У судових книгах Литовської метрики відклалися документи, які демон- струють землевласницький статус І.Ф.Чорторийського. Так, дізнаємося про набуття шляхом купівлі третини та отримання у заставу двох третин волин- ських маєтків Войсеч і Вечин від зем’янки Ждани Федорівни Войсецької. Інформація про таку транзакцію потрапила до судового вироку Сиґізмун.да ІІ Авґуста від 12 червня 1559 р., яким великий князь литовський залишив І.Ф.Чорторийського при купівлі вказаних маєтків. До судового рішення справа дійшла в результаті ініціювання Ж.Д.Войсецькою неправомірних дій із маєт- ностями. Попри те, що вона вже раніше продала третину й заставила дві тре- тини Войсецького та Вечинського маєтків Чорторийському, пізніше оформила дарчу угоду, за якою вказані володіння мали перейти до великокнязівського домену, адже вони були свого часу пожалувані великим князем литовським чоловікові Ждани Федорівни – Михайлові Войсецькому. Звісно, що в результа- ті таких дій волинської зем’янки порушувалися права князя Чорторийського, який і звернувся до великого князя литовського з судовим позовом37.37 Lietuvos Metrika: Knyga №37 (1552–1561): Užrašymų knyga 37 / Parengė D.Baronas. – Vilnius, 2011. – Р.278–279. Два роки по тому вказані маєтності знову стали предметом оскарження у суді. Зокрема 15 жовтня 1561 р. до Луцької замкової книги було внесе- но запис: князь Дмитро Олександрович Буремський спільно зі своїм зятем Федором Хмарою Миловським і його дружиною Мариною Олександрівною (сестра Д.О.Буремського) оскаржували маєток Войсеч, який начебто був їм «материзною»38. 38 Луцька замкова книга 1560–1561 рр. … – С.447–448 |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > В >