Сулятицькі

СУЛЯТИЦЬКІ - дрібношляхетський рід Жидачівщини.

Ігор Cмуток. Дрібношляхетські роди Жидачівського повіту на Перемишльщині у XVI – початку XVII ст.


СУЛЯТИЦЬКІ (Sulatyccy) – земянський рід, у XVІ–XVIІI ст. землевласники у Львівській та Галицькій землях.

1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).

Джерела:
– засвідчення шляхетства коронним трибуналом 1640 р. (Semkowicz W. Wywody szlachectwa w Polsce. – n. 243).
– Paprocki B. Herby rycerstwa polskiego. – S. 697.
– Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том VІІІ. – S. 561.
– Грушевський М. Історія України-Руси. – Том VI. – S. 240.
– Źródła dziejowe. – Tom XVIII. – Część II. – S. 331.
– Wyrostek L. Rόd Dragόw-Sasόw. – S. 87.

2. На червоному полі срібна стріла вістрям вгору над срібним півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита червоно-срібний намет (герб Сас).

Джерела:
– Paprocki B. Gniazdo cnoty. – S. 1108–1109.
– Okolski S. Orbis Polonus. – Vol. IІI. – P. 202.

Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/sulyatytski/

Osiadły poniżej Balic nad Świcą ród Sasów-Sulatyckich wydobywa na jaw 
dopiero Semon-Seńko podpisem na aktach homagjalnych 1427 r. k Po dłuższej 
przerwie występuje w konfederacji 1464 r. Protazy*; z zapiski 1472 r. dowiadujemy 
się, że należy on do liczniejszego rodzeństwa, które pozostawił Juch no, mianowicie 
Maszka, Andrzeja, Daniela, Fedor a oraz M a r u s i ę, wówczas już żonę Iwaśka 
z Turki na Pokuciu 8. Protazy nabył r. 1475 połowę Poluchowa w Lwowskiem 4. Znów 
brak źródeł aż do 1546 r., kiedy widzimy M a r u s i ę, żonę Jana Sulatyckiego 5. W każ­
dym razie Sulatycze nie wychodziły z ich posiadania, ani też nie uległy konfiskacie.
Herb swój podali przy wywodzie1 Żurakowskich 1640 r.6
1 Notaty, nr 829. 2 Agz. VII. nr 55. * Ib. XII. 3563 — 3564. 4 Bibl. Ossolińskich
1863 str. 26. 6 Matr. Sum. IV. 7566. 8 Semkowicz, Wywody nr 243.

Тривалий час рід не підтримував жодних контактів з Перемишльщиною. Принаймні, жодних документальних згадок про це немає. Щойно наприкінці XVI – на початку XVII ст. якийсь Петро Сулятицький нетривалий час провадив майнові справи з шляхтою села Браткович у Стрийському повіті. Зокрема, в 1599 р. він квитував місцевого священика Михайла Винницького, а в наступному році заставив Сенькові Гординському маєтки, в свою чергу заставлені йому Іваном Рудницьким, у розмірі 70 зл.24 Петро був одружений з Марією Літинською, а його син у 1621 р. взяв за жінку Фенну, дочку згаданого Сенька Гординського Переслуха25.
24 ЦДІА України у м. Львові, ф. 14,Спр. 64, c. 1183; спр. 65, c. 1539-1542.
25Там само. Спр. 92, c. 99-101, 110-111.
Comments