Зарецькі

ЗАРЕЦЬКІ гербу Сліповрон та Зеноввич - боярський рід з любецької околичної шляхтиВеликокнязівський привiлей на володiння землями у Любецькiй околицi
отримала родина Зарецьких. “Фундатором” цього роду можна вважати Миколу
Зарецького, “польського” шляхтича, “ротмистра у войску Литовському”, якому
Сигізмунд I, “упревелевавши клейнотом, шляхетство надав, герб и разные
недвижимые имения”. Микола Зарецький особисто отримав вiд Сигізмунда I герб
Слiповрон та перстень з цим гербом [33, арк.1, 11, 40.41; 34, арк.14.14 зв., 48 зв.].
Але околична шляхта почала записуватись до польських гербових братств лише пiсля
1569 р., тому важко сказати, чи справді Зарецький.Зенькович отримав герб вiд
короля, але факт iснування подiбної родинної легенди становить неабиякий iнтерес.
Ми не знаємо, якi землi отримали Зарецькi вiд Сигізмунда I, але вiдомо, що ця
родина володiла багатьма маєтками. Сигізмунд ІІ Август затвердив за ними частину
Юшківської землі, Сигізмунд ІІІ надав їм частину с.Пушкарi та підтвердив права на
володіння Юшківською землю з ”островами” Зарецькими та Радутівськими
(с.Радуль) [25, с.207; 35, с.58; 36, с.2].

25. Lustracyа Dobr Krola Jmci w wojewodztwach trzech: Podolskiem, Braclawskiem, Kijowskiem lezacych
// Jablonowski А. Lustracyu Krolewszczyzn ziem Ruskich: Wolynia, Podola i Ukrainy z pierwszej polowy
XVII wieku / Zrodla dziejowe.– Warszawa: Druk Jana Cetty, 1877. – Т.V. – S. 1.226.
33. Державний архів Чернігівської області (далі. – ДАЧО). – Ф.133. – Оп.1. – Спр.232. –
Дело о роде Заньковиевых, доказывающих дворянское происхождение (16 ноября 1822 – 30
июня 1855 гг.), 48 Арк.
34. ДАЧО. – Ф.133. – Оп.1. – Спр.395. – Черновые описи дел об утверждении разных лиц в
правах дворянства, отосланных в Герольдию (1805 г.), 889 Арк.
35. Милорадович Г.А. Любеч и его святыня. – СПБ: Типография Альтшулера, 1905. – 105 с.; ил.


Козаками Чернiгiвського полку були Арефа Зарецький із синами Іваном та Андрієм [ Яковенко Н. Нарис історії України… С. 205; Липинський В. Участь шляхти у великому повстаннi… С. 115, 453.].


14.ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 6. – Генеральний опис Лівобережної України
(1765–1769 рр.). – 1898 Арк.

ЗАРЕЦЬКІ-ЗЕНЬКОВИЧІ:

Можливо, що Зарецькі-Зеньковичі походили з Волині із зубожилої родини панів Зарецьких.
Наприкінці XVI ст. вони ще володіють якоюсь землею на Волині, бо під 1592 р. зафіксований возний Луцького замку Іван Зарецкий.
Серед луцької канцелярської молоді 30-х рр. XVII ст. бачимо Миколу Зарецького.
У тарифі подимному 1629 р. Зарецькі згадуються серед служилої шляхти Степанської волості, на колишніх землях князів Острозських.
Йосип Зарецький скоріше всього був шащадком однієї з гілок цього роду, бо ми досить часто зустрічаємо вихідців з Волині на Київщині .
Засновником любецької гілки родини Зарецьких-Зеньковичів слід вважати Орефу Зарецького, який 26 червня 1568 р. отримав привілей Сигізмунда II на маєтності у передмісті Любеча. Це володіння зберігалось за ним ще у 1590 р.

І
1. Микола Зарецький – «ротмистр войска литовського», жив у XVI ст.
2. Семен Зарецький.

II.
3. Зенько Семенович Нахиба – любецький шляхтич, жив у другій половині XVI – на початку XVII ст. .........................................................................2

III
4. Зіновій Зенькович (?-1621-1641-?) ............................................................3
5. Орефа Зенькович (?-1616-1649-?) – козак Чернігівського полку ..........3
Д.: Регіна Болотович.

IV
7. Василь Орефович. .......................................................................................5
8. Андрій Орефович – козак Чернігівського полку .....................................5
9. Іван (Янош) Орефович – козак Чернігівського полку ........................5

V.
10. Кирило Васильович ..................................................................................7

VI.
11. Гертон Кирилович – ієромонах .............................................................10
12. Мокій Кирилович – шляхтич. ...............................................................10
13. Онисим Кирилович – священик ............................................................10
14. Семен Кирилович ...................................................................................10
15. Гурт Кирилович – ієромонах .................................................................10

VII.
16. Гаврило Мокійович ................................................................................12
17. Яков Мокійович – сотенний канцелярист ............................................12
18. Стефан Мокійович (бл. 1748-1788-?) – священик (м.Стародуб) .......12
Д.: Пелагея NN, старшинська донька
19. Яків Семенович (1785) ...........................................................................14
20. Іван Семенович (1785) ...........................................................................14
21. Андрій Семенович ..................................................................................14
22. Іван Семенович .......................................................................................14

VIII.
23. Іван Якович .............................................................................................17
24. Іван Степанович ......................................................................................18
25. Григорій Стефанович (1822) - чиновник у м.Георгівську на Кавказі........................................................................................................................18
26. Пантелеймон Андрійович ......................................................................21
27. Георгій Іванович .................................................................................22
В розпис не ввійшли:
Лукаш Зарецький (1647), любецький шляхтич
Іван Зарецький, його син Мартин Зарецький, Григорій Зарецький з дружиною (1701), мешканеці с.Коробки .
У квітні 1701 р. вдова Григорія Зарецького Пелагея склала заповіт, вказавши, що «грунт отцовской... отписую Омеляну Красковскому хорунжему» .
Гаврило Зенченко (Зенькович) (1713) – «житель и козак Черниговский» .
Данило-Зенькович (1726) – козак любецької сотні .
До 1744 р. Пелагея Іллінішна Зарецька («Зарицьковна») продала Омеляну Красковському Бакаївську частину «дедьковского» фунту. Залишок земель вона відписала П'ятницькій церкві Любеча, де вона заповіла поховати себе після смерті.
1763 р. в Любечі мешкала Євдокія Зеньчиха (Зенькович), удова любецького козака Микити Зенька (Зеньковича) .
Емов (?) Зарецький (1759-1763) – любецький сотник .
У с.Олександрівні Сосницького повіту мешкав сотенний осавул Микита Зарецький .
У Чернігівському повіті жили козаки Заревські, які теж вважали своїм предком Йосифа Зарецького (1641). У цій родині було понад 30 чоловік .
Родина Зарецьких-Зеньковичів користувалась двома гербами – Сліповрон та Зеневич.

1701 р. Максим Коробок, разом з «своим помежним ся бром» (співвласником) 
любецьким священиком Григорієм Прокоповичем, подали скаргу на зем’янина Мартина
Зарецького, жителя с. Коробки. М.Зарецький беззаконно привласнив собі сад «на подгорою
в Коробках». Після втручання суду, який допитав свідків – «людей посторонних... мещан
любецких, людей старожитніх», серед яких був Лаврін Кукара, була встановлена межа між
володіннями [8, c. 252–254].
8. Любецкий архив графа Милорадовича / под редакцией А.Лазаревского. – К.: 
Типография имп. университета Св. Владимира Н.Т. Корчак-Новицкого, 1898. – Вып.1. 
– 256 с.+V
До 1744 р. Пелагея Іллінішна Зарецька (Зарицьковна) продала Омеляну Красковському
Бакаївську (Бокіївську ?) частину «дедьковского» Зарецьковського ґрунту. Залишок землі
вона відписує П’ятницькій церкві Любеча, де вона заповідає поховати себе після смерті [14, 
Арк. 269, 270, 274 зв.].
14.ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 6. – Генеральний опис Лівобережної України
(1765–1769 рр.). – 1898 Арк.

Comments