Тарасевичі

Наступним священиком любецьких церков Святої П’ятниці та Святого Євстафія був
Іван Тарасевич (з роду шляхтичів Тарасевичів). Відомо, що у 1547–1548 рр. він взяв «у от
куп» два озера на Зміївському острові, що належали любецьким боярам Більдюжкам
(Більдюгам) [7, с. 41; 14, арк. 215 зв.]. 18 січня 1548 р. Софія Гаштольд-Верейська
підтвердила права священика Івана Тарасевича на володіння озерами Зміївським та
Глибоким неподалік Любеча: «ижъ на церковь Божую Святой Пятници, Светого Евстафія, 
два озерци, Глубокое а Змеи, с потежми своими» [7, с.41; 9, с. 144].
7. Лазаревский А. Н., Константинович Н. К. Обозрение Румянцевской описи Малороссии / А. Н. Лазаревский, Н. К. Константинович. – Чернигов: Изд. губ. стат. комитета, 1866. 
– 857 с. 
9. Милорадович Г.А. Любеч Черниговской губернии Городницкого уезда. Родина
преподобного Антония Печерского. Изд. Общества истории и древностей Российских
при Московском университете. – М.: Университетская типография («Катков и К0
»), 1871. – 52 с. 
14.ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 6. – Генеральний опис Лівобережної України
(1765–1769 рр.). – 1898 Арк.

Під прапорами Б.Хмельницького загинув як козак «відомий перед повстанням жовнір війська Речі Посполитої» Йосиф Велецький (Величковський) . 
1660.1.05. любецький «обиватель» Омелян Тарасевич з дружиною Федосею продав любецькому священику Григорію Пронкевичу «огород» (колишній Стосаківський) . 
1670 р. Прокіп Величковський отримав разом з іншими шляхтичами Любецького замку універсал від гетьмана Д.Многогрішного . 
1674 р. Іван Тарасевич займав уряд чернігівського «бурмистра», тоді ж він згадується як «наместник войтовский». Вочевидь, що він займав цю посаду (можливо з деякими перервами) протягом майже двадцяти п'яти років. Остання згадка про нього у вересні 1698 р. 
У 1696 р. Величковські названі «старинными людьми» і одними із власників Величковщини. Серед «сябрів» цього грунту знаходимо Миколу та Васка Тарасевичів, Миколу та Процка Величек (Величковських) . 
Прізвище ще одного Величковського – Яцка, знаходимо у копії купчого запису 1707 р. 1713 р. козаки с.Велички Якуб Тарасевич, Микола та Васко продають Дробишевський «грунт» П.Полуботку за 400 «золотих готових грошей». 
Микола Тарасевич з одного двора і грунту служили з племінником Павлом Романовичем і Григорієм Тарасевичем (1724). 
Сам Микола Тарасевич розпочав службу з 1687 р., брав участь у 17 бойових походах, став курінним отаманом міським любецьким . 
1717 р. Василь та Якуб Тарасевичі продали П.Полуботку «грунт» на р.Вертечі біля с.Неданчичі . 
У 1751 р. в с. Сухих Величках проживали козаки Павло Якубович Тарасевич з братами Семеном і Павлом, а також Ілля Романович Тарасевич з братом Остапом .
1718 р. Іван Скоропадський надає ніжинському полковому хорунжему Івану Величковському с.Ільїнці Вертієвської сотні. 
У 1727-1736 рр. Іван Васильович Величковський згадується як осавул Ніжинського полку, у 1734-1739 рр. – як ніжинський обозний. У 1744 р. ніжинський полковий обозний Величковсь¬кий володів 25 селянськими дворами та 4 млинними колами.
У 1720 р. у с.Величкі мешкали Артем та Яків Тарасевичі . Хтось із Тарасевичів входить у 1722 р. до складу Гетьманської канелярії, серед його обов'язків був, зокрема, розгляд судових справ . 
У 30-ті рр. XVIII ст. знаходимо у с.Величкі малопгрунтових козаків Василя, Павла, Романа, Івана та Григорія Тарасевичів . 
У 1741 р. козак любецької сотні Тарасевич володів частиною с.Неданчичі. 
У с.Величкі у 1744 р. жили малогрунтові козаки Іван та Купрій Тарасевичі, у с.Ковтуни мешкала «малогрунтова» удова Івана Тарасевича, у с.Козел володів «грунтом» з.т. Йосип Величковський. 1750 р. Сава Величковський був любецьким сотником. Серед козаків Любецької сотні у 1762 р. знаходимо Івана Тарасевича .
Comments