І Базан ІІ Степан Базанович Звенигородець За привилеєм Жигимонта с. Романівка (біля Тального) та Демковці, що знаходилися на Звиногородському ґрунті та татарських шляхах, мав у володінні брацлавський земянин звиногородець Степан Базанович із своїм братом Федором, потім ці поселення з придатком Ягубця перейшли у володіння Козара АЮЗР. — Ч. V II.- Т. I .- С. 205. Федiр Базанович Дмитро Базанович Звенигородец Козак Про Вороне (Митківці) та Соколівку згадується в 1545 p., їми володів козак звиногородський Дмитро Базанович мало не до кінця віку (1592 р.) АЮЗР. — Ч. V II.- Т. I .- , с. 189., у квітні 1546 р. потвердний привілей на отчизну у зв’язку з загибеллю оригіналів та перебуванням у татарському полоні самого адресата з родиною отримав вже згаданий Дмитро Базанович (Звинигородець) з сином Богданом Козаком. До їх отчизни входили селище Соколків на р. Конела з належностями – Доброю дібровою, лісом Степанів Ріг до Березової пасіки і лісу Кривець – та селище Митковичі на Угорському Тікичі з Верхуєвськими островами, островом Княжий, дібровою Охматів. Митковичі серед належностей мали ще й боброві гони. Згідно зі згаданим привілеєм цими землями володів ще прадід Дмитра, який, як і його спадкоємці, відбував з них господарську військову службу156Метрыка Вялікаго князства Літоўскага: Книга 30. – С. 144.. Звідси можна зробити висновок, що Базановичі жили на Звинигородщині ще в часи Олельковичів. O wóz w 1546 r. niejaki Dymitr Bazanowicz, kozak zwinogródzki, otrzymal od króla nadanie znacznego obszaru pustego stepu, polozonego nadrz. Konela, gdzies niedaleko tak zwanego Udyekiego szlaku", ze zniszczonemi siedliskami Sokolowem i Mytkowcami. Dzicz atoli tatarska, która zawsze nie przestawalazapedzac sie w te strony, przeszkadzala wciaz tym siedliskom, polozonym na jej szlakach, osiedlac sie nanowo; owszem z czasom tez owe siedliska znikly, zgasla ich nazwa, i dopiero wnuk Dymitra Bazanowicza, Fedor kozak Zwinogrodziec, korzystajac z tego, ze puste dziedzictwo jego nie bylo dobrze w granicach okreslone, na gruncie Szawulichy czyli Rokoszwaru, nieco opodal od szlaku tatarskiego, zalozyl wies Buki nad Tykiczem. "Wkrótce tez w 1592 r. przcdal te substancya swoja po przodkach" Jerzemu z Komorowa Strusowi,kasztelanowi halickiemu. ІІІ Богдан Дмитрович Звенигородец Козак Куриловський Богданъ Звенигородецг, получившій въ 1549 г. отъ Боны пустыню Куриловцы (которую держалъ раньше нѣкій Курило, сообщившей -ей свое имя) былъ сынъ извѣстнаго Дмитра Базаиовича, „Козака-Звенигородца“; одного изъ тѣхъ „подлѣйшохъ земянъ“ браславскихъ, владѣльцевъ займанщинъ, о которыхъ упоминалось выше; въ 1546 г. Базановичъ впрочемъ исхлопоталъ королевское подтвержденіе на свои займанщины (Мытковцы и Соколковъ)2). Богданъ былъ, кажется, его единственнымъ сыномъ. Удержавъ прозвища Козака и Звенигородца, онъ получилъ еще отъ имени села фамилію Куриловскаго и подъ этими многочисленными именами фигурируешь въ Барщинѣ. Не смотря на свое ultra-демократическоє прозвище, Богданъ былъ зауряднымъ помѣщикомъ и тягался за бѣглыхъ крестьянъ не хуже другихъ. Свойство у него было важное: женатъ онъ былъ на Елисаветѣ Бучацкой, сестрѣ барскаго старосты, отъ которой имѣлъ сыновей Николая и Федора (Fedor) и двухъ дочерей. Въ 1564 г., въ уваженіе къ преклонному возрасту этого emeritus miles, сеймъ освободилъ его отъ отбыванія сторожи. По смерти его Куриловды вскорѣ вышли изъ фамиліи Богдана, и сы новей его позже не встрѣчаемъ въ Барщинѣ. Богданъ Звенигородецг, получившій въ 1549 г. отъ Боны пустыню Куриловцы (которую держалъ раньше нѣкій Курило, сооб щившей -ей свое имя) былъ сынъ извѣстнаго Дмитра Базаиовича, „Козака-Звенигородца“; одного изъ тѣхъ „подлѣйшохъ земянъ“ браславскихъ, владѣльцевъ займанщинъ, о которыхъ упоминалось выше; въ 1546 г. Базановичъ впрочемъ исхлопоталъ королевское подтвержденіе на свои займанщины (Мытковцы и Соколковъ)[ Архивъ Ю.-З. Р. УП, I с. 185, Źródła УІ р. 127; Соколковъ— Соколовка на р. Конелѣ, къ с. отъ Умани, Мытковцы были гдЪ-то на Горскомъ Тыкичѣ.] Богданъ былъ, кажется, его единственнымъ сыномъ. Удержавъ про звища Козака и Звенигородца, онъ получилъ еще отъ имени села фамилію Куриловскаго и подъ этими многочисленными именами фигурируешь въ Барщинѣ. Не смотря на свое ultra-демократиче- скоє прозвище, Богданъ былъ зауряднымъ помѣщикомъ и тягался ла бѣглыхъ крестьянъ не хуже другихъ. Свойствб у него было важ ное: женатъ онъ былъ на Елисаветѣ Бу чад кой, сестрѣ барскаго старосты, отъ которой имѣлъ сыновей Николая и Федора (Fedor) и двухъ дочерей. Въ 1564 г., въ уваженіе къ преклонному возрасту этого emeritus miles, сеймъ освободилъ его отъ отбыванія сторожи. По смерти его Куриловды вскорѣ вышли изъ фамиліи Богдана, и сыновей его позже не встрѣчаемъ въ Барщинѣ. Федоръ унаслѣдовалъ браславскія земли (потомъ— въ 1592 г.— онъ продалъ ихъ Струсю, отъ вотораго онѣ перешли къ Калиновскому). О Ноколаѣ не извѣстно нечего; у Федора былъ племянникъ Гордій Михайло- вичъ Козакъ, можетъ быть—это ошибка вмѣсто „Миколаевичъ“? Одна взъ дочерей Богдана—Анна Козаковна была замужемъ за Христоф. Клембовскимъ (владѣльцемъ Маліевецъ l). Zwinohrodec Bohdan, syn Dmitra Bazanowicza „Kozaka Zwinohrodca," ziemianina bracławskiego. W r. 1549 dostał od Bony pust. Kuryłówce, stąd zwany także Kuryłowskim. Żonaty z Elżbietą Buczajską. Anna za Krzysztofem Kłembowskim. ~ Елисавета Бучацька IV Федор Богданович Козак Звенигородець Федоръ унаслѣдовалъ браславскія земли на Уманщині. W r. 1579 występują: Mikołaj i Fedor Kozaki, synowie niegdy Bohdana Kozaka Kuryłowskiego Zwino- hrodca i córki tegoż: Anna i Katarzyna (Ks. 3604 f. 271). У1592 р. Єжи Струсь купує у Федора Базановича чимале володіння із селищами Вороне, Соколівка і Буки [Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття.Волинь і Центральна Україна. Видання друге, переглянуте і виправлене – Н.М. Яковенко. – К.: Критика, 2008. – 472 с., с. 237]. От Струся володіння перешли к Калиновскому. Почувши про заповіт небіжчиці Полагії Чешейківна, дружини Федора Бокія Печихвостського, Лаврін Пісочинський (підкоморій Брацлавський 1583 – 1600 рр.) на Святомихайлівських роках Вінницького земського суду просив видати йому копію тес-таменту (заповіту). Після того, як суд заявив, що жодного подіб-ного документу у земських книгах не виявлено, Л. Пісочинський висловив свої претензії на спадок П. Чешейківни. Тому 20 жовтня 1598 р. за дорученням старости Юрія Струса до спірних маєтно-стей був відправлений возний Андрій Трембицький у супроводі двох шляхтичів-свідків для того, щоб розпитати, кому належать поселення по смерті колишньої власниці. Прибувши до Браїлова, шляхтичі зустрілись із тамтешнім урядником Федором Козаком Звенигородцем. На їхні запитання, кому належить містечко, він відповів, що братам Гостським. А. Трембіцький заявив, що він на вимогу Л. Пісочинського хоче переписати всіх людей, тварин, не-рухоме та рухоме майно і ув’язати все за останнім. Ф. Звениго-родець виступив проти таких дій і зазначив, що з усіма питаннями потрібно звертатись до Гостських. Подібні відповіді А. ТКозак Звеннигородецьцький почув і в інших селах [4, c. 712 – 713]. 4. Документи Брацлавського воєводства 1566 – 1606 років: Збірник документів / Упорядники М. Крикун, О. Піддубняк. Вступ М. Крикун. – Львів: Наукове товариство імені Шевченка. Миколай Богданович Куриловський Козак W r. 1579 występują: Mikołaj i Fedor Ko zaki, synowie niegdy Bohdana Kozaka Kuryłowskiego Zwinohrodca i córki tegoż: Anna i Katarzyna (Ks. 3604 f. 271). Mikołaj Kuryłowski alias Kozak, towarzysz roty Wolskiego 1575 r. (Ks. 3603 f. 353—4). . Михайло? Анна Богдановна Козаковна W r. 1579 występują: Mikołaj i Fedor Ko- zaki, synowie niegdy Bohdana Kozaka Kuryłowskiego Zwino- hrodca i córki tegoż: Anna i Katarzyna (Ks. 3604 f. 271). Катерина Богданівна W r. 1579 występują: Mikołaj i Fedor Ko- zaki, synowie niegdy Bohdana Kozaka Kuryłowskiego Zwino- hrodca i córki tegoż: Anna i Katarzyna (Ks. 3604 f. 271). V Гордiй Михайлович у Федора былъ племянникъ Гордій Михайловичъ Козакъ, можетъ быть—это ошибка вмѣсто „Миколаевичъ“? |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > З >