Олег Однороженко (Київ). Шляхетська геральдика Київської землі XV — першої половини XVII ст. за архівними джерелами та матеріалами сфрагістичної кОлекції Музею Шереметьєва // Сфрагістичний щорічник · Випуск ІІ.

Родовий герб панів Альбієвичів (Солтанів-Альбієвичів) — знак у вигляді трираменної літери Т з загнутими у бік кінцями, який знаходимо на печатці пана Ахмета Солтана Альбієвича від 1526 р.231, виразно вказує на татарське походження цього роду, оскільки має відчутні паралелі з тамгою, що нею користувалися кримські хани Гіреї232.

232 Topczybaszy A. Przyczynek do heraldyki muślimów litewskich. — Warszawa, 1930. —

S. 8–9; Ебубекіров  С. Тарак-тамга — родовий знак кримських ханів // Знак. — 2000. —

Ч. 22. — С. 13.

Слід знати, що в 1522 році ігумен київського Миколаївського Пустинного монастиря Антоній купив у толмача Солтана Албеєвича землю Полукнязевськую, що лежала за Дніпром [Акты, относящикся к истории южной и западной России, Спб., 1863 г., т. 1, № 71, с. 60 – 61].

Даний розділ, за моєю інтерполяцією, був записаний до ПС у 1525 році, тотбо приблизно тоді, коли ця земля перейшла уже в треті руки (Полукнязев ⇒ Солтан ⇒ монастир). Тому слід думати, що «наш» Михайло Полукнязевич цією землею вже не володів, скоріше володів його батько десь наприкінці 15 ст.

Цей же толмач Солтан Албеєв у 7016 [1508]році продав село Бортничі (нині у складі Києва) за 400 кіп грошів тому ж Миколаївському Пустинному монастирю [Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка: 1729 – 1731 гг. – Харьков: 1896 г., с. 14]. Конкретність подробиць дозволяє думати, що під час слідства був пред’явлений цей письмовий акт.

Тому можна думати, що й акт 1522 р. відбивав розширення Бортницького маєтку монастиря.