Ратомські 1. Загальні відомості та походження. Некаторыя асноўныя звесткі: У ваколіцах Менска жылі яшчэ ў 15 ст. Першапачатковае прозвішча- Вінк. Асноўны маёнтак- Ратам'е (Ратамка). У 15-16 ст. служылі кн. Слуцкім, ад якіх у кан. 15-пач. 16 ст. мелі таксама землі каля Ўзды і Койданава. З цягам часу большая частка земляў перайшла ў валоданне Кавячынскіх і склала аснову Кухціцкага маёнтку. Продак служыў князю Міхалу Аляксандравічу Алелькавічу-Слуцкаму, які памер каля 1481 г. У сярэдзіне 16 ст. пакінулі службу ў кн. Слуцкіх і перайшлі да Радзівілаў. Найбольш вядомыя асобы: Яцка (Якуб) Ратомскі, гараднічы менскі ў 1507-1511 гг., Дыпламат, удзельнічаў у пасольстве да менглі-Гірэя ў Крымскую Арду ў 1510 г. Жонка- дачка намесніка мазырскага Якуба Івашэнцавіча. Яго сын Канстанцін дзяржаўца асцёрскі, жонка- Барбара Васільеўна кн. Саламярэцкая, дачка Васіля Іванавіча Саламярэцкага і Чартарыскай. Сын Канстанціна- Лаўрын, каралеўскі ротмістр, дзяржаўца (староста) асцёрскі, у першым шлюбе жонка- Зофея Тышкевіч, дачка Юрыя Тышкевіча, ваяводы берасцейскага, графа на Лагойску і Бярдычаве, заставілі нашчадкаў. У другім і трэцім шлюбах- жонкі- сёстры кн. Друцкія-Горскія. нашчадкі таксама ў трэцім шлюбе. Міхал, сын Лаўрына і Тышкевічаўны Ратомскі, стараста асцёрскі, пасол на вальны сойм 1600 г., удзельнічаў у паходах Лжэдзьмітрыя. Таксама Ратомскія жылі ў Аршанскім павеце. У 18 ст. з гэтага роду Тэкля Касцюшка, маці Тадэуша Касцюшка, таксама Тэрэза Прушынская- жонка Ежыга-Антонія Прушынскага, першага ўладальніка Лошыцы з роду Прушынскіх. 1.1. Бібліографія. Олег Однороженко (Київ). Шляхетська геральдика Київської землі XV — першої половини XVII ст. за архівними джерелами та матеріалами сфрагістичної кОлекції Музею Шереметьєва // Сфрагістичний щорічник · Випуск ІІ. 2. Геральдика та сфрнашоломнику. Фігура стріли, в якості складової частини родового знаку, присутня також у герботворенні панів Ратомських. Щоправда, на найдавніших ві- домих нам насьогодні печатках представників цього роду бачимо дещо інше зображення. Так, при поборовому квиті незнаного з імені Ратом- ського пана з Михнович176 від 1576 р. було прикладено печатку з зобра- женням родового знака у вигляді літери Т з двома відгалуженнями обабіч у ренесансовому щиті 177. А на печатках київського генерального возно- го Остафія Ратомського від 1593 р. 178 та 1598 р. 179 бачимо знак у вигля- ді п’ятикінцевого хреста в ренесансовому щиті. Натомість, на печатках пінського підстарости Олександра Ратомського від 1611 р. 180 та остер- ського старости Михайла Ратомського (Ratomski herbu własnego. Herb Ratomskich z pieczątki Michała Ratomskiego starosty ostrskiego) 181 у рене- сансовому щиті вміщено знак у вигляді перехрещеної подвійної стріли в стовп. На останній з цих печаток зображення доповнене заборолом під короною і трьома страусячими перами в нашоломнику. 176 Архив ЮЗР. — Ч. VII. — Т. II: Акты о заселении Юго-Западной России (1471– 1664). — К., 1890. — С. 645 (“Михновичи Ратомского выслуга”). 177 ЦДІАУК. Ф. 44, оп. 1, спр. 1, арк. 773 (овальна, 16×15 мм). 178 APK. ASang, teka ХХ, plik 45 (овальна, 15×13 мм; згори літери: ОR). 179 APK. ASang, teka ХХІІІ, plik 4, st. 30 (кругла, 13 мм; згори літери: ОR). 180 ЦДІАУК. Ф. 221, оп. 1, спр. 55, арк. 4 (восьмикутна, 15×13 мм; згори літери: AR). 181 ЛНБ ВР. Ф. 5, оп. 2, спр. 7444/I, арк. 678. 3. Генеалогія та біограми. Яцько Іванович Ратомський Рід пана Яцька Рато[м]ського (с. 52)Луку, Михайла, Іоана, Софію, Іоана, Семена, Варвару, Якова, Федора, Матвія, Федору, Матвія, Григорія, Ульяну, Тетяну. Про Яцька Івановича Ратомського знаємо, що в 1505 р. він отримав маєток у Дорогичинському повіті, в 1516 – 1522 роках був намісником аінським (! десь у корінній Литві, не дошукався точно), помер перед 1528 р. [Бонецький-1, 281]. Мабуть, це його рід, але інших відомих з історії імен ми тут не бачимо, хіба на 3-у місці вписано ім’я його батька. Костянтин Яцькович Лаврин Костянтинович Михайло Лавринович Михайла Ратомського — яскравої постати серед старост Подніпров’я цих часів. Михайло Ратомський одержав в 1593 р. Остерське староство від свого батька, Лаврина Ратомського, по листу Жигмонта III „зо всима того староства приналежностя ми, провентами, пожитками, доходи, яко самъ держалъ“ 2). Те, як М. Ратом ський поводився з людністю, викликало на його скарги з боку остерських бояр та міщан. їх скривдив М. Ратомський тим, що захопив власні їх Бобро- вицькі землі. Не зважаючи на це, король залишив старості у володіння Боб- ровицькі ґрунти, дозволивши у м. Бобровиці—„торги въ томъ мѣстечку уста новить и на правах людми кгрунти осаживать“. Незавдоволення людности продовжувалось. Остерський староста почав скаржитися, що проти нього спа ]) М. Александровичъ „Остерскій уѣздъ“ К. 1881, ст. 58. -) Архивъ Юго-Зап. Рос. ч. 8 т. V ст. 262-4. В 1594 р. маємо також королівський лист дворянинові господарському Себастіяну Собеському на „доживотне“ володіння Остерським ста роством по смерті Ратомського. лахують бунти. Р. 1602, щоб вияснити участь бояр і міщан, що побивалися „о бунти, тумульти і своеволенства великие“ доручено було за королівським декретом Лавринові Пясочинському „подкоморому браславському и секрета- рови нашому“ дізнатися про це на місці—„до Остра ѣхалъ и пильне се выве- далъ“1). Боротьба людности із старостою була не тільки в Острі, це загальне явище на Подніпров ї |
РОДОВОДИ ШЛЯХТИ > Р >