Старовинний шляхетський рід Вовків відомий від часів Федора Васильовича Вовка, який 25 листопада 1582 р. отримав привілей на війтовство в Лоєвій Горі (Лоєві)[61]. Він був зем’янином Менського повіту, виконував доручення воєводи берестейського Гаврила Горностая (1585). Згодом отримав війтовство київське. Його син Максим Федорович був київським міщанином, ренобілітувався у 1616 р. Архіви зберегли такі згадки про представників роду: Іван Вовк 11 грудня 1620 р. отримав за ленним правом Собичів і Нездвідово в повіті Новгород-Сіверському в стані підгородньому. 3 березня 1623 р. він уступив весь Собичів Вавринцю Могильницькому[62]. Андрій Вовк у 1628 р. вів суперечку за грунти Хохли у Чернігівському повіті з Михайлом Ясликовським[63].
Онук київського війта Костянтин Максимович Вовк став козацьким писарем військовим (1625, 1629), був послом до короля (1627), королівським ротмістром (1632-1634), 12 серпня 1634 р. отримав уряд писаря земського чернігівського[64]. “Не утримався на посаді писаря К.Вовк. Його приналежність до шляхти була піддана сумнівові і, незважаючи на підтвердження сеймом 1638 р. його шляхетства, уряд писаря, відібраний у нього незадовго перед тим, К.Вовку не повернули”, - засвідчує один із дослідників історії Чернігово-Сіверщини[65].
Вовк повернувся у козацьке середовище, отримав дозвіл сформувати козацький полк і на чолі його брав участь в бойових діях в Європі (1635-1636)[66]. У 1636 р. отримав від М.Калиновського за 2 000 золотих в посесію хутори Піски і Підгорне[67]. Мабуть, якимсь його родичем був і сотник Черкаського полку. В подальшому є згадка у ХVIII ст. про нащадків значного військового товариша Олександра Вовка, які проживали у селах Новоселівці і Курінь Стародубського полку (1787).