Унятицькі

УНЯТИЦЬКІ h. Сас -дрібношляхетський рід Дрогобицького повіту Перемишльської землі руського або волоського походження, власники села Гунятичі (Унятичі), що знаходилося між самбірськими Нагуєвичами і дрогобицькою Лішнею,. 28 серпня 1393 року Владислав Ягайло, польський король дарував волоху Клементію Драгомировичу село Унятичі. Після кількадесятирічної перерви у 1430-40-х роках з’являються наступні документальні свідчення про власників Унятич. Костко (1437), мабуть, був вихідцем з самбірського села Уріж: 2 записи 1437 р. свідчать про спір тяжбу з Костьком Урізьким з приводу батьківського 
майна в Урожі. У 40-і роки Гунятичами володіли Демко (1443-1444) і Сенько (1444) . Демко в серпні 1443 р. записав 60 гривен віна на своїй частці села дружині Тетяні, а в травні 1444 р. 
за 40 гривен придбав у Сенька 1,5 дворища з трьома кметями, “лісами, гаями, бортями, 
водяними і вітряними млинами”31. 
У другій половині XV ст. однією частиною триланового села володіли брати Микита, Михно, який помер перед 1473 р., Василь та Івашко. Їхня сестра Настасія була дружиною самбірського шляхтича Федора Татомира (1471 – 1495). Інша частина Гунятич, принаймні з 1477 р., належала Занькові, який в 1508 р. сплатив 11 грошів податку32. Безпосередньо родовід Унятицькких, прослідковується з кінця 15 років й виводиться від таких осіб як Захарій (Занко) (1477-1510) та Васько (1495-1514).
Здрібнілий православний рід Унятицьких володів одним невеликим селом – яке було, швидше за все, пожалуване Ягайлом. Ніщо не вказує на те, що ці роди мали хоч якесь відношення до військових слуг часів незалежності Галицько-Волинського князівства.
31 AGZ. – Lwów, 1888. – T.13. – Nr. 483, 693, 2023, 2235. – S. 41, 54, 144, 159. 32 Ibid. – Lwów, 1901. – T. 17. – Nr. 1315. – S. 132; Lwów, 1903. – T. 18. – Nr. 245, 364, 413, 
981, 2445, 3775, 4400. – S. 31, 55, 62-63, 149, 358, 523, 591; Jabłonowski A. Polska XVI wieкu… – 
S. 115, 143.

Джерела:
Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.).
Пашин С. Дрогобицька шляхта (XV – початок XVI ст.) – Дрогобицький краєзнавчий збірник. Випуск XIV-XV. Дрогобич, 2011.
Смуток І. Шляхетська землевласність у Дрогобицькому повіті Перемишльської землі 
в XVI ст. 
Пашин С. Дрогобицька шляхта (XV -початок XVI ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник /Ред. кол. Л.Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войтович, Г. Гмітерек та ін. – Вип. ХІV-XV. – Дрогобич: Коло, 2011. – 648 с.

Uniatyccy pod Drohobyczem i Uruscy koło Winnik tworzyli w początkach 
jeden dom, jak można wnosić z zapiski r. 1437, kiedy Kostko z Uniatycz pozywał 
Kostka z Uroz o ojcowiznę10
10 Agz. XIII, nr 483, 693.
Uniatyckich rozpoczyna również wzmiakowany wyżej Kostko, biorący jednak 
udział w zjeździe r. 1427, gdzie przywiesił pieczęć z herbem Sas6. W latach czter.dziestych dziedziczy posiadłość Demko, ożeniony z jakąś Tat j aną, i Seńko, 
który pozbył się rychło ojcowizny na rzecz poprzednika8. Po niejakim czasie zaryso.wują się dwie linje krewniaków: do jednej należy Fedko r. 1467, Zay n czyli 
Z an k o-Zacharjasz r. 1476 i Ulka, zamężna za Korczyńskim r. 1494, do drugiej 
Myki t a, Wasyl, I wa ś ko i Nast ka, później żona Fedora Tatomira r. 1472 8. 
Zanko znany był z zawadjactwa i pieniactwa. W r. 1497 skonfiskowano mu dobra 
za opuszczenie szeregów, lecz wnet posiadł je nazad9, widocznie drogą odkupu. Przy 
rozgraniczaniu Uniatycz od Drohobycza wystąpili w charakterze dziedziców Andrze j, 
Dymitr  i St e c z k o Uniatyccy r. 153110.
1 Agz. XVIII, nr 2179, 2796, 3280, 3438. * Ib. XVIII, nr 3703, 2534, 2559, 4221. * Ib. XVIII,
nr 8465. Źródła dziejowe XVIII/1, str. 114' 4 Matr. Sum. IV. 1749, 10726. 4 Dodatek do
„Gazety Lwowskiej“ T. I. 1872, str. 51, 105. 6 Notaty, nr 814. 7 Agz. XIII, nr 2023, 2235.
* Ib. XIII, nr 6656, XVII, nr 981, 1315, XVIII, nr 364, 413, 2445, 3703, 3775. * Matr. Sum. U,
nr 817. Źródła dziejowe XVIII/1, str. 115. 10 Dodatek go „Gazety Lwowskiej“ T. I, 1872, str. 52.

УНЯТИЦЬКІ (de Uniatycze, Uniatyccy, Huniatyccy) – земянський рід, у XІV–XVII ст. землевласники у Перемишльській землі.

1. На блакитному полі знак у вигляді срібної роздвоєної здолу стріли вістрям вгору, що перетинає золотий півмісяць, що лежить рогами догори.

Джерела:
– печатка Костка з Унятичів 1427 р. (AGAD, AZ, Sygn. 33, st. 689; Piekosiński F. Jana Zamoyskiego notaty heraldyczno-sfragistyczne. – n. 814).
– печатка Дмитра з Унятичів 1464 р. (ЦДІАЛ, ф. 131, оп. 1, спр. 190).

2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).

Джерела:
– Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том ІХ. – S. 200.
– Źródła dziejowe. – Tom XVIII. – Część II. – S. 331.
– Wyrostek L. Ród Dragów-Sasów. – S. 58.

Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/unyatytski/


Власник села Гунятичі (Унятичі), що знаходилося між самбірськими Нагуєвичами 
і дрогобицькою Лішнею, Костько, мабуть, був вихідцем з самбірського села Уріж: 2 за-
писи 1437 р. свідчать про спір тяжбу з Костьком Урізьким з приводу батьківського 
майна в Урожі. У 40-і роки Гунятичами володіли Демко і Сенько. Демко в серпні 
1443 р. записав 60 гривен віна на своїй частці села дружині Тетяні, а в травні 1444 р. 
за 40 гривен придбав у Сенька 1,5 дворища з трьома кметями, “лісами, гаями, бортями, 
водяними і вітряними млинами”31. 
У другій половині XV ст. однією частиною триланового села володіли брати Ми-
кита, Михно, який помер перед 1473 р., Василь та Івашко. Їхня сестра Настасія була 
дружиною самбірського шляхтича Федора Татомира (1471 – 1495). Інша частина 
Гунятич, принаймні з 1477 р., належала Занькові, який в 1508 р. сплатив 11 грошів 
податку32.
31 AGZ. – Lwów, 1888. – T.13. – Nr. 483, 693, 2023, 2235. – S. 41, 54, 144, 159. 
32 Ibid. – Lwów, 1901. – T. 17. – Nr. 1315. – S. 132; Lwów, 1903. – T. 18. – Nr. 245, 364, 413,

Унятичі. Упродовж XVI ст. персональний склад власників цього осідку постійно
змінювався. Поряд із кількома родинами Унятицьких тут проживали в різний час
вихідці з Самбірського повіту.
Першими в Унятичах з’явилися Турецькі. Родоначальник Турецьких Дмитро двічі
одружувався, й обидві його дружини були з Унятицьких. Не дивно, що його маєтки
поза Туркою включали в себе також чималу частину Унятич. Перші спроби Дмитра на-
бути тут власність датуються 1514 р. Надалі він та його сини Сенько і Михайло доволі
регулярно виступають у перемишльських актах, частіше набуваючи, аніж збуваючи
нерухомість у цьому шляхетському гнізді31.
Із середини 1570-х років серед власників Унятич з’являються: Антон Ясеницький із
Ясениці Сільної32; Ігнатко Бережницький із Бережниці (утім, на середину 1590-х років
його сини Федько, Абрам, Іван Бережницькі Ігнатковичі позбуваються батьківського надбання)33; Яким Коблянський, чоловік Анни, дочки Станіслава Унятицького (від нього
виводиться відоме у наступному столітті відгалуження Коблянських Якимовичів, що
мешкали в Унятичах)34. Нарешті, сучасниками та співвласниками в Унятичах згаданих
шляхтичів були Тимко, Іван і Яцько Попелі Колодруби, Андрій Попель Чарнокожич35;
Андрій Рудницький36; Васько Гординський Миськович37. І 1580 – 1590-х роках вони
так само з’являються в якості власників часток в Унятичах, але лишень на короткий
відрізок часу.
У 1590-х роках власниками Унятич були такі особи:
Федько Гунька, Іванко Вандура, Васько, Сенько Шип, Грицько Унятицькі Стасьовичі;
Дмитро і Федько Унятицькі Стецьковичі зі своїми племінниками Іваном і Грицьком
Унятицькими Васьковичами; Іван і Сенько Унятицькі Петровичі38;
Антон Ясеницький із синами Васьком і Костянтином39;
Іван Турецький Михайлович і Станіслав Турецький Сенькович40;
Яким Коблянський41;
Ігнатко Бережницький із синами Федьком, Абрамом, Іваном42;
Тимко та Іван Попелі Колодруби Кальчевичі43;
Андрій Попель Чарнокожич44;
Васько Гординський Миськович45.

31 ЦДІАУЛ. – Ф. 14. – Оп. 1. . – Спр. 8. – С. 42; Спр. 9. – С. 145, 289-290; Спр. 27. – С. 631-634; Спр. 34. –
С. 167-169, 417; Спр. 41. – С. 94-96. 32Там само. – Спр. 38. – С. 122-124; Спр. 41. – С. 31-34. 33Там само. – Спр. 31. – С. 508-510; Спр. 53. – С. 621-622; Спр. 57. – С. 1369-1372. 34Там само. – Спр. 53. – С. 462-464; Спр. 63. – С. 291-294; Спр. 64. – С. 802. 35Там само. – Спр. 37. – С. 555-556; Спр. 42. – С. 1552; Спр. 43. – С. 1204-1206. 36Там само. – Спр. 43. – С. 383-384; Спр. 46. – С. 823-825. 37Там само. – Спр. 56. – С. 1203-1208. 38 Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 306. – С. 100-101; Спр. 309. – С. 1072, 2778; ф.14. –
Оп. 1. – Спр. 52. – С. 975; Спр. 56. – С. 1203-1208; Спр. 58. – С. 28; Спр. 60. – С. 265; Спр. 64. –
С. 1806-1810.
39 Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 312. – С. 1492-1493; Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 51. – С.  07;
Спр. 59. – С. 305; Спр. 64. – С. 1806-1810. 40Там само. – С. 1492; Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 56. – С. 1203-1208; Спр. 62. – С. 489; Спр. 64. –
С. 1806-1810.
41 Там само. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 53. – С. 462; Спр. 58. – С. 300; Спр. 64. – С. 802, 1806-
1810. 42Там само. – Спр. 55. – С. 1203-1206; Спр. 57. – С. 1369-1372. 43Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 312. – С. 1492-1493; Спр. 64. – С. 1806-1810. 44Там само. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 58. – С. 331; Спр. 63. – С. 291. 45Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 310. – С. 308; ф.14. – Оп. 1. – Спр. 56. – С. 1203-1208.


Comments