Скотницькі


Скотницькі

СКОТНИЦЬКІ (Skotniccy) – земянський рід, у XVІ–XVІII ст. землевласники у Галицькій землі.


Джерело: 
Андрій Стасюк (Івано-Франківськ, Україна) ДОКУМЕНТ ГАЛИЦЬКОЇ ЗЕМСЬКОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ XV СТОРІЧЧЯ ПРО МАЙНОВІ СТОСУНКИ МІСЦЕВОЇ ШЛЯХТИ1

1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).



Джерела:
– Niesiecki K. Herbarz Polski. – Том VІІІ. – S. 390.
– ЛННБ, ВР, ф. 5, оп. 1, спр. 7444/IІ («Zbior notat genealogiczno-heraldycznych Wacława Rulikowskiego»), арк. 83.

Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/skotnytski/


У період між 4 січня і 31 грудня 1557 р. суддя Галицької землі Микола Хотимирський та підсудок Григорій Маковецький на вимогу шляхтича Павла Скотницького зробили відповідний витяг про продаж частини с. Сарників від 1472 р. у вигляді грамоти, скріпивши її привісною печаткою при знатних і гідних довіри свідках. 
Цікавою виглядає і постать замовника підтвердження — Павла Скотницького. Відомо, що в період 1569—1590 рр. він займав уряд галицького хорунжого3, а також неодноразово репрезентував Руське воєводство як посол на сеймі Речі Посполитої. Дружиною Павла Скотницького була Катерина Кола-Сапоровська (шлюб укладено після 1554 р.), а їхній син Ян Скотницький з Малих Скотників на початку XVII ст. був полянецьким каштеляном4. Важливо, що прізвище Скотницький також занотоване серед численних графіті на стінах галицького храму Святого Пантелеймона (тоді костел Святого Станіслава). 
Зокрема на південному фасаді зберігся напис латиною: DIE XXII MAI AD 1552 BENE DICTVS SKOTNICKI («Дня 22 травня року Божого 1552 {тут був} Бенедикт Скитницький»)5. 
Співзвучність прізвищ Павла й Бенедикта вказує на родинні зв’язки між ними. Можливо, Бенедикт, котрий, окрім пам’ятного запису на стіні храму, більше не фігурує у письмових джерелах, доводився Павлові Скотницькому батьком або братом. Не виключено, що Бенедикт — це одне з імен самого Павла. Опосередковано на такі думки наштовхує хронологія графіті, датована травнем 1552 р., адже всього за п’ять років 1557 р. в галицьких актах вперше згадано й Павла Скотницького. Ймовірно, така хронологічна, географічна та генеалогічна відповідність вказує на близьку кровну спорідненість, а можливо, обох осіб чи однієї й тієї ж людини. Втім будь-яка із запропонованих версій є лише здогадом і потребує ґрунтовнішої верифікації, зокрема генеологічної. 
Сарники (Середні і Горішні) згадано як володіння Павла Скотницького в поборовому реєстрі 1578 р. разом із с. Озерянами (однойменний населений пункт Галицького району Івано-Франківської області)6. Оскільки рід  Скотницьких у Галицькій землі вважався прийшлим і таким, що споріднився зі шляхетським гніздом Кунашевських7, очевидно, ці маєтності Скотницькі отримали після налагодження родинних зв’язків у Руському воєводстві. Досить обережно можна припустити, що bona Sarnki відійшли до Павла Скотницького після шлюбу з Катериною Колою-Сапоровською, адже далекі представники її відомої родини Колів 1469 р. згадуються як власники цих сіл — Szarnky et Jezerzany (Сарників і Озерян)8. 
Процес набуття нових маєтностей для майбутнього галицького хорунжого не проходив без конфліктів, адже 1557 р. Павло Скотницький вимагав підтвердження продажу частини села від 1472 р. Спір закінчився на його користь, оскільки поборовий реєстр 1578 р. чітко зафіксував частини доходів родини Скотницьких від Середніх та Горішніх Сарників, Липиці, Дольної та Озерян.


3 Urzednicy wojewodztwa ruskiego XIV—XVIII wieku (ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka). Spisy / [opracowat K. Przybos] // Urzednicy dawnej Rzeszy Pospolitej XII—XVIII wieku. Spisy / [pod red. A. Gasiorowskiego]. — Wroclaw ; Warszawa ; Krakow ; 
Gdansk ; LodZ : Zakfad narodowy imienia Ossolinskich, Wyd-wo PAN, 1987. - T. 3. - S. 36. 
4 Internetowy Polski stownik Biograficzny. — Instytut Historii PAN, 2014-2018 — [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.ipsb.nina.gov.pl (дата звернення 28.05.2018) — Irena Kaniewska. Pawel Skotnicki h. Grzymala. 
5 Корнієнко В. Епіграфіка сакральних пам’яток Галича (ХІІ—ХІХ ст.) / В. Корнієнко // Галич. Збірник наук. праць / За ред. М. Волощука. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2018. 
— Серія 2. — Вип. 3. — С. 224. 
6 Jabtonowski A. Polska XVI wieku pod wzglqdem geograficzno-statystycznym. 
— T. 7 : Ziemie ruskie. Rus Czerwona. Cz. 1 // Zrodta dziejowe. — Warszawa, 1902.
— T. 18. - S. 87. 
7 Ejusdem. Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno-statystycznym. — T. 7 : 
Ziemie ruskie. Rus’ Czerwona. Cz. 2 // Zrodta dziejowe. — Warszawa, 1903. — T. 18. 
— S. 312. 
8 Ejusdem. Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno-statystycznym. — T. 7 : 
Ziemie ruskie. Rus Czerwona. Cz. 1. — S. 30.

Документ №1.



Галич, 1557 р.9 Суддя Галицької землі Миколай Хотимирський та підсудок Галицької землі Григорій Маковецький посвідчують витяг з галицьких земських книг від 7 січня 1472 р. про продаж частини села Сарників шляхетному Михайлові Злотницькому Nicolaus Choczimirski de Choczimirz judex et Gregorius Makovieczki de Horozana subiudex terre Halicien[sis] g[e]n[ere]ales, significam[us] tenore p[raese]ntiu[m] vniu[er]sis et singulis, quib[us] expedit, p[raese]ntib[us] et futur[is], haru[m] noticia[m] habitur[is]. Q[uod] nos ad postulacio[nem] g[e]n[er]osi Pauli Skothniczki notam inscripc[i]on[em] ex actis t[errest]rib[us] Halicien[sibus] p[rae]decessoru[m] n[ost]roru[m] in forma[m] li[te]raru[m] in pargamento ext[ra]dim[us], qua[m] reperim[us] co[n]tineri sub actis in Halicz feria tercia in crastino Epiphaniaru[m] anno Do[mi]ni millesi[m]o quadragesimo septuagesimo secundo praesentibus ibid[em] g[e]n[er]osis nobilib[us]que do[mi]nis Nikiel de Novesyolki, Kvnrad de Kvnasszow, Nicolao de Czernyeyow, Derslao de Wodniki, Petro de Obelnicze, Math[iae] de Lachowicze10, Nicolao de Choczimirz et alys fidedignis ad p[re]missa.

Nobilis Michael fili[us] nobilis Janussy11 12 de Hnylcze recogno[vi]t, q[uod] sorte[m] sua[m] ip[sa]m concerne[n]tem in Sarnek, que sibi cessit p[ost] m[at]re[m] suum al[ia]s po babye, ve[n]didit et resignauit nobili Michaeli de Zlothniki awunculis suo germano et recognouit, q[uod] sibi dict[us] Michael Zlothniczki satisfecit pro dicta sorte in Sarnik et ibid[em] Michael Janussy fili[us] co[n]stituit aeuum Michael[e]m Zlothniczky eiusd[em] sortis p[er]petuu[m] herede[m] et domi[num] et sup[er] hoc [memoriale sunt] posunt, quod judiciu[m] recepit .

Ориг.: Archiwum Narodowe w Krakowie. — Zespol 639: Archiwum Dzikowskie Tarnowskich. — Sygn. ADzT 026.

Опубл.: AGZ. - T. 12. - S. 347, Nr. 3575 (документ 1472 р.).




Ми, Миколай Хотимирський з Хотимира, суддя13, та Григорій Маковецький з Горожани, підсудок14 Галицької землі, повідомляємо змістом цієї (грамоти) всім та кожному, кому потрібно, сучасникам і нащадкам, хто це читатиме, що ми на вимогу шляхетного Павла Скотницького запис, внесений із галицьких земських актів наших попередників, витягуємо у формі грамоти на пергаменті, яку визнаємо як збережену під актом у Галичі у вівторок, на другий день (свята) Богоявлення (7 січня), року Божого 147215 16, за присутності там знатних і шляхетних панів Нікеля з Новосілок, Конрада з Кінашева, Миколая з Чернієва, Дерслава з Водників, Петра з Обельників, Матія з Букачівців (Ляховичів), Миколая з Хотимира та інших гідних довір’я до згаданої (грамоти).

Шляхетний Михайло, син шляхетного Завіши (Януша) з Гнильчого визнав, що свою власну визнану частину в Сарниках, яку за правом він отримав по смерті матері, або «по бабі», продав та відступив шляхетному Михайлові зі Золотників, своєму рідному дядькові, і визнав, що згаданий Михайло Золотницький задовольнив (його) за згадану частину в Сарниках, і одночасно Михайло, син Завіши (Януша), встановив навічно Михайла Золотницького дідичним власником і паном цієї частини, і щодо цього пам’ятний**** складається, що суд приймає.

In dorso: Sarnek. Michaelis Zlothiczky [...]17 Ad bona Sarnki 1472. N 7 Печатка з написом по обідку: ARCHIWUM PANSTWOWE W KRAKOWIE







13 Миколай Хотимирський з Хотимира, суддя Галицької землі (13 листопада 1555— 1557 рр.). Див.: Urzednicy wojewodztwa Ruskiego XIV—XVIII wieku. — S. 63.

14 Григорій Маковецький з Горожани, підсудок Галицької землі (4 січня 1557 — 22 січня 1559 рр.). Див.: Urzednicy wojewodztwa Ruskiego XIV—XVIII wieku. — S. 59.

15 У виданні AGZ документ датується за датою наступної сесії земському суду, що відбулася 4 травня 1472 р. Див.: AGZ. — Т. 12. — S. 346.

16 Грошовий судовий внесок.



17 Далі вицвілий запис на кілька рядків
Comments