СТРИЖОВСЬКІ пани СТРИЖОВСЬКІ – панський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Смоленській та Брацлавській землях. Підтвердженням тези про переорієнтацію північної частини Східного Поділля на Київ, як центр політичної влади, говорить переказ Гнівоша Стрижавського про втрачені привілеї під час пожежі у Вінницькому замку 1580 р. Серед них згадується привілей на володіння Стрижавкою (північніше Вінниці – А.В.), який отримав предок Гнівоша Олександр від великого князя київського Володимира (1362–1394). Informacje o Strzyżowskich podaję na podstawie: Archiwum Państwowe w Krakowie, oddział na Wawelu (dalej — AP w Krakowie), zespół Archiwum Sanguszków (dalej — AS), Teki Rzymskie, teka XXVI, N 64; teka XXIX, N 48, 79; teka XXX, N 1; Ukraina.— Dz. II.— S. 299,382, 402—403, 415, 425, 452, 520, 537—538, 540, 554, 560, 626; Dz. III.— S. 708, 710; Документи Брацлавського воєводства...— C. 192— 193, 206—208, 232—234, 266, 272— 274; Pułaski F. Opis 815 rękopisów Biblioteki Ord. Krasińskich.— Warszawa, 1915.— S. 339; Нейман-ь Ц. Старая Брацлавщина и ея люди / / Киевская Старина.— К., 1889.— Т. XXV.— Май и іюнь.—С. 538; Т. XXVII.— Октябрь.— С. 105, 112; Herbarz Polski...— 1900.— Т. III.— S. 347; 1904.—Т. VII.— S. 393; 1907.— Т. XI.— S. 291; Mazur К. W stronę integracji z Koroną...— S. 423; Litwin H. Napływ szlachty polskiej...— S. 210; його ж. Rody pańskie Kijowszczyzny..—S. 278; Отамановський В. Д. Вінниця в XIV—XVII століттях.— Вінниця, 1993.— С. 399—400. 1. На червоному полі три срібних вруба.
Джерела: – печатка Гнівоша Дмитровича Стрижовського 1569 р. (Kutrzeba S., Semkowicz W. Akta unji Polski z Litwą. – S. 335, n. 148, poz. 79). – печатка Гнівоша Дмитровича Стрижовського 1584 р. (ANK, AS, Teka ХVІ, Plik 63). – печатка Гнівоша Дмитровича Стрижовського 1589 р. (AGAD, AZ, Sygn. 2680, st. 11, 21). – печатка Гнівоша Дмитровича Стрижовського 1599 р. (ANK, AS, Teka ХХІІІ, Plik 58, st. 268). 2. На червоному полі три срібних вруба; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику три страусових пера, навколо щита червоно-срібний намет (герб Корчак).
Джерела: – печатка Ганни Федорівни Стрижовської 1635 р. (ЦДІАК, ф. 223, оп. 1, спр. 223, арк. 2). Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/stryzhovski/ І Юшко (1455) ІІ Лехно Юшкович (1490) ІІІ Дмитро Лехнович (1506,1550) IV Гнівош Дмитрович Стрижовський W pierwszym okresie po unii lubelskiej jednym z bardziej znaczących rodów bracławskich byli Strzyżowscy, stanowiący jedną z gałęzi Koszków. W 1569 r. reprezentował ich Gniewosz Dymitrowicz, zamożny szlachcic, którego bracławskie majątki obejmowały dwa kompleksy dóbr: wokół Strzyżawki (Стрижавка) pod Winnicą oraz Janowa (Іванів) i Bajkowki (Байківка) nad Bohem, tuż przy granicy z województwem podolskim. Strzyżowscy posiadali też rozległe, choć słabo zagospodarowane dobra w województwie kijow.skim— Szczerbów, Irhaczew, Kisorycze i Dzietkowiec. Do 1602 r. wyprzedali się z wszystkich majątków kijowskich. Pozbyli się także niektórych dóbr bracławskich. Sprzedając Szczerbów Rużyńskim dołączyli do transakcji także Janów, a kilka lat później ustąpili także Bajkowkę Druckim-Horskim (1596 r.), którzy przyłączyli ją do swojej włości pikowskiej. Gniewosz został w 1574 r. mianowany wojskim Winnickim, która to godność miała jeszcze wów.czas poważne znaczenie, będąc jedynym oprócz chorąstwa niesądowym urzędem ziemskim (pełną hierarchię urzędów ziemskich ustanowiono po 1588 r.), a w 1578 r. otrzymał przywilej królewski na ufundowania zamku i miasta w Janowie oraz prowadzenie tam handlu i wyszynku. Pan Gniewosz był też posłem na sejm unijny 1569 r. jego koligacje obejmowały zarówno Wołyń, jak Bracławszczyznę. Gniewosz zmarł w roku 1609, lub nieco później. О том, что Кошчичи держат Стрижавку сказано в Описи Винницкого замка 1545 года (Źródła dziejowe. T. 6, 1877, S. 115; "у Стрижовци а в Янєвє, в ьшміньах Кошчиньіхь а вдовьі Сасиновоє, дєвєносто члвка..." стр. 220http://shron1.chtyvo.org.ua/Kr...5_roku.pdf ), а другие имения в Брацлавщине (озеро Удеч, Польчиковъ, Чозовъ, Плисковъ Хановъ, Осипковъ, Воробевцы, Хвальковъ, Черемошны, Иголковъ, Игнатовды, Шпековъ, Деремчинцы, Кобылаи) держали " старшие земяне" Иван с братом Андреем Кошчичи (Źródła dziejowe. T. 6, 1877, S. 118, 126; "особи старших зємян, то ест: Йван Кошка з братомь Андрєємь", стр. 234http://shron1.chtyvo.org.ua/Kr...5_roku.pdf), где те же пустые села после нападения татар сдают болаховцам, а людей своих держат в Винницеhttp://www.runivers.ru/bookrea...6/mode/1up. См. также: Документи Брацлавського воєводства 1566 – 1606 років / Упор. М. Крикун, О. Піддубняк; Вступ. ст. М. Крикуна. – Л., 2008. – 1220 с.http://chtyvo.org.ua/authors/K..._rokiv.pdf. У березні 1578 р. у Брацлавському воєводстві під час наїзду підданих Ф. Кміти Чорнобильського на володіння Г. Стрижавського с. Снивоту, постраждав млин: «кола два мучних і третє ступне порубали… жєлєза млыновыє побрали, а мєльницы двє, скрыни порубавши, посчєпавши и збожє з них выбравши...» [24, c. 223–227]. Майже так само швидко позбулися своїх київських володінь Стрижовські, які відразу після унії володіли досить чималими, але слабко освоєними землями на кордоні із Брацлавщиною (Щербів, Вербове, Іргачів), а також успадкованими від Білих частинами (разом із Останками) маєтностей у Овруцькому повіті (Дітковець, Кисоричі). Вінницький войський (від 1574 р.) Гнівош продав Кирикові Ружинському не пізніше 1590 р. Щербів (відомий пізніше як Ружин) і Вербове, що булo одним із наріжних каменів майбутньої латифундії цього князівського роду. Схожу роль відіграв продаж маєтності Іргачів Янушеві Збаразькому (1602 p.). Пан войський позбувся й обох менших володінь. Дітковець купив у 1584 р. Северин Кропивницький, a Кисоричі – бл. 1602 р. Матвій Немирич. Подальша історія Стрижовських була пов’язана вже винятково з Брацлавщиною44 ~ Oleną Kadianowiczówną Czaplic. 24. Документи Брацлавського воєводства 1566 – 1606 років / Упор. М. Крикун, О. Піддубняк; Вступ. ст. М. Крикуна. – Львів, 2008. – 1220 с. 44. Актова книга.., с. 137–142; Опись актовой.., т. 8, с. 9, 10, 13, 18, 19, 34; т. 2044, с. 20; Ukraina, 11/25, 64, III/685; Нейман Ц., Старая Брацлавщина и ея люди, «Киевская старина», 1898, c. 8, т. 25, № 5/6, т. 27, № 8, с. 538. V Fedor Гневошевич W każdym razie w 1612 r. jako właściciel majątków rodowych występuje już jego syn Fedor. Miał on sporo kłopotów z wydzie.leniem części dla sióstr, ale udało mu się utrzymać w całości majątki strzyżawskie.
Raina
nieznana nam z imienia
Apolonię ~ Stanisław Krąkowski Tatianę ~ Mateuszową Przeradowską uposażył majętnością Kobyle (Кобильня), leżącą we wschodniej części dóbr strzyżawskich. Samuel Po jego śmierci, po roku 1618, objął je w posiadanie syn Samuel, który stanął przed podobnym problemem jak ojciec dokonując rozdziału majątków siostrami Strzyżawkę z przyległymi ziemiami Samuel zatrzymał dla siebie. Samuel sprze.dał w końcu Strzyżawkę Adamowi Kalinowskiemu (1623 r.) i zmarł trzy lata później. Ponieważ siostry otrzymały swe działy majątku ojcowskiego pozos.tałe jeszcze Samuelowi dobra uznano za kaduk i król przyznał je Janowi Bojarskiemu (1627 r.). Dział Apolonii Krąkowskiej został w 1621 r. sprzedany Wojciechowi Kochanowskiemu i Remigianowi Gorczyńskiemu. Część Tatiany pozostała w rodzinie jej drugiego męża Mikołaja Kazimierza Kossakowskiego. Samuel umarł jako katolik, a i jego siostry zamężne za wyznawcami „wiary rzymskiej" poszły prawdopodobnie w jego ślady15. Anna otrzymała Sosenkę (Сосонка). ~ Ostafi Szaszkiewicz |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > С >
