УШAК-КУЛIКОВСЬКI. 1. Загальна характеристика та походження роду. УШАК-КУЛИКОВСЬКІ гербу власного/Наленч - У першій половині 1560-х років, під час війни між Великим князівством Литовським і Московським царством за Лівонію, Сиґізмунд Авґуст розмістив у своїх володіннях на Волині, успадкованих після королеви Бони, частину перебіжчиків із ворожого табору. Першими з’явилися Омелян Офрасимович, що фігурує також як Ушак Офрасимович та Омелян Абрасимов Вшаков, Лев Тимофійович Звєров, Захаріяш П’ятий, Володимир Семенович Заболоцький і Дмитр Водоп’ян. Пізніше прибули князь Григорій Федорович Подгорський, Петро Васильович Остаф’єв, Степан Шарапович і Мокій Олександрович Безщасний — всього дев’ять осіб. Із вихідців із Московського царства, які на початку 60-х років XVI ст. зупинилися в Кременецькому повіті, пустили тут коріння тільки князь Подгорський та Ушак Офрасимович. У 1629 р. родині належали села Тростянець, Лички, Острів (половина), Миків, Миківська Воля Яромль, Домашів і Пулганів у Луцькому та частина села Куликів у Кременецькому повітах. Джерело: Собчук В.Д. ШЛЯХТА РОСІЙСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ // Собчук В. Д. Від коріння до крони : Дослідження з історії князівських і шляхетських родів Волині XV - першої половини XVII ст. - Кременець. Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний за повідник, 2014. - 508 с.. Генеалогічний родовiд та бiограми . Ушак і Звєров приїхали з.листами монарха, за якими староста Миколай Збаразький мав виділити їм у селі Куликів по 3,5 служби людей і 60 бочок землі1 Підданих вони отримали, а землі не виявилося; у зв’язку з цим восени 1562 р. великий князь нагадав старості та дяку Андрію Івановичу, що проводив саме вол очну поміру, щоб знайшли приїжджим 120 бочок землі2. На початку наступного року ті виділили в селі Куликів 10 моргів і 1,5 прута, на яких сиділи городники, і 5 волок діброви й проробків у сусідніх селах Підлісці й Рудка, а оскільки ця земля була піщана, горбиста й поросла лісом, додали 2 волоки сінокосу на болоті біля Ікви3. Через кілька тижнів Сиґізмунд Август передав підданих і землю Звєрова, якого не було вже серед живих, Захаріяшу П’ятому. Першочергове завдання мігрантів полягало в тому, щоб закріпити за собою придбані маєтки, тобто домогтися перетворення їх із надань «на хлебокормлене» у вислуги з правом передачі в спадщину. Ушак отримав підтвердження на частку в селі Куликів на вічність у жовтні 1563 р.1, ще до появи II Статуту. Володіння землею супроводжувалося військовою службою. У разі потреби землевласник мав особисто виїжджати на війну й виставляти інших озброєних вершників, кількість яких залежала від розмірів маєтку. На місці збору війська складалися списки, до яких уносилася шляхта, що приїжджала для відбування служби. З 60-х років XVI ст. відомі два такі переписи — 1565-го й 1567-го років. У першому з них знаходимо тільки одного з наших знайомих — Омеляна Ушака-Куликівського4, а в другому — того самого Омеляна Вшаковича і якогось Захаріяша, який при загоні Ярофія Гостського ставив «1 конь без зброй з рогата»5. Можна думати, що це був відомий нам П’ятий, сусід Гостського по маєтку в Кременецькому повіті. Обидва рази військо збиралося для війни з Москвою. Вихідців із Росії посилали й для захисту південних рубежів від наскоків зі степу. Ушака й Заболоцького зустрічаємо також у ролі королівських дворян6. Перша дружина Ушака-Куликівського невідома, а другою була сестра Оксимії Товмачівни на ім’я Овдотя, дочка шляхтича Григорія Товмача-Борківського, з посагом 100 кіп грошів речами й частиною згаданого вище села Борок4. Омелян Ушак-Куликівський 1599 р. загинув від рук слуги свого давнього ворога Яна Любешовського10. Село Куликів (у тому числі частину Захаріяша П’ятого, 1570 р. надану «до воли и ласки господарьской», а 1577 р. на вічність 11 успадкували сини Григорій, Миколай, Олександр, Адам і Яків12, а набуту завдяки шлюбу частину села Борок він продав ще 1576 р.13 1 ЛННБ України, ВР, ф. 91, спр. 140.1.2, арк. 93-95. Один із дослідників помилко во виводив рід Ушаків-Куликівських із тюркського середовища (див.: Dziadulewicz S. Pierwiastek turański u szlachty ukraińskiej... - S. 139). 2 ЛННБ України, BP, ф. 5, on. З, од. зб. 2116. 1 ЛННБ України, ВР, ф. 91, спр. 140.1.2, арк. 91 зв.-92 зв. 4 ЛМ. - Отд. 1, ч. 3. - Стб. 423. 5 Там же. - Стб. 1252, 1243. 6 Ушак 1563, 1570 й 1577 рр., Заболоцький 1577 р. (ЛННБ України, ВР, ф. 91, спр. 140.1.2, арк. 91-96; ЦДІАК України, ф. 22, on. 1, кн. 5, арк. 35). 4 ЦЦІАК України, ф. 22, оп. 1, кн. 6, арк. 83 зв.-84 зв. 10 ПЯТАК України, ф. 22, on. 1, кн. 11, арк. 430 зв.-435. 11 ЛННБ України, BP, ф. 91, спр. 140.1.2, арк. 91-96. 12 Boniecki A. Herbarz Polski... - Т. 13. - S. 154-156. 13 ЦДІАК України, ф. 22, on. 1, кн. 5, арк. 11а зв. ІІ Григорій Омелянович Ушак Куликовський земск.подсудок.Кременец (1619-1622). Село Куликів (у тому числі частину Захаріяша П’ятого, 1570 р. надану «до воли и ласки господарьской», а 1577 р. на вічність 11 успадкували сини Григорій, Миколай, Олександр, Адам і Яків12, Grzegorz, Mikołaj v. Michał, Aleksander, Adam i Jakób; bracia Uszakowie Kulikowscy, zawarli 1595 i 1601 r. układ z Libiszowskim (Woł. I f. 150, 288, 708 i 771). 1603 Листопада 13, Зізнання про вручення позовів..... від пп. Григорія, Миколи, Олександра і Адама Ушаків Куликовських за спустошення Куликівської діброви, потраву сіножатей і ін., док. № 164, арк. 292. Григорій Омелянович 1608 р. купив у князя Стефана Сокольського чи малий маєток у Луцькому повіті в складі шести сіл і двох дворів, із набуттям якого перетворився в досить заможного шляхтича1. З Кременецьким повітом його зв’язують не тільки невеличка частина в селі Куликів, а й важливий на той час у повітовій ієрархії уряд кременецького земського підсудка, займаний з 1619 до 1623 р.2, який свідчив про міцні позиції серед місцевої шляхти, оскільки був виборним і залежав від її ставлення до претендентів. 1629 р. діти цього із синів російського мігранта мали в Луцькому й Кременецькому повітах 225 димів3. Справа між паном Григорієм Ушаком-Куликовським і Луцьким магістратом, яку розглядали в Луцькому гродському суді 1608 р. З неї довідуємося, що піддані Куликовського Петро та Іван втекли від пана разом з родинами і майном до Луцька, де оселилися з відома міського магістрату. Проте їхній патрон виявився людиною енергійною він не лише відшукав втікачів, а й виграв суд з міською владою, яка незаконно прийняла їх під юрисдикцію. Зрештою, бурмістр змушений був привести до суду цих невдах разом із їхнім майном і офіційно передати законному пану. Формалізована актова мова не змогла приховати драматизм ситуації: піддані та їх родини плакали, просили володаря вибачити їх і відпустити. Григорій Куликовський, який, за власним свідченням, уже «тримав їх у руці», послухав поради «зацних» (достойних) людей і, отримавши від Петра та Івана компенсацію за шкоду, відпустив їх на свободу [13, арк зв.]. Григорій Омелянович подарував Луцькому братському монастирю ірунт на Святій горі на передмісті Луцька за Глушцем8; Троїцькій церкві в селі Тростянець, де заповів поховати його останки, записав дві волоки поля й частину щорічних доходів маєтку, а також зобов’язав спадкоємців збудувати тут замість дерев’яного мурований храм1. 11 ЛННБ України, BP, ф. 91, спр. 140.1.2, арк. 91-96. 12 Boniecki A. Herbarz Polski... - Т. 13. - S. 154-156. 1 ЦДІАК України, ф. 22, on. 1, , кн. 16, арк. 28-29 зв. (зберігся фрагмент запису листа в книгу, дата і місце складання угоди втрачені). Надбання становили двір у Луцькому замку, двір і село Тростянець, село Теребин, воля села Лички, пів села Острів, село Домашів, час тина села Полганів). 2 Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej... - Т. З, zesz. 5. - S. 54, nr 94. 3 Баранович O. Залюднення Волинського воєводства... - С. 61, 108. Родині належдали села Тростянець, Лички, Острів (половина), Миків, миківська воля Яромль, Домашів і Пулганів у Луцькому та частина села'Куликів у Кременецькому повітах. 8 Горін С. Монастирі... - С. 215. 1 ЦДІАК України, ф. 22, on., кн. 16, арк. 28-29 зв. (зберігся фрагмент запису листа в книгу, дата і місце складання угоди втрачені). Надбання становили двір у Луцькому замку, двір і село Тростянець, село Теребин, воля села Лички, пів села Острів, село Домашів, частина села Полганів). Миколай Омелянович Ушак Куликовський 1603 Листопада 13, Зізнання про вручення позовів..... від пп. Григорія, Миколи, Олександра і Адама Ушаків Куликовських за спустошення Куликівської діброви, потраву сіножатей і ін., док. № 164, арк. 292. Олександр Омелянович Ушак Куликовський бл. 1616–1619 рр Кременецький Гродський суддя. Grzegorz, Mikołaj v. Michał, Aleksander, Adam i Jakób; bracia Uszakowie Kulikowscy, zawarli 1595 i 1601 r. układ z Libiszowskim (Woł. I f. 150, 288, 708 i 771). 1603 Листопада 13, Зізнання про вручення позовів..... від пп. Григорія, Миколи, Олександра і Адама Ушаків Куликовських за спустошення Куликівської діброви, потраву сіножатей і ін., док. № 164, арк. 292. Володіння Олександра Омеляновича були значно скромнішими. До успадкованої після батька частини в селі Куликів він додав отчину своєї дружини Федори Григорівни Дедеркало — частину в селі Дедеркали й се ло Бриків і 1629 р. сплатив податок за 49 димів4. Але позиції його в повіті зумовлювалося не тільки розмірами маєтку, а й займаними тривалий час ґродськими урядами5. 4 Баранович O. Залюднення Волинського воєводства... - С. 108; ЛННБ України, ВР, ф. 91, спр. 228.V.3, арк. 3. 5 Там само, ф. 103, on. 1, спр. 6328, арк. 44; спр. 6346, арк. 127. Адам Омелянович Ушак Куликовський Grzegorz, Mikołaj v. Michał, Aleksander, Adam i Jakób; bracia Uszakowie Kulikowscy, zawarli 1595 i 1601 r. układ z Libiszowskim (Woł. I f. 150, 288, 708 i 771). 1603 Листопада 13, Зізнання про вручення позовів..... від пп. Григорія, Миколи, Олександра і Адама Ушаків Куликовських за спустошення Куликівської діброви, потраву сіножатей і ін., док. № 164, арк. 292. Адам Омелянович 1629 р. мав 8 димів у селі Куликів6. Незабаром його діти осиротіли. 6 Баранович О. Залюднення Волинського воєводства... - С. 108. Яків Омелянович Ушак Куликовський Grzegorz, Mikołaj v. Michał, Aleksander, Adam i Jakób; bracia Uszakowie Kulikowscy, zawarli 1595 i 1601 r. układ z Libiszowskim (Woł. I f. 150, 288, 708 i 771). ІІІ Стефан Григорович Ушак Куликовський 7 грудня. 1640 р. записав 200 золотих на братську церкву в Луцьку, по 100 золотих на Успенський монастир у Почаєві та Богоявленський братський монастир у Кременці, по 10 золотих на два луцькі й чотири кременецькі шпиталі, по 10 золотих на сорокоусти в храмах Луцька, Тростянця й Куликова та заповів поховати його в братській церкві у Луцьку2. 2 Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej... - Т. З, zesz. 5. - S. 54, nr 94 Ганна Адамовна Ушак Куликовська Дочка Ганна, яка близько 1638 р. вийшла заміж за Олександра Добринського, за заповітом батька, повинна була отримати 1000 золотих, та брати й сестра не змогли сплатити цю суму грошей. Через півтора року Ганна померла, подарувавши перед смертю Почаївському монастирю та церквам у селі Куликів і сусідньому містечку Орлє, де проживала з чоловіком, по 100 золотих зі свого приданого. Ченці затіяли спір за записані їм гроші, який закінчився в грудні 1643 р. вироком Кременецького земського суду про баніцію братів Костянтина, Самуїла, Петра й сестри Федори Ушаків-Куликівських, тобто позбавлення їх прав і вигнання за межі держави, а літом наступного року цей присуд підтвердив трибунал7. 7 Материалы по истории Почаевской лавры...-Вып. l.- C . 35-36,118-120. Костянтин Адамович Ушак Куликовський Його сестра Ганна померла, подарувавши перед смертю Почаївському монастирю та церквам у селі Куликів і сусідньому містечку Орлє, де проживала з чоловіком, по 100 золотих зі свого приданого. Ченці затіяли спір за записані їм гроші, який закінчився в грудні 1643 р. вироком Кременецького земського суду про баніцію братів Костянтина, Самуїла, Петра й сестри Федори Ушаків-Куликівських, тобто позбавлення їх прав і вигнання за межі держави, а літом наступного року цей присуд підтвердив трибунал7. Компаньйон Маєра Давидовича Арон Мошкович, названий у джерелах суконником, теж веде активну фінансово-підприємницьку діяльність. У 1644 р. він дав під запис шляхтичу Костянтину Ушаку Куликовському сукна на 55 злотих, але несвоєчасне повернення грошей призвело до того, що віддавати вже потрібно було утричі більше – 165 злотих. (Ф. 22 (Кременецький земський суд), оп. 1 – Спр. 46, арк. 232-233). 7 Материалы по истории Почаевской лавры...-Вып. l.- C . 35-36,118-120. Самуїл Адамович Ушак Куликовський Петр Адамович Ушак Куликовський Федора Адамовна Ушак-Куликівська Куліковські г. Наленч з Кулікова прид. Ушак в Кременецькім 1622 р на Волині. Род Куликовских, писавшийся Ушак-Куликовские, южно-русского происхождения, оставался верен православию до 1730. Этот род Куликовских был внесён в VI часть родословных книг Волынской и Минской губерний. Куліковські герба власного, Олександр придомок Ушак, в р. 1626 суддя гродський кременецький. Також приписують тим Куліковським герб Наленч. с. Куліково воев. Волинське, пов. Кременецький. Седіли в Кременцю та с. Куліково (зараз с. Куликів, Кременецького р-ну Тернопольської обл) Teodor Uszak-Kulikowski z Kulikowa h. Nałęcz miecznik Bracław, 1730-1744 & Aleksandra Kurdwanowska Grzegorz Uszak-Kulikowski z Kulikowa h. Nałęcz (numeracja "Sosa-Stradonitz" 4) & ; (numeracja "Sosa-Stradonitz" 5) Anastazja Łącka Шляхта Ошмянского повета. Пользовалась гербом Drogomir и придомком Куликовский. В 19-м веке проживала в Сольской и Жупранской парафиях - Гаудзевичи, Ивашковцы, Стымони, Рудзишки, Медрыки... Имели родство со шляхетними Ковзанами, Дронсейками, Пашкевичами, Ковнацкими, Мацулевичами, Саблинскими... С 1850-х упоминаются как мещане и однодворцы. Aleksander Uszak Kulikowski, podstarości krzemieniecki 1538 r. ¶ Adam procesował się z Firlejem 1628 r., żonaty z Anastazją Pławińską 1632 r. (Ibid. V. B f. 290). Aleksander, sędzia grodzki krzemieniecki 1626 r.; dziedzic Borku, Kordyszów Stawu, Sadków, w krzemienieckiem, 1638 r., z żony, Teodory Dederkałówny, miał syna Andrzeja, elektora Władysława IV-go, który 1638 r. wniósł do grodu krzemienieckiego manifest, o spaleniu wszystkich dokumentów na dobra wszelkie. Andrzeja, z Katarzyny Parulskiej, zastawnej posessorki Lachowiec 1662 r., córka Eufrozyna za Janem Łaszczem 1682 r. (Arch. I. Z. Ros. II; Zap. Lub. 38 f. 567; Kij. V. 904; Teka Rulik.). ¶ Grzegorz, podsędek krzemieniecki 1619 r., dziedzic Kulikowa 1600 r., zastawny posiadacz dóbr Trostenieckich od książąt Sokolskich 1602 r., nabył te dobra 1608 r. na własność, spisał testament 1623 r. i wkrótce umarł, pozostawiwszy z żony, Anastazji Maciejówny Łąckiej, dzieci: Stefanję, za Semenem Horodyskim 1616 r.; Aleksandrę, za Semenem Hulewiczem Wojutyńskim 1618 r. i małoletnich Jana, Stefana, Pawła, Jerzego, Samuela, Maruszę i Annę, dziedziców Trosteńca i Mykowa, zawierających układ z Krasińskim 1623 r. (Bracł. VI f. 714; Woł. V. B f. 198 i Teka W. Rulik.). ¶ Stefan spisał testament 1641 r. i umarł bezdzietny. ¶ Jan, elektor Władysława IV-go i Jana Kazimierza, dziedzic Połkanowa 1646 r. (Kij. IV D f. 1161 i VI D f. 22), z żony, Katarzyny Chrynickiej, 2-o v. Orchowskiej, miał tylko córki: Marjannę Konstantowę Hurkową i Annę, niezamężną 1654 r. ¶ Paweł zaślubił 1636 r. Marjannę z Rohoźna Rohozińską, 2-o v. Bazylowę Massalską i pozostawił dzieci: Marcina, Teodora, Eufrozynę i Krystynę, żonę Eustachego Pągowskiego, które wraz z córkami Jana pozwał i zasądził o długi Stankar 1654 r. Teodor i siostra jego Krystyna i Hurkowie, procesują się 1693 r. o spadek po Stefanie, Samuelu i Annie, stryjach i ciotce swoich (Woł. VII. A f. 42; IX f. 358 Bracł. XIV f. 772). Teodora i Aleksandry z Kurdwanowskich dzieci: Daniel, miecznik bracławski, Barbara, Teresa i Marjanna, pozwani 1705 r. przez ciotką Pągowską o najazd Trosteńca (Bracł. XIV f. 1038 i 1049). ¶ Daniel, z miecznika został 1724 r. wojskim bracławskim, a 1739 r. wojskim wołyńskim; 1726 r. zasądził Sławoszewskich w sprawie o Trosteniec. Syn jego Teodor, ożeniony był z Elżbietą Kaletyńską, stolnikówną owrucką, która, rozwiódłszy się z nim, wyszła za Stanisława Jełowickiego. On może był owym nie nazwanym z imienia miecznikiem bracławskim, zmarłym 1744 roku (Sig.). Marjanna, żona Karola Szandyrowskiego, chorążego bracławskiego w 1720 roku. Katarzyna, żona Kazimierza Boniakiewicza 1730 roku (Kij. IX f. 912 i XI f. 32). ¶ N., proboszcz w Krasnoborzu, zeznał zapis 1729 r. na kościół miejscowy (Teka Rulikows.). ¶ Michał Kazimierz Uszak Kulikowski, stolnik czerniechowski i pisarz grodzki piński 1701 r., wojski piński już 1710 r., żył jeszcze 1717 r., kilkakrotny poseł na sejmy i członek różnych komisji (V. L.; Akta XIII i XXVII). Antoni, elektor Stanisława Augusta, z powiatu starodubowskiego. Antoni, krajczyc piński 1775 r. (V. L. VIII f. 459), a krajczy piński 1780-1790 r. ¶ Józef z synem Karolem, syn Michała Teodora, wnuk Jana, prawnuk Anzelma, syna Piotra, wylegitymował się ze szlachectwa 1844 r., w gubernji kijowskiej, a Adam Feliks z córkami: Marją Heleną i Marceliną, Jerzy z synami: Ludwikiem i Władysławem i Aleksander z synem Aleksandrem, synowie Albina, wnukowie Dominika, prawnukowie tegoż Jana, syna Anzelma, 1884 roku tamże (Spis.). Rodzina: Kulikowski Herb: Nałęcz Gniazdo: z Kulikowa w powiecie krzemienieckim Wstęp: Wittyg twierdzi, że pieczęć Aleksandra z 1626 r., przedstawia jakby podkowę ocelami na dół a pod nią węża, jednak sądzę z podanego rysunku, że to Nałęcz, a tylko nie wyraźnie odbita pieczęć spowodowała autora do wytworzenia nowego herbu |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > У >