Філарет Гумiлевський вважав родину любецьких шляхтичiв Юшкевичiв нащадками бояр Юшкевичiв часiв iснування Чернiгiвського князiвства. Можливо, що цей рiд брав свiй першопочаток на Волинi, де в останнiй чвертi ХУI ст. мешкала родина Ошковичiв (Юшкевичiв). Перша вiдома нам згадка про нобiлiтацiю цiєї родини вiдносяться до часiв королювання Сигизмунда П Августа. 

Низку пожалувань та підтверджень своїх прав на земельні маєтності любецьке боярство одержало у 1571 р. 13 березня 1571 р. королівський привілей здобула велика група любецьких
бояр та зем’ян, зокрема, Остап Юшкович підтвердив свої права на Голенищовщину. Зазначалось, що «з котрих земель вишеписаных каждый з них к своей службе нашей военной коня ставит»94. О . Яблоновський зауважив, що цей привілей фактично 94 АЮЗР. - Ч.УІІІ. - Т. V - К., 1907. - С.227-230; Филарет. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. - Кн.5. Губернский город Чернигов. Уезды: Черниговский, Козелецкий, Суражский, Кролевецкий и Остерский. - Чернигов: Земская типография, 1874. - 446 с. - С.95-96; Каманин И.М. Материалы по истории козацкого землевладения (1494-1668)

У 1619 р. любецькі шляхтичі Данило i Пархом Юшкевичi пiдтвердили своє право на володiння Голенищовською землею з островом Красна гряда. В унiверсалi Владислава IУ пiдтверджувалось володiння придбаним за грошi Красковським островом, яким обопiльно володiли Юшкевичi та Богушi, та "особо" - Королецькою пашнею. 15 березня 1630 р. Владислав IУ надав любецьким зем'янам шляхетним Данилу i Пархому Юшкевичам-Красковським права на володiння третиною Роїщенського "грунту", та пiдтвердив права на "дедичний" Голенищовський "грунт". У привiлеї наступного 1631 р. наголошувалось що родина отримала свою нобiлiтацiю за часiв Сигизмунда П Августа. Пiдтверджувались володiння островом "Красная Гряда" на Голенищовському "грунтi", окремо гарантувалось володiння Красковським островом, "покупним правом от некоторых лиц в вечное владение приобретенный", та на "порубь Кустарники Каролицкiе". З 1631 р. Юшкевичi згадуються вже як Юшкевичi-Красковськi, по назвi своєї маєтностi - Красковського "грунту". 1633 р. Данило i Пархом Юскевичi-Красковськi отримали привiлей Владислава IУ "на добра в тракте любецком лежачие", як то остров Обрубний (Красная Града), яким Юскевичi-Красковськi володiли разом з Богушами, та остров Красковський, яким володiли Данило i Пархом Юскевичi- Красковськi разом з братами Григорiєм, Данилом та Iваном Юскевичами- Красковськими i з якого несли "службу земскую военную.
З другої половини ХУІІ ст. нам відомі: Iван Красковський (Красовський) – козак сосницької сотні(1649), сотник сосницький (1651),писар Чернігівського полку(1651). Любецький шляхтич та козак Артем Красковський (1656,1660). Під 1656 р. відома любецька мiщанка Сиклiта Осипівна Красковська. У 1659 р. Осип Красковський отримав вiд гетьмана Ю.Хмельницького унiверсал на с.Волинку з хуторами, а 1673 р. універсал гетьмана I.Самойловича.
Федiр Красковський (1675) – любецький шляхтич та козак, урядовець любецького замку (1687). У Любечі відома Марина Красковська (?-1685-1724-?) - вдова з 1705 р.
Іван Васильович Красковський (1696) - козак с.Красковське. Карпо Красковський - козак Любецької сотні (1705). Як козаки відомі Iван (1706), Марко та Данило Красковськi(1706).
Козак Олексiй Красковський (?-1670-1724-ран.1728) - жив у с.Оснаки, козак (1706), “ради крайнего своего убожества в жадном не бил походе, токмо на форпостах у берега Днепровского”, “при старости лет” (1724). Його сестрами були Феся і Настя - дружини любецьких козаків-шляхтичів Теремецького та Богуша. Його удова Марiя Iванiвна (?-1708-1728-?) залишилась з синами Іваном (помер до 1728 р.), Олексієм (1733). Двоюрiдним братом останнього був Iваном Павлович Красковський.
Любецьким писарем у першій чверті ХУІІІ ст. був Iван Красковський. 1710 р. козак любецької сотнi Iван Красковський уступив своєму братові Гаврилу землi, отримані від рідного дядьки Яцка Красковського.
У с.Красковське (1726) знаходимо козакiв Омеляна Красковського з сином, "з едного грунту служать". Дружиною Омеляна була Степанида
Павло Красковський (1736)- б. т. Андрiй Омелянович Красковський -з. т. (?-1738-1742-?). Під 1742 р. відомі його рідний брат Василя Омелянович, дворюрідний Iван Григорійович, та мати Настасiя. Настасiя Красковська (1744), "жителька повету Любецкого", її братом був Василь, сини Iван та Павло. Федір Красковський (1744,1748)- любецький сотнений хорунжий, Д.: Параска 1741 р. у с.Красковське мешкали "малоземельнi" i "безхудобнi" козаки Герасим та Степан, у с.Осняки - "малогрунтовий" козак Хома, у с.Скоренець – з.т. Павло, у с.Галабуди знаходимо заможного козака Опанаса , у с.Миси, Красковське, Довгуни та самому Любечi - володiння з. т. Андрiя, Герасима та Федора Красковських. 1744 р. знаходимо у с.Осняки "малогрунтового" виборного козака Юска , у с.Красковське та Клiговцi - володiння з.т. Андрiя Красковського.
У 1742, 1746, 1754 та 1755 рр. посаду любецького сотенного хорунжого обiймав Федір Красковський. Як сотенний хорунжий та житель с.Миси Федір Красковський згадується у "Генеральному опису Лiвобережної України". Дружиною Федора була Iрина Дем'янiвна Посудевська.
1748 р. серед "малогрунтових козакiв с.Осняки знаходимо Яска Олексiйовича, у с.Красковське - Кузьму Евтуховича Красковських, поруч знаходились землi любецького сотеного хорунжого Федора Красковського.
Під 1749 р. відома козачка Настасiя Григорівна (за iншими джерелами - Iванiвну) Красковська, її синами були Iван та Павло. Останній у 1753 р. складає заповiт. Вочевидь, що він деякий час був любецьким сотеним осавулом. У 1753 р. з. т. Роман Красковський володiв "двором" у Любечi, маєтностi в.т. Василя Красковського знаходимо у с.Вишлях, з.т. Петра Красковського - у с.Красковському та Мисах. Під 1753 р. зустрічаємо з.т. Петра та Романа Красовських (Красувських). У 1756 р. брати Павло та Iван Красковськi судяться з сотеним канцеляристом Семеном Щербиною. Матiр'ю братiв була Анастасiя Красковська. Федор Красковський у цей час був любецьким сотеним хорунжим. Анастасія Красковська, дружина вмерлого з.т. Андрія Красковського була вдруге одружена на Григорiї Елисеєвечі. 1762 р. Павло Красковський згадується як любецький сотений осавул, у тому ж роцi Iван Красковський був з.т. Любецької сотни. Василiй Красковський займає уряд Бiлоуського сотеного осавула, тодi ж у Любецької сотнi знаходимо козака Iвана Красковського. Пiд час проведення Генерального опису Лiвобережної України 1765-1769 рр. у с.Красковське знаходимо козака Iвана Красковського, 35 рокiв, з дружиною та трьома дiтьми, любецького сотеного хорунжого Федора Красковського. 1767 р. Iван Красковський згадується як любецький сотенний канцелярист. У Любецькому синодику знаходимо прiзвища з.т. Омеляна Красковського, козакiв любецької сотнi Федiра та Григорiя Красковських (1771). (825). Марія Красковська (1781), донька умершего з.т. Петра Юскевича-Красковського та Iрини Красковської, дружина любецького козака Василiя Бокевича. Пiд "уступчим вечистим записом", який передавав Василю Бокевичу посаг Марiї Красковської знаходимо пiдписи сина Iрини Красковської - Iвана Петровича, з.т. Павла , возного Iвана , сотеного хорунжого Василя , та сина умершего з.т. Якiма Юскевича-Красковського козака Iвана. Ревiзiя 1782 р. зберегла iмена багатьох представникiв цiєї родини: в.т. Гаврило, макошинський священик Петро, "значкового товариша син" Iван, в.т. Василь, з.т. Петро, удова канцеляриста "гродського" Чернiгiвського суду Iрина , сотенний писар Iван, в.т. Павло Красковських. Козаки с.Красковське були Iван , Онисим, Данило , козачка Iрина, возний Iван , сотений осавул Василiй , сотений хорунжий Iван. У с.Убежичах (1785) мешкають б.т. Василiй , в.т.
Гаврило (знаходимо його i у 1791 р.), в.т. Iван Юшкевичі-Красковські. Наприкiнцi ХУШ ст. Павла Красковського згадують як осавула Любецької сотенної канцелярiї. Під 1792 р. відомі в.т. Павло, сотений осавул Василь, козаки Михайло та Iван Петровичі, "значний" товариш Чернiгiвського полку Омелян, який "отправляя на своем иждевении в разных походах, с коих иные жизнь свою кончили, воинскую службу". 1792 р. знаходимо у подушному окладi по Городнянському повiту Юшкевичiв-Красковських. Так, у с.Красковське мешкало 84 чоловiка з прiзвищем Юскевичi-Красковськi, вiком вд 2 до 72 рокiв, та 81 Юшкевича, вiком вiд 2 до 65 рокiв. Усi вони були козаками.
Родина Юскевичiв-Красковських користувалась гербом Наленч.
Опубліковано: Кондратьєв І. Кривошея В. Нариси історії
Чернігівщини періоду козацтва: Любеч. – К., 1999. – 109 с.



15 береня 1630 р. Сигізмунд ІІІ надав шляхетним Данилу i Пархому Юшкевичам-Красковським (Юскевичам-Красковським) та Омеляну i Яску Богушам привілей, де, зокрема, зазначались права на володіння третиною Роїщенського ґрунту. Наступного 1631 р. у королівському декреті, наголошувалось, що Юскевичі-Красковські отримала шляхетські права та землі від Сигізмунда ІІ Августа. У привілеї знов була згадана третина Роїщенського ґрунту. Юскевичи-Красковськi та Богуші були „обязаны исполнять службу военную нам... как и предки исполняли, на равне с прочими жителями, без всяких других повинностей” . Яків Красковський володів тут землями у ХVIII ст. . Вочевидь, у ХVI ст. село Роїще входило до складу Лиственського „острова” (окремо розташованої земельної ділянки, причому ця традиція явно давньоруська), то воно виникло не пізніше ХV-ХVI ст.
Опубліковано: Кондратьєв І.В. Під Литвою, Москвою та Польщею (до історії сіл Чернігівського району у ХV – першій половині ХVII ст.). – Чернігів, 2005. – С. 84.