РУДНИЦЬКІ (Rudniccy) – дрібношляхетський земянський рід, у XVI–XVІII ст. землевласники у Перемишльській землі і Жидачівському повіті Львівській землі. Ігор Cмуток. Дрібношляхетські роди Жидачівського повіту на Перемишльщині у XVI – початку XVII ст. 1. На блакитному полі срібна стріла вістрям вгору над золотим півмісяцем, що лежить рогами догори, на кінцях якого дві золоті шестипроменеві зірки; над щитом шолом під шоломовою короною, в нашоломнику п’ять павичевих пер, які пронизує срібна стріла вістрям вправо, навколо щита блакитно-золотий намет (герб Сас).
Джерела:
герб роду Рудницьких у почаївському виданні «Лєітургіконъ си єсть Служєбникъ» 1735 р. Олег Однороженко // https://sigillum.com.ua/gerb/rudnytski/ Рудницькі досить добре представлені в перемишльських актах. Перші згадки про них вказують на їхні шлюбні звۥязки з перемишльською шляхтою. Зокрема, Настя Уруська, дочка Грицька Уруського Крутеня, була дружиною Івана Рудницького (1553-1557 рр.)51. Ян Блажівський взяв за дружину Ядвігу, дочку Луки Рудницького (1541 р.). Нарешті, Марія Рудницька вийшла заміж за Яцька Уруського Малика (1570 р.)52. Упродовж 1580-90-х років та першу чверть XVII ст. Рудницькі продовжують активно родичатися з Луцькими53, Бережницькими54, Радиловськими55, Монастирськими56, Винницькими57, Комарницькими58, Ритаровськими59. Така ситуація стала можливою за умови появи Рудницьких серед землевласників Перемишльської землі. Спочатку вони опинилися у с. Братковичах Стрийського повіту, хоча документальні згадки про це з’являються доволі пізно. Поборовий реєстр 1589 р. фіксує тут Георгія Рудницького, власника 4 ланів, та Андрія Рудницького, власника півтори лану60. Всі відомі вихідці роду на Перемишльщині, а це Василь Вандурич і Андрій Іляшович Рудницькі та їхні нащадки, впродовж наступної чверті століття, так чи інакше пов’язані з Братковичами і залишаються тут землевласниками. Наприклад, у 1593 р. Андрій Рудницький Іляшович відступив свою частку в цьому селі Павлу Ступницькому Ярошовичу61. Син Василя, Іван Рудницький заставив тому ж Павлу Ступницькому свою частку за 70 злотих (1600 р.)62. Через 11 років Іван відступив Станіславу Касовському частку покійного брата Георгія63. Одночасно з 1580-х років Рудницькі проникають до інших дрібношляхетських осідків. Андрій Іляшович на початку 1580-х років тримав у заставі від Сенька Турецького чималу частку в Унятичах Дрогобицького повіту64. У 1584 р. він заборгував Якиму Коблянському з Унятич 100 злотих65. Вказані свідчення за відсутності додаткових вказують про епізодичне перебування Рудницьких в Унятичах. Більш значущими були здобутки Василя Рудницького Вандурича. Вже у 1584 р. він тримав у заставі півлану ріллі в Монастирці від Андрія, Павла і Стецька Монастирських66. Через кілька років Василь стає власником півлану у с. Лопушій, набутого від Івана Винницького Мінчича, свого швагра (1590 р.)67, а ще через два роки збільшує свої володіння за рахунок землі Павла Монастирського Грицинича68. Коли у 1604 р. дочки Стецька Монастирського квитували власників Монастирця з материнської частки, серед останніх були Іван і Грицько, сини покійного Василя Рудницького69. 51ЦДІА України у м. Львові. Ф. 14, оп. 1, спр. 265, c. 19; спр. 268, c. 198; спр. 269, c. 493. 52Там само. Спр. 24, c. 888-889. 53Там само. Спр. 38, c. 1532. 54Там само. Спр. 39, c. 630-631; спр. 42, c. 303-304. 55Там само. Спр. Спр. 46, c. 666, 1085-1086; спр. 51, c. 537-538; спр. 79, c. 477-478. 56Там само. Спр. 46, c. 760-762; спр. 51, c. 530-532. 57Там само. Спр. 50, с. 497-498; спр. 89, c. 147, 152-153; спр. 90, c. 1544-1545. 58Там само. Спр. 64, c. 1305-1308. 59Там само. Спр. 72, c. 56-57. 60 Żródła Dziejowe. T.XVIII. Cz.1. S. 40 61ЦДІА України у м. Львові, ф. 14, оп. 1, спр. 57, c. 685-690. 62Там само. Спр. 65, c. 1539-1542. 63Там само. Ф. 13, оп.1, спр. 331, c. 112-113. 64Там само. Ф. 14, оп. 1, спр. 42, c. 921-922. 65Там само. Спр. 43, c. 837-838. 66Там само. С. 330-332. 67Там само. Спр. 50, c. 497-498. 68Там само. Спр. 54, c. 1308-1309. 69Там само. Ф. 13, оп. 1, спр. 320, c. 1292. Гішевська Анна (чоловік Матей Рудницький). Рік написання: 1630. Віровизнання: римо-католичка. Місце поховання: Ковельський костел. Пожертви: відсутні. ЦЩАКУкраїни:Ф. 28.. On. 1.Спр. 67. .Арк. 194 зв..196 зв. Антоній Рудницький: став ігуменом Дубенського монастиря Преображення Господньогоу березні 1624 року178. Інших свідчень про нього нами не віднайдено.178 Пероговский В. Бывшие православные монастыри... – № 31. – С. 1375. Aktywność Adama Rudnickiego, ewangelika35 i wieloletniego urzędnika Dani- łowiczów, a później Sobieskich, na sejmiku w Chełmie początkowo była powiązana z funkcjami fi skalnymi36. Już będąc podstarościm chełmskim, brał udział w sejmi.ku chełmskim 25 sierpnia 1616 roku; wtedy jego uczestnicy powierzyli mu ścią- ganie dwóch poborów i dwóch opłat czopowego. Również na poborcę został wy.znaczony podczas skomplikowanego zjazdu w Chełmie 21–23 października 1620 roku, który po klęsce cecorskiej uchwalił werbunek żołnierza powiatowego i pobór na jego utrzymanie. Część szlachty pod kierownictwem marszałka Skaszewskiego, podkomorzego chełmskiego, nie pozwoliła jednak na zwiększenie płacy żołnierskiej, w wyniku czego doprowadziła ten zjazd do rozejścia się bez powzięcia uchwał. A. Rudnicki był wśród tych szlachciców, którzy manifestowali przeciwko działalno- ści marszałka i jego zwolenników, między innymi podpisał deklarację w tej sprawie. Uczestniczył w sejmiku nadzwyczajnym 13 lutego 1622 roku, który zobowiązał go oblatować uchwalone laudum do akt grodzkich krasnostawskich – jako „obywatela ziemi naszej”, a także urzędnika tego grodu. Podczas sejmiku 11 września 1623 roku głosował na podkomorzego Skaszewskiego i wspólnie z innymi uczestnikami po.parł jego kandydaturę na deputata ziemi chełmskiej37. Na sejmiku przedsejmowym 12 grudnia 1628 roku miał być obrany posłem ziemi chełmskiej na przyszłoroczny sejm zwyczajny38. Sejmik relacyjny 24 stycznia 1636 roku mianował podstarościego krasnostawskiego jednym z trzech urzędników grodzkich, deputowanych do rachun.ków z poborcą chełmskim39. W tym samym roku miała się odbyć elekcja podsędka chełmskiego, której uczestnicy wybrali Rudnickiego jako jednego z czterech kandydatów na ten urząd40. Wreszcie, na sejmiku 14 września 1643 roku, został obrany deputatem do Trybunału41. 36 Był poborcą chełmskim jeszcze w 1613 r. (J. Ternes, Sejmik chełmski za Wazów [1587–1668]), Lublin 2004, s. 115). 37 ASZCh, s. 125, 132–133, 135–136, 140, 142. 38 J. Ternes, Sejmik chełmski…, s. 177. 39 ASZCh, s. 185. 40 Urzędnicy województwa bełskiego…, s. 175 (nr 1305). 41 О. Вінниченко, Депутати Коронного трибуналу…, c. 319. |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Р >
