СТРУТИНСЬКІ - дрібношляхетський рід Жидачівщини. Ігор Cмуток. Дрібношляхетські роди Жидачівського повіту на Перемишльщині у XVI – початку XVII ст. Przekroczywszy pasmo wzgórz na wschód od Świcy, spotykamy w dolinie Łom.nicy i jej dopływów podobny szereg gniazd współherbowych. Najwyżej usadowili się nad Czeczwą Sasowie Strutyńscy. Przywilej na Strutyn, zwany dawniej Sity.czynem, pisany był po rusku i zawierał warunek służby jedną włócznią oraz trzema łucznikami15. Pochodził najprawdopodobniej od Opolczyka. Właściciele występują w źródłach bardzo rzadko, a księgi sądowe nie notują ich wogóle; mimo to rozpo.znajemy ich łatwo, gdyż rodowcy używają stale przydomku Berla-Berlicz od wołoskiego imienia Berilo*. Pierwszy ze znanych dziedziców, Tatomir Berlicz Strutyński, po.zwał 1411 r. Daniela Zaderewickiego przed księcia Fedora Lubartowicza z powodu naruszenia granicy między Strutynem a Rożniatowem, wówczas własnością Daniela. Książe wytyczył granice przy pomocy starców i wystawił odpowiedni dokument w obecności świadków, których widzieliśmy już w procesach Dzieduszyckich 1 2 *. Wśród ułaskawionych przez Jagiełłę ziemian w związku z powstaniem Świdrygiełły figuruje Dziordź Strutyriski 1431 r.s. Zapis na majętność rodową przedłożył 1469 Daniło* a równocześnie uzyskał Piotr Berła stwierdzenie posiadania jakiejś Jurjówki nad rzeką Twarą5. Z powodu opuszczenia szeregów 1497 r. uległy dobra I waś ka i Łu.kasza konfiskacie6. Część Lewka spadła z powodu zbrodni zabójstwa na brata Waśka 1512 r.7. Do Strutyna weszli na pewien dział w początkach w. XVI Paniowscy8. Herb Strutyńskich znany z wywodów 1640 r.9 18 Źródła dziejowe XVIII/1 B. str. 59. 1 Kadlec, o. c. str. 451. 1 Przegląd archeologiczny, zeszyt I. Lwów 1882 r. str. 80—84. Co do autentyczności aktu zajmu.jemy stanowisko poprzednie. Do trafnych uwag pod tekstem X. P et r u s z ę wi e ż a powrócimy jeszcze w rozdziale końcowym. * Prochaska, Przebaczenie królewskie ziemianom oleskim 1431 r. Kw. Hist. IX. str. 43. * Źródła dziejowe XVIII/1 B. str. 59. » Agz. X. nr 183. Osady tej nazwy nie można bliżej oznaczyć. ‘ Matr. Sum. II. 1093. 7 ib. IV. 1365. 8 Ib. IV. 19740. 9 Semkowicz, Wywody, nr 243., 250 Струтинські. Їхні контакти з перемишльською шляхтою, на перший погляд, так само як і в Рожнятівських, обмежуються шлюбом та поодинокими згадками про тимчасове користування заставленою земельною власністю. Так, в 1550-х роках Кость Корчинський взяв за дружину Федору, дочку Васька Струтинського Берла70. Тоді ж Павло Струтинський Берлич тримав у заставі земельну власність у с. Крушельниця від священика Івана Крушельницького71. Втім, в родині Струтинських було відгалуження, що тісно пов’язало свою долю з Перемишльщиною. Мається на увазі війтівсько-князівський рід з с. Лімна Самбірського староства. Залишається відкритим питання, яким чином брати Федько і Яцько, котрі у 1519 р. заснували Лімну72, були пов’язані зі Струтинськими, коли і за яких обставин вони або їхні попередники залишили родинне гніздо. Про приналежність до Струтинських, натомість, вказує специфічна характерна для більшості війтівсько-князівських родин шляхетського походження форма вживання прізвища. У XVII - XVIII ст. такі родини вважали за необхідне поряд з прізвищем, похідним від назви села, де вони утримували війтівство-князівство, вказувати місцевість, первісне родинне гніздо, з якого вийшли їхні предки. Таким чином, з’явилися Нанівські з Тернової, Лопушанські з Комарник, Стрільбицькі з Кульчиць, зрештою – Ломницькі з Струтина73. Струтинські – єдиний рід з Жидачівщини, що був задіяний у колонізації королівщин в Перемишльській землі. 70ЦДІА України у м. Львові. Ф. 8, оп. 1, спр. 1, c. 120-121, 649-650. 71Там само. С. 152-153. 72Matricularum Regni Poloniae Summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservatntur. Varsoviae, 1919. P. V: Sigismundi Augusti regis tempora complectens (1548-1572). V. 1: Acta cancellariorum 1548-1572.№ 3015. 73 ЦДІА України у м. Львові, ф. 13, оп. 1, спр. 434, c.84; спр. 438, c. 2273; ф. 14, оп. 1, спр. 118, c. 957-959; спр. 120, c. 405-408. СТРУТИНСЬКІ (Strutińscy) – земянський рід, у XVІ–XVIІI ст. землевласники у Львівській, Галицькій та Белзькій землях. 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела: Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/strutynski/ |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > С >
