СКОЛЬСЬКІ h. Сас (de Skole, Skolscy) – земянський рід волошського походження, у XІV–XVII ст. землевласники у Стрийському повіті Перемишльській землі. володіння знаходилися най дальше від м. Стрия серед Карпатських гір й були надані Владиславом Ягайлом в 1397 р. Микові та Іванков Волохам3. 5 березня 1397, Владислав ІІ, польський король, дарував Микові і Іванкові право заснувати село на р. Опор і поле зване Сколе і Тухля . У 1444-1448 рр. У зі Сколе згадуються Хоць з сином Занком . Мабуть наступне покоління уособлювали Петро і Давид (1462) . На 1530-ті роки рід вже розпався на кілька відгалужень та сімей . Які родинні зв’язки між ним існували джерела не повідомляють. Маєтності Скольських знаходилися в басейні р. Опір, від с. Сколе на південь до угорського кордону. У 1530-х роках Скольські з іншими співвласниками розпочали розпродувати землі Кмітам, а згодом – Острозьким. На початку XVII ст. площа сколівських володінь Острозьких, що складалися з двох десятків сіл, об’єднаних у дві країни, становила майже 500 км. кв. Отже, Скольські розпоряджалися значно більшими територіями, аніж їхні сусіди261. Ще в 1620-х роках натрапляємо на представників цієї родини Скольських (Скільських, Скульських) в актах перемишльського городу. В 1651 році "Alexander Sien Stefan Skulscy", були на пописі посполитого рушення шляхти львівської землі, Жидачівського повіту. Однак, як у випадку з Семигинівськими, рід вигас до кінця XVIII ст. й в Почті галицької та буковинської шляхти не згадуються. Вочевидь не мали коштів на підтвердження шляхетства – Скульські – Скольські – Скільські багаточисельно мешкають в м.Сколе та Сколівському районі). 3 Wyrostek L. Ród Dragów-Sasów na węgrzech i Rusi Halickiej. – Kraków, 1932. – S. 66. 261 Pappe Fr. Skole i Tucholszczyzna / Fr. Pappe // Przewodnik Naukowy i Literacki. – Lwów, 1890. – R. 18, nr 6. –S. 554; nr 7. – S. 632-642. Atłas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej. Epoka przełomu z wieku XVI-go na XVII.sty. Dział II-gi „Ziemie Ruskie” Rzeczypospolitej. Opracował i wydał Alexander Jabłonowski. – Warszawa –Wieden, 1899-1904. – K. 3. Джерела: Смуток І. Перші документальні згадки про перемишльські роди гербу Сас (XIV-XVII ст.). Джерело: Смуток І.І. Руська шляхта Перемишльської землі (XIV – XVIII ст.). Історико-генеалогічне дослідження. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни». – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Київ, 2018. Смуток І. Дрібношляхетські роди Стрийщини в XVI ст. // Стрийщина крізь призму століть. – Стрий, 2004. – С. 34-41. Wspomniana parokrotnie włość skolsko-tuchelska stanowiła w początkach upo.sażenie odrębnego rodu Skolskich, również współherbowego, aczkolwiek skąpe naogół źródła przemilczają tę okoliczność. Król Władysław Jagiełło nadał braciom Mykowi i I wa n k o wi Wo ł o c h o m r. 1397 pustki nad rzeką Oporom celem ponownego za łożenia osady S k o le 16; chcąc, ułatwić kolonizowanie odległych wierzchowin gór.skich, zwolnił król osiadających kmieci od danin na przeciąg lat dwunastu. Właści.ciele mieli wysyłać na wyprawę czterech łuczników konnych. Myka czyli Mikołaja no- tują akty pod r. 1439 k Dalsze dzieje Skolego wskazują na to, że głównymi spadko.biercami założycieli były córki, które wniosły części ojcowizny do domu Krynickich, Kruszelnickich oraz Hoszowskich. Na tern podłożu toczył się przeciągły proces mię dzy dziedziczką Skolego Chodą a Nastką Krynicką r. 1444—1446*. W r. 1448 za.pisała Choda V, swych dóbr synowi Zan ko w i a */s mu wydzierżawiła*. Kryniccy zajmowali przodujące stanowisko aż do r. 1471, kiedy odstąpili swe działy w Skolem Kruszelnickiemu Hryciowi a w Tuchli szwagrowi swemu, Jurkowi z Hoszowa1 *4 *. Jak znaczny obszar zajmowały dobra tuchelskie, widać choćby stąd. że Jurek odkupił je „po przesłużeniu“ z powodu nieobecności na wojnie r. 1475 poważną sumą 300 grzy.wien6; wprawdzie wchodził tutaj w grę także dział w Korczynie, lecz mimo to kwota odkupu świadczy o dużych częściach w obu miejscowościach. W Skolem siedzą w tym czasie Piot r, Dawi d i Duma, zapewne synowie Zanka6. W r. 1498 wyto.czyła niejaka Kuma vel Kulina Jackowa proces Polce vel Poni, żonie Da n iły, o spadek po matce Ul ja nie oraz babce F e d c e 7. Koniec w. XV i początki na.stępnego przynoszą przewagę Hoszowskim i Kruszelnickim, którzy odnawiają dawne przywileje na Skole, bądź odgraniczają tę włość od dóbr starostów stryjsko-żyda.czowskich. Jednak i w tych czasach istnieje jeszcze właściwa linja Skolskich, jak świadczą akta procesowe o najazdy i spory graniczne z połowy w. XVI8. 16 Papee, Skole i Tucholszczyzna, Przew. nauk lit. 1890, str. 1158. Regest, w Matr. Sum IV. Sup. 383. 1 Agz. XIII, nr 1141. 1 Ib. XIII, 2292, 2413, 2414, 2480, 2518, 2545, 2653, 2736, 2737. 2835, 2977, 2978. » Ib. XIII, nr 3594. 4 Ib. XVIII, nr 146, 147. * Ib. XVIII, nr 683. • Ib. XIII, nr 4716. Papee, o. c. str. 1161. 7 Ib. XVIII, nr 2651, 2652. * Papee, o. c. str. 555—558. Cenne studjum dyr. Papee’go dało sporo materjału nietylko histo.rycznego, lecz także etno- i demograficznego do dziejów skolsko-tuchelskich. Słuszne uwagi autora o braku przejść u źródlisk Oporu znajdują potwierdzenie we wzmiance o trakcie, na Komarniki i Turze wiodącym; stąd wniosek, że stara droga z Munkacza przez Vereczkę czyli Stróże przekraczała Karpaty w okolicy Klimca i schodziła do doliny Stryja, zmierzając w dalszym ciągu na Stary Sambor. 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки (герб Сас).
Джерела: Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/skolski/ |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > С >
