СТАНІШЕВСЬКІ h. Побог СТАНІШЕВСЬКІ - польський шляхетський рід, що ще перед 1569 р. переселився на Волинь Staniszewski herbu Pobóg, w Czerskiem, Wołyńskim, i Ruskim województwach. ******** Stanisław z Duckiej Woli Staniszewski, poborca w Czerskiej ziemi 1564. Constit. f. 76. ******** І Войтех Станішевський pisarz ziemski Łucki, poseł na sejm 1620. stamtąd deputat na trybunał Radomski, Constit. fol. 20. był potem sędzią ziemskim Łuckim, część swoją we wsi przy mieście Łucku przyległej, darował kolegio naszemu Łuckiemu. представляв польський шляхетський рід, що ще перед 1569 р. переселився на Волинь198. Найбільш відомим представником роду в другій половині XVI ст. був Ян Станішевський, що у 1582-1583 рр. згадується як житомирський підстароста, а пізніше виступає як прокуратор199. У кінці XVI - на початку XVII ст. багато магнатів для захисту своїх інтересів у гродських і трибунальському судах користувалися послугами якогось Станішевського - спеціаліста з литовського права200. Швидше всього, що це - Ян, але й не виключено, що - Войтех. Близькі стосунки зв’язували Войтеха з родиною Семашків. У кінці 1600 р. В.Станішевський уперше згадується як луцький гродський писар201. На посаді луцького старости тоді перебував Олександр Семашко. Коли старостою став син Олександра Миколай, Войтех свою посаду в гродському уряді зберіг202. ЗО березня 1615 М.Семашко уступив йому луцьке ключниківство - уряд цінний тим, що мав “упосаження”: до нього додавалося село Колчин203. Будучи луцьким гродським писарем, Войтех продовжував виконувати обов’язки прокуратора, зокрема, на сеймі 1611 р. захищав інтереси князя Михайла Вишневецького у його справі з київським воєводою С.Жулкевським щодо належності нещодавно заснованих на Задніпров’ї міст Сліпород і Горошин204. 22 листопада 1617 р. Сигізмунд III іменував В.Станішевського на посаду луцького земського судді. У привілеї на цю уряд відзначалися військові заслуги обранця, який не пропустив жодної військової експедиції*205 . 3 отриманням цієї посади зросла роль Войтеха на шляхетських сеймиках. У грудні 1618 р. він серед іншої волинської шляхти засвідчив інструкцію послам на сейм, а в 1620 р. був обраний послом на сейм206. Крім співпраці з М.Семашком, В.Станішевський намагався шукати протекції за посередництвом Єви Семашкової у її чоловіка Яна Харлінського, пізніше зблизився з А.С.Радзивіллом207. Ці стосунки відіграли певну роль у тому, що він 18 січня 1628 р. отримав привілей на луцьке земське суддівство208. Крім обрання до комісії з коректури волинського права, відомо, що луцький земський суддя брав участь у депутатському сеймику 12 вересня 1632 р.209 Згідно з подимним реєстром 1629 р. Войтех мав у власності в Луцькому повіті села Великий Омеляник, Вишків, Огавчиці, Чорниж, Хати Рудничі, Красна Воля, Матвійки, Гнідава, Зміїнець, в яких знаходилося 200 димів210. Крім цього, орендував 1607 р. у луцького владики село Теремне211. Найпізніше з 1619 до 1629 р. В.Станішевський виступав як посесор сіл Новосілки, Бакорин, Пітушків (усього - 150 димів), які належали олицькій гілці Радзивіллів212. Помер луцький земський суддя 17 квітня 1634 р.213. Войтех помер у квітні 1634 р., і його маєтності були поділені між синами Яном, Петром і Войтехом468.
198 Litwin H. Napływ szlachty... S. 77. 199 Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст. (1582-1588 рр.) /Підгот. М.К.Бойчук. Київ, 1965. С. 38, 54; Архив ЮЗР. 4. VII. Т. 1. С. 45. У 1595 р. він виступає прокуратором житомирського старости Семена Дениска-Матфієвського. 200 Sokołowski W. Politycy schyłku złotego wieku. S. 56. 201 Архив ІОЗР. Ч. I. T. 6. C. 303. 21.2 Див.: Там же. Ч. II. T. 1.С. 72. 201РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 206, л. 78-78об. (королівський консенс на уступку); д. 207. л. 37-37об. (уступка); Селянський рух... С. 195-197. 204 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 205, л. 20об.-21об.; д. 209, л. 253 об, 256об. 205 Там же. Д. 209, л. 6-6об. 206 AGAD. Archiwum Radziwiłłów, dz. II, nr695, s. 9; Pietrzak J. Po Cecorze... S. 172. 207 Pułaski F Opis 815 rękopisów... S. 270; Radziwiłł A.S. Pamiętnik o dziejach w Polsce. T. 1. S. 377. 208 AGAD. MK, sygn. 176, k. 172v. 209 ЦДІАК, ф. 25, on. 1, cnp. 191, арк. 265-268зв. 210 Баранович О. Залюднення... С. 62, 153. 211 Архив ЮЗР. Ч. И.Т. 1.С. 74. 212 Селянський рух... С. 168-170; Баранович О. Залюднення... С. 47. 213 Radziwiłł A.S. Pamiętnik о dziejach w Polsce. Т. 1. S. 377. 468 ЦДІАК, ф. 25, on. 1, cnp. 221, арк. 61зв.-62зв. 40 Архив ЮЗР. - Ч. 2, т. 1. - С. 263. ІІ Ян, син Войтеха, Станішевський Виданий Руською канцелярією 24 квітня 1631 р. привілей на проведення ярмарок місту Олика Луцького повіті засвідчив Ян Станішевський466, що дає підстави віднести його також до її підписків. Ян - син луцького земського судді Войтеха Станішевського {див. додаток № 8.14) та Ягнешки з Броничич - потрапив на королівський двір не без підтримки литовського канцлера Альбрихта Станіслава Радзивілла - близького приятеля й патрона Станішевських467. Войтех помер у квітні 1634 р., і його маєтності були поділені між синами Яном, Петром і Войтехом468. Янові як старшому синові Войтех перед смертю уступив луцьке ключниківство - уряд, цінний тим, що до нього частково належало село Колчин з прилеглостями. Наприкінці 1635 р. Ян згадується ще й як королівський секретар469. Безперечно, в цьому призначенні його досвід канцелярської роботи відіграв не останню роль. Завдяки значному авторитетові батька серед шляхти та підтримці А.С.Радзивілла Ян був обраний послом від Волинського воєводства на звичайний сейм 1635 р.470 Визначних парламентських здібностей луцький ключник на цьому сеймі не виявив, і волинська шляхта на сеймиках більше подібних чи іншого роду повноважень йому не надавала. Як королівський секретар Ян входив до складу ряду королівських комісій, зокрема, у жовтні 1635 р. разом з городельським старостою Станіславом Зборовським, князем Григорієм Четвертинським і луцьким війтом Андрієм Загоровським здійснював поділ церковного майна між уніатами та православними у Володимирі, а в травні 1637 р. разом з луцьким архідияконом Миколаєм Красицьким та Романом Загоровським подав у посесію луцькому старості Єронімові Харлінському половину села Своз в Луцькому повіті471. У середині 1630-х рр. луцький ключник одружився з Катериною Болбас-Ростоцькою. Вона принаймні з 1629 р. володіла половиною села Букойма в Луцькому повіті, яку разом з Яном 20 квітня 1636 р. продала волинському ловчому Анджеєві Кашевському, отримавши від нього взамін містечко Острожець472. 16 червня 1638 р. подружжя вчинили в луцькому гродському уряді запис на спільне пожиттєве володіння цим містечком473. На початку наступного року вони цей запис скасували, вчинивши подібний запис щодо всіх своїх маетностей на Волині й в Короні474. Того ж дня віддали за 2 тис. злотих Острожець в оренду клеванському євреєві Волюті Мордухаєвичу та рівненському євреєві Леєві Якушевичу475. Крім Острожця, Ян володів селами Сестратин у Кременецькому та Заболоття в Луцькому повіті476, а також як луцький ключник тримав село Колчин. Частину цього села, звану Котівщина, на якій була записана сума в 100 злотих, він дав “на уживання” в лютому 1639 р. жидичинському пресвітерові Базилеві Криницькому477. У квітні 1639 р. подружжя подало Колчин в посесію Янові Ґноїнському та його дружині Катерині Лещинській. Здійснено це було без королівського дозволу, обов’язкового стосовно королівщин, що дало підставу війтові та громаді села започаткувати в жовтні цього ж року судовий процес проти Станішевських478. Докладний перебіг процесу нам невідомий. Можливо, королівський консенс Я.Станішевському на уступку ключниківства з половиною села Колчин Михайлові Шимковичу-Шклінському, виданий канцелярією 15 січня 1640 р.479, якимось чином пов’язаний з цим процесом. У травні 1640 р. Ян втратив дружину, від шлюбу з якою залишилася донька Анна, а в червні помер і він. Обох, згідно з заповітом, поховали в костелі луцьких єзуїтів. Для доньки Ян призначив опікунів - А.С.Радзивілла, луцького суфрагана Миколая Красицького й Андрія Болбаса-Ростоцького480. У заповіті Ян не згадав своїх братів, що дало їм привід запідозрити в його підробці слуг померлого Станіслава Бжостовського та Яна Ґолембовського481. Яна та його дружину вирізняли сильні релігійні почуття, які проявилися в їх численних заповідальних відказах на користь різних волинських католицьких кляшторів і костелів.
466 РГАДА, ф. 389, on. 1, д. 211, л. Ибоб. 467 Див.: Radziwiłł A.S. Pamiętnik о dziejach w Polsce. T. 1. S. 376, 377; T. 3. C. 227. 468 ЦДІАК, ф. 25, on. 1, cnp. 221, арк. 61зв.-62зв. 469 Там само. Спр. 182, арк. 479зв.-480зв. 470 Dzięgielewski J. Izba poselska... S. 178. 471 ЦДІАК, ф. 25, оп. І.спр. 197, арк. 5 8 0 -5 8 Ізв.; спр. 207, арк. Ш зв.-И Ззв. 472 Баранович О. Залюднення... С. 72; ЦДІАК, ф. 25, on. 1, спр. 198, арк. 573-577, 577зв.-581зв. 473 ЦДІАК, ф. 25, on. 1, спр. 210, арк. 787-788зв. 474 Там само. Спр. 216, арк. 238зв.-240зв. 475 Там само. Арк. 236-236зв. 476 Там само. Спр. 201, арк. 1351. 477 Там само. Спр. 216, арк. 320-320зв. Подання в посесію від 21 березня 1639 р.(Там само.Спр. 217, арк. 362-363). 478 Там само. Спр. 217, арк. 438зв.-439зв.; спр. 219, арк. 553-554. 479 Там само. Спр. 221, арк. 153—154зв. Сама уступка мала місце 31 січня в Кременці (Там само. Арк. 154зв.-156), а подання в посесію 3 лютого (Там само. Арк. 156-157). 480 Там само. Спр. Арк. 576зв.-578зв., 663-665зв. 481 Там само. Спр. 222, арк. 654-654зв. Петро, син Войтеха, Станішевський 1648 Лютого 15. - Протестація Войцеха Станішевського, брата вбитого Петра Станішевського, та Галшки Гулевичівни, вдови Петра Станішевського, від себе і від імені малолітніх сина і дочки Петра Станішевського, перед Луцьким ґродським судом проти ксьондза Миколая Красицького та його спільників - ксьондза Францішка Гоголинського, луцького земського судці Андрія Линевського і брацлавського каштеляна Ґабріеля Стемпковського за збройний наїзд 8 лютого 1648 р. на маєток Петра Станішевського с. Омеляник, смертельне поранення самого Станішевського, побиття його дружини і дітей, поранення слуг та спробу викрадення його племінниці Анни Станішевської для примусового видання її заміж за Яна Линевського, сина Андрія Линевського і племінника Ґабріеля Стемпковського.Реляція возного Івана Кучковського про огляд тіла Петра Станішевського, його вдови, дітей і слуг, а також будинку та про обволання його вбивць.[1]
1. Ф. 25, оп. 1, спр. 260, арк. 436 зв. - 444, акт 183. Мова староукраїнська. Опубл.: АЮЗР. - Ч. VIII.-T.3.-C. 603-612. Войтех, син Войтеха, Станішевський 1648 Лютого 15. - Протестація Войцеха Станішевського, брата вбитого Петра Станішевського, та Галшки Гулевичівни, вдови Петра Станішевського, від себе і від імені малолітніх сина і дочки Петра Станішевського, перед Луцьким ґродським судом проти ксьондза Миколая Красицького та його спільників - ксьондза Францішка Гоголинського, луцького земського судці Андрія Линевського і брацлавського каштеляна Ґабріеля Стемпковського за збройний наїзд 8 лютого 1648 р. на маєток Петра Станішевського с. Омеляник, смертельне поранення самого Станішевського, побиття його дружини і дітей, поранення слуг та спробу викрадення його племінниці Анни Станішевської для примусового видання її заміж за Яна Линевського, сина Андрія Линевського і племінника Ґабріеля Стемпковського.Реляція возного Івана Кучковського про огляд тіла Петра Станішевського, його вдови, дітей і слуг, а також будинку та про обволання його вбивць.[1] 1. Ф. 25, оп. 1, спр. 260, арк. 436 зв. - 444, акт 183. Мова староукраїнська. Опубл.: АЮЗР. - Ч. VIII.-T.3.-C. 603-612. ІІІ Анна, дочка Яна, Станішевська ..........., син Петра, ............, дочка Петра ******* Stanisław stolnik Łucki, Agnieszka Horajma sędziego ziemskiego Łuckiego małżonka, kościół drewniany OO. Bernardynom w Łucku wystawiła w r. 1643. N. miał za sobą Dąbrowską herbu Kaszuba. Szczęsny w ziemi Warszawskiej 1674. Jan kasztelan Wyszogrodzki tymi czasy. Teresa Zygmunta Pełki małżonka. Jan w zakonie naszym od Kozaków w Nieświeżu zamordowany 1655. Anna Staniszewska była za Józefem Protaszewicem, chorążym Piuskim, dobrodzika kolegium naszego Pińskiego. Zygmunt Staniszewski sędzia ziemski Warszawski - syn jego Tadeusz scholastyk Warszawski. Michał cześnik Łomżyński. Tomasz wojski Łomżyński. Wiktor podwojewodzy Łomżyński. Gabriel miecznik Grabowiecki. - Krasicki. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > С >