ЗАВИШІ (Zawissy, Zawiszowie) – земянський рід, у XVІ–XVIІ ст. землевласники у Сяноцькій, Галицькій та Подільській землях. 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела: 2. На червоному полі срібна стріла вістрям вгору над срібним півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита червоно-срібний намет (герб Сас).
Джерела: 3. На червоному полі три срібних меча з золотими руків’ями в зірку пронизують зелене яблуко; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику три страусових пера, навколо щита червоно-срібний намет (герб Гербурт).
Джерела: – Okolski S. Orbis Polonus. – Vol. II. – P. 384–385. – Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том Х. – S. 46–47. Олег Однороженко Niejaki „ I wa n i s c h U n g a r u s “, czyli Jan Węgrzyn, utrzymywał karczmę przy przewozie przez Złotą Lipę w Łysej na południowy zachód od Podhajec. W r. 1395 nastąpiła między nim a królem zamiana: karczma przeszła na własność skarbu, a Iwanisz stał się właścicielem Łysej, pobliskiego Nosowa i doliny Pa n owi ce pod warun-kiem wysyłania Ha wyprawę 2 łuczników i. W jakiś czas później przyłączył król do tej darowizny Hnilcze ze służbą jedną włócznią i czteroma łucznikami* . Ród usadowił się na stałe w Hnilczu i przybrał sobie przydomek Zawisza, może być pod wpływem Sulimczyków z Garbowa, właścicieli niedalekich Kniehynic i Lipy, a nadto w początkach w. XV wojewodów lwowskich s. Z Hnilcza jawił się na zjeździe 1427 r. Tr u n czek, zapewne wołoski Tr u sze n, niewątpliwie syn Iwanisza *. Miał on z Heleną ze Sarnek dwóch synów, J a n a i S t a n i s ł a wa oraz nieznaną z imienia córkę, która wyszła za dziedzica Myszkowiec; w r. 1461 dali bracia siostrzeńcom z tego małżeństwa Łukę, zdaje się nad Dniestrem5. Jan występuje od r. 1435, przeważnie pod mianem Zawiszy. Pozostał on w Hnilczu, natomiast Stanisław przeniósł się do Zawałowa. Jakkolwiek obaj zgodzili się na podział majątku w r. 14386, wedle którego Hnilcze i Łysa przypadła Janowi a Zawałów i Posuchów pod Brzeżanami Stanisławowi, mimo to wybuchały między nimi długie spory i nieporozumienia. Przy rozgraniczaniu Nosowa od Zawałowa 1462 r. postawił sąd podkomorski warunek, że w razie niezgodności zeznań starców przedłoży powaśnionym braciom losy, po wyciągnięciu których złoży wygrywający przysięgę i poprowadzi dukt wedle swej wiary najlepszej7. Wkrótce po tym wypadku usunęli się obaj z widowni. W r. 1466 występuje w sądzie Jan z Zawałowa, a 1474 r. dwaj jego bracia, Mi c h a ł i St ani s ł aw; podzielili się wtedy majątkiem w ten sposób, że Jan i Stanisław zatrzymali Zawałów, a Michał Posuchów i Tłumacz, na którym mieli pewne sumy zapisane 8. Jan, ożeniony z sędzianką halicką, N a s t k ą z Kutyszcz, pozostawił Jana, Mi chał a, Pi ot r a, S z y mo n a i B a r b a r ę 9. Piotr oprawił 1472 r. Katarzynę Bielecką a Jan Jadwigę, zdaje się jej siostrę, 1491 r.10. Bartłomiej, syn któregoś z powyższych braci, stwierdził 1512 r. przywilej zamiany karczmy na Łysą11. W dwa lata później uległy konfiskacie dobra Jana Zawiszy, mianowicie P i r o c h o w c e i P o r k a n o w c e koło Latyczowa z powodu opuszczenia szeregów1*. Jan utrzymał się mimo wszystko przy tych dobrach i dał początek linji Zawiszów podolskich, która rozwijała się niezależnie od macierzystego gniazda w Hnilczu i Łysej1S. Paprocki podnosi starodawność i sławę tego domu na Rusi14. 1 Matr. Sum. IV. Supp. 376. Panowice znalazły się później w obrębie Hnilcza jako przysiółek. * Źródła dziejowe XVIII/1 B. str. 36, 42. * Dod. do Gaz. lwowskiej 1858 nr 50. Agz. XIV. 1247, 1331. « Notaty, nr 708. 6 Agz. XII. 2972, 2973. • Ib. XII 319 a, b ’ Ib. XII. 3956. 8 Ib. XII. 3644, 3736. 9 Ib. XII. 2609, 3509, 3736 •« Ib. XII. 3583 XIX. 1196. 11 Matr. Sum. IV. 1364. 11 Ib. IV. 2214. tł Białkowski, Podole str. 171. 14 Herby, str. 695. Михайло син Завіши з Гнильчого продав частину села Сарників (сучасний однойменний населений пункт Рогатинського району Івано-Франківської області) своєму дядькові Михайлові Злотницькому. Дію купівлі-продажу було записано до «галицьких земських книг» 7 січня 1472 р., відтак цей фраґмент документа свого часу публікувався у 12-му томі «Актів ґродських і земських»8. 8 AGZ. - T. 12. - S. 347. Документ №1. Галич, 1557 р.9 Суддя Галицької землі Миколай Хотимирський та підсудок Галицької землі Григорій Маковецький посвідчують витяг з галицьких земських книг від 7 січня 1472 р. про продаж частини села Сарників шляхетному Михайлові Злотницькому Nicolaus Choczimirski de Choczimirz judex et Gregorius Makovieczki de Horozana subiudex terre Halicien[sis] g[e]n[ere]ales, significam[us] tenore p[raese]ntiu[m] vniu[er]sis et singulis, quib[us] expedit, p[raese]ntib[us] et futur[is], haru[m] noticia[m] habitur[is]. Q[uod] nos ad postulacio[nem] g[e]n[er]osi Pauli Skothniczki notam inscripc[i]on[em] ex actis t[errest]rib[us] Halicien[sibus] p[rae]decessoru[m] n[ost]roru[m] in forma[m] li[te]raru[m] in pargamento ext[ra]dim[us], qua[m] reperim[us] co[n]tineri sub actis in Halicz feria tercia in crastino Epiphaniaru[m] anno Do[mi]ni millesi[m]o quadragesimo septuagesimo secundo praesentibus ibid[em] g[e]n[er]osis nobilib[us]que do[mi]nis Nikiel de Novesyolki, Kvnrad de Kvnasszow, Nicolao de Czernyeyow, Derslao de Wodniki, Petro de Obelnicze, Math[iae] de Lachowicze10, Nicolao de Choczimirz et alys fidedignis ad p[re]missa. Nobilis Michael fili[us] nobilis Janussy11 12 de Hnylcze recogno[vi]t, q[uod] sorte[m] sua[m] ip[sa]m concerne[n]tem in Sarnek, que sibi cessit p[ost] m[at]re[m] suum al[ia]s po babye, ve[n]didit et resignauit nobili Michaeli de Zlothniki awunculis suo germano et recognouit, q[uod] sibi dict[us] Michael Zlothniczki satisfecit pro dicta sorte in Sarnik et ibid[em] Michael Janussy fili[us] co[n]stituit aeuum Michael[e]m Zlothniczky eiusd[em] sortis p[er]petuu[m] herede[m] et domi[num] et sup[er] hoc [memoriale sunt] posunt, quod judiciu[m] recepit . Ориг.: Archiwum Narodowe w Krakowie. — Zespol 639: Archiwum Dzikowskie Tarnowskich. — Sygn. ADzT 026. Опубл.: AGZ. - T. 12. - S. 347, Nr. 3575 (документ 1472 р.). Ми, Миколай Хотимирський з Хотимира, суддя13, та Григорій Маковецький з Горожани, підсудок14 Галицької землі, повідомляємо змістом цієї (грамоти) всім та кожному, кому потрібно, сучасникам і нащадкам, хто це читатиме, що ми на вимогу шляхетного Павла Скотницького запис, внесений із галицьких земських актів наших попередників, витягуємо у формі грамоти на пергаменті, яку визнаємо як збережену під актом у Галичі у вівторок, на другий день (свята) Богоявлення (7 січня), року Божого 147215 16, за присутності там знатних і шляхетних панів Нікеля з Новосілок, Конрада з Кінашева, Миколая з Чернієва, Дерслава з Водників, Петра з Обельників, Матія з Букачівців (Ляховичів), Миколая з Хотимира та інших гідних довір’я до згаданої (грамоти). Шляхетний Михайло, син шляхетного Завіши (Януша) з Гнильчого визнав, що свою власну визнану частину в Сарниках, яку за правом він отримав по смерті матері, або «по бабі», продав та відступив шляхетному Михайлові зі Золотників, своєму рідному дядькові, і визнав, що згаданий Михайло Золотницький задовольнив (його) за згадану частину в Сарниках, і одночасно Михайло, син Завіши (Януша), встановив навічно Михайла Золотницького дідичним власником і паном цієї частини, і щодо цього пам’ятний**** складається, що суд приймає. In dorso: Sarnek. Michaelis Zlothiczky [...]17 Ad bona Sarnki 1472. N 7 Печатка з написом по обідку: ARCHIWUM PANSTWOWE W KRAKOWIE 13 Миколай Хотимирський з Хотимира, суддя Галицької землі (13 листопада 1555— 1557 рр.). Див.: Urzednicy wojewodztwa Ruskiego XIV—XVIII wieku. — S. 63. 14 Григорій Маковецький з Горожани, підсудок Галицької землі (4 січня 1557 — 22 січня 1559 рр.). Див.: Urzednicy wojewodztwa Ruskiego XIV—XVIII wieku. — S. 59. 15 У виданні AGZ документ датується за датою наступної сесії земському суду, що відбулася 4 травня 1472 р. Див.: AGZ. — Т. 12. — S. 346. 16 Грошовий судовий внесок. 17 Далі вицвілий запис на кілька рядків |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > З >
