Тарасце урочище с окрестностями. Владельцем этих угодий является Николай Лесович, белоцерковский боярин, а по какому праву – мы не смогли убедиться, так как он не явился после нескольких извещений и преднамеренно не представил этих владений для люстрации. С этих имений военная служба для пана старосты всегда отправлялась. Мы видели его упорство и непослушание, направленное как против нас, так и против старосты и его уряда, ибо он присоединился к запорожским казакам; поэтому, подавая это донесение казне, мы от люстрацua отказались. Казна должна впредь учитывать наше донесение. Люстрация Киевского воеводства 1622 года. Санкт-Петербург 2009 // Оцифровано для сайта stav.pp.ua Новоселица на реке Насташке. Владельцами этого села по ленному праву являются Малевичи, белоцерковские земяне по привилею блаженной памяти короля Августа, данному в Вильне в 1555 г., это пожалованье утвердил в 1578 г. блаженной памяти король Стефан и наш нынешний, е. к. м. пан король в Варшаве в 1605 г., поэтому они должны нести военную службу при пане старосте белоцерковском. Люстрация Киевского воеводства 1622 года. Санкт-Петербург 2009 // Оцифровано для сайта stav.pp.ua Хутор на Каменице. Владельцем этих угодий по ленному праву от блаженной памяти короля Августа, данному в 1572 г., является Николай Мазепа Колендинский, ввиду чего он должен нести военную службу при пане старосте белоцерковском или его наместнике Люстрация Киевского воеводства 1622 года. Санкт-Петербург 2009 // Оцифровано для сайта stav.pp.ua Хутор Рутек или Морулино. Владельцем этого хутора является пан Константин Старкевич-Чирневский, по вечному праву, данному его предкам блаженной памяти королем Августом, что затем король Генрих утвердил. Поэтому он обязан нести военную службу при пане старосте белоцерковском. Люстрация Киевского воеводства 1622 года. Санкт-Петербург 2009 // Оцифровано для сайта stav.pp.ua Урочище Синица. Вместе с речкой того же названия, впадающей в Рось, лежит между белоцерковскими и богуславскими землями. Владельцами этого урочища и речки Синицы является пан Николай Либохонский и его сыновья по пожизненному праву на основании привилея нынешнего е. м. к. от 1605 г., в подтверждении чего другой привилей от 1611 г. выдан 3-м его сыновьям. Как свидетельствует этот привилей, он сам и сыновья его за эти земли обязаны нести военную службу при пане старосте или его наместнике; ввиду чего, оставляя его при спокойном владении, мы подтверждаем его право, и освобождаем от кварты, посколько он не должен ее платить согласно привилею. Люстрация Киевского воеводства 1622 года. Санкт-Петербург 2009 // Оцифровано для сайта stav.pp.ua У люстрації Білоцерківського староства 1616 р. сказано, що київський воєвода Фрідерік Пронський за «службу військову, кінну при пану старості Білоцерківському і наміснику його»надав військовику лист на заселення «селища на тій же річці Росі». Документ з’явився, очевидно, між 1552—1555 рокам. Адже князь Ф. Пронський помер близько 1555 р. Своїм правом, певно, М. Мазепа з тих причин не зміг скористатися. У грамоті польського короля і великого князя литовського Зигмунта ІІ Августа від 15 червня 1572 року визначена йому плата у такий самий спосіб: «...Мы теды на первых панов рад наших причину службы и годность шляхетного Михайла Мазепы, земянина нашого... дали есьмо ему... в земли Киевской землю пустую, людьми неоселую, лежачую около речки Каменицы, почавши от мосту, на который идет Великий Гостинец, аж до урочища Посникова, зо всими належностями и пожитки, ку той земле прислухаючими, так, яко ся тая земля здавна в собі мает». Новоосадник мав за неї нести «службу земскую военную потому, яко иные обыватели повіту Киевского служат». У люстрації староств Київського воєводства 1616 р. власником «хутора Кам’яниці» значився «шляхетний Миколай Мазепа», який займав його «правом вічним... від короля Августа наданим 1577 собі і нащадкам даним». Здавалося б, у цьому документі йдеться про сина Михайла Мазепи. На користь цього, зокрема, свідчить заувага польського короля у грамоті 1572 року, що пусту землю має «он (Михайло Мазепа. — Авт.) сам, жона и діти и потомки его мужского стану держати, и всяких пожитков з нее уживати». Тобто Микола — начебто нащадок Михайла Мазепи по чоловічій лінії. Саме на такій умові йому могла перейти у спадок земля, надана королем. Водночас у люстрації 1616 р. є деталі, які свідчать, що Миколай і Михайло Мазепи — одна й та сама особа. Адже у ХVІ—ХVІІ століттях поряд із слов’янськими іменами вживались церковнослов’янські. Так, автор люстрації ніде не зазначає, що Миколай отримав землю у спадок від батька. Навпаки, власник хутора Кам’яниці, маючи вже, мабуть, дуже похилий вік, згадував, що отримав надання від короля«собі та нащадкам». Люстрація 1622 р. вказує на те, що Миколай Мазепа Колединський володіє хутором на Кам’яниці за наданням 1572 р. короля Августа. Це знову-таки дає підставу вважати Михайла і Миколая однією особою. З цього випливає, що Михайло-Миколай Мазепа, ймовірно, народився у 1534—1535 рр. У 1622 році йому мало бути 87—88 років. Михайло-Миколай Мазепа у 1616 та 1622 роках числився на службі. Він «повинен нести військову повинність при пані старості білоцерківському або його наміснику». При цьому «кінну». Звісно, у похилому віці це клопітно. Однак кожен зем’янин мав у своєму підпорядкуванні кілька пахолків. Тому фактично він керував невеликим кінним охоронним загоном. До того ж батька заміщали сини, які досягли повноліття і чекали свого часу, щоб успадкувати права родини. У середині ХVІІ століття хутір став селом Мазепинці. Оскільки воно тоді переходить у володіння Адама-Степана Михайловича Мазепи, батька Івана Мазепи, отже, він був прямий нащадок Михайла-Миколи Мазепи. На це вказує і привілей Яна Казимира 1659 р. Адамові Мазепі. Там зазначено, що це село «предки його (А. Мазепи. — Авт.) за привілеєм Зигмунта Августа... коштом своїм заселили». До речі, подвійне ім’я мав і сам І. Мазепа. У королівському привілеї від 13 липня 1661 р. його названо Станіславом. Найпевніше, Михайло-Миколай Мазепа — дід Адама-Степана Михайловича Мазепи. У черкесів час одруження наставав у 35—40 років. Тому батько Адама-Степана міг народитися в 1570—1575 рр. Отже, допускаємо таку версію чоловічої лінії родоводу І. Мазепи: Іван-Станіслав Степанович Мазепа (1639 —1709) Адам-Степан Михайлович Мазепа (1595—1600? — 1666) Михайло Мазепа (1570—75 — ?) Михайло-Миколай Мазепа (1534/35 — 1622—?) |