Історія кременчуцької волості черкаського староства виглядає наступним чином. Її першим державцем, як вже згадувалось, був Стефан Рудзький. Утім, на гадку сучасного польського дослідника Г.Літвіна, управління цими новоколонізованими землями виявилося для нього занадто обтяжливим і він відступив свої права на маєтність Томашу Замойському, воєводі київському, одному з перших вельмож королівства. Той володів кременчуцькою волостю недовго (17.ІІІ.1637 – 8.І.1638), адже невдовзі помер. По смерті Замойського розпочався довгий і затятий спор за Кременчук між Потоцькими та Юрієм Немиричем, київським підкоморієм і одним з найяскравіших «нових» магнатів Київщини. Адже С.Рудзький, який знаходився у родинних зв’язках із Немиричами [Дякую за консультацію з цього приводу дослідниці шляхти Київського воєводства О.Задорожній. Відомо також, що батькові Юрія – Стефану Немиричу уряд овруцького старости (1624 р.) – основне джерело подальшої потуги родини – дістався на підставі приватної угоди (лише затвердженої королем) з попереднім старостою Павлом Рудзьким (див.: Litwin H. Rody pańskie Kijowszczyzny 1569-1648. Status majątkowy // Przegląd Wshodni. – T.VIII (2003). – Z.2(30). – S.241).], понову відступив свої, тоді вже цілком сумнівні, права на кременчуцьку волость. Станіслав Потоцький, заслужений ротмістр (полковник) коронної служби на Україні, одержав 30 червня 1639 р. королівський привілей на Кременчук (йому ж надані були також Максимівка та правобережні слобідки Бужин і Воронівка [7]).Левобережная Украина в XV-XVII ст. Очерк колонизации // Киевская старина. – 1896. – №5. – С.266. Утім, уже у травні 1638 р. він мав власність в Кременчуці (а скоріше за все був його державцем див.: Дневник Симеона Окольского (1637-1638 г.) // Мемуары относящиеся к истории Южной Руси. – Вип.ІІ. Перв. половина XVII ст. – К., 1896. – С.273), тут згадані його «піддані» (див.: Там само. – С.233).