Стемпковські герба Сухі Кімнати походять з території Люблінського воєводства. Де знаходилося село Стемпков (Stępków), що поблизу Парчова.[Kuraś S. Słownik historyczno-geograficzny województwa lubelskiego w średniowieczu. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1983. S. 221-222.] Також родом з Люблінського воєводства “приятелі” Матея, як от Анджей Фірлей. “Родинна спільнота Стемпковських герба Сухі Кімнати на території Волинського воєводсва” Матей Стемпковський Отже, перша дата яка нас цікавить, як не дивно, дата смерті, це знаємо точно, про це пише в своєму щоденнику Альбрихт Радзивілл “.. Zmarł kasztelan bradawski, Stempkowski, osiemdziesięcioletni starzec. Syn jego przybyl wlasnie dla ozenku z moją siostrzenicą..” Це повідомлення датоване 1634 роком. Тобто Матею на момент смерті, якщо вірити Альбрихту, було вісімдесят років. Тож спробуємо перевірити правдивість повідомлення Радзивілла. Отже, ми знаємо про чотирьох дітей Матея. Сини Матея на час його відходу в інший світ, вже успішні урядники та активні в публічному житті. Двоє вже встигли побувати у військових кампаніях 20-х років XVI ст. Отже синам Матея, щонайменше по 30-35 років в момент смерті батька. Альбрихт, також зазначає про сватання молодшого Стемпковського до Меланії Завіши, його племінниці. Для Габрієля Стемпковського це вже був другий шлюб, від першого шлюбу той мав сина Данієля. Окрім цього, Радзивілл надає цінну інформацію про іншого сина Матея – Данієля, виявляється той був старший за свого брата Габрієля. Тож можна припусти, діти Матея народилися в період 1590-1600 роки, коли тому було між 47-53 роками. Це достатньо зрілий вік, але для того часу це не є чимось винятковим, як зазначає Ірина Ворончук, чоловіки вперше одружувалися у віці 18-22 роки. Повторні шлюби підвищували вік вступу у шлюб, а також збільшували вікову різницю між членами подружжя. Оскільки повторно укладали шлюб удівці та вдови, вік членів такого подружжя різко коливався - подеколи від 14 до 60 років. Проте, не це нас зараз хвилює, якщо Матей був одружений двічі, то хто з його дітей від першого шлюбу, а хто від другого? Можливо всі діти народжені вже в другому шлюбі? Залишимо це питання, поки що відкритим. Перші згадки про перебування Матея Стемпковського, на території Волинського воєводства датовані 1583-84 роками. Наталля Яковенко маркує Стемпковських, як родину яка “.посилилися завдяки службі на князів Збаразьких, бачимо його (Матея) слугою і повіреним уже 1583 році...”. Також одним з перших документальних свідчень, про присутність Матея на Волині, є факт дарування села Вороневе „своєму приятелю” Стемпковському, Александром Сємашком. Отже між датою смерті 1634 роком та першою згадкою на території Водинського воєводства 1583 роком, в якості “приятеля” та клієнта, а отже людини, що перебуває в достатньо зрілому віці, крім того роками пізніше бачимо Матея адвокатом, а згодом урядником в земському судді та каштеляном Брацлавським, різниця 51 рік. На перший погляд здається, що його кар’єра виринає фактично “з нічого”, таких людей сьогодні називають “self-made”. Але як зазачалося вище, це на перший погляд. Ми знаємо, що у Волинське воєводство Стемпковського привела протекція Яна Замойського. І початки своєї урядницьої кар’єри Матей починає на службі у клієнтів Замойського. Для того щоб увійти в коло клієнтели Яна Замойського потрібно було чимось вирізнятися, а про Матея, Петро Кулаковський згадує як про відомого юриста свого часу. Більше того Marcin Broniarczyk у своїй статті “Wykształcenie świeckich senatorów w Koronie za Władysława IV” в контексті дослідження рівня освіти шляхти, що були сенаторами в роки правління Владислава VI, відносить Матея Стемпковського до групи сенаторів, про навчання яких документальних свідоцтв не знайшлося, але їхній статус, рід занять та кар’єра виключають низький рівень освіти. Отже Стемпковський повинен був десь навчатися, щонайменше років п’ять, припустимо що освіту він отримав в 20 років, потім напрацьовував собі репутацію, що дало змогу увійти в коло слуг та повірених клану Замойського. З цього приводу, дійсно, доводиться тільки припускати, що на територію Волинського воєводства Матей Стемпковський прийшов у віці між 27-30 роками. Якщо наші припущення вірні, а Альбрихт Радзивілл повідомив про точний вік смерті Матея, то всі точки зійшлися. Матей Стемпковський помер у віці вісімдесяти років, а отже дата народження 1554 р., з похибкою в один рік. Отже, Матей Стемпковський потрапляє на територію Волинського воєводсва у віці 29-30-ти років. Чому Матей Стемпковський прийшов на територію Волинського воєводства? Як він зумів закріпитися в колі місцевої шляхти? Поки що, перші документальні згадки присутності Матея Стемпковського датуються 1583-1584 роками, у якості слуги князям Збаразьким та Александру Семашку, що відписуючи Матею село Воронево називає того свом “приятелем”. З огляду на те, що Збаразький та Семашко були військовими та служили у війську під булавою Яна Замойського, вони входили до числа його клієнтів, Матей Стемпковський міг прийти на цю територію, в колі клієнтели Збаразьких, але нести службу всім представникам клану Замойського на території Волинського воєводства. Кар’єру свою Матей почав як суддя ґродський луцький (1591-1606), далі підстарости луцького (1606-1616) також з номінальним урядом підчашія 1616-24)) та згодом каштеляна брацлавського (1624-34). Матей був ґродським суддею луцьким, при старостуванні Александра Семашка (1589-1597), Марека Собеського (1598-1600), Миколая Александровича Семашка (1600-1616). Цілком очевидно, що староста завжди протегував своїх клієнтів та слуг на уряди в ґродський суд. А отже, Матей Стемпковський був корисною людиною для всіх представників клієнтели Яна Замойського на Волині. Крім того, Войцех Соколовський, згадує Матея в контексті протекції Замойського, з подачі якого Стемпковський в 1606 році отримує підстароство луцьке. Отже, Матей Стемпковський приходить на територію Волинського воєводства у колі клієнтів Яна Замойського. Традиційно вважається, що активна „польська експансія на Схід” припадає саме на післяунійний період 1569 року. Матей Стемпковського за короткий період свого перебування у воєводстві займав земські та ґродські уряди, а через двадцять років отримує сенаторський уряд – каштелянство брацлавське. Для прийшлого, не надто заможного шляхтича така кар’єра досить успішна, якщо не сказати феноменальна. Точна мотивація Матея Стемковського щодо його прибуття на територію Волинського воєводства залишається невідома. Як вище зазначалося, Матей потрапляє на ці землі в якості слуги на клієнтів Яна Замойського, і всього через двадцять років підіймається від статусу слуги в статус клієнта. Його діти активні у публічному житті та сприймаються оточенням вже не як чужинці. За короткий післяунійний час Матей Стемпковський, бувши “чужою людиною” на цих землях досягає значного успіху та повністю укорінюється на цій території. Можна припустити, що його успіхи в кар’єрі, зайняття окремої ніші в колі волинської шляхти і були тією істотною причиною, через яку він залишився на цій території. Маючи земельну власність та розбудовуючи свій маєток, високий рівень освіти, підтримку клану Замойського у воєводстві всі ці фактори сприяли укоріненню Матея Стемпковського на цій території. Прийшовши можливо, на тимчасову службу, отримавши в короткий срок земельну власність та ґродський уряд, маючи впливових покровителів, Матей, можливо, зрозумів, що зможе успішно реалізувати всі свої амбіції та цілі на Волині. В орбіті клієнтели Яна Замойського. Віолетта Урбаняк у своїй монографії “Замойщики без Замойського. Дослідження розпаду політичного угрупування " виокремлює одну важливу особливість, що була характерна для Яна Замойського. Як зазначає Урбаняк, для канцлера Замойського було не важливе походження людини і його статус, якщо перед ним людина освіченна, талановита та здібна . Матей Стемпковський був саме такою людиною, не маючи впливового родинного статусу, середньозаможній, але без сумніву освічений та талановитий. Ян Замойський був надзвичайно впливовою та сильною політичною фігурою Речі Посполитої. Особливо він посилився в роки правління Стефана Баторія (1576-1586), зрештую Ян Замойський був реалізатором ідеї шлюбу Анни Яггелонки з Баторієм, та скликання посполитого рушення супроти Максиміліана II Габсбурга. Серед приятелів та соратників Яна Замойського, що завдячували йому кар’єрою та посиленням фігурував Станіслав Жолкєвський, пов’язаний з канцлером родинними зв’язками, шлюбом Станіслава з Геленою Гербуртовною. Миколай Жебжидовський був одружений з Доротою Гербуртовную. Політичною кар’єрою завдячував канцлеру Марек Собеський, воєвода люблінський. У Волинському воєводстві клієнтами Яна Замойським, окрім Собеського, та родини Семашків, була родина Фірлеїв, як от Андрій каштелян радомський, пов’язаний з гетьманом через дружину Ядвігу Влодковну. Фактично, Ян Замойський в період 70-х рр. XVI ст. до своєї смерті в 1605 році, був однією з найвпливовіших політичних фігур Речі Посполитої. Бути частиною його клієнтели означало мати величезну мережу зв’язків, потрібних людей та потужний захист свого патрона. Звісно Матей Стемпковський можливо і не був прямим клієнтом Яна Замойського, але не можна ігнорувати його активну службу на клієнтів Замойського у Волинському воєводстві. Цілком ймовірно, для пересічного, незаможного шляхтича, прийшлого на тереторію Волинського воєводства, особливого вибору “на кого служити” не існувало. Більше навіть видається, що входження в коло слуг клієнтели Замойського було великою удачею та успіхом. Перші роки урядування у ґродському суді Активність Матея Стемпковського у суспільному житті зростає з початком урядницької кар’єри. Його тісна співпраця з луцьким підстаростою Щенсним Галезьким вела за собою активне лобіювання інтересів Семашків, та інших наближенех до цієї родини. Це так би мовити “корпоративне угруповування” – підстароста, суддя та писар уособлювали собою традиційну для того часу судову систему зі своєю особливою специфікою. Саме в роки урядування в луцькому ґроді, Матей “обростає” потрібними зв’язками, людьми та певним статусом. В ході опрацювання джерел та літератури вдалося виокремити певну кількість, цікавих та важливих сюжетів, в яких фігурує Матей Стемпковський та Юхим Корецький. Родина Корецьких також входила до числа клієнтів Замойського на Волині. Зокрема, Юхим Корецький частий партнер Матея в земельних операціях, як то купівля, продаж, застава. Цікавим документом, щодо ілюстрування іншого боку “співпраці” Корецького та Стемпковського, є тестамент Андрія Річицького від 26 червня 1596 року, з проханням до князя Юхима Корецького щодо влаштування подальшої долі дітей та розпорядження про розподіл майна між дружиною і дітьми. Річицький заповідає залишити опікунами над його дітьми князя Юхима Корецького та Матея Стемпковського. Ця справа ілюструє певну нішу, що зайняв Матей – опіка над дітьми слуг свого патрона. Показовим прикладом, служби Матея Стемпковського на Корецького, є справа вдови волинського воєводи Марини та сина кн. Юхима Корецького від жовтня 1593 року, що довірили луцькому ґродському судді Матею Стемпковському ведення справи за обвинуваченням Ярошом Масальським та Ільяшем та Галиною Теляницькими в невикупі маєтку Тарговиці з присілками та присвоєнні майна. Цю справу в подальшому вирішував третейський суд. Власне, іншою стороною такої співпраці Матея Стемпковського та родини князів Корецьких, є одруження Даніеля Стемпковського, онука Матея, з Єфрузиною (Єфросинія) Корецькою. Щоправда, цей союз відбувся вже після смерті і Матея Стемпковського, і Юхима Корецького. У Матея Стемпковського було шість дітей. Скоріше всього від двох шлюбів. Лукаш Стемпковський Про Лукаша Стемпковського дізнаємося більше з його тестаменту, вписаного в 1616 році в луцьку земську книгу. В тестаменті йде мова про Матея Стемпковського, Александра Стемпковського. Їх Лукаш називає своїми братами. Це дещо видозмінює наші уявлення про родинне коло Матея Стемпковського. Адже, до цього не мали документальних свідчень про рідних братів Матея Стемпковського. Це ще більше підсилює враження від певної особливої стратегії Матея Стемпковського у Волинському воєводстві. Однак, з тестаменту більш детально дізнаємося і про родинне коло Лукаша, як-от про сварга Яна Велезинського (Вилежинського). Тестамент підписали власною рукою пан Самуель Вішньовский, пан Матей Ковалковський, Адам Сопотко, чоловік Софії, доньки Матея Стемпковського. Лукаш Стемпковський (11 листопада 1615 р.): відписав Луцькому домініканському монастирю 50 золотих. Зауважимо, що в пізнішому заповіті від 15 червня 1616 р. він уже не згадував монастир [4, спр. 103, арк. 930–931 зв.]. 4. ЦДІАК України. – ф. 25, оп. 1. Александр Стемпковський ІІ Габрієль Стемпковський Син Матея, Габріель Стемпковський був ротмістром та королівським дворянином. Кар’єру урядника він почав з уряду підстолія волинського (1625-1634) який отримав за військові заслуги, а згодом, після смерті батька він посів сенаторський уряд брацлавського каштеляна (1634-1655). Габріель був одружений тричі; ким була перша дружина невідомо, від шлюбу з нею народився син Даніель. Друга, Меланія з Завішів, за яку Габріель залишився винним Радзивіллу 12 тисяч злотих її посагу. Третя дружина була Софія Конецьпольська, дочка Олександра Конецьпольського і Дороти з Дембінських. В успішності кар’єри Стемпковського вирішальним стало його вдале сватання до Меланії племінниці Альбрихта Радзивілла. Про це, дізнаємося з щоденника Радзивілла, де той повідомляє про смерть каштеляна брацлавського Матея Стемпковського, і наміри його сина одружитись на його племінниці. Завдяки протекції дядька Меланії, Стемпковський отримує уряд каштеляна Брацлавського, а вже після одруження на Меланії, знову ж таки завдяки протекції канцлера отримує уряд старости Володимирі. Протекція Радзивілла, відкрила двері до вищого світу магнетерії, наслідком цього стало те, що король Владислав відрядив його послом до Московії. Габріель Стемпковський найуспішній представник родини Стемпковських. Його кар’єра не була б успішною без протекції Альбрихта Радзивила. В свою чергу, без репутації родини, яку вибудовував Матей Стемпковський, такого важливого союзу, Меланії із Завішів та Габріеля, не відбулося. Габріель Стемпковський скористався всіма можливостями, що надав йому батько та його впливовий патрон, його кревний – Альбрихт Радзивил. Пьотр Стемпковський Пьотр Стемпковський, син Матея Стемпковського. Його кар’єра могла бути досить успішною, з 1621 по 1636 він був на уряді волинського стольника. Зазначається також про його службу при королівському дворі. Бачимо Пьотра серед меценатів Луцького єзуїтського колегіуму (пожертви школі, колегіуму, бібліотеці). В цьому ж закладі навчався його племінник, син Габрієля, Данієль Стемпковський. Пьотр був послом від Волинського воєводства на сейми в 1624 та 1632 роках. 0uroqi В 1636 році Пьотр помирає з невідомих причин, похований в костьолі єзуїтів у Луцьку. Згідно тестаменту, вписаного в ґродську книгу цього ж року, Пьотр заповідає 20 тисяч злотих на костел Св. Петра в Луцьку. Величезна сума для того часу, цей факт підсилює враження певного зв’язку Пьотра з цим закладом. Також 500 злотих Сокальським Бернардинам. З тестаменту дізнаємося про родинне коло Пьотра, та його близьке оточення. Пьотр заповідав ректору колегіуму приймати учнів “...без апробації... з дому Стемпковських, Венгловських, N, покревних моїх. Також пану Вілочковському 1000 злотих; пану, каноніку Люблінському, Стемпковському 200 червоних, польських злотих. Свої маєтності Пьотр заповідав своєму брату Габріелю Стемпковському та сестрі Констанції Воронецькій. Також Пьотр заповідав тисячу злотих своїй іншій сестрі Катаржині Koziczyney. Пьотр як і інші Стемпковські намагався включитися в суспільне життя повіту через сеймики та делегування його депутатом, вибудовував урядницьку кар’єру. Оперуючи невеликим масивом фактів, вдається виокремити тенденцію до посилення Пьотра у воєводстві за зразком близьким до моделі брата Габрієля. Софія Стемпковська Донька Матея Стемпковського, заміжня за Адамом Сопотком, скарбником Волинським. Про це дізнаємося з тестаменту Софії, рік написання 1616. Частину майна Софія заповідала Сокальським бернардинам, а саме 300 злотих польских. З тестаменту дізнаємося і про те, що у подружжя не було дітей. Отже, Адам Сопотко мав виплатити Сокальським бернардинам також 1000 злотих її посагу та виплатити всі борги. Своєму чоловіку Софія залишала свої маєтності, а саме половину фільварку села Яблонь, Липне, N у повіті Луцькім. Власне з цього тестаменту і дізнаємося, що Софія донька Матея Стемпковського підстарости луцького. Виявляється Софія старша сестра, а вставка “сестри мої милі молодші” говорить про те, що, окрім Констації, повинна бути ще одна предствниця родини Стемпковських. Також Софія заповідала своїй “сестрі милій, Констанції “княгині” Воронецькій сто польських червоних”. В тестаменті зазначена також і Федора Вигура (Викгура, Вегужанка) якій Софія відписує сто польських злотих. Це дає підставу вважати Федору мачухою Софії Стемпковської. Адже, саме цій Федорі, Матей Стемпковський відписує свої маєтності. Це цілком можливо, з огляду на те, що Матей одружився вдруге вже на шляхтянкі з місцевого оточення. А згадка про Федору в заповіті наводить на думку про “добрі” відносини між жінками. Тестамент Софії засвідчили та підписали писар земський кременецький Александр Болбас Розтоцький та пан Якуб Рогозинський. Тестаменти являють собою дуже цінне актове джерело, на прикладі тестаменту Софії Стемпковської, ми дізналися за ким заміжня, хто її батько, чи є в неї сестри та брати. З такого типу джерела можливо виокремити родинні та приятельські зв’язки, дізнатися про майновий стан, тощо. Отже, Софія Стемпковська, сердньозаможна шляхтянка, римо-католичка, заміжня за не надто впливовим шляхтичем Адамом Сопотком, що мав титулярний уряд скарбника волинського, на момент укладання тестаменту Софія хворіла, що власне і мотивувало до укладання цього документу. Констанція Стемпковська Про цю особу, дочку Матея Стемпковського вдалося дізнатися лише невеликі, фрагментарні факти. Декрет у Волинській Метриці від 1637 року, Констанція “na Szybinskim od Stempkowskiego” про продаж частини Новосілля (Новосілки), у Луцькому повіті Волинського воєводства. Відомо також, що Констанція була заміжня двічі: першим її чоловіком був Вацлав Гулевич Воютинський, другим – князь Михайло Матушович Воронецький. Дітей не було. Важливим в контексті шлюбних відносин, факт того, що Щенсний Галезький, що довгий час “працював у тандемі” з Метеєм був одружений на сестрі кн. Станіслава Воронецького. В певній мірі одруження Констанції з князем Воронецьким закріплювало “союз колег” Галезького та Стемпковського. ІІІ Даніель Стефан Стемпковський Даніель син каштеляна брацлавського Габріеля. В юності Даніель подорожував за кордон, в 1639 році вступив на юридичний факультет у Лейдені. Уже в 1643 році Даніель стає королівським дворянином, в цьому ж році отримує цесію від батька на староство володимирське (1643-1668 рр.) за згодою Владислава IV. Після смерті батька отримує уряд каштеляна брацлавського (1657-1672). Даніель був тричі одружений. Вперше він одружився в січні 1647 р. в Корці, за підтримки дядька мачухи, канцлера Станіслава Альбрихта Радзивілла, з Ефрузиною з Корецьких, дочкою Самуїла Кароля Корецького. Ефрузина померла під час пологів в 1647 році. Третьою дружиною Даніеля стала в 1657 році Ефрузина з Дідушицьких, донька любачівського каштеляна Олександра. Про весілля Даніеля та Ефрузини дізнаємося з щоденника Рудоміча, що готував для каштеляна брацлавського Logogryf – головоломку та привітав нею Даніеля на весіллі. З Ефрузиною у них було два сини Томаш і Олександр. Після смерті Даніеля родинний вплив та майновий статус родини значно зменшилися. Даніель, мав найбільш успішну позицію серед представників родини Стемпковських. Без сумніву його вже не сприймали, як прибулого, Даніель у воєводстві був своїм. Протекція Альбрихта з батька поширювалася і на Даніеля. Фактори, що посилювали вплив Даніеля у воєводстві. Шлюбні відносини. Федора Стемпковська ( Вигура, Вигужанка) Про факт того, що Матей був одруженним дізнаємося з дарчого запису своїй дружині Федорі Стемпковській. В жовтні 1591 року пан Матей Стемпковський записує дружині своїй Федорі Стемпковській на пожиттєве володіння села Даничів, Железниця, Сосники на них 4000 тисячі польських злотих. Наступний запис 1591 року Федори Стемпковскої про те, що вона приймає вище зазначене. Цей запис засвідчив також і брат Федори Вегури. Також з цього року Матея записує дарування своїй дружині всього свого рухомого майна. Прямо кажучи, на початковому етапі дослідження, не вдавалося ідентифікувати, з якої саме родини походила ця “загадкова” Федора. Ті, згадки в документах, про дружину Матея, які вдалося знайти, надають достатньо мало інформації. В зазначений період Матею Стемпковському уже 37-38 років. Цілком ймовірно, що шлюб з Федорою Вигужанкою (Вигура, Викгура) був не першим для Матея. Можливо саме тому, Софія Стемпковська, донька Матея, не називає Федору Вигуру своєю матір’ю. Приятелі Матея Стемпковського. З актових джерел вдалося виокремити, хоча і дещо не повне коло приятелів Матея Стемпковського. Серед прителів зазначений, Гаврило Гойський, Гаврило був зятем Антонія Яловицького та входив у близьке оточення князя Костянтина Острозького. Іван Кірдей Мнешинський підписуав власною рукою запис дарування Матеєм Стемпковським свого майна Федорі Вигурі. Отже, враховуючи той факт, що дослідження ще не завершене, і мною були використані актові джерела за короткий період перебування Матея Стемпковського у Волинському воєводстві, а саме1580-1600-ті рр., цілком слушно зазначити, що перед нами далеко не повний список приятелів Матея. Висновки. Отже, вдалося реконструювати родинну спільноту Стемпковських на Волині в другій пол. XVI - пер. пол. XVII ст. Матей Стемпковський та його лінія стали ключовими особами у дослідженні. Матей Стемпковський прийшов на територію Волинського воєводства, гіпотетично з Люблінського воєводства, на службі у клієнтів Яна Замойського. На території Волиниського воєводства окрім Матея Стемпковського, фіксуємо двох братів Матея – Лукаша та Александра Стемпковських. Лукаш Стемпковський згідно тестаменту середньозаможній шляхтич, що перебував в орбіті оточення свого брата Матея. Реконструкція родинної спілноти відкриває цікаве та інформативне поле для дослідження соціальної історії шляхти в мікроісторичному зрізі. В даному випадку, родина Стемпковських являє собою відкриту спільноту, в число приятелів, свояків та родичів родини входять люди різної клієнтарної приналежності, слуги князя Чарторийського, князів Семашків, князя Корецького, і навіть Костянтина Острозького. Його дітям вже не потрібно було завойовувати прихильність шляхти за моделю “укорінення” свого батька. Сини вільно будували військову та урядницьку кар’єру, доньки вийшли заміж за місцевих шляхтичів, на території Волинського воєводства. Завдяки активній стратегії Матея Стемпковського його дітей вже не вважали “чужими” на цій території. Фактично, Матей Стемпковський та його кар’єра, від слуги до сенатора, унікальний приклад в соціальній історії українських воєводств в період другої пол. XVI- пер. пол. XVII ст. Прямий стосунок до судочинства мали такі явища, як віддача міст у заставу й оренду, оскільки державці та орендарі втручалися в міські справи. У червні 1634 р. князь Юрій Заславський віддав у заставу Флоріану Стемпковському Шепетівку. У листі до міщан князь повідомляв, що перед Ф. Стемпковським мають відбуватися всі суди та доводив до відома райців і лавників, щоб за- мість попереднього осадника Абеля Тошковського за осадника та дозорцю замку і міста відтепер мали Ф. Стемпковського97. Про війта у листі не згадано, з чого можна припустити, що осадник виконував одночасно і його повнова- ження. Наслідки застави невдовзі далися взнаки. У березні 1643 р. міщани скаржилися на надужиття Ф. Стемпковського. Загалом у супліці зафіксовано 76 скарг міщан, серед яких – нарікання бурмистрів на побиття, ув’язнення і пограбування. Виправдуючись державця заявив: “ia nie byłem arendarzem, tyl.ko zastawnikiem”98. Скарги міщан повторилися 1644, 1645 і 1646 рр.99. Анало- гічна ситуація була стосовно Судилкова, який у заставу від князя отримав той же Ф. Стемпковський. Супліку зі скаргою на зловживання державці в 1644 р. підписала “вся громада судилківська”100 97 APK. AS, Teki arabskie, sygn. 146/8, k. 3–4. 98 Ibid., k. 13 (загалом k. 13–40). 99 Ibid., k. 89–96, 159–161, 171, 176. 100 Ibid., k. 103, 113, 117, 119. 101 ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 95, арк. 146 зв. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > С >