У середині XV ст. київський князь Олелько Володимирович (час правлін- ня 1443–1455 роки) надав землі, на яких пізніше виник Іванків, своєму бояри- нові Олехну Юхновичу. А. Стороженко в публікації відповідних документів датує цю подію 3 лютого 1455 р. [15]. Спадщина Івана Олехновича Юхновича перейшла його дочкам Марії, Орині та синам – Федору й Василію. Останній на той час був у татарському полоні. Після смерті обох братів Марія та Орина роз- поділяють спадкові землі між собою. А. Стороженко датує цю подію липнем 1524 р., а П. Клепатський – 1494 р. (4/VII інд. 12), що нам здається більш віро- гідним з огляду на датування інших документів і подій [16]. На той час дочки Івана Олехновича Юхновича були вже заміжні: Марія за Федором Лозкою, аОрина заСенкомПроскурою-Сущанським. МаріяотрималанапівночіКиївщини Мелеховщизну, Труденевщизну, Тригубовщизну (на той час в заставі у Михайла Половця). Орина отримала на р. Ірпінь – Білки, Веприки, Мохнач, Махновщину, на р. Унава – Острови (всі населені пункти з-під застави у Михайла Половця викуплені коштом Марії). Зміст цих же документів подано й у «Żródla dziejowe» під 1618 р. з приводу поділу маєтностей між нащадками Івана Проскури [17]. П. Клепатський слушно вважає, що невірно ототожнювати Труденичі та Пасинковщину. Хоча вони були розташовані близько, але належали різним сім’ям із близькими міжродинними зв’язками [18]. Пасинковщину й Труденичі також практично ототожнювали з Іванковом. Але аналіз джерел показує, що всі три населені пункти були окремими поселеннями і згадуються в документах одночасно. 15. Cтороженко А. К истории г. Киева и его окресностей в XV-XVI вв. // Киевская старина. – 1892. – № 2. – документы, известия, заметки. – С. 339–347. 16. Клепатский П. Очерки по истории Киевской земли: Литовский период. – Біла Церква, 2007. – – С. 260. 17. Zródła dziejowe… – Т. ХХІ. – S. 216–217. 18. Клепатский П. Вказана праця. – С. 260. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Ю >