Про аналогічну історію вбивства Яном Мироєвським дружини Раїни Павлівни Визгердівни-Заболоцької довідуємося зі скарги її брата Антона Заболоцького, внесеної 13 червня 1583 р. до луцького ґроду. В ній говориться, що Мироєвський, служебник луцького біскупа Вікторина Вербицького, особа неосіла на Волині (що було підкреслено у скарзі), взявши за дружину з «дому» «отца моего уцътивого» Антонову сестру, незважаючи на її «учтиве» з ним співжиття «и на дом ее уцътивыи», її «безвинне, непристойне», жорстоко б’є і мордує [10]. Тож у результаті побоїв вона померла, що засвідчив возний 10 липня, зокрема повідомивши, що сама небіжчиця вказала на свого чоловіка як на вбивцю. Після поховальних церемоній Мироєвський з’явився у Заболотцях, маєтку колишнього тестя, де просив його вибачити і не ославлювати перед людьми, позаяк йому «теперъ и самому того жал» [11]. Зауважу, що за сприйняття злочину як приватної кривди потерпілого, вина тривала доти, поки кривдник не «спокутував» її через виплату відшкодування і публічну демонстрацію упокорення (добровільне ув’язнення і перепрошення скривдженого). Мировицькому домовитися не вдалося, тож справа продовжилася на луцьких ґродських рочках 5 грудня. До суду прибув біскупський урядник Петро Добронизький і взяв оскарженого на поруки в 400 копах, заявивши, що той – служебник біскупа [12]. Отож надійною групою підтримки для Мироєвського виявився його пан – біскуп Вікторин Вербицький – та його служебницьке коло. На цьому сліди історії уриваються; скоріш за все, вона була вирішена, як десятки інших історій, пов’язаних із вбивствами – через приятельське єднання, яке дозволяло і кривдникові, і постраждалим, існувати в досить тісній шляхетській спільноті.

Для нас важливим у цих скаргах є той факт, що насильство чоловіка щодо дружини сприймалося як образа для її кровних родичів. Брат убитої Антон Визнерд підкреслював у своїй скарзі, що Мироєвський бив дружину, «не пометаючи на уцътивое ее заховане в стане малъженскомъ и на дом ее уцътивыи». Ще одна промовиста деталь Визгердової заяви – акцент на невмотивованості побиття, відсутності вини дружини.
[10] ЦДІАК України ф. 25, оп. 1, спр. 460, арк. 654 зв.-655.
[11] Там само, ф. 25, оп. 1, спр. 30, арк. 14-15.
[12] Там само, арк. 696-698.