Тестаторка відмовилася від читання «казань» і розпорядилася переказати ці кошти на благодійні цілі – різним костелам і убогим, які мали молитися за спасіння її душі.  З суми у 7950 злотих, які тестаторка залишила дочці від першого шлюбу Людвіці Стрибилівні Оникевичовій, більшу частину (4 тисячі злотих) дочка повинна була передати костелам, зокрема: 2 тисячі призначались бернардинському костелу в Луцьку, де заповідачка просила себе поховати і де мали відправляти 2 меси щосуботи.500 злотих було призначено олицькій колеґіаті, де було поховане тіло її останнього чоловіка – оршанського стольника Яна Кміти, там же мали відправляти кожної п’ятниці упродовж 10 років службу за душі її та померлого чоловіка у каплиці, де зна- ходилася чудотворна коростишівська ікона Божої Матері; 40 злотих – на католицький шпиталь в Олиці, за що кожну п’ятницю впродовж 10 років убогі повинні були співати поминальні пісні за спасіння душ її та чоловіка у тій же каплиці; 300 злотих – домініканцям у Луцьку, аби ті за її душу протягом шести років щосереди відправляли мшу перед образом Св. Діви Марії; 300 злотих – луцьким бриґідкам, за що ті мали пам’ятати про її душу; 200 злотих – бернардинам у Сокалі, за це щовівторка перед образом Св. Анни протягом чотирьох років вони мали відправляти молебень.Крім того, для бриґідок у Любліні дочка повинна була придбати срібну лампаду за 100 злотих і поставити перед образом Св. Діви Марії, який знаходився на хорах; такі ж дари передбачались і для костела Св. Духа в Любліні: перед чудотворним образом Св. Діви Марії мали поставити срібну лампаду за 100 злотих. По 100 злотих на потреби хворих призначалось боніфрателям у Любліні та Луцьку.

На таку ж суму могли розраховувати реформати і францисканці в Любліні. За усі ці пожертви вони мали молитися за спасіння душі небіжчиці.  Значні суми на пожертви тестаторка записала на своїх маєтностях і коштах, відданих у борг, які повинні були передати костелам її сини. Так, серед боржників Анни Олізарівни була померла на той час мати короля Яна ІІІ Собєського – Софія-Теофілія з роду Даниловичів, дружина краківського каштеляна Якуба Собєського. Її борг у 65 тисяч злотих тестаторка заповіла синам Адамові і Казимирові Кмітам, які по отриманні цієї суми зобов’язані були пожертвувати 1 тисячу злотих на костел і стільки ж на монастир, розташованих на Ясній Горі у Ченстохові (де знаходилася чудотворна ікона Божої Матері). За це ченці мали молитися за спасіння душі Анни Олізарівни та її померлих чоловіків.Синам у спадок також дісталося містечко Іванків в Овруцькому повіті Київського воєводства, яке тестаторка свого часу успадкувала від матері – Ельжбети Ложчиної Олізарової, дочки київського підчашого Лаврина Лозки та Анни Гулевичівни. З цієї маєтності Адам і Казимир мали сплатити посаг своїй сестрі Катерині, коли та виходитиме заміж, у сумі 5 тисяч злотих, а також 2 тисячі передати на пожертви: 700 злотих до оршанської конгрегації, 500 злотих – Києво-Печерському монастирю, 300 злотих – до іванківської церкви, де мали молитися за душу її діда і баби, 500 злотих – до коростишівської церкви в старій частині міста, де знайшла свій останній спочинок тестаторка.  Іншому синові – Стефану Здзірському – Анна Олізарівна записала на маєтності Коростишів суму в 40 тисяч злотих, по отриманні якої він повинен був виплатити рідній сестрі Кристині 10 тисяч злотих і передати пожертву в 2 тисячі на реставрацію коростишівського костелу, де щосуботи мала відбуватися меса за упокій душі її та її померлого батька Людвіка Олізара Волчкевича.

Тестаторка просила канцлера Великого князівства Литовського Криштофа Зиґмунта Паца, коронного польного писаря Стефана Чарнецького, овруцького старосту Миколая Сапєгу, київського підкоморія Маріана Чаплича, луцького земського підсудка Володимира Гулевича та луцького земського писаря Яна Гулевича бути виконавцями заповіту. Запрошення осіб такого рангу до кола екзекуторів та опікунів свідчить про високий соціальний статус родини тестаторки.

Заповіт Анни Олізарівни Волчковичової також цікавий багатьма біографічними деталями: докладно перераховані маєтності, успадковані та набуті нею упродовж життя у Волинському та Київському воєводствах, а також у білоруських землях, вказані шляхи їх придбання, розкриваються стосунки в колі родини та близьких їй осіб тощо. Тестаторка переймаласятим, аби усі її діти жили в злагоді й любові, шанували Бога і не забували своїх предків.