Улашини

УЛАШИНИ (Влашини) - боярсько-земянський рід, слуги князів Острозьких. Відомо, що з другої половини XVI століття останнім служили представники дрібного шляхетського роду Улашинів (Влашинів), прізвище яких, очевидно, вказувало на їхнє волоське походження. Острозькі охоче набирали до своєї свити рицарів із наддунайських князівств.

Джерело:
Ігор Тесленко. Улашанівка чи Улашинівка?  До проблеми походження назви топоніма.

До появи однойменної осади над річкою Хоморою міг бути причетний шульжинецький боярин-зем’янин князя Василя-Костянтина Острозького Богдан Влашин — учасник одного з нападів на землі сусідньої Заславської волості (1575)16. Швидше за все, саме його нащадки або кровні родичі («Федір Улашин з братами»17) за наказом того ж патрона залюднювали обидві Улашинівки під Острогом. Утім, позиції Улашинів на княжому дворі з часом похитнулися. На їхні землі почав претендувати підскарбій Острозьких Семен Кричевич, і в підсумку родина змушена була (за пропозицією патрона) переїхати до Звягельської волості, де почала загосподарювати нову пустку. В її описі 1620 року фінал драматичної історії роду описаний доволі сухо: «Село Улашинівка — нова осада, яку Улашинам дозволено залюднювати замість тої, що відібрано в них під Острогом. Виставляли з неї трьох коней по-п’ятигорськи, на що [пан Улашин] показав лист небіжчика князя Костянтина під датою 2 жовтня, [виданий] в Острозі. За ним [князь] дозволяє їм осаджувати село і звільняє на шість років від військової служби»18.
З цитованого фрагмента випливає, що лист Улашинам видав князь Костянтин Острозький — але який із них? На початку XVII ст. жило двоє представників роду з таким іменем: відомий політик і меценат київський воєвода Костянтин Костянтинович і його онук Костянтин Олександрович. З огляду на те, що укладачі інвентаря показали себе людьми вельми чутливими до титулів, і в усіх місцях, де згадується перший з названих князів, іменують його «київським воєводою», можемо зробити висновок, що йдеться в документі таки про молодшого Острозького. Завдяки з’ясуванню цієї деталі ми можемо твердити про те, що нова Улашинівка почала заселятися десь у середині — другій половині 1610-х років, оскільки саме в цей час (у 1616-1618 роках) князь Олександрович розоряджався землями Звягельського маєтку. У 1629 році село тримали на ленному праві рідні брати Олександр і Прокіп, а також їхній кузен Іван Улашини, слуги Анни-Алоїзи Ходкевич19.
У другій половині XVII століття родина Улашинів розрослася. Одна її гілка залишилася на Волині і навіть через сто років продовжувала прислуговувати спадкоємцям князів Острозьких — острозьким ординатам20. Інша, хоча з часом і втратила Улашинівку, таки вкорінилася в Київському воєводстві. Її представники посідали тут невеликі маєтки. Схоже, що з-поміж київських членів сімейства найпомітнішою особою був посесор с. Сингаївки венденський скарбник Ґабріель Улашин (зг. у 1775-1779 роках)21.
Попри те, що в ХІХ столітті фамілія Улашинів не зникла й самé ім’я роду було добре відоме у шляхетських колах, стара назва осаджених ними сіл зазнала трансформації (Улашинівка → Улашанівка). Складно одразу сказати, що до неї призвело. Цілком очевидно, що це питання потребує подальшого дослідження. 

16 ЦДІАК України, ф. 21, оп. 1, спр. 18, арк. 67 зв.
17 Там само, ф. 25, оп. 1, спр. 67, арк. 736; Ковальский Н. Источники по социально-экономической истории Украины (XVI — первая половина XVII века): Структура источниковой базы. — Днепропетровск, 1982. — С. 72; Вихованець Т. Комарівка // Т. Вихованець. Частинка історії. Історико-краєзнавчі нариси. — Нетішин, 2016. — С. 91. 
18 BZNO PAN we Wrocławiu, dział rękopisów, № 3669/ІІ, k. 354. 
19 ЦДІАК України, ф. 11: Житомирський ґродський суд, оп. 1, спр. 2, арк. 225 зв.-226 зв. 
20 ANK, Archiwum Sanguszków, rękopisy, sygn. 102, s. 2; Національно-визвольна війна в Україні. — С. 517; Akta publiczne do interessu Ordynacyi Ostrogskiey należące. — Б. м., б. д. — S. 85. 
21 ЦДІАК України, ф. 2: Київський ґродський суд, оп. 1, спр. 62, арк. 18 зв.; спр. 72, арк. 131-131 зв.; спр. 93, арк. 237 зв.

Comments