УНЯТИЦЬКІ h. Сас -дрібношляхетський рід Дрогобицького повіту Перемишльської землі руського або волоського походження, власники села Гунятичі (Унятичі), що знаходилося між самбірськими Нагуєвичами і дрогобицькою Лішнею,. 28 серпня 1393 року Владислав Ягайло, польський король дарував волоху Клементію Драгомировичу село Унятичі. Після кількадесятирічної перерви у 1430-40-х роках з’являються наступні документальні свідчення про власників Унятич. Костко (1437), мабуть, був вихідцем з самбірського села Уріж: 2 записи 1437 р. свідчать про спір тяжбу з Костьком Урізьким з приводу батьківського майна в Урожі. У 40-і роки Гунятичами володіли Демко (1443-1444) і Сенько (1444) . Демко в серпні 1443 р. записав 60 гривен віна на своїй частці села дружині Тетяні, а в травні 1444 р. за 40 гривен придбав у Сенька 1,5 дворища з трьома кметями, “лісами, гаями, бортями, водяними і вітряними млинами”31. У другій половині XV ст. однією частиною триланового села володіли брати Микита, Михно, який помер перед 1473 р., Василь та Івашко. Їхня сестра Настасія була дружиною самбірського шляхтича Федора Татомира (1471 – 1495). Інша частина Гунятич, принаймні з 1477 р., належала Занькові, який в 1508 р. сплатив 11 грошів податку32. Безпосередньо родовід Унятицькких, прослідковується з кінця 15 років й виводиться від таких осіб як Захарій (Занко) (1477-1510) та Васько (1495-1514). Здрібнілий православний рід Унятицьких володів одним невеликим селом – яке було, швидше за все, пожалуване Ягайлом. Ніщо не вказує на те, що ці роди мали хоч якесь відношення до військових слуг часів незалежності Галицько-Волинського князівства. 31 AGZ. – Lwów, 1888. – T.13. – Nr. 483, 693, 2023, 2235. – S. 41, 54, 144, 159. 32 Ibid. – Lwów, 1901. – T. 17. – Nr. 1315. – S. 132; Lwów, 1903. – T. 18. – Nr. 245, 364, 413, 981, 2445, 3775, 4400. – S. 31, 55, 62-63, 149, 358, 523, 591; Jabłonowski A. Polska XVI wieкu… – S. 115, 143. Джерела: Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.). Пашин С. Дрогобицька шляхта (XV – початок XVI ст.) – Дрогобицький краєзнавчий збірник. Випуск XIV-XV. Дрогобич, 2011. Смуток І. Шляхетська землевласність у Дрогобицькому повіті Перемишльської землі в XVI ст. Пашин С. Дрогобицька шляхта (XV -початок XVI ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник /Ред. кол. Л.Тимошенко (голов. ред.), Л. Винар, Л. Войтович, Г. Гмітерек та ін. – Вип. ХІV-XV. – Дрогобич: Коло, 2011. – 648 с. Uniatyccy pod Drohobyczem i Uruscy koło Winnik tworzyli w początkach jeden dom, jak można wnosić z zapiski r. 1437, kiedy Kostko z Uniatycz pozywał Kostka z Uroz o ojcowiznę10 10 Agz. XIII, nr 483, 693. Uniatyckich rozpoczyna również wzmiakowany wyżej Kostko, biorący jednak udział w zjeździe r. 1427, gdzie przywiesił pieczęć z herbem Sas6. W latach czter.dziestych dziedziczy posiadłość Demko, ożeniony z jakąś Tat j aną, i Seńko, który pozbył się rychło ojcowizny na rzecz poprzednika8. Po niejakim czasie zaryso.wują się dwie linje krewniaków: do jednej należy Fedko r. 1467, Zay n czyli Z an k o-Zacharjasz r. 1476 i Ulka, zamężna za Korczyńskim r. 1494, do drugiej Myki t a, Wasyl, I wa ś ko i Nast ka, później żona Fedora Tatomira r. 1472 8. Zanko znany był z zawadjactwa i pieniactwa. W r. 1497 skonfiskowano mu dobra za opuszczenie szeregów, lecz wnet posiadł je nazad9, widocznie drogą odkupu. Przy rozgraniczaniu Uniatycz od Drohobycza wystąpili w charakterze dziedziców Andrze j, Dymitr i St e c z k o Uniatyccy r. 153110. 1 Agz. XVIII, nr 2179, 2796, 3280, 3438. * Ib. XVIII, nr 3703, 2534, 2559, 4221. * Ib. XVIII, nr 8465. Źródła dziejowe XVIII/1, str. 114' 4 Matr. Sum. IV. 1749, 10726. 4 Dodatek do „Gazety Lwowskiej“ T. I. 1872, str. 51, 105. 6 Notaty, nr 814. 7 Agz. XIII, nr 2023, 2235. * Ib. XIII, nr 6656, XVII, nr 981, 1315, XVIII, nr 364, 413, 2445, 3703, 3775. * Matr. Sum. U, nr 817. Źródła dziejowe XVIII/1, str. 115. 10 Dodatek go „Gazety Lwowskiej“ T. I, 1872, str. 52. УНЯТИЦЬКІ (de Uniatycze, Uniatyccy, Huniatyccy) – земянський рід, у XІV–XVII ст. землевласники у Перемишльській землі. 1. На блакитному полі знак у вигляді срібної роздвоєної здолу стріли вістрям вгору, що перетинає золотий півмісяць, що лежить рогами догори.
Джерела: 2. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела: Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/unyatytski/ Власник села Гунятичі (Унятичі), що знаходилося між самбірськими Нагуєвичами і дрогобицькою Лішнею, Костько, мабуть, був вихідцем з самбірського села Уріж: 2 за- писи 1437 р. свідчать про спір тяжбу з Костьком Урізьким з приводу батьківського майна в Урожі. У 40-і роки Гунятичами володіли Демко і Сенько. Демко в серпні 1443 р. записав 60 гривен віна на своїй частці села дружині Тетяні, а в травні 1444 р. за 40 гривен придбав у Сенька 1,5 дворища з трьома кметями, “лісами, гаями, бортями, водяними і вітряними млинами”31. У другій половині XV ст. однією частиною триланового села володіли брати Ми- кита, Михно, який помер перед 1473 р., Василь та Івашко. Їхня сестра Настасія була дружиною самбірського шляхтича Федора Татомира (1471 – 1495). Інша частина Гунятич, принаймні з 1477 р., належала Занькові, який в 1508 р. сплатив 11 грошів податку32. 31 AGZ. – Lwów, 1888. – T.13. – Nr. 483, 693, 2023, 2235. – S. 41, 54, 144, 159. 32 Ibid. – Lwów, 1901. – T. 17. – Nr. 1315. – S. 132; Lwów, 1903. – T. 18. – Nr. 245, 364, 413, Унятичі. Упродовж XVI ст. персональний склад власників цього осідку постійно змінювався. Поряд із кількома родинами Унятицьких тут проживали в різний час вихідці з Самбірського повіту. Першими в Унятичах з’явилися Турецькі. Родоначальник Турецьких Дмитро двічі одружувався, й обидві його дружини були з Унятицьких. Не дивно, що його маєтки поза Туркою включали в себе також чималу частину Унятич. Перші спроби Дмитра на- бути тут власність датуються 1514 р. Надалі він та його сини Сенько і Михайло доволі регулярно виступають у перемишльських актах, частіше набуваючи, аніж збуваючи нерухомість у цьому шляхетському гнізді31. Із середини 1570-х років серед власників Унятич з’являються: Антон Ясеницький із Ясениці Сільної32; Ігнатко Бережницький із Бережниці (утім, на середину 1590-х років його сини Федько, Абрам, Іван Бережницькі Ігнатковичі позбуваються батьківського надбання)33; Яким Коблянський, чоловік Анни, дочки Станіслава Унятицького (від нього виводиться відоме у наступному столітті відгалуження Коблянських Якимовичів, що мешкали в Унятичах)34. Нарешті, сучасниками та співвласниками в Унятичах згаданих шляхтичів були Тимко, Іван і Яцько Попелі Колодруби, Андрій Попель Чарнокожич35; Андрій Рудницький36; Васько Гординський Миськович37. І 1580 – 1590-х роках вони так само з’являються в якості власників часток в Унятичах, але лишень на короткий відрізок часу. У 1590-х роках власниками Унятич були такі особи: Федько Гунька, Іванко Вандура, Васько, Сенько Шип, Грицько Унятицькі Стасьовичі; Дмитро і Федько Унятицькі Стецьковичі зі своїми племінниками Іваном і Грицьком Унятицькими Васьковичами; Іван і Сенько Унятицькі Петровичі38; Антон Ясеницький із синами Васьком і Костянтином39; Іван Турецький Михайлович і Станіслав Турецький Сенькович40; Яким Коблянський41; Ігнатко Бережницький із синами Федьком, Абрамом, Іваном42; Тимко та Іван Попелі Колодруби Кальчевичі43; Андрій Попель Чарнокожич44; Васько Гординський Миськович45. 31 ЦДІАУЛ. – Ф. 14. – Оп. 1. . – Спр. 8. – С. 42; Спр. 9. – С. 145, 289-290; Спр. 27. – С. 631-634; Спр. 34. – С. 167-169, 417; Спр. 41. – С. 94-96. 32Там само. – Спр. 38. – С. 122-124; Спр. 41. – С. 31-34. 33Там само. – Спр. 31. – С. 508-510; Спр. 53. – С. 621-622; Спр. 57. – С. 1369-1372. 34Там само. – Спр. 53. – С. 462-464; Спр. 63. – С. 291-294; Спр. 64. – С. 802. 35Там само. – Спр. 37. – С. 555-556; Спр. 42. – С. 1552; Спр. 43. – С. 1204-1206. 36Там само. – Спр. 43. – С. 383-384; Спр. 46. – С. 823-825. 37Там само. – Спр. 56. – С. 1203-1208. 38 Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 306. – С. 100-101; Спр. 309. – С. 1072, 2778; ф.14. – Оп. 1. – Спр. 52. – С. 975; Спр. 56. – С. 1203-1208; Спр. 58. – С. 28; Спр. 60. – С. 265; Спр. 64. – С. 1806-1810. 39 Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 312. – С. 1492-1493; Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 51. – С. 07; Спр. 59. – С. 305; Спр. 64. – С. 1806-1810. 40Там само. – С. 1492; Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 56. – С. 1203-1208; Спр. 62. – С. 489; Спр. 64. – С. 1806-1810. 41 Там само. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 53. – С. 462; Спр. 58. – С. 300; Спр. 64. – С. 802, 1806- 1810. 42Там само. – Спр. 55. – С. 1203-1206; Спр. 57. – С. 1369-1372. 43Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 312. – С. 1492-1493; Спр. 64. – С. 1806-1810. 44Там само. – Ф. 14. – Оп. 1. – Спр. 58. – С. 331; Спр. 63. – С. 291. 45Там само. – Ф. 13. – Оп. 1. – Спр. 310. – С. 308; ф.14. – Оп. 1. – Спр. 56. – С. 1203-1208. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > У >
