бучайського (Buczayszky Woythek), Пилипа Куриловського (Phylup Curylowsky), € л - туха (Joltuch) , К ож уховського (Kozychowsky) та ін ., з-поміж яких виді ляються ватаман Н ерон (Н и рон ) (Nyeron wathaman) і татарин Л и согор- ський (Tatarzyn Lyszohorszky)1 2. Згадувані Єлтухи посвідчуються джерелами в околицях Хмільника в останній чверті X V ст., коли кам’янецький генеральний староста Ян Одровонж зі Спрови записує своїм слугам, Тимофію та Георгію Єлтухам, 2 0 гривень на пустці Ведмежа Лука у Хмільницькому повіті3. П овторно вони згадуються у 1 503 р., у підтвердженні короля Олександра Теофілові (Тимофію) Єлтуху на право володіння с. Дашківці Кам'янецького повіту із записом 5 0 гривень; така сума записується й на с. Дяківці Летичівсько- го повіту4. Цей же Теофіл (Тимофій) Єлтух забезпечив собі доживоття у 1 5 1 7 р. на цьому ж селі. У документі зазначено, що його батьком був Георгій5. Подальша доля частини цієї родини у X V I ст. пов’язана з Ровом- Баром. За інвентарем Барського староства 1 552 р. двоє братів Єлтухів, за значені у переліку шляхти староства ( nobilibus capitaneatus), мають виста вити двох коней на потребу війни (Jolthuchi duojratres tenentur servire equis duobus)6. Але статус замкових слуг зберігається за ними протягом усього X V I ст. Інвентар Барського староства 1 613 р. містить згадку про Єлтухів, які значаться серед місцевих бояр. Зокрема, вони мають у п осесії село Єл тухи7. Іншим зем янином, згадуваним у листі, міг бути Тихон Зедранкович, 1 Listy і akta Piotra Myszkowskiego generalnego starosty ziem ruskich króla Jana Olbrachta. - № 5 4 .- S . 5 6 -5 7 . 2 AGAD. - ASW . - Dz. 85. - Sygn. 5. - K. 4 1 -4 2 . 3 АЮЗР. - 4. VIII. - T. I. - № XVI. - C. 24-25. 4 АЮ ЗР. - 4 . V III. - T. I. - № X X . - C . 3 1 - 3 2 ; Грушевський M . Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західної України. Серія перша (ч. 1 - 8 0 ) ( 1 3 6 1 - 1 5 3 0 ). - № LX I - С. 2 0 1 - 2 0 2 . Щ одо Дяківців, то, імовірно, Єлтухи свого часу поріднилися з Козловськими, які володіли цим селом від 1 4 4 2 р., коли воно було надане на ленному праві Сенькові Козловському. (Z D M . - Cz. V III. - № 2 4 3 1 . Реґести: M R PS. - Pars IV. - Suppl. № 7 7 0 ; A G Z. - Т. X . - Lwów, 1 8 8 4 . - № 7 8 .). Цей же Сенько залишався власником села під час ревізії 1 4 6 9 р.: Bona Regalia. - S. 5 1 . 5 M RPS. - Pars IV. - Vol. 2. - № 11232. 6 АЮЗР. - Ч. Vni. - Т. I. - №LXXXII. - С. 164. 7 A SK. - Dz. LVL - Sygn. B -5 /I. - K . 2 3 9 : «Tey wsi possessorowie są Jołtuchowie za przywileiem K[róla] j[ego] M[ości]. Powinności iako у inszy Boiarowie odprawuią: może ich na kon wsiesć 16. Ludzi pociągłych 10. Ogrodników 6. Onera oprocz czynszu powinni oddawać iako у inszy poddani Boiarsczy. Podymne у prochowe po gr[oszej] W2 także oddawaią; uczyni to fl[orenów] 2/12.» який у 1 5 0 3 р. отримав від короля Олександра дозвіл на викуп від співдер- жавців частини с. Гуменці у Хмільницькому повіті1. Н а прикладі Єлтухів видно переміщення однієї гілки родини служилої шляхти в межах Подільського воєводства без зміни соціального статусу. Адже ті представники, що перемістилися до іншого староства, не змінили своїх обов’язків і місця в суспільній ієрархії. Змінилося лише підпорядку вання - від хмільницьких старост Струсів, а пізніше Предслава Лянцко- ронського, барському старості Бернардові Претвичу, від якого вони отри мали у посесію с. Руда Парубоча, а після с. Гармаки (яке, як відомо, було заставлене на той час Янові С трусеві). Про це ми дізнаємося з підтверджу- вального акта короля Сиґізмунда II Августа та люстрації Барського ста роства 1570 р.1 2 Така зміна патрона і місця служби показує, наскільки мо більною була дрібна шляхта, що жила і служила на прикордонні. Можливо, Бар, порівняно з Хмільником, на 40-ві роки через зміну власника став більш привабливим і дещо безпечнішим місцем служби та проживання для дріб ної шляхти. А бо свою роль відіграло те, що від середини X V I ст. саме в Барі була ставка очільника поточної оборони, що пізніше перетворило його на жовнірську столицю. Певна неусталеність у належності того або того села, а відповідно - і місця служби (між Хмільником та Ровом ), фіксується у той час на прикла ді с. Куманівці, яке у 1 539 р. король Сиґізмунд І залишив за Хмільницьким замком, а не за Ровським (non ad castrum Row, sed ad castrum Chmielnik), що він зробив на прохання шляхетних Гринича і В олош (х)а ( nobiles Hrynyecz et Volosz)3. 1 Грушевський М . Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Захід- ноїУкраїни. Серія перша (ч. 1 - 8 0 ) ( 1 3 6 1 -1 5 3 0 ). - № LXII. - С. 2 0 2 -2 0 3 . 2 АЮЗР. - Ч. VHI. - Т. І. - № Х С ІІ. - С. 1 7 7 -1 7 8 ; Там само. - № С Х Х І. - С. 25 6 . Н а час складан ня люстрації посесорами у цьому селі були Дмитро, Йосько, Рисько та Андрій Єлтухи. Цікавою є інформація про грошову одиницю застави - 6 0 кіп подільських, які еквівалентні 3 0 гривням. 3 Грушевський М . Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західної України. Серія друга (ч. 8 1 - 1 3 2 ) (1 5 3 1 -1 5 7 4 ). -№ L X X X V IIL - С. 2 4 1 -2 4 2 . Так за службу проти татар у 1518 р. брати Сенько та Федір з Загилова, дер жавці села Ігуменці, що у Хмільницькому повіті, отримали доживоття від ко роля Сиґізмунда Р . 1518 р. Якуб Струсь записав Павлові Конюському (Paulo Coniuski) SO гривень на маєтку Крутньов у Хмільницькому повіті1 2 3. Село Крутнів у 1531 р. перейшло до Яна Чепловського з рукЯна Яновського4 5. Н е безпечність проживання у Крутньові демонструє факт нової локації сіл Крут- ньова та Русановець, що було зроблено силою документа Яна з Мельця для Миколая Ґославського, який у 1554 р. підтвердив король Сшізмунд II Авґуст. Примітно, що новому посесору наказувалося насипати нові вали для локації села (Valiant novam nuncupandam locare et de nova radice eregere)s. 1540 p. Мацей Івладовський отримав від короля Сиґізмунда І підтверджен ня запису 50 гривень на с. Лагодовлі (Hlaodowle), зробленого роком раніше6. Разом зі своїми братами Пйотром та Якубом вони підтвердили тоді кілька ці кавих документів, які демонструють процеси формування місцевої шляхти протягом XV ст. Насамперед, брати Івладовські підтвердили привілей Владис лава Ш від 12 липня 1442 р., яким засвідчувався запис подільського старости Пйотра Поляка від 1440 р., зроблений для шляхетного Миколая з Ґіби, писаря міста Камянця та хмільницького війта й підстарости Подільської землі (...иobili Nicolao de Giba notario civitatis Camenicen[$i], et Chmielnicen[sis] advocate ut t[er]ra Podoliae vicecapita[neoJ) на пустку Думніки, яка знаходиться на р. Буг7 8. Теодорик з Бучача, прийнявши під свою руку Миколая, зробив для нього запис на Хміль ницьке війтівство та Думніки, яке у 1488 р. підтвердив Казимир IV на прохання тодішнього подільського воєводи і кам’янецького старости Якуба з Бучача. До кумент Казимира стосувався вже Героніма Ґіби, або Хебди (de Chebda) s. 1511 р. до книг Коронної Метрики було вписано документ про угоду між хмільницьким війтом Миколаєм та його сестрами Софією, Барбарою та Ан ною про передачу ними сіл Курилівці та Ходоровці у Хмільницькому повіті9. Вже у 1515 р Барбара, дружина Яна Ссика (?), Софія Філіпа та Анна Леонарда 2 M RPS. - Pars IV. - Vol. 2. - № 1 1376. 3 M RPS. - Pars IV. - Vol. L - № 2 7 1 4 . 4 M RPS. - Pars IV. - VoL I. - № 5 8 2 0 . 5 AGAD. - MIC. - Sygn. 84. - K. 4 1 1 -4 1 2 . 6 M RPS. - Pars IV. - Vol. I. - № 6 7 2 0 . 7 M RPS. - Pars IV. Vol. I. - № 6 7 1 8 (1 5 4 0 p .); Pars IV. - Vol. 2. - № 1 1 0 4 7 (1 5 1 6 p .). Цит. за копією документа Пйотра Поляка з Ліхвіна: AGAD. - A Z . - Sygn. 32 . - К. 9 69. 8 M RPS. - Pars IV. - Vol. I. - № 6 7 1 9 ; Також див.: AGAD. - A Z . - Sygn. 32. - К . 9 83. 9 M RPS. - Pars IV. - VoL I. - № 1068. (Barbara Ioannis Ssyka, Sophia Philippi et Anna Leonardi coniuges) забезпечили собі на c. Курилівці у Хмільницькому старостві доживоття1. У 1550 р. ці ж Курилівці від хмільницького старостиЯна з Мельця отримав за військові заслуги шляхетний Степан Воронич на феодальному праві (iure tamenfeudi) з обов'язком військової служби і сплати 2 грошей податку1 2. Можливо, його син Станіслав Воронич, спла тив побор уже за хмільницького старосту Струся у 1566 р. із сіл Йовче, Трибу- хівці, Овсяники, Думінки3. Приклад Вороничів засвідчує, що хмільницька шляхта переважно служила замку, а не була персональним слугами чергових старост. Ця ретроспектива подій навколо війтівства у Хмільнику, яке у 1515 р. Стру сі викупили з рук війта Миколая (див. вище), демонструє, як середньозаможна служила й прийшла шляхта на Поділлі укорінювалася на новій для себе терито рії. Ґіба (або Хебда) навряд чи був русином, але його потрійний статус насам перед писаря міста Камянця, війта у Хмільнику і підстарости у Пйотра Поляка з Ліхвіна свідчить про його неабиякий хист. Походив же він, можливо, з роди ни, яка фіксується у джерелах наприкінці XIV ст., коли якийсь Хебда (dominus Chebda) згаданий у судовій справі чховського земського суду Краківського во єводства 23 березня 1400 р. у справі Спитка4. Можливо, цей Хебда знаний нам з 40-х років X V ст. був нащадком цього малопольського Хебди. Й ого син Геронім був одружений з Анною Бучайською, донькою Миколая Бучайського. М атір'ю Анни була М аґдалена, донька Стечка Сі- лезьця з Ж оравля (Steczko Szlęzita de Zorawlye), який у 1468 р. записав їй с. Івладову Гірку над Бугом у Хмільницькому повіті5. Власне, посідан ня нащадками хмільницького війта половини цього села і спричинило те, що у X V I ст. вони стали писатися Івладовськими, приписуючи своє му батькові Миколаю цей патронім або прізвище, а от родичі Бучайські відмовляли їм у цьому праві й називали їх синами Миколая з Лагодовля 1 M RPS. - Pars IV. - VoL 2. - № 10629. 2 AGAD. - М К . - Sygn. 78. - К. 1 2 6 -1 2 7 . Реґест: M RPS. - Pars V. - № 91 9 . Якийсь Степан (Стефан) Воронин, зазначений у роті Марціна Зборовського у 1539 р. з 6 кіньми: AGAD. - ASW. - Dz. 85. - Sygn. 36. - К. 12 v. Про те, що це може бути Воронич з Поділля, може свідчити той факт, що у цій роті були брати Василь і Северин Ярмолинські. Ibidem. - К . 14. 3 Źródła dziejowe. - T. X IX . - S. 201. 4 Najdawniejsze księgi sądowe krakowskie. - Cz. II. Od r. 1 3 9 4 -1 4 0 0 / Wyd. B. Ulanowski / / Staro.dawnego prawa polskiego pomniki. - Kraków, 1886. - T. VIIL - Cz. II. - № 11061. - S. 969. «Veniens Elizabet sane mentis(s) necnon corpore ad iudicium et tradidit marito suo Spitkoni pecuniam suam, recognouit in iudicio, quod Spitko suis pecuniis, latis grossis, X X X X et duabus marcis et (id) exemit mediam villam sic dictam Wytow, presentibus testibus: Andreas Crzewlinsky, dominus Chebda, domi.nus Mroczko de Scroszina, Thomas de Trzeczesscz, Jasko de Sandziszouicze, Adreas de M ichalczowa». 5 Białkowski L. Podole w X V I w. Rysy społeczne i gospodarcze. - S. 1 4 5 .1 5 1 1 p. якийсь Стечко Бучайський посвідчений з 3 кіньми: AGAD. - ASW. - Dz. 85. - Sygn. 11. - К . 21. Імовірно, пов'язаний зі Стечком Сілезецем. (M ikołaj de Lahodowlye)1. Суперечка між ними зафіксована в одній з книг кам’янецького земського суду. Зокрема, 1 листопада 1 532 р. шляхетні Сем- ко Тихнович Зедраникович та Пилип Куриловський свідчили у замковому уряді в Хмільнику у справі поділу маєтку Івладова Гірка1 2. А в 1 5 3 4 р. бра ти Ян і Миколай Бучайські позиваються до братів М ацея, П етруна, Якуба та сестри Катерини, дітей померлого Миколая з Лагодовлі, колишнього хмільницького війта3. М ацей Івладовський у 1 539 р. підтвердив запис 5 0 гривень на Л аго довлі, зробленого ще Казимиром IV у 1 452 р.4 * і підтвердженого раніше виставленим документом для Миколая Ґіби на Лагодовлі за часів Владис лава IIIs. Саме документ Владислава III на Івладову Гірку та Ж уравку був, імовірно, підтвердженням привілею князя Свидриґайла від 1 4 0 0 -1 4 0 1 рр.6 Цей приклад демонструє, наскільки важливими для шляхти були будь- які документи на той чи той населений пункт і як вони намагалися насам перед шляхом підтвердження у чергового верховного володаря зберегти у своїх руках те, що, на їхн є переконання, їм належало по праву. Той же М ацей Івладовський у 1 5 4 2 р. записав своїй дружині Барбарі певну суму на частині села Думніки, а водночас отримав від короля Сиґізмунда І собі доживоття на ньому7. Те, що Хмільник з округою були не надто спокійним місцем проживання, не вирішувало питання осадження шляхти довколо міста. Як уже зазначало ся, процес осадження був доволі архаїчним як на реалії XV I ст. Прикладом цього можуть бути акти хмільницького старости Яна з Мельця у 1 549 р., у яких право, на якому шляхта отримувала ці надання, зазначено як фео дальне (Donatio iurefeudi, iure tamenfeudi), з документа на пустку Бахтин для Войцеха Вінярського або для хмільницького підстарости Кшиштофа Зґер- ського на с. Літинку8. Те, що підстароста отримав у посесію село, є, як і в більшості таких випадків, заслугою старости; навіть у документі на Літин ку зазначено, що відбувається це на прохання старости (...ad intercessionem Ioannis deMielecz, palatini Podoliae et Chmielniciensis capitanei... )9. 1 Białkowski L. Podole w XVI w. Rysy społeczne i gospodarcze. - S. 151. 2 Публікація цього документа: Грушевський М . Матеріали до історії суспільно-політичних і еко номічних відносин Західної України. Серія друга (ч. 8 1 -1 3 2 ) (1 5 3 1 -1 5 7 4 ). - № LXXXIII. - С. 234. 3 Ц Д ІА К України. - Ф.37. - On. 1. - Спр. 2 . - Арк. 2 - 2 зв. Кінець справи обірваний. 4 M RPS. - Pars IV. - Vol. l .- № 6 3 1 2 . s M RPS. - Pars IV. - Vol. 3. - № 86 5 (Suplement). 6 Bona Regalia. - S. 45 . 7 M RPS. - Pars IV. - Vol. 1. - № 7 1 2 0 ,7 1 2 1 . 8 AGAD. - M K . - Sygn. 7 7 . - K . 2 5 3 - 2 5 4 ,2 5 4 v -2 5 5 . 9 AGAD. - M K . - Sygn. 7 7 . - K . 2 5 4 v. Часто об'єктом осаджування була пустка, наприклад, для Курила Бухнов- ського, який разом з синами Федором, Борисом та Карпом отримав дозвіл на локацію села на місці урочища Всхохи або Россохи (pustynya seu uroczysko Wschochi sive Roszochy) у Хмільницькому повіті від подільського воєводи Яна з Мельця у 1558 р.11, який роком раніше передав староство своєму синові Миколаю (див. вище). Тут, мабуть, маємо справу з помилкою писаря, який переплутав батька і сина. Акція відбулася в Красноставі, де протягом липня - початку серпня маємо цілу низку документів, дотичних до Хмільницького староства, з яких видно, що об'єкти, які надавалися місцевій шляхті, були здебільшого пустками або заклада лися на порожньому місці. Така кількість документів є свідченням недавніх зни щень цієї території. Про це маємо згадки в люстрації Хмільницького староства за 1565 р., а також прагнення короля і його урядника якомога швидше осадити тут служилу шляхту, забезпечивши її документами на роздавані землі. Так, брати Савка та Іван Кердановські отримали пустку, звану Устя Люте (або замість Люте Болото) Білого Рукава (Vsczue luto Białego Rąkawa dieto) на p. Снітовка біля болота Серет ( luto Seretis) з правом заснування поселен ня12. Станіслав Следзь Знаміровський отримав право на пустку Кочанівку на р. Митник13. Федір кам'янецький (Fiedor Сатіепіескї). окрім пустки П е 11M RPS. - Pars V. - № 21 6 5 . 12 MRPS. - Pars V. - № 2166. Копія: AGAD. - Tzw. M L. - Dz. IV В. - Sygn. 1 7 .7 7 v -7 8 . Заголовок: Sawka Kierdanowski Przedziwniczka. 13 MRPS. - Pars V. - № 2167. Копія: AGAD. - Tzw. M L. - Dz. IV B. - Sygn. 1 7 .7 6 v -7 7 v. Заголовок: Paulus Mathias Valenti et Ioannes Sliedz. Koczanowka. трова Лука на р. Снітовці біля устя р. Березнички у Хмільницькому повіті, отримав у вічне володіння дім Любановський у місті Хмільнику з усіма пра вами (сит отпі іиге)1. Те, що у Хмільнику була певна кількість шляхетської нерухомості видно з інвентаря Хмільницького староства за 1571 р., в якому зафіксовано 19 шляхетських домів, які не несуть жодної повинності1 2. 2 9 липня брати Гнат, Галусин, Лук’ян Черленевські отримали тоді ж до- живоття на с. Черленівцях у Хмільницькому старостві3. Того ж дня король підтвердив привілей Яна Мелецького від 1551 р. на локацію села Горбовці й запис 50 гривень монети для Олександра Коротка (К ороткого)4. Тоді ж Остапко та Д ем ян підтвердили 2 0 гривень, записаних на Іванівцях, за Си- ґізмунда І і дістали дозвіл на нову локацію села5. Через кілька днів, 2 серпня, писар Хмільницького замку П йотр Пенґовський (nobilis Petri Pągowski castri n[ost]ri Chmielnicm[si] notary) отримав запис 50 гривень на с. Попрушна6. П ро те, що знищення внаслідок татарського наїзду були суттєвим, свід чать два документи для сусіднього міста Летичова, яке отримало звільнення на 10 років від податків, мит, постачання підвод, а разом з тим місту вкотре надавалося (перепідтверджувалося) магдебурзьке право й підтверджували ся ярмарки на свято Прокопія (4 липня) та Ядвіґи (1 5 жовтня)7. Н а сеймі у Пйотркові за протекції хмільницького старости і його батька Яна, подільського воєводи (intercessionem loannis de Mielec, palatini Podoliae), 2 січня 1559 p. місцеві зем’яни отримали у посесію на ленному праві (іиге feudi) села. Лаврін Білокур із синами Миколаєм, Якубом, М ацеєм та Бар толомеем отримали Углів на р. Боролозна. Бартоломей Куриловський або Русановський, із синами Єжим, Стефаном, Павлом та Пйотром - село Руса- нівці. Село Маркушовці отримали Єлтух, Павло, Михайло, М артин та Вась- ко Солтановичі, сини Ісаї Шаволі Солтана (joltuch, Paulo, Michaeli, Martino et Waskoni Soltanowicze, filiis hsay Szawola Soltan). А Іван із сином Харитоном дістали с. Куманівці8. Певною екзотикою на теренах Хмільницького староства були брати Лука, Петро, Георгій та Іван Дукадиновичі з Македонії (Lucas, Petrus, Georgius, Ioannes Dukadzinowiczi Macedones de tenis Greciae), які отримали 1552 р. від 1 M RPS. - Pars V. - № 21 6 8 . 2 AGAD. - ASK. - Dz. LVL - Sygn. C -2 /I. - K. 9 v. 3 M RPS. - Pars V. - № 22 1 6 . 4 Ibidem .- № 2 2 1 7 . 5 Ibidem .- № 2 2 1 8 . 6 AGAD. - M K . - Sygn. 90. - K. 3 8 7 v -3 8 8 . Реґест: M RPS. - Pars V. - № 2 2 2 7 . 7 M RPS. - Pars V. - № 2 2 0 6 ,2 2 0 7 . Адже саме місто, імовірно, користувалося міським правом від середини X V ст. 8 M RPS. - Pars V. - № 2 3 7 0 -2 3 7 3 . короля Сиґізмунда II Августа пустку %.анів з обов’язком несення служби1. Ра зом з цим до книг Коронної Метрики був уписаний документ про локацію міста % анів і проведення двох ярмарків на св. Вознесіння та св. Миколая бра тами Дукадиновичами1 2. Під час ревізії листів 1564 р. власником К ан ова вже був руський воєвода Сенявський, який показав комісарам ці два документи й повідомив, що отримав цей маєток від братів, і просив короля, аби той за лишив його при вічності, яку мали Дукадиновичі3. Села, приписані до Хмільницького староства, головним чином були оса джені тяглими кметями. Зокрема у Винниківці - 33 тяглих, у Дубовій - 8 тя глих, у Куликові - 15 тяглих, у Трибухівцях - 10 тяглих, у Йовче - 2 0 тяглих, у Чудинівцях - 8 тяглих. Ще два села, Буцні і Зиношвці, були у державі двох служебників хмільницького старости Струся - у Буцнях, імовірно, Жуковський (в люстрації 1 5 6 4 -1 5 6 5 рр. пропущено прізвище, а прізвище Жуковський по дане вже у люстрації 1570 р .), а в Зиноговцях- підстароста Березинський4. Зем’янські села Хмільницького староства за люстраціями 1 5 6 4 -1 5 6 5 та 1570 рр. демонструють нам як номенклатуру посесорів, так і згадки про ті до кументи, які вони або їхні предки отримували для володіння5. Люстратори зазначили, що села зем’янські на пограниччю тримають на різноманітному праві, на що вказували листи на минулому Варшавському сеймі6. У люстра ції 1570 р. біля цих сіл зазначено, що у Подільському воєводстві є пограничні села шляхетські, які тримають на різноманітному праві, зокрема: ленному, до- животтю та ін., на які є декрети Варшавського та Люблінського сеймів щодо ліквідації сум (записаних на них) і про спустошення їх татарами7. 1 AGAD. - M K . - Sygn. 82. - K . 1 9 0 -1 9 1 . 2 AGAD. - M K . - Sygn. 82. - K. 1 9 1 -1 9 3 . Заголовок: Fundatio oppidi Ulanów. 3 BCzarŁ - Sygn. 1725/IV . - S. 2 5 7 . 4 Lustracja województw ruskiego, podolskiego i bełskiego 1 5 6 4 -1 5 6 5 . Część I. - S. 1 6 6 -1 7 0 . Якийсь Якуб Березинський служив у 1547 р. з 3 кіньми у роті Станіслава Струся: AGAD. - ASW. - Dz. 85. - Sygn. 51. - K . 2 1 : Jacobus Berezinski eq. 3. s Lustracja województw ruskiego, podolskiego i bełskiego 1 5 6 4 -1 5 6 5 . Część I. - S. 1 7 3 -1 7 9 ; Жерела до історії України-Руси. - Т. 7. - С . 7 6 - 8 7 Кількість сіл у двох документах є різною, тому після назви населеного пункту подано рік люстрування. 6 Lustracja województw ruskiego, podolskiego і bełskiego 1 5 6 4 -1 5 6 5 . Część L - S. 173. 7 Жерела до історії України-Руси. - Т. 7. - С . 76 . Прикметною є не тільки зміна кількості зем ’янських або ш ляхет ських сіл, п осесори яких несли службу у Хмільницькому стар остві, а те, що їхня кількість, а також персональний склад не зазнали суттєви х змін. Бачимо ті самі родини, які протягом X V I ст. проживали на території стар оства. Бачимо прибульців з Балкан, які (як-от брати Дукадинови- чі з М акедонії) з’являю ться і швидко зникають з теренів Поділля. Інші, як Герман Сербин і його донька Анна, що була двічі одружена з хміль ницькими зем’янами (уперш е за Войцехом Задраниковичем, вдруге - за П йотром П енговським, який був замковим писарем у Хмільнику)3, укоріню валися на цій території (це може свідчити про певну стратегію , в якій доньки прийшлих зем’ян «ви кори стовувал и ся» для цього укорі нення). Спосіб життя на неспокійному прикордонні та віддаленість від цен тру воєводства привели до того, що місцева шляхта на середину 6 0-х ро ків X V I ст. вже ототожнювала себе найперше з Хмільником, а вже потім - з Поділлям. П ідчас побору 1563 р. представник хмільницької шляхти (dal pobora od slaćhty Chmyelnyeczkye) Анджей Цвикловський, або Зембровський, 1 Привілей на село Левківці Степан Воронич отримав 21 грудня 1 5 5 6 р. на феодальному праві (iure tamenfeudi): AGAD. - М К . - Sygn. 89. - К. 103 у - 104. Дивним є брак інформації про це село в люстрації 1 5 6 4 -1 5 6 5 рр. 2 Те, що Уранів був містечком, дало змогу йому з округою у XV II ст. виділитися в окреме к а нівське староство, про що свідчить люстрація 1629 р. див.: ŹDz. - Т. V. - S. 1 8 5 -1 9 3 . 3 Жерела до історії України-Руси. - Т. 7. - С. 79. сплатив побор із сіл Засилова пані Зґерської, з Куриловець - пані В оро- ничової, з Лисогірців - панів Лисогорських, Зиноговців - підстарости Березинського, Чудиновців - належних до Хмільницького староства, Ж о- равна - панів Ж оравицьких, Високого - пана Іваськовського1. Власне, така колективна сплата податку свідчить про те, що спільнота шляхтичів, яка проживала у цій частині Подільського воєводства і гуртувалася довкола Хмільника, була досить давно сформованою і сталою1 2. Збільшення кількості зем’ян в одній родині ш товхало їх до міграції в меж ах пограниччя, як це видно на прикладі Єлтухів, адже кількість по сесорів на цій території часто переважала кількість тяглих селян у селах, які вони тримали. П отреба у служилій шляхті на пограниччі та можли вість отримати у володіння на том у чи том у праві село чи пустку було тим аргументом, що приводив сюди вихідців з різних частин Корони П ольської та Великого князівства Л итовського, як видно з номенклату ри імен і прізвищ, які фіксують дві лю страції староства. А часта зміна королівських намісників у Хмільнику протягом X V I ст., які до того ж були вправними військовими і мали право на роздачу земельної нерухо м ості, як це видно з наведених вище прикладів, зумовила заселення цих територій, з одного боку, військовими, а з другого, слугами-клієнтами кожного зі старост. Часом брак особи, яка могла би отримати той чи той населений пукт, приводив до повернення його до складу старостинського домену, як це ста лося з селом Зимноводці, яке 2 січня 1588 р. на коронаційному сеймі у Кра кові отримав хмільницький староста Якуб Струсь. Причиною цього був той факт, що тривалий час це село було порожнім після смерті посесора Яна Бадовського і відповідно до цього передавалося доживотно Струсеві й по- новно приєднувалося до Хмільницького староства3. Імовірно, це саме село було віддано через півтора року, 7 квітня 1 589 р., Пйотрові Ґарбовському за службу у війську за часів короля Стефана Баторія. Ґарбовський отримав доживоття для себе і для свої дружини, яка перед тим була дружиною по мерлого Яна Бадовського4. 1AGAD. - A SK . - Dz. I. - Sygn. 4 5 . - К . 2 6 0 . 2 Принагідно дякую пані проф. Наталі Яковенко, яка вказала мені на цю специфіку під час виступу на «семінарі по вівторках» при Товаристві дослідників Центрально-Східної Європи у Національному університеті «Києво-Могилянська академія». 3 AGAD. - М К . - Sygn. 133. - К . 2 1 0 v. Реґест: Sumariusz Metryki Koronnej. Seria Nowa. T. II Księga wpisów kanclerza Jana Zamoyskiego M K 133 zArchiw um Głównego Akt Dawnych w W arsza.wie lata 1 5 8 7 -1 5 9 5 . - № 9. - S. 22. 4 AGAD. - M K . - Sygn. 133. - K . 3 0 4 -3 0 4 v. Реґест: Ibidem. - № 99. - S. 5 7 . Тут це село названо Szymnowice. Н а цьому прикладі видно дві тенденції, характерні для всього Поділля. Перша: староство і, насамперед, належні до нього села, є капіталом для ви нагороди заслуженим воякам і способом формування оборони кордону че рез осадження досвідчених військових і прикріплення їх до того або того замку (у цьому випадку Хмільника). А друга: одруження з вдовою померло го шляхтича, що давало право до посесії та в такий спосіб залучало нового члена до шляхетської спільноти передусім у межах повіту. Варто пам’ятати, що більшість цих людей були у той чи той спосіб пов’язані зі старостою у Хмільнику, для якого вони становили важливий соціальний капітал. Своєю чергою місцева хмільницька шляхта, як це видно з наведе них вище прикладів, була досить добре сформованою та давно осілою територіальною одиницею. Численні родинні зв’язки, які складно про стежити за браком джерел, імовірно сформували тут ту частину осілого військового зем’янства, яка вже на середину XV I ст. почувалося самодос татньою соціальною групою, що насамперед ідентифікує (прив’язує) себе з цією територією, та спільні інтереси у стосунку до старости й забезпечен ня своїх маєтків у Хмільницькому замковому повіті. Формування шляхом осадження на землі (чи то відповідної документальної фіксації) довкола замку в Хмільнику, а також і тривалого (принаймні трьох поколінь) посідан ня цієї землі, вочевидь, остаточно сформували місцеву шляхетську спільно ту на кінець правління Яґеллонів. За збігом обставин, Хмільник не став тією жовнірською столицею, якою, починаючи від серединиXVI ст., став Рів-Б ар. Саме тому ми можемо бачити тут доволі консолідовану позицію місцевого зем’янства, а численні зміни королівських намісників у самому Хмільнику не дозволяють стверджувати, що особа того чи того старости мала певний вплив на формування цієї групи. |