ЖУРАКОВСЬКІ (Джураковські, Żurakowscy) – земянський рід, у XІV–XVIII ст. землевласники у Галицькій землі.
До галицької шляхти гербу «Сас» належала старшинська родина Жураховських
[1, с. 33; 2, с. 239], вихідці з якої обіймали уряди на генеральному, полковому, сотенному рівнях, перебували в лавах неурядової старшини. 20 квітня 1846 р. чиновники Герольдії після тривалого розгляду визнали дворянами представників родини Жураховських [3, арк. 180]. Рід Журавських згас у 1840-х роках. Род Ж. внесен в VI ч. родосл. кн. губ. Волынской, Подольской, Киевской, Черниговской и Казанской. Есть еще два рода Ж., позднейшего происхождения.
1. Гаєцький Ю. Походження старшинських родів в Гетьманщині / Ю. Гаєцький // Українська культура. – 1995. – № 4. – С. 32–34. 2. Липинський В. Твори. Історична секція. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького / В. Липинський. – Філадельфія ; Пеннсильванія : 1980. – Т. 2. – XCVII+637 с. 3. Державний архів Чернігівської області, ф. 133, оп. 1, спр. 325, 616 арк. Бібліографія: Сергій ТОКАРЄВ (Чернігів). Вихідці з польської шляхти у складі козацької старшини Ніжинського полку (друга половина XVII – XVIII ст.) . 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).  Джерела: – засвідчення шляхетства коронним трибуналом 1640 р. (Semkowicz W. Wywody szlachectwa w Polsce. – n. 243). – Źródła dziejowe. – Tom XVIII. – Część II. – S. 332. – Грушевський М. Історія України-Руси. – Том VI. – С. 240, 245. – Wyrostek L. Rόd Dragόw-Sasόw. – S. 92, 176. 2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті восьмипроменеві зірки (герб Сас).  Джерела: – герб Андрія Жураковського на його вотивній таблиці на фасаді Успенської церкви у Пацикові 1692 р. (Gębarowicz M. Szkice z historii sztuki XVII w. – S. 178–182, il. 136–137). 3. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).  Джерела: – Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том Х. – S. 195. Олег Однороженко 43. Żur akowscy. Żuraki nad Złotą Bystrzycą otrzymał od księcia Władysława Opolczyka djak Leen czyli Leon scriba 1378 r. z tern, że ma służyć „prout ius terresłro disponiti secundum facultatemu 1. Długi czas brak wiadomości o jego następcach. Dopiero w r. 1441 spotykamy Waśka, ożenionego z Fedką czyli Orynką Hołyńską, która wniosła mu w wianie część Źuraków, utrzymywaną nieznanem prawem przez dziedziców Hołynia2. Matwiej Hołyński nazywał nawet te dobra dziedzicznemi; w r. 1450 wy.dzierżawił resztę swego działu Iwaniszowi z Pr^erośla 3 i odtąd istnieją razem w Żurakach dwa odrębne rody, piszące się wspólnie z tej miejscowości. Waśko zostawił Seńka, który poślubił jakąś wieśniaczkę z Grabowca 1482 r.4 *, a po Iwanie nastał Matwiej czyli Negra, utrzymujący po ojcu także St ar unię; część tych dóbr nabył także Waśko 1489 r.6. W r. 1515 siedział w Żurakach F e d o r i St eczko, mając jakiś dział w La.chowcach, które przeszły potem całkowicie do Fedora i uzyskały prawo niemieckie 1530 r.6. W r. 1527 odnowili przywilej na Starunię: Mi koł aj , F e d o r i Pi ot r z Pr ze r oś ! a, bracia stryjeczni, dalej Fe d o r , J óze f i I wa ś k o bracia rodzeni, właściciele ^taruni czyli potomkowie Waśka, wreszcie kilku Drohomireckich 7. Wobec ciągłych zabiegów starosty Oty z Chodcza około pozyskania okien solnych w Staruni, przedłożyli zainteresowani właściciele sprawę królowi, który rozsądził spór na rzecz dotychczasowych posiadaczy, pozwalając im na eksploatację i sprzedaż soli wedle miary kołomyjskiej 1540 r.8 W staraniach brali udział z ramienia Żurakowskich: Iwan, Ihnat, Fe dor , Józef, St efan, Paweł , Ła z ar z i E l j a s z czyli Ilia. Herb rodu podany w wywodach 1640 r.9. 1 Zapiski Tow. im. Szewczenka, t. 51 str. 5. * Agz. XII. 914. * Ib. XII. 2346. 4 Ib. XIX. 953. 5 Ib. XIX. 862, 1180-1182, 1758. « Źródła dziejowe XVIII,/1 str. 169. Matr. Sum. IV. 5446. 7 Matr. Sum. IV. 5267 8 Ib. IV. 6327, 20141. 9 Semkowicz, Wywody nr 243. І
Михайло Жураховський (1649)
Після початку Національної революції Михайло Жураховський перейшов на бік козацького війська [3, арк. 14] і в 1649 р. був обраний сосницьким сотником Чернігівського полку.
3. Відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині, ф. 343, оп. 1, спр. 68, 177 арк.
ІІ
Яків Михайлович
Його син Яків у 1669 і 1672–1676 роках обіймав уряд глухівського сотника, а в 1678–1685 роках – ніжинського полковника [20, с. 46].
Під час першого Чигиринського походу 1677 р. окремі підрозділи Ніжинського полку
на чолі з наказним полковником Я. Жураховським перебували у складі гарнізону Чи-
гиринської фортеці [1, с. 144].
У 1690 р. колишній полковник Я. Жураховський як уповноважена особа взяв участь у виборах переяславського полковника [8, с. 47]. Після виходу у відставку в 1700 р. він брав участь у розподілі ґрунтів між с Дубовичі й слободою Грузька у Кролевецькій сотні [28, с. 46].
Деякі з представників указаних козацько-старшинських династій володіли достат-
ньо значними маєтностями. Так, Я. Жураховський у 1681 р. отримав гетьманський
універсал на дві слободи у Глухівській сотні на р. Локні. У 1684 р. царською грамо-
тою за ним були затверджені села Щебра, Велика і Мала Слобода, 2 млини в с. Щебри
на р. Сліпород, млин у с. Гирин із 10 дворами, млин у Великій Слободі, 2 млини
у Малій Слободі на р. Локні і млин на р. Шийниці з 5 дворами [28, с. 46]. Вже в ранзі
значного військового товариша Я. Жураховський 1 вересня 1687 р. отримав підтвер-
джувальний універсал Івана Мазепи на села Щебри, Велику і Малу Слободу і на
6 млинів. 6 червня 1691 р. гетьман затвердив за ним куплену греблю на р. Івоть і дозво-
лив збудувати млин й отримувати з нього прибутки [9, с. 59; 38, с. 49, 139]. Походив з козацького старшинського роду Жураківських. Син Михайла Жураківського, Сосницького сотника Чернігівського полку. За часів гетьмана І.Мазепи був глухівським сотником у 1669, 1672, 1675 роках. Брав участь в обороні Чигирина під час наступу турецько-татарських військ на Україну у 1677 році. Згодом призначається у 1677 році Ніжинським полковником. На цій посаді він перебував до 1682 року. Брав участь в обороні Чигирина під час наступу турецько-татарських військ на Україну у 1677 році. Іван Самойлович, очевидно, запідозрив ніжинського полковника в опозиційних діях, бо в 1682 останній був позбавлений уряду і маетностей. Іван Мазепа, прийшовши до влади, в універсалі від 1 вересня 1687 зазначав: «Респектуючи за значныя п. Якова Жураковскаго, знатного товарища войскового, в войску запорожском прислуги, приворочаем ему в сотні Глуховской находящиеся его Слободу с Малою Слободкою и с. ГЦебру, которыми он и перед тім пользовался». Тобто старому старшині були повернуті втрачені ним маєтності. Яків Жураковський невдовзі був залучений до виконання різноманітних гетьманських завдань. Так , у червні 1690 він контролював вибори у Переяславському полку. У липні 1694 значний військовий товариш розмежовував володіння Київського Межигірського та Київського Братського монастирів. Гетьман залучив до своєї команди синів Жураковського — Василя та Лук’яна. Перший згадується у джерелах за 1695 як ямпільський сотник. Лук’ян же у 1694обіймав уряд ніжинського полкового осавула, з 1699 по 1708 — полкового судді. Причому після смерті ніжинського полковника І. Обидовського у 1701 він до 1708 був наказним полковником. 1. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографическою коммиссиею. – СПб. : В типографии Эдуарда Праца, 1853. – Т. 5 (1633–1699). – VII+288+7+21 с.
8. Гаєцький Ю. Сторінка з побуту Гетьманщини: вибір полковника / Ю. Гаєцький // Сіверянський літопис. – 1997. – № 1–2. – С. 47–48.
9. Гуляй А. Незнані документи гетьмана Івана Мазепи / А. Гуляй, Ю. Мицик // Сіверянський літопис. – 2003. – № 1. – С. 56–67.
20. Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Ч. 1. Реєстр урядників гетьманської адміністрації ; вид. 2-е., доповнене, уточнене і виправлене / В.В. Кривошея. – К., 2005. – 259 с.
28. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник / В.Л. Модзалевский. – К. : Типография тов-ва Г.Л. Фронцкевича и К0, Крещатик №42, 1910. – Т. 2. – 720 с.
38. Універсали Івана Мазепи (1687–1709) / [Упорядник І. Бутич]. – К. ; Львів : Наукове товариство ім. Шевченка, 2002. – Ч. II. – 798 с.
ІІІ
Лук’ян Якович Жураховський
у січні 1694 р. згадувався як полковий осавул, а з 1699 р. до 1701 р перебував на посаді полкового сотника [12, с. 77, 79]. Впродовж 1701–1708 років він виконував обов’язки наказного ніжинського полковника, а повноправний уряд отримав лише після того, як взяв участь в обранні гетьманом Івана Скоропадського.
Л. Жураховський на початку листопада 1708 р. взяв участь в обранні гетьмана Івана
Скоропадського [10, с. 56, 63]. Як й інші ніжинські полковники, він володів правом
видавати універсали та інші нормативно-правові акти. Зокрема, 16 жовтня 1709 р.
полковник видав наказ до мринського сотника Ф. Тарасевича з вимогою вислати по-
лонених шведів до Ніжина на будівництво фортеці, а 17 листопада 1715 р. – оборон-
ний універсал івангородському цеху ткачів, шевців і кравців [39. с 569].
До рангових володінь ніжинського полковника Л. Жураховського належали села Крупичполе, Вишнівка, Пашківка, Сваричівка, Рожнівка, Максимівка, Безуглівка, Липів Ріг, Крапивне і Перевод у полкових сотнях, містечко Веркіївка, село Смоляж у Веркіївській сотні [24, с 14, 91, 92, 94, 96, 117, 119]. У листопаді 1708 р. полковник отримав царську грамоту на володіння селами Крупичполе, Вишнівкою, Сваричівкою, Рожнівкою, Максимівкою, Безуглівкою, Липовим Рогом, Володьковою Дівицею і Переводом [24, с 14].
Після смерті полковника його дружина 27 вересня 1718 р. отримала царську жалувану
грамоту на всі ці населені пункти з навколишніми угіддями [2, с. 89–90; 19, с. 206–207].
Але нащадки полковника володіли лише селами Крупичполе, Сваричівкою, Липовим
Рогом, Безуглівкою і Переводом [32, с. 89–90; 24, с. 14]. Народився у Ніжині. Походив з козацького старшинського роду Жураківських. Син Якова Жураківського, ніжинського полковника. За підтримку політики гетьмана Івана Мазепи отримав посаду наказного полковника ніжинського. Одначе прошведську орієнтацію гетьмана не підтримував. Коли І.Мазепа з частиною військ перейшов на бік Карла ХІІ, Л.Жураківський подався на службу до Петра І. Брав участь у війні проти Швеції, зокрема на території Священної Римської імперії. Помер у 1718 році.
♀ Ганна Данилівна Апостол (пом. 1729) 2. Василенко Н. Материалы для экономического, юридического и общественного быта Старой Малороссии. – Вып. 1. Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка 1729–1730 г. / Н. Василенко – Чернигов, Типография губернского земства, 1901. – XXX+IX+417 с.10. Гуржій О. Іван Скоропадський / О. Гуржій. – К. : Видавничий дім «Альтернативи», 2004. – 312 с.
12. Державний архів Чернігівської області, ф. 133, оп. 1, спр. 23, 673 арк.
39. Універсали Павла Полуботка (1722–1723) / [Упорядник В. Ринсевич]. – К. : НАН України, 2008. – 719 с.
24. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии: Материалы по истории заселения, землевладения и управ-
ления / А. Лазаревский. – К. : Типография К.Н. Милевского, 1893. – Т. 2. Полк Нежинский. – 522 с.
19. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України в кінці XVII – на початку XVIII ст. / В.А. Дядиченко. – К. : Видавництво АН УРСР, 1959. – 532 с.
32. Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники / C. Павленко. – К. : Видавничий дім «KM Академія». 2004. – 602 с.
Василь Якович Жураховський, (*р. н. невід., Ніжин — †1730, Москва) — український державний діяч доби Гетьманщини. Генеральний осавул в уряді Гетьмана Івана Скоропадського. Шляхтич гербу Сас. Політв'язень Російської імперії.
на військовій службі досягнув уряду генерального осавула, який обіймав з 1710 р. до 1724 р. [28, с. 47–48]. Народився у Ніжині. Син Якова Жураківського, ніжинського полковника. Отримав домашню освіту. Завдяки батькові почав стрімку кар'єру. Був ямпільським сотником у 1686, 1695 роках, глухівським городовим отаманом у 1701 році, військовим товаришем у 1704 році, займав уряд генерального осавула у 1710-1724 рр. за часів правління гетьмана І.Скоропадського, та наказного гетьмана П.Полуботка. Разом з генеральним бунчужним Я. Лизогубом залишився одним з двох фактичних керівників Гетьманського Уряду в Україні, коли у червні 1723 р. до Росії відбули Полуботок, генеральний писар С.Савич та генеральний суддя І.Чарниш р.Василь Жураківський визначився як прибічник і послідовник наказного гетьмана П.Полуботка, спільно з яким відстоював державні права України. Саме як прибічника П. Полуботка, його разом з Я. Лизогубом заарештував у січні 1724 року відправлений царем Петром І в Україну для виявлення однодумців Полуботка Румянцев. Їх так само ув'язнили в Петропавловській фортеці як і заарештованих ще у листопаді 1723 р. Полуботка, Савича, Чарниша та інших осіб урядового апарату Гетьманщини. Натомість для прикриття фактичного знищення автономного управління України царем було створено псевдоколегію, що складалися з російських офіцерів, призначених Петром І для виконання усіх рішень, що приймалися царською владою стосовно управління Гетьманщиною, а з боку Гетьманщини усі рішення росіян затверджували квазіурядовці (Мануйлович, Левенець та ін.) Після смерті Петра І цариця Катерина І звільнила В. Жураківського з в'язниці, проте йому (та іншим звільненним політв'язням, що виявилися витривалішими від тих, хто помер у фортеці як Полуботок) не дозволили повернутись до України. З 1725 року він жив під наглядом поліції у Санкт-Петербурзі, з 1727 року — у Москві. У 1728 році цю заборону було знято. Помер Василь Жураківський у 1730 році у Москві. 28. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник / В.Л. Модзалевский. – К. : Типография тов-ва Г.Л. Фронцкевича и К0, Крещатик №42, 1910. – Т. 2. – 720 с.
ІV
Яків Лук'янович
бунчуковий товариш Я. Жураховський володів 60 дворами в Безуглівці, 82 дворами в Крупичполі, 41 двором у Сваричівці і 43 дворами у Липовому Розі [24, с. 83, 91, 94].
24. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии: Материалы по истории заселения, землевладения и управ-
ления / А. Лазаревский. – К. : Типография К.Н. Милевского, 1893. – Т. 2. Полк Нежинский. – 522 с.
V
Лука Якович Жураківський
Андрій Якович Жураховський
ніжинський підкоморій (1767—72), ніжинський полковник (1772—82), бригадир (1783—88), депутат дворянства в Чернігівських дворянських депутатських зборах (1784).з 1772 р. перебував на посаді ніжинського полковника аж до офіційного затвердження 17 березня 1774 р. Після остаточної ліквідації Гетьманщини 28 червня 1783 р. А.Я. Жураховський отримав чин армійського бригадира і служив у російському війську до виходу у відставку в 1788 р [12, арк. 155 зв. – 156].
Останній ніжинський полковник А. Жураховський у 1783 р. володів у с. Безуглівці 1145 посполитими, а в 1788 р. – 1204 посполитими в Безуглівці і Липовому Розі, 400 посполитими в Переводі, та 1067 посполитими в інших селах Ніжинського повіту [28, с. 89]
12. Державний архів Чернігівської області, ф. 133, оп. 1, спр. 23, 673 арк.
28. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник / В.Л. Модзалевский. – К. : Типография тов-ва Г.Л. Фронцкевича и К0, Крещатик №42, 1910. – Т. 2. – 720 с.
Олена Яківна Жураківська
Ганна Яківна Жураківська
Петро Якович Жураківський нар. 1735 До цього роду належав Іродіон (Жураківський) (світське ім'я — Іван; р.н. невід. — 08.10.1736) — намісник (з 1721 — архімандрит) Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря (1690–1722), архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський (1722—33), оборонець православ'я. Жураківські Балтського повіту Подільської губернії,згідно справи Ф-230.оп.3.№129 "Родові списки Балтського повіту 1802 року" Яків Федоров син Жураковський від народження 36 років Дружина шляхетна донька Терезія Стефанова з Яворських має від народження 31 рік Діти: Марія 10 років,Ягнешка 5 років. Матвій Федоров син Жураковський має від народження 33 роки Дружина його шляхетна донька Анна Іванова з Березовських має від народження 28 років Діти:Міхал 8 років,Євдокія 11 років. Андрій Федоров Жураковський має від народження 47 років. Дружина його донька вільного Матрона Петрова має від народження 36 років. Діти:Лаврентій 19 років,Григорій 16 років,Іяков 14 років,Іван 11 років,Марія 8 років,Олександра 5 років. Роман Андріїв син Жураковський має від народження 23 роки. Дружина його шляхетна донька Юстина Афанасієва з Косовських має від народження 21 рік. Дітей немає. Вони всі мешкали в Березовій Балці,приход с.Дорожинка. Исповедная ведомость с.Дорожинки(приселок Березовая балка) Балтского уезда Подольской губ. за 1821 год. Ияков Андреев сын Жураковский 40 жена его Мария Васильева 31 дочь его Евдокия 6 Брат его Иван Андреев сын 33 жена его Иустина Захариева 30 дети их Павел 13 Матрона 8 Мария 1 З сім'єю Кобилінських у 1831 році у слободі Дмитрівка, що під Фастовом, проживав зять Жураківський. Начебто раніше це прізвище на місцевості не зустрічалося. Якщо це підтвердиться, то таким чином Жураківські з'явилися і у нас. А звідки він прийшов - це вже досліджувать нащадкам З другої теми зять их Василий ... Жураковский 30(1801), жена его Параскева Антонова 25(1806), сын их Григорий 4(1827), Є.Чернецький "Правобережна шляхта за російського панування" Список православних шляхетних родів Васильківського повіту (1812-1815рр) стор.83 ЖУРАКОВСЬКІ, шляхта, парафія Свято-Миколаївської церкви, с. Вінцентівка; священо-церковнослужителі, парафія Свято-Дмитрівської церкви, с. Чупира; Свято-Воскрисінської церкви, с. Синява |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Ж >