ВІЛЬЧКИ Дерслав Вільчек, дідич Великого і Малого Любеня, у 1494 р. отримав від Казимира Яґеллончи ка берегову лінію королівських сіл Щученоси, Черляни і Мавковичі (фактично, Вільчку був нада ний у володіння великий став) з правом риболовства і обов’язком утримання греблі12. Схоже, таке специфічне надання спонукало Вільчка надалі претендувати на територію названих сіл у повній мірі. Це, у свою чергу, спровокувало суперечки з тодішнім городоцьким старостою13, уряд якого займав Станіслав Пілецький. Варто зауважити, що свої претензії на старостинські угіддя висловлював не лише Дерслав, а й його родич – львівський архієпископ Бернард (за деякою інформацією, спростованою Каспером Несецьким, саме Бернард придбав Любінь для Дерслава14). Зокрема, у лютому 1518 р., під час перебування Пілецького на сеймі у Кракові, проти нього було розглянуто скаргу Бернарда, який закидав старості, що той забороняє мешканцям його сіл (вочевидь, малися на увазі поселення на схід від Городка – Бартатів, Оброшино та Ставчани) вирубувати ліси в королівщині, а сам робить шкоду в архієпископських володіннях. Після цього король призначив комісію, яка розмежувала старостинські та духовні дібра15. Зрештою, Вільчки отримали у володіння названі села. 30 травня 1529 р. король Зиґмунт I, розв’язуючи суперечку між Станіславом Пілецьким (на той момент вже покійним) і львівським стольником Яном Вільчком з приводу королівських сіл Керниця, Мавковичі, Черляни і Щученоси, надав їх Вільчку в оренду з правом передачі нащадкам16. Цікаво, що у володінні Вільчків вказані поселення перебували ще станом на 1515 р.17 (а отже ними володів ще Дерслав). Однак вже у 1533 р. Ян Вільчек зрікся солтиства в Мавковичах і Черлянах на користь короля18 (іншими словами, передав контроль над ними городоцькому старості). Впродовж XVI ст. Вільчки втратили контроль над старостинськими селами, які знову увійшли в королівський домен (за винятком Щученосів, які вочевидь зникли)19. 13 Ibid. – T. X. – S. 13. – № 200; S. 28. – № 423. 14 Niesiecki K. Korona polska przy złotey wolnosci starożytnemi rycerstwa polskiego y Wielkiego Xięstwa Litewskie.go. – T. 4. – Lwów, 1743. – S. 532. 15 Sikora F. Pilecki Stanisław h. Leliwa (zm. 1572) // Polski Słownik Biograficzny (далі – PSB). – Wrocław, 1981. – T. XXVI/2. – S. 268. 16 AGZ. – T. X. – S. 28. – № 423. 17 Любінь Великий і Малий, Щученоси, Черляни, Мавковичі (Źródła dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. Cz. I. – S. 163). 18 AGZ. – T. X. – S. 36. – № 531. 19 Жерела до істориї України-Руси / Під ред. М. Грушевського. – Т. 3. – Львів, 1900. – С. 415, 417 |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > В >