Жоравинські

ЖОРАВИНСЬКІ (domini Zorawinscy, páni Žorawinsstij, panowie Żórawińscy) – панський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Белзькому та Руському воєводствах. Журавинські (Журавінські, пол. Żórawińscy) — українських шляхетський рід Королівства Польського. Гілка роду Ходоровських. Прізвище походить від назви маєтності — Журавне.

Ян (Іван) — син Станіслава з Ходорова і Берездівців, онук львівського стольника Дмитра;[1]помер у турецькій тюрмі, дружина Барбара Гербурт (з Фульштина), донька Гербурта з Фульштина,[2] сестра львівського підкоморія Пйотра Гербурта-Одновського, стала матір'ю Миколая Рея[3]
Станіслав — підкоморій галицький, белзький каштелян, дружина — Софія Дідушицька, донька Рафаїла[4]
Себастьян — галицький каштелян, дружина — воєводичка ленчицька Ельжбета Косцелецька, вдова Потоцького
Софія — перша дружина руського воєводи Миколая Гербурта з Дідилова[5]
Анна[6] — дружина скальського старости Миколая Лянцкоронського (їх син — подільський воєвода[7] Станіслав Лянцкоронський[6])
Михайло — писар литовський, Луцький православний єпископ
Олександр — зять Івана (Іоана) Борзобагатого[8]
NN — дружина обозного, любомльського старости Станіслава Сіцінського.

пани ЖОРАВИНСЬКІ (domini Zorawinscy, páni Žorawinsstij, panowie Żórawińscy) – панський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Белзькому та Руському воєводствах.

1. На червоному полі три срібних пояса.

Джерела:
– Paprocký B. Zrcadlo slavného Markrabství Moravského. – L. 105.

2. На червоному полі з золотого корчака виникає срібний пес; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику три срібних вруба, навколо щита червоно-срібний намет (герб Корчак ІІ).

Джерела:
– Rej M. Zwierzyniec. – Krakόw, 1574. – S. 85.
– Paprocki B. Panosza. – S. G 2v, K 4
– Paprocki B. Gniazdo cnoty. – S. 1028–1029.

3. На червоному полі три срібних вруба; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику з золотого корчака виникає срібний пес, навколо щита червоно-срібний намет (герб Корчак).

Джерела:
– Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. – S. 679.
– Okolski S. Orbis Polonus. – Vol. I. – P. 435.
– Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том Х. – S. 190.

Олег Однороженко

Comments