СОЗАНСЬКІ h. Сас (de Sozan, de Sozania, Sozańscy, Zozańscy) – земянський рід, у XІV–XVII ст. землевласники у Самбірському повіті Перемишльської землі.
7 грудня 1392 року Спитко з Мельштина, господар Самбірщини надав дякові Сенькові монастир Созань в заміну за село Яриловичі, які увійшли до складу міста Нового Самбора . Наступні згадки пор власників Созані датуються 1470-80-ми роками. На той час ним були – Станко (1478) , Дмитро (1481) , Петро, син Федька (1481-1496) . Їхня спорідненість, якщо така існувала, з дяком Сеньком залишається таємницею.
Вище старого міста (Самбора) сидів на правому березі Дністра рід Сасів–Созанських. Початково перебував він близько містом у Яриловичах, але в 1392 році включив (втілив) цю місцевість до обшару міського Спитко з Фельштина (можливо Мельштина), а в заміну дав дякові Сенькові монастир Созань з тим, що може собі заложити село на довільному парві і може випасати худобу в лісах Спиткових, однак, має висилати на кожну виправу двох лучників. Сенько вказував пр акті заміни привілей князів руських на Яриловці, виставлений правдоподібно Опольчиком. На новій садибі бачимо його ще в 1422 році, коли перепроваджував границі між Созанем і Старим Самбором. На з’їзді гомабіяльним брав уже участь Іван з Созаня. Генеалогічна нитка уривається пізніше аж до років 70–х, в яких дідичів Станко з жінкою Федкою або Фемкою року 1478, Анна року 1480, Дмитро з жінкою Насткою з Турки, а також Петро, син Федка рік 1481, останній замінив свій наділ з Кмітою на солтиство (соленство) в Угерцях Саноцьких. Якась частина в Созані припала по матері Васькові Корнальовському. Дмитро залишив Петра і Іваська року 1500, а незнаний ближче Васько Івана і Танику, яка вийшла заміж у 1502 році за Іваська Винницького з Лукавиці. Васько розпочав процес граничний з владикою Перемишльським Антонієм, який перейшов пізніше на Станка з синами Петра “Полупана” і дальших потомків. Петро одержав до 1530 року Тенуту Шаде в Самбірськім повіті. Павло Созанський підтвердив в 1535 році привілей на Созань, а через три роки пізніше відграничив село від Старого Самбора в товаристві Петра і Олександра Созанських, а також співвласника Вериги–Височанського. В 1554 році ревіндикували (розділили) частину забраного ґрунту (поля) Петро і Павло, а також Яцек і Олександр Ямінські – родичі Созанських з Ямни. Непорозуміння з владикою закрив суд підкоморський 1555 року, перед яким постали сім Созанських, два Ямінських і три Височанських. На фоні майнових непорозумінь закинув Павло Созанський на нешляхетське походження Ямінських, але оскаржені очистили себе перед судом Перемишлянським в 1559 році, підтверджуючи приналежність до гербу Сас. Джерела:
Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.). Wyrostek Ludwik. Ród Dragów-Sasów na Węgrzech i Rusi Halickiey. Kraków 1932. s.53
Powyżej Staregomiasta (Sambora) siedział na prawym brzegu Dniestru ród S a.só w-S oz ań ski c h. Początkowo przebywał on tuż pod miastem w Jaryłowcach, lecz w r. 1392 wcielił tę miejscowość do obszaru miejskiego Spytko z Melsztyna a wza.mian dał djakowi Sen kowi monaster Sozań z tern, że może sobie założyć wieś na prawie dowolnem i wypasać dobytek w lasach Spytkowych, jedynie ma wysyłać na każdą wyprawę dwóch łuczników K Seńko okazywał przy akcie zamiany przywilej książąt ruskich na Jaryłowce, wystawiony najprawdopodobniej przez Opolczyka. Na nowej siedzibie widzimy go jeszcze w r. 1422, kiedy przeprowadzał granice między Sozaniem a Starym Samborem2. W zjeździe hotnagjalnym brał już udział Iwan z S o z a n i a 8. Nić genealogiczna urywa się później aż do lat siedmdziesiątych, w których dziedziczą: Stańko z żoną Fedką lub Femką r. 1478 * , Anna r. 14805, Dymitr z żoną Nastką z Turki oraz Piotr, syn Fedka, r. 1481®. Ostatni zamienił swój dział z Kmitą na sołectwo w Uhercach sanockich7. Jakaś część w Sozaniu przypadła po matce Waśkowi Kornelowskiemu 8 Dymitr pozostawił P i o t r a i Iwaśka r. 1500 a nieznany bliżej Waśko Iwana i Tanykę, która poślubiła r. 1502 Iwaśka z Łukawicy Winnickiego9. Waśko rozpoczął proces graniczny z władyką przemyskim, Antonim, który przeszedł następnie na Stanka z synami, Piotra „Połupana“ i dalszych potomków10. Piotr utrzymywał do r. 1530 tenutę Sza de w Samborskiem 11. Paweł Sozański stwierdził w r. 1535 przywilej na Sozań a w trzy lata później odgraniczył wieś od St. Sambora w towarzystwie Pi ot r a i Al e k s a n d r a Sozańskich oraz We.ryhy Wysoczańskiego, współposiadacza. W r. 1554 rewindykowali część zabranego gruntu Piotr i Paweł oraz Jacek i A l e k s a n d e r J a m i e ń s c y — odrośl Sozańskich z Jamny 1S. Spór z władyką zażegnał sąd podkomorski r. 1555, przed którym stanęło 7 Sozańskich, 2 Jamieńskich i 3 Wysoczańskich u. Na tle nieporozumień majątko.wych zarzucił Paweł Sozański nieszlachetne pochodzenie Jamieńskim, lecz obwinieni oczyścili się przed sądem przemyskim r. 1559, stwierdzając przynależność do herbu Sas 16. 1 Dod do „Gazety Lwowskiej“ 1859, nr 30—31. 2 Ibid. 1861, nr 5. * Notaty, nr 1210. * Agz. XVIII, nr 1106. 5 Ib. XVIII, nr 1459. « Ib. XVIII, nr 1487, 1558 -59. » Ib. XVII. nr 2914. 8 Ib. XVIII, nr 1305, 2866. 9 Ib. XVIII, nr 2859, 4003. 10 Ib. XVII, nr 3580, 3597—98. 11 Matr. Sum. IV. 5622. “ Dod. do „Gazety Lwowskiej“ 1859, nr 49,50. 1S Ib. 1861, nr 5. 14 Agz. XIX, nr 3092. 15 Semkowicz Wł., Wywody szlachectwa w Polsce XIV—XVII w. Rocznik Tow. Heraldycznego, T. III. Lwów 1913, nr 179 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).
Джерела: Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/sozanski-2/ |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > С >
