СЕКЕРЖИНСЬКІ - шляхетький рід армянського походження, землевласники в Подільському і Руському воєводстві. Амброзій Ормянчик у 1507–1509 рр. виконував функції королівського писаря до справ обслуги поточної оборони55. Він, ймовірно, був адаптований подільським старостою Станіславом Лянцкоронським перед 1511 р. На жаль, два видання, у яких зібрані матеріали, що висвітлюють левову частку нобілітацій у Польському Королівстві, не фіксують акту адаптації Амброзія чи його батька56. Вжe у 1511 р. король Сиґізмунд I посвідчив кон- сенс Амброзія Ормянчика з Завартова (Ambrosio Ormyenczik de Zwarthow) на королівських селах Макарів та Глібів у Кам’янецькому повіті за суму, записану на селах, яку король отримав від кам’янецького вірменина Дони- ша57. 1514 р. Амброзій отримав від короля пляц у Кам’янці біля парцелі кам’янецького войського Миколая Гербурта (посла на сейм 1506 р.)58. Цьо- го ж року він він отримав село Печиська у Летичівському повіті. Набувши у 1515 р. від Яна Струся село Секержинці на р. Збруч у Скальському повіті за 400 гривень, Амброзій додав назву новонабутої власності до свого ймену- вання59. Від того часу він найчастіше фіксується у джерелах як Амброзій Ормянчик із Секержинець (Ambrosii Ormyenczyk de Syekyerznice). 1523 р. отримує від короля дім або пляц біля скальського замку (dom albo pliacz w przigrodku zamku skalskie[go])60. Урядницька кар’єра Амброзія почалася вже у досить поважному віці (що й недивно, з огляду на його нешляхетське походження), коли у 1519 р. отримав уряд кам’янецького хорунжого, а на- ступного року авансував на поважний і впливовий у шляхетському серед- овищі уряд земського судді, на якому перебував до своєї смерті у 1528 р.61 Варто зазначити, що місцеву шляхту він знав переважно завдяки тому, що в період від 1517 до 1522 рр. виступав збирачем податків з Подільського воєводства62. 55. Chorążyczewski W. Przemiany organizacyjne polskiej kancelarii królewskiej u progu czasów nowożytnych. – Toruń, 2007. – S. 244. 56. Wdowiszewski Z. Regesty nobilitacji w Polsce (1404–1794) / Z.Wdowiszewski // Materiały do biografii, genealogii i heraldyki polskiej. – T. XI. – Buenos Aires–Sztokholm, 1987. – S – XV+258 s.; Trelińska B. Album armorum nobilium Regni Poloniae XV–XVIII saec. Herby nobilitacji i indygenatów XV–XVIII w./ B.Trelińska. – Lublin, 2001. – 878 s. 57. MRPS. – Pars IV. – Vol. 1. – № 1218. 58. Ibidem. – № 2209. 59. Ibidem. – № 2436. 60. Biblioteka XX. Czartoryskich. – Sygn. 1725/IV. – S. 221–222. 61. Urzędnicy podolscy XIV–XVIII wieku. Spisy. – № 106. – S. 52; № 479. – S. 107. 62. MRPS. – Pars IV. – Vol. 1. – № 4232; VC. – T. I. – Vol. 1. – S. 365 (1520 р.), 377 (1521–1522 р.). Мацин Ормянчик Секержинський, син Амброзія історія, пов’язана з наступним писарем Марціном Ормянчиком із Секержинець. Він, як і більшість подільських урядників у XV I ст., розпочав свою кар’єру у війську. Таку 1 5 3 9 -1 5 4 2 рр. він зазначений у пописі з 6 вершниками у роті Героніма Аянцкоронського1, що іще раз підтверджує зв’язок з ними ще з початку XV I ст. (див. про Амброзія Ормянчика). У жовтні 1 5 4 4 р. М арцін склав із себе обов’язки писаря пе ред воєводою і шляхтою, яка зібралася на рочки у Кам’янці. Оскільки ніхто не хотів бути писарем і жодна з чотирьох кандидатур, обраних на сеймику подільської шляхти у 1545 р., не забажала бути писарем, король своїм де кретом поновив фунції писаря М арцінові, який і пробув на цьому уряді до 1551 р., коли повторно склав із себе обов’язки писаря 2. 1. AGAD. - ASW. - Dz. 85. - Sygn. 36. - К. 2 8 : Martinus Syekyerzynski eq. 6 e x Ibidem. - Sygn. 39. - K . 109 v: Martinus Siekierzenski e. 6. 2 Urzędnicy podolscy XTV-XVIII wieku. Spisy. - № 32 6 . - S. 8 4 -8 5 |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > С >