ВИТВИЦЬКІ - дрібношляхетський рід Жидачівщини. Рід Витвицьких (Wіtwісkі) є дуже розгалуженим. Один лише перелік їх придомків - Васькович, Пілик, Плитка, Сечка, Турила, Васькевич, Василькович, Ментешевич, Мирович, Лаврович, Лейбинець, Кощинець. Коцкович, Гармаґа, Флока (Фльока) - свідчить про наявність щонайменше 15 потужних гілок, які дали силу лініям. Походять Витвицькі з родового гнізда Витвиця на Русі (Галичині) й належать до герба Сас. [Dunіn-Воrkоwskі J.-S. hr. Sріsnаzwіskszlасhtу роlskіеj. - Wаrszаwa: "Jasenszуk".1997.-S.502. Література та джерела: Євген Чернецький. Саси на Русі та Витвицькі гербу Сас в Україні.Ігор Cмуток. Дрібношляхетські роди Жидачівського повіту на Перемишльщині у XVI – початку XVII ст. ВІТВИЦЬКІ (з Вітвиць, de Wyethwycze, Wietwiccy) – земянський рід, у XV–XVІI ст. землевласники у Львівській землі. 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас). Джерела: 2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас). Джерела: На початку XVI ст. Васько Витвицький одружився з Анною, дочкою Михна Любенецького. У 1509-1510 рр. сини Михна разом з батьком в перемишльському земському суді зобов’язалися заплатити за Анною, ймовірно, у вигляді посагу, 20 гривень3. Через півстоліття ще один Витвицький знову з’являється на сторінках перемишльських земських актів. Цього разу якийсь Юрко Витвицький позивав Васька Крушельницького Тарасовича Плитку з приводу неповернених вчасно 20 злотих4. 3 Центральний державний історичний архів України у м. Львові (далі – ЦДІА України у м. Львові), ф. 14 (Перемишльський земський суд), оп. 1, спр. 6, с. 128, 156-157. 4 Там само. Спр. 271, c. 49. Витвицькі на Перемишщині. На початку XVI ст. Васько Витвицький одружився з Анною, дочкою Михна Любенецького. У 1509-1510 рр. сини Михна разом з батьком в перемишльському земському суді зобов’язалися заплатити за Анною, ймовірно, у вигляді посагу, 20 гривень3. Через півстоліття ще один Витвицький знову з’являється на сторінках перемишльських земських актів. Цього разу якийсь Юрко Витвицький позивав Васька Крушельницького Тарасовича Плитку з приводу неповернених вчасно 20 злотих4. 3. Центральний державний історичний архів України у м. Львові (далі – ЦДІА України у м. Львові). – Ф. 14 (Перемишльський земський суд). – Оп . 1. – Спр. 6. – С. 128, 156-157. 4. Там само. – Спр. 271. – С. 49. Бартош Витвицький (1567 р.) позичив 42 копи грошів литовських у володимирського бур-мистра Ганібела Влоха, вчасно не повернув і відмовився допустити введення позичкодавця у свій маєток Хрінів, як це передбачала угода. – Там само. Ф. 28. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 24. 1 Витвицькі гербу Сас досить густо вкрили своїми дворками терени Київщини. Вони прибували сюди поодинці, однією чи кількома родинами протягом XVIII - початку XIX ст. й осіли на теренах пізніших Богуславського, Звенигородського, Липовецького, Махновського, Таращанського, Уманського, Черкаського та Чигиринського повітів Київської губернії. Як бачимо, Витвицькі осіли саме на півдні Київщини, що, очевидно, свідчить про їх переселення сюди переважно з Поділля. Тож давайте коротко оглянемо осідки Витвицьких по повітах. Перед цим мусимо зауважити, що, напевно, нами виявлено лише частину цих осідків, крім того, географічна мобільність шляхти не дає певности щодо мешкання родин на одному місці протягом тривалого часу. Цей фактор, можливо, примусить майбутніх дослідників історії Витвицьких на Київщині скоректувати подані нижче відомості. Всі пропоновані згадки належать до кінця XVIII - першої половини XIX ст. У Богуславському повіті була відомою родина Александра Витвицького, сина Антонія. Він мешкав у м. Богуславі (колишня королівщина, яка тоді вже належала графам Браницьким г. Корчак) і під час легітимації заявив про свою належність до герба Сас.18 Витвицькі герба Сас і придомка Пелик (Ріеlіk) мешкали в с. Янівка (також належало Корчакам-Браницьким)19 На теренах Звенигородського повіту мешкала родина Витвицьких герба Сас, яку репрезентував Фелікс, син Александра.20 Тут мешкала й родина Сасів-Витвицьких, яку репрезентував Миколай Витвицький. Ця ж лінія мала відгалуження й в Уманському повіті.21 У Липовецькому повіті в с. Уланівка (належало князям Сангушкам г. Погоня Литовська, потім графам Плятерам герба власного) мешкала родина Марціна Витвицького, сина Яна, який під час легітимації заманіфестував свою належність до герба Сас.22 У цьому повіті проживала родина Фльоків-Витвицьких герба Сас. Інші родини з цієї ж лінії мешкали також у Махновському, Сквирському та Таращанському повітах.23Інша родина Фльоків-Витвицьких герба Сас мешкала в с. Княжа Криниця (належала графам Красицьким г. Рогаля). На легітимацію вони подали зображення герба Сас.24 На теренах Махновського повіту в с. Великі Чернятинці (належало Генрихові Петровському, синові Оттона) мешкала родина Витвицьких герба Порай. Відомий її репрезентант - Теодор, син Міхала.25 У цьому ж повіті мешкали й Саси-Витвицькі.26 Тут була відомою й родина Фльоків-Витвицьких герба Сас. Інші родини з цієї лінії мешкали також у Липовецькому, Сквирському та Таращанському повітах.27 У Махновському повіті мешкала родина Витвицьких, яка на легітимацію подала зображення герба Сас. До цієї ж лінії належала й одна родина з Таращанського повіту.28 Тут мешкала ще одна родина Витвицьких, яка також подала на легітимацію зображення герба Сас. Одна родина з цієї ж лінії мешкала в Чигиринському повіті.29 У Сквирському повіті мешкала родина Фльоків-Витвицьких герба Сас. Інші родини з цієї лінії проживали також у Липовецькому Махновському та Таращанському повітах.30 Чимало дворків Витвицьких було на теренах Таращанського повіту. Родини з однієї лінії на початку XIX ст. мешкали в сс. Довгалівка (належало князям Вишневецьким г. Корибут, потім графам Жевуським г. Кживда). Збаражівка (належало Туркулам г. Остоя з відміною), м. П'ятигори (належало графам Островським г. Равич, потім Рогозинським г. Абданк), с. Юрківка (належало графам Браницьким г. Корчак). Усі вони під час легітимації заявили про свою належність до герба Сас.31 Інша родина Сасів-Витвицьких мешкала в с. Ставишівка (належало Млодецьким г. Пулкозиць). Її репрезентували Ян і Пьотр, сини Александра.32 У м.Кошовате (також належало Пулкозиць-Млодецьким) мешкала родина Витвицьких, яка не зазначила свого герба.33 У с. Галайки (належало графам Островським г. Равич, потім Руліковським г. Кораб) мешкали родини Лукаша й Томаша Витвицьких герба Сас, синів Александра.34 Шимон Витвицький, син Антонія, мешкав у с. Житники (належало графам Ледуховським г. Шалава, потім Марковським. Ястремським, Гуляницьким).Відомо, що він народився в 1750 році та належав до герба Сас. На легітимацію він подав зображення цього герба.35 Представники цілої лінії Фльоків-Витвицьких герба Сас мешкали в м. Тетіїв (ним володіли князіСангушки г. Погоня Литовська, потім графи Ледуховські г. Шалава, графи Островські г. Равич. Машкевичі й Даровські) та с. Бурківці (ним володіли князі Сангушки г. Погоня Литовська, потім Дроздовські, Квасневські, Туркули г. Остоя з відміною, Свейковські). Родини з цієї лінії мешкали також у Липовецькому, Махновському та Сквирському повітах.36 У Таращанському повіті мешкала й родина Витвицьких, яка на легітимацію подала зображення герба Сас. До цієї ж лінії належала й одна родина з Махновського повіту.37 У Таращанському повіті були відомими ще дві родини Витвицьких, які не зазначили свого герба.38 На теренах Уманського повіту мешкала родина Сасів-Витвицьких, яку репрезентував Миколай Витвицький. Ця ж лінія мала відгалуження й у Звенигородському повіті.39 У Черкаському повіті мешкала родина Витвицьких, що переїхала туди з Поділля. Свого герба вони не зазначили.40 На теренах Чигиринського повіту мешкала родина Витвицьких, яка на легітимацію подала зображення герба Сас.41 Тут мешкала ще одна родина Витвицьких, яка також подала на легітимацію зображення герба Сас. Одна родина з цієї ж лінії мешкала в Махновському повіті.42 З численних родин Витвицьких герба Сас, які репрезентують на Київщині різні придомки, гілки та лінії цього розгалуженого роду, ми зосередили увагу на лінії, що мала своє гніздо на Волині. Це видно з того факту, що легітимації родин цієї лінії відбулися 26 листопада 1802 року і 19 жовтня 1832 року у Волинському дворянському депутатському зібранні,43 хоча вже друге покоління цих родин мешкало на Поділлі. Отже, вони мали доводити свої права на дворянство на Волині через те, що звідти походили, там лишилося їхнє гніздо й там мешкала більшість їхніх братів. Започаткував цю лінію не відомий нам на ім'я Витвицький, який жив наприкінці XVII - на початку XVIII ст. З його дітей знаними є троє синів - Ян, Стефан та Константи. Ян Витвицький народився на початку XVIII ст. й помер 1764 року. Усі його діти були охрещені в Кумановецькому костьолі, а сам він - біля цього храму похований.44 Виходячи з того, що інформація про хрещення дітей Яна Витвицького вносилась до актових книг Вінницького грода, можемо припустити, що йдеться про Куманів чи Куманівці на Поділлі. У 1972 році на всій території України існувало одне село Куманів Городоцького району Хмельницької области та сс. Куманівка Козятинського району і Куманівці Хмільницького району Вінницької области.45 Отже, всі ці села знаходяться на Поділлі. На 1901 рік у Подільській губернії зафіксовано сс. Куманів Проскурівського повіту та Куманівці Літинського повіту.46Напевно, Кумановецький костьол мав розташовуватися в Куманівцях, і можливо, що йдеться саме про с. Куманівці під Хмільником. Заснували Куманівці Кумановські, які отримали там землю в 1539 році від короля Жиґмунта І на ленному праві з обов'язком відбувати військову службу при Хмільницькому замку.До їхніх володінь це село належало й у 1901 році. На цей рік майже половину мешканців села складала шляхта римо-католицького обряду. Костьол у Куманівцях був закладений лише 1802 року й на 1901 рік мав понад 5 тисяч парафіян. У XVIII ст. в Куманівцях діяла греко-католицька церква Св. Луки. Про те, що до неї ходили й місцеві римо-католики, свідчить той факт, що там була ікона Св. Миколая, яку і православні, і римо-католики вважали благодатною (вона згадується в 1806 р.).47 Можливо, саме до цього села переїхала з Волині й мешкала впродовж 1730-1760 рр. родина Яна Витвицького. З його дітей нам відомі Францишек (хрещ. 1739 р.). Анджей (хрещ. 1742 р.) та Павло (хрещ. 1757 р.). Свідченням того, що вони були синами Яна Витвицького, є метрики про їх хрещення.48 Уже після смерти Яна Витвицького родина переїхала до с. Татариновці. де 1771 року охрестили Юзефа Витвицького, сина Францишка, онука Яна.49 Серед численних топонімів з коренем «татари» на Поділлі у двох селах були церкви - це с. Татариськи Могилівського повіту й село з такою ж назвою на річці Студениці в Ушицькому повіті. Думаємо, що йдеться саме про останнє, бо в 1780-х рр. фіксується його піднесення. 1785 року Кароліна Годзька, дочка колишнього власника Татариськів Бернарда Годзького, отримала від короля Станислава-Авґуста привілей на містечко та укріплення для Татариськів, отже кількість мешканців цього села перед 1785 роком мала зростати через розвиток торгівлі чи пільги для новопоселенців.50 Наприкінці XVIII ст. родини, які започаткували сини Яна, Стефана та Константего Витвицьких, переїздять спочатку на терени Липовецького повіту, а згодом починають поступово переїздити до Таращанського повіту й тут розселюються по багатьох селах та містечках. На 1802 рік маємо таку картину розселення Витвицьких. Неодружені сини Францишка Витвицького Юзеф (31 р.) і Константи (19 р.) мешкали в с. Бурківці Таращанського повіту. Енджей Витвицький (60 р.), син Яна, здружиною Вікторією з Свециводів (zSwieciwodow) (35 р.) і сином Якубом (27 р.) мешкали в с. Животовець. Його ж молодший син Матеуш (15 р.) проживав у с. Богданівка. Павло Витвицький (46 р.), син Яна, з дружиною Малгожатою з Жеповських і дочкою Малгожатою (12 р.) мешкав у м. Тетієві на чинші. Нащадки брата Яна-Стефана Витвицького-син Ян (50 р.) з дружиною з Волщанських і синами Гжегожем (12 р.) та Ісааком (10 р.) наприкінці XVIII ст. фіксуються в с. Олександрівка Таращанського повіту, а в 1802 році також мешкають на чинші в м. Тетієві. Нарешті, син третього брата - Константего - Антоні Витвицький (70 р.) з дружиною Малгожатою з Савицьких (50 р.) і дітьми Яном (38 р.), Марціном (36 р.), Якубом (20 р.), Малгожатою (18 р.) і Гжегожем (17 р.) проживав у с. Дзюринці Липовецького повіту. Всі вони 1802 року подали до Київського дворянського депутатського зібрання клопотання щодо визнання їх дворянами, де зазначили, що належать до герба Сас. Цікаво, що всі назвалися в цьому клопотанні мешканцями Липовецького повіту.51 Тому може бути два пояснення, які, вірогідно, доповнюють одне одне. Саме в Липовецькому повіті ще мешкали на той момент нащадки Константего Витвицького, можливо, старшого з братів. Крім того, виїзд Витвицьких, очевидно, стався саме з Липовецького повіту, незадовго перед цим. Якщо ми оглянемо належність населених пунктів, де знайшли собі помешкання Витвицькі станом на 1802 рік,52 то помітимо, що виразна тенденція відсутня. Очевидно, вибір помешкання залежав від наявності вільної чиншової садиби та економічного й естетичного враження. Населений пункт Повіт Власник Богданівка Таращанський ? Бурківці Таращанський Туркули Дзюринці Липовецький Потоцькі. графи Животовець Таращанський Вислоцькі Олександрівка Таращанський Закревські Тетіїв Таращанський Машкевичі Історія родин цієї гілки є відмінною в окремих моментах, але має багато спільних рис. Старша родина, яку започаткував Ян Витвицький, часто пересувалася з місця на місце, але ці переїзди відбувались в околицях містечка Тетієва. Ми вже бачили, що 1802 року вона мешкала в с. Бурковці, яке належало Туркулам. У 1843 році перебралася в сусіднє с. Збаражівка, яке також належало Туркулам. На той момент родину репрезентували молодший онук Яна Костянтин, син Францишка, його племінники, сини Юзефа, та з ними мешкав ще двоюрідний брат Яків, син Павла.53 Фрагмент генеалогічного дерева, який показує родинні зв'язки старших нащадків Яна Витвицького, виглядає так. З цієї родини найбільше знаємо про Францишка (Франка), сина Юзефа (Осина) та його нащадків. Францишек Витвицький на якийсь час переїхав до містечка Тетієва й уже як тетіївський мешканець одружився зМеланією, дочкою мешканця с. Черепина дворянина Мартина Дубинецького. Вінчання відбулося 11 лютого 1845 року в церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Черепина.54 Село Черепин знаходиться також неподалік Тетієва й належало тоді Єзерським, а в середині століття - князям Сангушкам.55 У Черепині Францишек, чи, як його тут звали, Франк Витвицький, започаткував велику родину. Черепинські Витвицькі мешкали тут протягом півстоліття. Від цього моменту їх доля пов'язується з цукроварнями. Уже в середині XIX ст. в самому Черепині будується цукроварня. З родинних переказів знаємо, що Яків Витвицький, син Францишка, працював на Денгофівській цукроварні, яка розташовувалась між Тетієвом і П'ятигорами, куди щодня ходив пішки - а це аж за два села! Пізніше, вже на початку XX ст., він переїздить з родиною до с. СкоморохиІвахнівської парафії Липовецького повіту. Цікаво, що в Івахнах тоді вже теж працювала цукроварня, і цей переїзд треба пов'язувати з професійними інтересами Якова Витвицького. З родини Францишка (Франка) Витвицького нам відомі дев'ятеро дітей, з них троє синів. Старший Назарій та молодший Яків заложили свої родини. Цікаво, що одну з дочок - Олександру - Яків Франкович видав за Андрія Михалевського, сина Євстафія. Останній належав до олександрівської гілки Михалевських герба Корчак, які мали там ціле гніздо. Таїнство їх вінчання відбулося 14 жовтня 1918 року у церкві Св. Димитрія с. Шуляк.56 В Олександрівні мешкала наприкінці XVIII ст. родина Яна Витвицького, сина Стефана, одного з трьох братів. Здається, цей Ян був одружений з Михалевською - як зафіксовано в метричних книгах, ті дві родини часто родичалися. У соціяльному відношенні статус Витвицьких протягом XIX ст. погіршувався, на що вплинула деклясація шляхти 1830-1840 рр. Як ми вже зазначали, представники досліджуваної лінії Витвицьких з успіхом доводили свої дворянські права в складі цілої гілки у Волинському дворянському депутатському зібранні. Це відбувалося двічі - у 1802 та 1832 рр. Тоді їх внесли до шостої частини (давнє дворянство) Родовідної книги. Проте в 1843 році Витвицьких включили до списку дворян II розряду і їх справа тоді не була затверджена Герольдією.57 Хоча ми й не маємо точної дати, коли Герольдія остаточно визнала їх докази дворянського походження такими, котрі не відповідають вимогам чинного законодавства щодо дворянства, проте вже сам факт, що Витвицькі в 1850-1870-ті роки писалися однодвірцями, засвідчує їх деклясацію. З кінця 1870-х років, після скасування кріпацтва, а потім і статусу однодвірців, Витвицькі писалися селянами. Саме з цим статусом вони й зустріли потрясіння XX ст. Можливо, ці прикрі події ХІХ-го врятували комусь з них життя в XX ст. Найдовше дворянами писалися представники тетіївської родини, яку започаткував Ян Витвицький, син Стефана. Ще в 1860 році вони фіксуються в документах як дворяни II розряду, проте вже в 1868 році пишуться однодвірцями. Так, онук Яна - Григорій Ісааків-Витвицький, однодвірець, мешканець м-ка Тетієва, член Тетіївського однодвірчого товариства - записався разом з родиною до селянського товариства с. Снігурівки Тетіївської волости. З цього приводу Снігурівський сільський схід постановив спеціяльний «общєствєнний приґовор» від 10.12.1868 року.58 TengowskiJ. PowizaniagenealogicznewojewodowmoldawskichBogdanowiczowzdomemGiedyminowiczow w XIV –XV weku // Genealogia. Studia i Materialy Historyczne. – Poznan-Wroclaw. 1993. - Т. 3. - S. 45-66.
28. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1583. арк. 144. 29. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1553. арк. 28. 30. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1584. арк. 188. 31. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1549. арк. 4. 32. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1551. арк. 4. 33. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1703. арк. 64. 34. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1552. арк. 4. 35. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1556. арк. 14. 36. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1584. арк. 188. 37. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1583. арк. 144. 38. ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1706. арк. 38; ДАКО. Ф. оп. 1. спр. 1707. арк. 2.
50. Статистическое описание Подольской губернии. - Каменец-Подольский, 1901. - С.748-749. 957-958. 51.ДАКО.ф.782.оп. І.спр. 1584. арк. 3 зв.-5.
|
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > В >