 ЧЕЧЕЛІ та СУДИМОНТОВИЧІ-ЧЕЧЕЛІ гербу Єліта (Jelita) володіли Калауром, Кущинцями, Чечелівкою в Брацлавському повіті. Тільки на кінець 16 століття брати Григорій та Матей Чечелі можуть уважатися за перших історично засвідчених поколінь роду. Нащадки Григорія взяли прізвище Судимонтовичі-Чечелі. Андрій Судимонтович переселився до Брацлавщини, отримавши у власність від князя Вітольда (1396) розлеглі землі над ріками Чечвою і Кублічем; а також над Дністром. З часом на тих землях були засновані села: Кущинці, Чечелівці (Чечелівка), Борсуківці, Щучинці, Христинці та Радківці. Над Дністром засновано селища: Малокіш, Калаури, Рашків, Бундури. З автентичних документів випливає, що Андрія Судимонта Чечелі вважали своїм першопредком вже в останній третині XVI ст. В історіографії його прийнято зараховувати до відомого аристократичного клану панів із Хожова, але родовід і геральдична традиція останніх такий висновок заперечують. Сам зв’язок Андрія Судимонта (можливо, Андрія-Судимонта) з Чечелями залишається дискусійним. Запропонована С.-Ю. Дуньчевським генеалогічна схема виглядає непереконливо як з огляду на тюркське звучання прізвища нащадків литовського боярина, так і через великий хронологічний розрив, що відділяв сучасника великого князя Вітовта від його гаданих онуків. За браком джерел складно сказати, був Андрій Судимонт пращуром Чечелів чи попереднім власником тих земель, які вони отримали внаслідок родинних зв’язків або земельних трансакцій. За родовою леґендою шляхетський рід Чечелів-Новоселецьких походив від литовського боярина Андрія Судимонтовича, що жив наприкінці XIV ст. й володів розлогими землями на Брацлавщині, які отримав з рук великого князя Вітовта. Дослідники генеалогії Чечелів, вивчаючи переказ про спільне походження Судимонтовичів та Новоселецьких, з певними застереженнями вважали його в цілому достовірним [Так, один з найавторитетніших фахівців Адам Бонєцький відзначав, що Чечелі, «uważając się za potomków Sudymonta z Chożowy, brali przydomek Sudymontowicz, a jedna ich linia [курсив мій – І. Т.] od dóbr Nowosielce, Nowosieleckimi się pisała», див. Boniecki A. Herbarz Polski. – Warszawa, 1900. – Т. 3. – S. 347.], хоча підтвердити або спростувати леґенду документальними згадками нікому ще досі не вдалося [Як слушно зауважив Казімєж Пуласький, слідом за попередниками переказавши леґенду про Андрія Судимонтовича та його синів, «ta atoli filiacya nie daje się dokumentalnie udowodnić», див. Pułaski K. Kronika polskich rodów szlacheckich Podola, Wołynia i Ukrainy. – Brody, 1911. – T. 1. – S. 49.], та й про жодні спроби це зробити ми не знаємо. Між тим, аналіза наявного масиву волинських актових книг XVI – XVII ст., які зберігаються в Центральному державному історичному архіві в м. Києві, дозволяє відповісти практично на всі поставлені питання, в тому числі коректує наші дані про витоки роду Чечелів-Новоселецьких. Ігор Тесленко. Генеза роду Чечелів-Новоселецьких у світлі фамільної леґенди і документальних джерел. https://surmasite.wordpress.com/2016/10/26/коріння-древа-кропивницьких/ ГЕРАЛЬДИКА І СФРАГИСТИКА Герб не внесен в Общий Гербовник, Гербовник Царства Польского или Дипломные сборники.  Описание и изображение герба Елита рода Чечелев В красном поле три золотых копья наподобие звезды начертанных, две боковые наискось концами в гору, а среднее концом вниз, на шлеме половина рогатого козла прямо над короною поставленного в правую сторону гербового щита повороченного. Что герб сей Элита, извлеченный из древних польских гербовников, действительно родом Чечелей издавна употребляем и употребляется, в том сообразно указу от 19 марта 1797 года свидетельствуем – 30 июня 1840 года. Джерело: РГИА, ф.1343, оп.32, д.2124, л.60. Материал предоставлен для эксклюзивной публикации на сайте gerbovnik.ru Александром Николаевичем Хмелевским, экспертом форума сетевого издания «Геральдика.ру», редактором сайта «Гербовник.ру». Волынский губернский Предводитель Дворянства отношением в Герольдию Правительствующего Сената № 136 от 31 января 1841 сообщал, что помещик Волынской губернии Староконстантиновского уезда Петр Судимонтович Чечель просит о внесении рода его в Общий Гербовник Дворянских Родов Российской Империи и о выдаче копии с родословной. По справке с делами Дворянского Депутатского Собрания оказалось, что род просителя утвержден Герольдией Правительствующего Сената в дворянском достоинстве и дано о том знать оному Собранию указом от 30 июля 1834 года № 6619. Представляя при сем родом употребляемый герб под названием Элита с надлежащим засвидетельствованием, Волынский губернский Предводитель Дворянства просил Правительствующего Сената Герольдию внесть таковой герб в Общий Гербовник Дворянских Родов Российской Империи и выдать копию с родословной согласно желанию просителя. По определении Герольдии Правительствующего Сената 28 января 1843 года • Заключено: герб рода Судимонтовичей-Чечелей внесть в Гербовник, а дворянину Петру Судимонтович-Чечелю выдать копию с родословной рода его. Волынское Дворянское Депутатское Собрание рапортом № 8197 от 11 декабря 1843 года сообщало в Правительствующий Сенат по Герольдии, что Дворянское Депутатское Собрание, по журналу 18 ноября 1843 года состоявшемуся, приведя в исполнение Указ Герольдии № 3589, последовавший о внесении в Гербовник для Высочайшего утверждения употребляемого в роде Судимонтовичей-Чечелей герба, для объявления такового указа Чечелям и взыскании с них гербовых пошлин известило Волынскую Казенную Палату. Дело это решено, но о внесении герба в Гербовник не видно исполнения. По распоряжению Герольдмейстера копия определения Герольдии от 28 января 1843 года о внесении герба Чечелей в Гербовник взята из сего дела для Сборника дипломных гербов 24 ноября 1893 года. • РГИА, ф.1343, оп.32, д.2124 Дело Герольдии Правительствующего Сената «О дворянском происхождении рода Чечелей» , началось 3 декабря 1832 г., решено 21 мая 1834 г. Герб внесен в т.н. «Сборник неутвержденных гербов» В.К.Лукомского (Дело №8 по составлению «Сборника неутверждённых гербов Российских дворянских родов» (Материалы Гербового Отделения Сената) Гербового Музея Главного Управления Архивным Делом). Описание выполнено по изображению на карточке в деле: Польский герб «Елита» • РГИА, ф.1343, оп.15, дд.394, 395 • «Гербовед» (изд. РГК), № 16 (04'1997) І Андрій Судимонт (Андрій-Судимонт?) ( кінець XІV — перша третина XV ст.) 1581 р. до книг Руської (Волинської) метрики була внесена заява, яку перед королем Стефаном Баторієм виголосив шляхетний Григорій Чечель. У ній він розповів про те, що під час пожежі у Вінницькому замку 8 жовтня 1580 р. згорів фамільний архів, а разом з ним і привілеї на землі у Брацлавському воєводстві, пожалувані „продку его Андрею Судимонту“ великим князем Вітовтом і королем Яном-Ольбрахтом5 ІІ ..... АНДРІЙОВИЧ СУДИМОНТОВИЧ Протопласта Чечелів, Судимонтовичів-Чечелів та Чечелів-Новоселецьких ГРИГОРІЙ АНДРІЙОВИЧ СУДИМОНТОВИЧ ( перша половина XV ст.) Протопласта Кайдашів-Кропивницьких. ІІІ ..... ..... СУДИМОНТОВИЧ ІV ГРИГОРІЙ ЧЕЧЕЛЬ [СУДИМОНТОВИЧ] (кінець XV — перша третина XVI ст.) V БОРИС [ГРИГОРЬЕВИЧ] ЧЕЧЕЛЬ ( перша половина XVІ ст.) Борис започаткував брацлавську гілку дому, представники якої, у XVI – XVII ст. помітні люди на Східному Поділлі, писалися Чечелями-Судимонтовичами. ВАСИЛЬ [ГРИГОРЬЕВИЧ „МАЛИШ“ ЧЕЧЕЛЬ] (перша половина XVІ ст.) Молодший брат Бориса Андрійовича, відповідно до леґенди, звався Василем Малишевичем, «któremu dostały się na Wołyniu Nowosiołki i inne dobra, zkąd jego sukcessorowie zwali się Czeczelowie Nowosieleccy, ktorzy i do tych czas są w ziemi Przemyślskiej rozrodzeni w dziedzictwach swoich» [Herbarz Polski Kaspra Niesieckiego S.J. powiększony dodatkami z poźniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. – Lipsk, 1839. – T. 3. – S. 241.]. VI МАТВІЙ БОРИСОВИЧ ЧЕЧЕЛЬ † п. 1612 Спадок і королівську данину Калиновський доповнив цілим рядом купівель від місцевих землян. Так, у 1598 р. були відкуплені від Чечелів Щурівці [Яковенко Н. М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. Видання друге, переглянуте і виправлене –Н.М. Яковенко. – К.: Критика, 2008. – 472 с., с. 237]. był on dziedzicem części Czeczelówki oraz Raszkowa z przyległościami. a był bratem Hryhorego, protoplasty pierwszej linii. Żon. z Eudoksią Mórmyłówną, miał trzech synów, od których idą trzy gałęzie rodu
ГРИГОРІЙ БОРИСОВИЧ СУДИМОНТОВИЧІ ЧЕЧЕЛЬ Hrehory Czeczel, właściciel Czeczelówki, alias Kuszczyniec, podstarości bracławski 1590 r., procesował 1622 r. Sieniawskiego, o najazd na wyżej wymienioną wieś (Bracł. V f. 1182). В 1622г. винницкий пидстароста Григорий Судимонтович Чечель учредил с.Чечеливка, которое впоследствии было передано Писочинскому. Выходцы из всех этих сел могли в дальнейшем после отмены крепостного права получить фамилию Чечель: по фамилии помещика, в имении которого жили, или по названию села Чечеливка.Въ 1629 году Кущинци, „аііаз Чечелевка", принадлежали Григорію Андреевичу Чечелю, который продолжаль владѣть селомъ въ 1664 году; въ то время въ Кущинцахъ, „аііаз Чечелевкѣ", считалось 34 дома и двѣ мельницы). Наконецъ, послѣднее встрѣтившееся намъ извѣстіе объ этомъ селѣ относится къ 1754 году—тогда оно находилось во владѣніи Петра Яковлевича Судимунтовича-Чечеля. Григорій Чечель (1598-1629), підстароста вінницький, дідич Кущинців (Чечелівки). У 1629 році платить з частини Чечелівки подимий податок (2 дими), а з осад Чечелівки і Кущинців( з 21 диму) 10 злотих. Ów Hryhory w latach 1598-1629, jest podstarostą winnickim, dziedziczy Kuszczyńce alias Czeczelówkę (w pow. hajsyńskim) i inne posia- dłości. W aktach bracławskich częste o nim wzmianki z racyi spraw sądowych prowadzonych przezeń lub wspólnie z bratem Maciejem"). W latach 1616 i 1617 procesuje Adama Sieniawskiego, który najeżdżał i zabierał mu grunta i lasy?). W 1629 r. Hryhory z części Czeczełówki płaci podymne z 2 dymów, a z osad Czeczelówki i Kuszczyniec z 21 dymów 10 zł. Jednocześnie zaś Semen i Ławryn, synowie Macieja, płacą za część tejże Czeczelówki za 35 dymów. W 1630 r. Hryhory, Semen i Ławryn władają wsią Nowa Czeczelówka. Александер МОЩЕНСЬКИЙ (*бл. 1751), королівський ген. ад'ютант, грабовецький (1776) і гайсинський хорунжий, Цивільно-військовий комісар порядку Вінницького пов., кавалер ордена св. Станіслава, маршалок шляхти Гайсинського пов., одружений з удовою Анною Чечель (уродж. Трембінська), володів маєтками в Чечелівці й Кушинцях того ж повіту. ??? В 1770-е или 1790-е гг. - с. Чечеливка приобрел Петр Чечель герба Элита, чесник Брацлавський, староста Гайсинский и кисляцький посол на большой сейм варшавский, в 1746 женат на Францишко Шашкевич, фундаторци монастыря бер-нардинцев в Чуднове. Внук Петра Чечеля - Петр Чечель (1754-1840), последний староста Гайсинский (1792) сын Роха и Екатерины Хосцькои.
VII СЕМЕН МАТВІЙОВИЧ Семен і Лаврин Чечелі (сини Матея) платять податок зі своєї частини Чечелівки податок за 35 димів. У 1630 році Григорій, Семен, Лаврин володіють Новою Чечелівкою. Нащадки Григорія: син Чечель Анджей( ще жив у 1665) та дочка Регіна( Мікулінска). Інша лінія Чечелів, нащадки Мацея та Євдокії Мармилівни: Семен ( біля 1628), Лаврин (Вавринець), Василь (Базиль). W 1628 r. Szymon i Wawrzyniec, [nieznany ojciec poniższego rodzeństwa] bracia, Andrzej, Konstanty, Bazyli i Jerzy, bracia, oraz Maryanna Janowa Ohyjowa Tyszkiewiczowa, procesują Sieniawskich o 8,000 fl., egzekwowane z Kublicza (Woł. V B f. 187). Po braciach jej, Wasylu i Sewerynie, przeszły do Czeczelów dobra Oratów w pow. winnickim. Z oryginalnego testamentu tejże Eudoksii, pisanego w 1679 r., widzimy iż wówczas była już wdową a Semen Czeczeł zginął podczas wojen kozackich, czytamy tu bowiem że „podczas zawojowania kozackiego i inkursyi tatarskiej została w sieroctwie*: Semen zostawił trzy córki i dwóch synów. Córkom naznacza matka po 500 zł. posagu. Za Eudoksię Czeczełową pisać nie umiejącą, podpisał testament Aleksander Falkowski.
ЛАВРИН (ВАВРИНЕЦЬ) МАТВІЙОВИЧ zon. z Maryanną Brańską ВАСИЛЬ МАТВІЙОВИЧ podpisuje z wojew. bracławskiem elekcyę jana Kazimierza w 1648 Z żony Wieczorkówny, miał czterech synów, których wymienia Duńczewski. ~ Вечорківна W 1628 r. Szymon i Wawrzyniec, [nieznany ojciec poniższego rodzeństwa] bracia, Andrzej, Konstanty, Bazyli i Jerzy, bracia, oraz Maryanna Janowa Ohyjowa Tyszkiewiczowa, procesują Sieniawskich o 8,000 fl., egzekwowane z Kublicza (Woł. V B f. 187).
КОНСТАНТИН ГРИГОРОВИЧ Bazyli pisał się z województwem bracławskiem na elekcyę Jana Kazimierza, a Konstanty, rotmistrz królewski, na obiór królów: Michała i Jana III-go. ЮРІЙ ГРИГОРОВИЧ РЕГІНА ГРИГОРІВНА W 1598 roku procesuje Jana Mikulińskiego о najazd ~ 1.za Hordyjem Mikulińskim ~ 2.za Teodorem Strzyżewskim 1602 r.ФЕОДОРА ГРИГОРІВНА 1-o v. za Iwanem Wasilewiczem Korczewskim, 2-o v. za Leonem Wereszczaką 1600 r. (Kij. I D. f. 170). z którym wspólnie biorą w zastaw dobra Popielnicę koło Pawołoczy od Romana i Zofii z Karabczyjowskich kniaziów Rużyńskich”). VII ANNA Córkom naznacza matka po 500 zł. posagu. za Stefanem Małynką ANASTSZYA Córkom naznacza matka po 500 zł. posagu. za Janem Strzelnickim MARYANNA Córkom naznacza matka po 500 zł. posagu. była wówczas w stanie panieńskim. ЯН СЕМЕНОВИЧ w 1697 r. podpisują elekcyę Augusta Il.' Бездітний ОЛЕКСАНДР СЕМЕНОВИЧ w 1697 r. podpisują elekcyę Augusta Il. żon. z Chrynicką, miał syna Jana SAMUEL СИН ЛАВРИНА bezpotomni JAN СИН ЛАВРИНА bezpotomni MICHAŁ СИН ЛАВРИНА żon. I” v. z Reginą Komarówną, Z pierszej żony córki: Anna za Skulimowskim, Maryanna i Aleksandra. 2” v. z Wygnańską. Z drugiej żony: Andrzej i Bnedykt obaj bezdzietni. STEFAN SYN WAWRZYŃCA, żon. z Heleną Borejkówną СЕМЕН ВАСИЛЬОВИЧ Власник с.Кузьминці
АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ ЧЕЧЕЛЬ Дмитро Васильович Чечель (+ 1708) походив зі старої української шляхти («породный шляхтичь православный») на Брацлавщині (Z dz[iejów] Ukr[ainy], c. 34, прим[ітка] — Брацл[авського] повіту). Батько його, Василь Чечель, володів маєтком у Кузьминцях («сдучи ку Соколціо※) (Див. Баранович, Украина накануне.., с. 38, 40; Арх[ив] ЮЗР, ч. VI, т. І, с. 23-26; згад[ано] Кузьминці і Соколків (1545 р.?). За молодих літ Д. Чечель перейшов на Лівобережжя, де був знатним військовим товаришем (1695) і дворянином гетьмана Мазепи (1689-1696). Був у почеті Мазепи під час подорожі Гетьмана до Москви 1689 р. Наступного року знову їздив до Москви, як «пристав гетманской», з Київським митрополитом-електом Варлаамом Ясинським. Полковник охочепіхотний (сердюцький) (16961708). Брав участь у поході Мазепи на Правобережжя 1704 р. Один з найбільш відданих Мазепі людей. Гетьман надав йому село Тростянку в Батуринській сотні. Після героїчної оборони Батурина, під час якої був поранений, намагався врятуватися, але був затриманий козаками с. Полівки (Конотопської сотні) Яценками, що видали його москалям і за це одержали від Меншікова «оборонный унівЂрсал». Був страчений (колесований) у Глухові.Твердження д-ра М. Андрусяка про те, що «Colonel Chechil, a Scotch’man in Ukrainian service» («Ivan Mazepa, Hetman of Ukraine» — «The Ukrainian Quarterly», 1946, Vol. III, Na l, p. 35), звичайно, помилкове. Ще О. Лазаревський («Описаніе Старой Малороссіи», т. II, К., 1893, с. 277, прим. 488) документально встановив походження Д. Чечсля. Дмитро Чечель був призначений на команданта батуринської залоги і цілої фортеці. Кеніґсек командував артилерією, а Нестеренко, як батуринський сотник, був начальником міста й цивільного населення Батурина. ІВАН ВЛАСОВИЧ ЧЕЧЕЛЬ ГРИГОРІЙ АНДРІЙОВИЧ СУДИМОНТОВИЧ ЧЕЧЕЛЬ занимал должность королевского ротмистра в 1661-м году. który w 1672 r. spisuje testament Григорий (сын Андрея, внук Григория) в первом браке был женат на Марианне Белецкой, с которой у них были дети: сын Яков и дочь Елена. W 1672 r. Zofia z Lipskich, wdowa po Hryhorze procesuje pasierbicę swą Helenę Kozicką o najazd na jej rezydencyę, wieś Słonicze, i zabranie mobiliów, papierów i małoletnich dzieci: Jerzego, Ewę i Helenę) widocznie chodziło o spadek po zmarłym Hryhorze Czeczelu. ~ 1. Марианна Белецька. z której syn Jakób i córka Helena za Stefanem Kozickim, ~ 2. Zolią Lipską (żyła w 1692 r.), z której trzy córki i dwóch synów. МАРІЯ АНДРІЇВНА СУДИМОНТОВИЧ ЧЕЧЕЛЬ za Janem Ohiją Tyszkiewiczem, АННА АНДРІЄВНА СУДИМОНТОВИЧ ЧЕЧЕЛЬ za Zaleskim VIII ЯН ОЛЕКСАНДРОВИЧ Piotr Antoni, procesując się 1742 r. o Czeczelówkę i Kuszczyńce z krewnym swoim Janem, synem Aleksandra, a wnukiem Szymona i Eudoksyi z Juszkowskich, wymienił tę swoją procedencyę (Bracł. XVI f. 724). 1741 r. sprzedaje dobra Oratów za sumę 10,000 zł., Piotrowi staroście kiślackiemu i Antoniemu Ludwikowi Sudymontowiczowi Czeczelom, że zaś nie umiał pisać, tranzakcyę tę podpisuje w jego imieniu Stanisław Szaszkiewicz. Świadkami byli: Franciszek Kropiwnicki i Jan Charzewski”). W 1742 r. Piotr Antoni Czeczel procesuje Jana o część Czeczelówki i Kuszczyniec. Nie wiemy, czy ten czy inny Czeczel zostawił z Karwowskiej dwie córki: Annę za Józefem Stawiskin i Konstancyę za Antonim Pogonowskim ok. 1752 r. . ANNA ДОЧКА МИХАЙЛА za Skulimowskim MARYANNA ДОЧКА МИХАЙЛА ALEKSANDRA, ДОЧКА МИХАЙЛА ANDRZEJ син Михайла Б/д. BЕNEDYKT син Михайла Б/д. ЛУКАШ СИН СТЕФАНА Łukasza oż. z Grodzką. Ich potomstwo: Synowie Paweł i Leonard, oraz córki: Petronela, Anna i Kasylda, żona Kazimierza Bontaniego, rotmistrza wojsk polskich w 1731 r*. Dałsze rozrodzenie linii po Stefanie, nie znane. Семейные бумаги Чечелей о земельных делах. Универсал Лукаша Чечеля своим подданным, закладные. Оригиналы половины ХVIIст. - 1800г. Гайсинский уезд Подольской губернии и Черниговщина. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/c...0%A1%D0%A2 Национальная библиотека Украины имени В.И. Вернадского. Фонд: Институт рукописи. Каталог: Хронологический каталог 2 отдела. Исторические материалы (фонд II). Разделители: 17-19 ст. Документ №9. ГРИГОРІЙ СЕМЕНОВИЧ żon. z Anną Kuczewską МИКОЛАЙ СЕМЕНОВИЧ СТЕФАН СЕМЕНОВИЧ żon. z Korycką ИОСИФ ДМИТРИЕВИЧ ЧЕЧЕЛЬ син Д.В. Чечеля. После казни отца его опекал полковник Миргородский Даниил Апостол. В 1740-1750-х г.г. служил в Кременчуцкой сотне Миргородского полка. Жил в Кременчуге до 1740 року. Впоследствии - в селе Круков недалеко от Кременчуга. В дальнейшем упоминается как сотник архангелогородский и осадчий-сотник Новослободского козацкого полка (осадчий, а потом сотник слободы Верблюжки). Упоминается в "Переписи Слобоцкого казачего полку по окончании минувшего 1758 года", которая хранится в материалах Сенатского архива (РДАДА, ф. 248, оп. 39, спр. 2888/405, арк. 111- 490) ФЕОДОСІЯ ДМИТРІВНА (+1689/1695) МАРКО ІВАНОВИЧ ЯКУБ СИН ГРИГОРІЯ сын Григория Чечелова и Марианны Белецкой. был женат дважды. От первого брака с Теофилей Леневичувной один сын Петр-Антоний. От второго брака с Пржилуской (имя не указано) есть сыновья Стефан и Ян, оба бездетные. ~ 1. Teofilą Leniewiczówną. Z niej jedyny syn Piotr-Antoni. ~ 2. Z drugiej żony Przyłuskiej, synowie Stefan i Jan bezpotomni ХЕЛЕНА І ДОНЬКА ГРИГОРІЯ W 1672 r. Zofia z Lipskich, wdowa po Hryhorze procesuje pasierbicę swą Helenę Kozicką o najazd na jej rezydencyę, wieś Słonicze, i zabranie mobiliów, papierów i małoletnich dzieci: Jerzego, Ewę i Helenę) widocznie chodziło o spadek po zmarłym Hryhorze Czeczelu. Чол.: Стефан Козицкий ЄЖИ-СТЕФАН СИН ГРИГОРІЯ († 1752) Jerzy, z nieznanej małżonki pozostawił syna Antoniego Ludwika (Bracł. XVI f. 640), komornika ziemskiego bracławskiego 1742 r., podwojewodzego bracławskiego 1748 r., podczaszego dźwinogrodzkiego 1751 r. Roch Sudymontowicz, cześnik winnicki 1746 r. i Piotr Sudymontowicz, sędzia pograniczny województwa bracławskiego 1727 r., z podstolego winnickiego, stolnik dźwinogrodzki 1738 r. Procesował się on z Jerzym i synem jego Antonim Ludwikiem 1739 r. o granicę Czeczelówki i Granowa (Bracł. XVI f. 640). walczył pod Wiedniem 1683 r.. umarł w późnej starości 1752 r. ~ Анна Стрижевська КОНСТАНТИН СИН ГРИГОРІЯ w 1667 r. rotmistrz królewski, w 1678 r. deputat z województwa bracławskiego na trybunał lubelski. rotmistrz królewski (1667), podpisuje sufragia na Jana III"), w 1678 r. deputat z wojew. bracławskiego na trybunał lubelski. Z żony Heleny Lipnickiej córka Katrzyna. Żona jego, Helena z Lipnickich (Zap. Lub. 51 f. 165 i 57 f. 9 i 30). ХЕЛЕНА ІІ ДОНЬКА ГРИГОРІЯ Чол.: za Krzysztofem Tchorzewskim EWA ДОЧКА ГРИГОРІЯ I* voto za Szymańskim, 2” voto za Sieprawskim, 3” voto za Ostrowskim. IX PAWEŁ СИН ЛУКАША LEONARD СИН ЛУКАША PETRONELA ДОЧКА ЛУКАША ANNA ДОЧКА ЛУКАША KASYLDA ДОЧКА ЛУКАША żona Kazimierza Bontaniego, rotmistrza wojsk polskich w 1731 r*. KONSTANTY ГРИГОРЬЕВИЧ oż. z Lipnicką miał córkę Katarzynę. АДАМ МИКОЛАЙОВИЧ bezpotomny СТЕФАН СТЕФАНОВИЧ ОЛЕКСАНДР СТЕФАНОВИЧ z Hulanickiej ПЕТР-АНТОНІЙ СИН ЯКОВА (1754) Кущинці, „аііаз Чечелевкѣ" в 1754 году находилось во владѣніи Петра Яковлевича Судимунтовича-Чечеля. Piotr Antoni, procesując się 1742 r. o Czeczelówkę i Kuszczyńce z krewnym swoim Janem, synem Aleksandra, a wnukiem Szymona i Eudoksyi z Juszkowskich, wymienił tę swoją procedencyę (Bracł. XVI f. 724). Ów Piotr Antoni, podwojewodzy bracławski i starosta kiślacki 1740 r., został cześnikiem bracławskim 1745 roku. W 1748 r. jest i starostą hajsyńskim. W 1749 r. jest także sędzią grodzkim winnickim, a 1753 r. był komisarzem na trybunał skarbowy koronny (DW. 74 f. 776). W 1746 r. otrzymała żona jego, Franciszka Anna Szaszkiewiczówna, dożywocie na starostwie kiślackiem (Sig. 28), a także i hajsyńskiem. Starostwa te, po śmierci jego, nastąpionej w 1755 r., odstąpiła pozostała po nim wdowa 1760 r. synowi Nikodemowi, po którego znów śmierci powróciły do matki i przeszły w 1769 r. kiślackie do Przyłuskiego, a hajsyńskie do drugiego jej syna Rocha Czeczela. Piotr-Antoni, biegły prawnik i zawołany swego czasu mecenas, zebrał znaczny majątek. W 1733 r. sędzia pograniczny, tegoż roku na sejmiku winnickim (24 marca) obrany sędzią kapturowym, poseł na sejm elekcyjny 1733 r. W 1736 r. jest marszałkiem koła rycerskiego w Bracławiu, następnie podwojewodzi (1740), cześnik bracławski (1745), i sędzia grodzki winnicki (1740). W 1753 jest deputatem na trybunał skarbowy. Starostwo kiślackie otrzymał około 1740 r. a cokolwiek później starostwo hajsyńskie. Przywilej na jarmarki w Hajsynie dostał 9 stycznia 17457). Żon był z Franciszką Anną Szaszkiewiczówną, córką Michała podstolego bracławskiego i Магу z Kierekieszów. Umarł w 1755 roku, zostawiając trzech synów. ~ Franciszka Anna Szaszkiewiczówna СТЕФАН СИН ЯКОВА Б/д ЯН СИН ЯКОВА Б/д АНТОНІЙ-ЛЮДВІК СИН ЄЖИ komornika ziemskiego bracławskiego 1742 r., podwojewodzego bracławskiego 1748 r., podczaszego dźwinogrodzkiego 1751 r. Antoni Ludwik, imieniem swojem i Piotra, sędziego pogranicznego województwa bracławskiego, Jana Sudymontowicza i Jana Nowosieleckiego Czeczelów, procesował Denhoffowę 1731 r. o rozgraniczenie Czeczelówki od Granowa (Woł. XII f. 250). Roch Sudymontowicz, cześnik winnicki 1746 r. i Piotr Sudymontowicz, sędzia pograniczny województwa bracławskiego 1727 r., z podstolego winnickiego, stolnik dźwinogrodzki 1738 r. Procesował się on z Jerzym i synem jego Antonim Ludwikiem 1739 r. o granicę Czeczelówki i Granowa (Bracł. XVI f. 640). Antoni Sudymontowicz, z podczaszego dźwinogrodzkiego stolnik winnicki 1758 r., chorąży dźwinogrodzki 1762 r., chorąży winnicki 1774 r. Umarł w 1778 r. Był i sędzią grodzkim bełskim 1761 r., a podstarościm 1774 r. Antoni i Roch wsplnie dziedzicząc na Czeczelówce, w 1767 r. odgraniczali ją od starostwa hajsyńskiego i kiślackiego (Kancl. 34 III f. 28). komornik ziemski (1740) i podwojewodzi bracławski (1748), poseł na sejm 1750 r., następnie podczaszy dźwinogrodzki (1751), deputat na trybunał kor. (1753), stolnik winnicki (1758), chorąży dźwinogrodzki (1766), potem winnicki (1774). Był też sędzią grodzkim bełzkim (1761) i podstarostą”). W 1752 r. wraz z Piotrem Czeczelem cześni-kiem bracławskim, bierze w trzyletnią dzierżawę zastawną w 30,000 zł. wsie Oratówkę i Zarudzie od Benedykta i Stanisława Woynów Orańskich, a w 1750 roku sumę tę przenoszą bracia Orańscy na dobra Zarudzie i Honoratówkę. W 1766 r. wyznaczony do komisyi dla rozgraniczenia wojew. kijowskiego i bracławskiego”), a w 1775 r. należy do komisyi rozgraniczającej dobra Chołoniewskich od dóbr Michała Potockiego wojewody wołyńskiego). Antoni Ludwik Czeczel miał być „doskonałym* w prawie koronnem, umarł bezdzietny. PAWEŁ SUDYMONTOWICZ CZECZEL, син Юрія – poseł bracławski na Sejm Rozbiorowy 1773-1775, subdelegat grodzki latyczowski w 1759roku, vicesgerent sądowy latyczowski w 1767 roku, horodniczy dzwinogrodzki. Członek konfederacji Adama Ponińskiego w 1773 roku[1]. Na Sejmie Rozbiorowym 1773-1775 jako członek delegacji wyłonionej pod naciskiem dyplomatów trzech państw rozbiorczych, mającej przeprowadzić rozbiór, był przedstawicielem opozycji. 18 września 1773 roku podpisał traktaty cesji przez Rzeczpospolitą Obojga Narodów ziem zagarniętych przez Rosję, Prusy i Austrię w I rozbiorze Polski[2]. Paweł Sudymontowicz, subdelegat grodzki latyczowski 1759 r. (Bracł. XVII f. 1723), a vicesgerent sądowy latyczowski 1767 r. W 1764 r. był horodniczym dźwinogrodzkim. W 1776 r. rezygnował z chorążostwa dźwinogrodzkiego, który to urząd w tymże czasie sprawował krewny jego Antoni. W tymże 1773 r. otrzymał w dożywocie dobra Samczyńce (Kancl. 51 II f. 156 )i Szczurowice (Kancl. 37 f. 488). W 1775 r. był posłem bracławskim (V. L.). [nieznany ojciec poniższego rodzeństwa] 1. Actum in Curia Regia Varsaviensi Feria Tertia post Dominicam Conductus Paschae videlicet, die vigesima Mensis Aprilis Anno Domini Millesimo Septingentesimo Septuagesimo Tertio. [Inc. tekst pol.:] My Posłowie na Seym blisko następuiący [...], b.n.s. 2. Volumina Legum t. VIII, Petersburg 1860, s. 21-48 Paweł drugi syn Jerzego Stefana, subdelegat grodzki latyczowski (1760), horodniczy zwinogrodzki i wiceregent grodzki w Latyczowie, па sejmiku podolskim 1765 r. obrany asessorem do marszałkał. W 1768 r. jako chorąży zwinogrodzki i towarzysz znaku pancernego Woronicza podpisuje w Barze 29 Lutego akt konfederacyi barskiej a 4 Marca akt związku wojska kor.) W 1773 r. otrzymał w dożywocie Samczyńce i Szczurowice. w 1775 r. był posłem bracławskim na sejm. Czy zostawił potomstwo nie jest nam wiadomo. КАТЕРИНА ДОЧКА КОСТЯНТИНА X ЯН СИН ОЛЕКСАНДРА ~ Bukaczowskа НИКОДЕМ, СИН ПЕТРА-АНТОНИЯ starostę kiślackiego i hajsyńskiego 1760 r. któremu matka ustąpiła praw swych do starostw kiślackiego i hajsyńskiego. Gdy jednak zmarł młodo (1769), wróciły do niej oba starostwa i przeszły w 1760 r., kiślackie do Przyłuskiego, a hajsyńskie do drugiego jej syna Rocha*). bezpotomny МИКОЛАЙ, СИН ПЕТРА-АНТОНІЯ skarbnik winnickiego 1757 r. zm. także bezpotomny. РОХ, СИН ПЕТРА-АНТОНІЯ miecznika 1757 r., a wojskiego większego bracławskiego 1772 r. W 1773 r. Roch wspólnie z żoną, Katarzyną z Chojeckich, otrzymał od matki starostwo hajsyńskie (Kancl. 40 f. 31). Roch Sudymontowicz, cześnik winnicki 1746 r. i Piotr Sudymontowicz, sędzia pograniczny województwa bracławskiego 1727 r., z podstolego winnickiego, stolnik dźwinogrodzki 1738 r. Procesował się on z Jerzym i synem jego Antonim Ludwikiem 1739 r. o granicę Czeczelówki i Granowa (Bracł. XVI f. 640). trzeci syn Piotra Antoniego, miecznik w 1757 r. potem wojski większy bracławski (1782) i starosta hajsyński. Żon. z Katarzyną Chojecką, córką Jana i N. Głoskowskiej. XІ PIOTR СИН ЯНА ANNA ДОЧКА ЯНА КONSTANCYA ДОЧКА ЯНА ELŻBIETA ДОЧКА РОХА wyszła za Ignacego Jaroszyńskiego, synem Zacharyasza PIOTR, СИН РОХА ostatni starosta hajsyński, zmarł 1843 r., pozostawiwszy z żony, Tekli z Potockich dwóch synów: Ksawerego i Jana. Пётр Чечель (1754-1843), полковник, староста Гайсина (сейчас Винницкая область). Известен тем, что купил и отреставрировал дворец в селе Самчики Староконстантиновского района Хмельницкой области. Существует до настоящего времени, памятник истории.Пьотр Чечель одружувався тричі. Мав дітей лише від першого шлюбу: п’ять дочок і двох синів - Ксаверія (1786-1823 рр.) та Яна (1788-1843 рр.).http://www.castles.com.ua/samchiky.html ostatni starosta hajsyński (1792), potem chorąży staro-konstantynowski, wyprzedawszy się w Bracławszczyżnie, zakupił w pow. starokonstynowskim: Samczyki, Swinnę, Beregiele, Werborodyńce, Semeryki, potem Rześniówkę, Irszyki, Maleszówkę'. Żon. był I" voto z Tekłą Potocką h. Lubicz z Wielednik, Potomstwo zostawił tylko z pierwszej żony 2° voto z Rejterowską, rozwiedzioną Romanową 3° voto z Czarnecką, wdową po kasztelanie. , dwóch synów: Ksawerego i Jana i pięć córek. Synowie Piotra: Jan, drugi syn Piotra . Żon. bł z Ludwiką jakubowską. Z niej córka Paulina za Stanisła- wem Burczak Abramowiczem, marszałkiem pow. taraszczańskiego i Antonina za Sumowskim. oraz syn: Jakób, XІІ КСАВЕРІЙ СИН ПЕТРА chorąży starokonstantynowski, zmarły 1823 r., ożeniony był z Felicyą Chojecką. Córki jego: Wiktorya; zmarła panną 1836 r., a Helena wyszła za Mieczysława Pruszyńskiego, marszałka gubernialnego wołyńskiego, zmarła w 1891 r. ЯН СИН ПЕТРА (ur. 1788 zm. 1843), dziedzic Irszyk i Meleszówki Jan, drugi syn Piotra, zmarły 1843 r., z żony, Ludwiki Jakubowskiej, pozostawił córki: Paulinę za Stanisławem Abramowiczem, Antoninę za Sumowskim i syna Jakóba, zabitego 1863 r., ożenionego z Izabellą Michałowską, zmarłą 1887 r. [.....] ДОЧКА ПЕТРА za Bukowieckim marszałkiem, [.....] ДОЧКА ПЕТРА za Brodowskim. [.....] ДОЧКА ПЕТРА za Giojżewskim, JULIA ДОЧКА ПЕТРА za Tadeuszem Chojeckim CECYLIA ДОЧКА ПЕТРА za Kasprem jastrzębskim, chorążym zasławskim XIII WIKTORYA ДОЧКА КСАВЕРІЯ zmarła panną 1836 r., HELENA ДОЧКА КСАВЕРІЯ wyszła za Mieczysława Pruszyńskiego, marszałka gubernialnego wołyńskiego, zmarła w 1891 r. PAULINА ДОЧКА ЯНА za Stanisławem Abramowiczem ANTONINА ДОЧКА ЯНА za Sumowskim JAKÓB СИН ЯНА zabitego 1863 r., ożenionego z Izabellą Michałowską, zmarłą 1887 r. zabity przez chłopów podczas powstania 1863 r. Żon. był z lzabełą Michałowską (zm. 1887), córką Erazma i Fabianny z Iwanowskich. Potomstwo Jakóba: Córki, Anna za Romuałdem Żmigrodzkim z Kasperówki w pow. berdyczowskim, i Jadwiga za Biechońskim w Galicyi. Z synów zaś: Jan i Kazimierz młodo pomarli, a trzeci Gabriel (zm 1895), z zony Józefy Lipkowskiej, zostawił dwie córki: lzabele i Irenę. XIV JAN СИН ЯКУБА zmarl młodo KAZIMIERZ СИН ЯКУБА zmarl młodo GABRYEL СИН ЯКУБА zmarły 1895 r., z Józefy z Lipkowskich pozostawił dwie córki: Izabellę i Irenę. ANNA ДОЧКА ЯКУБА za Romuałdem Żmigrodzkim z Kasperówki w pow. berdyczowskim. JADWIGA ДОЧКА ЯКУБА za Biechońskim w Galicyi. XV IZABELLA ДОЧКА ГАБРИЕЛЯ 1893–1976 c. Gabriela i Józefi Lipkowska IRENA ДОЧКА ГАБРИЕЛЯ Jan, rotmistrz królewski 1664 r. (Zap. Lub. 48 f. 601). Aleksander i Jan podpisali z województwem bracławskiem elekcyę Augusta II-go. Jan z N. Karwowskiej pozostawił dwie córki: Annę za Józefem Stawiskim i Konstancyę, żonę Antoniego Pogonowskiego 1752 r. (Kij. XII f. 1320). ¶ КОЗАЦЬКИЙ РІД ЧЕЧЕЛІВ ЧЕЧЕЛЬ Дмитро Васильович (р. н. невід. — помер 12.11.1708) — військовий діяч. Чечелі виводили свої витоки від старовинного роду литовської шляхти Судимонтовичів із Хожви. Батько Чечеля належав до покозаченої шляхти Брацлавського воєводства, підтримував гетьмана І.Виговського. Очевидно, у 2-й пол. 1670-х рр. Чечель перейшов на службу до Лівобережної Гетьманщини (частина його родичів і земельних маєтностей лишалися на Брацлавщині й згадуються на поч. 18 ст.). За правління гетьманів І.Самойловича та І.Мазепи був сердюцьким полковником (див. Сердюки), значним військ. товаришем, гетьман. дворянином. 1680 супроводжував у Крим московське посольство стольника В.Тяпкіна. Брав участь у посольських поїздках до Москви гетьмана І.Мазепи (1689) та митрополита Варлаама Ясинського (1690). Володів земельними маєтностями в Погарі (нині с-ще міськ. типу Брянської обл., РФ), Батурині та околицях Борзни. Згідно з доносом генерального судді В.Л.Кочубея Чечель входив до кола найближчих довірених осіб І.Мазепи й нібито готував із гетьманом замах на російського царя Петра I. Сердюцький полк Чечеля входив до складу гетьманської прибічної варти, брав участь в обороні Таванської фортеці (1696—97; стояла на острові між сучасними Каховкою та Бериславом), ліфляндських кампаніях 1700—02, походах у Правобережну Україну 1704—05. У жовтні 1708 І.Мазепа призначив Чечеля комендантом Батурина. Чечель відмовився впустити російські війська до гетьманської столиці, після чого очолив її оборону. Після прориву оборони фортеці йому вдалося втекти, але невдовзі він був схоплений і виданий росіянам. Публічно страчений у Глухові. Сокирко О.Г. дата публікації: 2013 р. Дмитрий Васильевич Чечель (г.р. неизвестен - ноябрь 1708) происходил из страрого украинского рода Брацлавщины ( теперь территория Винницкой и части Хмельницкой областей). Довернное лицо и единомышленник гетьмана Мазепы. Его семья жила в селе Тростянки. В 1696-1708 - полковник Сердюцкого полка. Руководил защитной гетьманской столицы Батурина в ноябре 1708 года от московских войск под командованием Меньшикова. В ходе битвы был ранен, захвачен в плен после предательства казаками Конотопского полка Яценками, и передан Меньшикову. Колесован в Глухове 10 ноября 1708 года. По матералам книги С. Павленко "ОТОЧЕННЯ ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ: СОРАТНИКИ ТА ПРИБІЧНИКИ" (с.47-48): "... Рід Чечелів уже на початку XVII ст. мав велике розгалудження у Брацлавщині, Волині. Батько Дмитра Чечеля Василь володів маєтком у Кузьминцях Брацлавського повіту . Сходження Д.Чечеля у коло старшинської еліти розпочалося на Коломаку. Він бере участь у виборах І. Мазепи і згадується в переліку «безпортфельних» осіб, які підписали статті новообраного гетьмана. Багато представників Чечелів були задіяні в козацьких, найманих формуваннях 1650—1660-х рр. на Правобережжі. Очевидно, Д. Чечель почав свою військову службу сердюком і десь у 1674 році разом з товаришами та ріднею перебрався на стабільне Лівобережжя. У актах Рихлівського монастиря за 1678 рік згадувався священик села Чапліївки Максим Чечель. Можливо, це був брат або свояк Д.Чечеля. З джерел відомо і про його дочку Феодосію, яка вийшла заміж за охочепіхотного полковника Степана Яворського. Д.Чечель як «породний шляхтич православний» після перевороту 1687 року став дворянином, гетьмана знатним військовим товаришем, як видно з окремих відомостей, особою, наближеною до нього. У 1689 р. Чечель — у складі делегації старшин, викликаних В. Голіциним до Москви І. Мазепа 1690 р. відрядив його супроводжувати митрополита Варлаама Ясинського до царів. Очевидно, після смерті С. Яворського, десь із серпня 1695 року, він — сердюцький полковник (є документ, що ще 19 квітня 1695 р. Андрій Гамалія купив у знатного військового товариша Дмитра Чечеля двір у Погарі). Вже у 1696 р. гетьман доручив йому відповідальне завдання — вирушити з полком для захисту південного кордону від очікуваного набігу кримчан на українські міста після взяття Азова. 28 жовтня 1696 року Мазепа повідомив царя, що «самий лучший полк серденяцкий з полковником Дмитрием Чечелем послан в таванский город». У його складі було 500 чоловік. В. Кочубей у своєму доносі назвав Д.Чечеля одним з найвідданіших І. Мазепі людей. 10 грудня 1707 р., за повідомленням генерального судді, Батурином поповзли чутки, що цар їде «ево, гетмана взяти к Москві» . А тому І. Мазепа «зобрал з станции триста человік сердюков и устроил их при себе з полковником Чечелем и зо всею челядю своєю оружно: иміл, конечно, боронитися и отсріливатися от его света, Великого Государя». У жовтні — листопаді 1708 р. сердюцький полковник обороняв з підлеглими йому військами гетьманську столицю. Незважаючи на царський указ «господину полковнику Чечелю в тот замок немедленно великороссийских людей впустить и обще со оны в наступление неприятельское отпор чинить», він не відкрив ворота перед вояками Меншикова, виявив мужність при захисті Батурина. Лише 2 листопада після запеклого бою переважаючі війська Московії вдерлися у місто й жорстоко поквиталися з оборонцями. Сердюцький полковник Д.Чечель утік, але невдовзі був схоплений і через кілька днів колесований у Глухові°. Родина Чечелів проживала в селі Тростянці на Борзнянщині. Як у подальшому склалася її доля, достеменно невідомо...". КИРИЛ ЧЕЧЕЛЬ, упоминается 19.03.1752 года как казак Кременчугской сотни Миргородского полка, живущий на хуторе выборного казака Семена Гриценка – Омельницком. Записано, что перешол из полка Гадяцкого из Ковалевки в 1745 году. СЕМЕН ЧЕЧЕЛЬ, упоминается 12.11.1753 года как обыватель сотни Криловской Миргородского полка, житель села Андрусевки. МАРКО ЧЕЧЕЛЬ - хоружий Черниговского полка 1725 . |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > С >